Рішення № 35824190, 03.12.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.12.2013 Справа № 920/1855/13

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідний і проектно-

конструкторський інститут атомного та енергетичного

насособудування», м. Суми

до відповідача: Виконавчого комітету Сумської міської ради, м. Суми

про визнання права власності

СУДДЯ ДЖЕПА Ю. А.

За участю представників сторін:

від позивача: Денисенко Р.В. (довіреність № 78 від 02.01.2013 р.)

від відповідача: Харченко О.О. (довіреність № 2477/02.02.02-17 від 20.11.2013 р.)

При секретарі судового засідання Лєпковій О. О.

Суть спору: Позивач просить суд визнати за ним право васності на перекачувальну станцію, яка розташована за адресою: м. Суми, вул. 2-га Залізнична, б. 2.

Представник відповідача в судове засідання надав заперечення на позов, в яких зазначив, що між позивачем та відповідачем відсутній предмет спору. Разом з цим, просить суд припинити провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України (за відсутністю предмета спору), обґрунтовуючи тим, що Виконавчим комітетом Сумської міської ради не вчинено жодних дій або бездіяльності, що порушують права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження в справі. Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволені заявленого представником відповідача клопотання про припинення провадження в даній справі за п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 03.12.2013 р. подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить визнати право власності на приміщення літера «С» по вул. 2-га Залізнична, б. 2, м. Суми, призначення будинку: нежитлове; площа приміщення - 45,3 кв.м; площа наружна 55,5 кв.м; висота 5,0 м; об'єм 277 куб. м, відповідно до технічного паспорту на нежитлові приміщення ВАТ «ВНДІАЕН» по вул. 2-га Залізнична № 2. Відповідно до ст. 22 ГПК України заява прийнята судом до розгляду. Окрім цього, надано завірені належним чином копії документів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши та дослідивши наявні в справі докази, суд встановив:

Як зазначає позивач, перекачувальна станція була побудована у 1970 році на території та на замовлення Спеціального конструкторського бюро живильних насосів (СКБ-ПН) за адресою м. Суми, вул. 2-га Залізнична, 2 будівничо-монтажним трестом за проектом Сумської філії ГІПРОХІММАШ.

Відповідно до п. 3.3 Статуту Відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування» (надалі - ВАТ «ВНДІАЕН») Товариство є правонаступником майнових прав та обов'язків Орендного підприємства «Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування» (ОП»ВНДІАЕН») (створеного шляхом оренди цілісного майнового комплексу ВНДІАЕН та за рішенням Ковпаківського райвиконкому м. Суми від 16.10.1990 р. № 289) та його попередників, в т.ч. Спеціального конструкторського бюро живильних насосів (СКБ-ПН) - створеного за наказом Мінмашприладу СРСР від 04.01.1956 р. № 1 згідно з постановою Ради Міністрів СРСР від 27.05.1955 р.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що перекачувальна станція з моменту завершення будівництва, а саме 43 роки, знаходилась у власності підприємства, правонаступником якого є ВАТ «ВНДІАЕН».

Відповідно до технічного паспорту на нежитлові приміщення (інвентаризаційна справа № 4044) зазначена вище перекачувальна станція входить до переліку будівель та споруд власником яких є ВАТ «ВНДІАЕН».

Проте, позивач зазначає, що в наказі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області від 25.04.2000 № 336 та в дублікаті акту передачі нерухомого майна від 10.07.2000 № 7, які при проведенні інвентаризації комунальним підприємством «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» визнано документами про право власності, об'єкт нерухомості з назвою «перекачувальна станція» відсутній.

В ході аудиту за 2011-2012 рр., Держфінінспекцією в Сумській області 24.04.2013 р. зроблено запит до Реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції щодо належності перекачувальної станції до ВАТ «ВНДІАЕН».

Проте, вищезазначена структура не підтвердила належність зазначеної споруди до майна товариства.

Згідно ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В судовому засіданні позивач зазначив, що перекачувальна станція перебуває в безперервному відкритому володінні позивача вже 43 роки, знаходиться на його території, збережена в задовільному стані та використовується позивачем.

Зазначене майно утримується за рахунок коштів позивача, в т.ч. ВАТ «ВНДІАЕН» відповідно до договору від 24.03.2010 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 04.11.2009 № 3206 сплачує орендну плату за оренду земельної ділянки площею 0,0148 га, на якій розташована перекачувальна станція, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивач, згідно уточнень, просить суд визнати право власності Відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування» на приміщення літера «С» по вул. 2-га Залізнична № 2, м. Суми, призначення будинку: нежитлове; площа приміщення - 45,3 кв.м.; площа наружна 55,5 кв.м; висота 5,0 м;

Нежитлові приміщення розташовані на земельній ділянці площею 4,1933 га за адресою м. Суми, вул. 2-га Залізнична, 2, яка знаходиться у власності Сумської міської ради і орендується позивачем з 04.11.2009 року, що підтверджується копією договору оренди земельної ділянки з додатками (а.с. 18-20, 24). Строк дії договору до 24.09.2018 р.

Згідно технічного паспорту (а.с. 94-95) на нежитлові приміщення, загальна площа спірного нежитлового приміщення - перекачувальної станції, позначеної буквою «С», складає 45,3 кв.м.

З матеріалів справи вбачається, що вказане вище нежитлове приміщення належить до нерухомих речей, що відповідає положенням ч. 1 ст. 181 ЦК України, якою передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Вимогами ч. 1 ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

При цьому, вимогами ч. 1 ст. 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності визначений в ч. 1 ст. 317 ЦК України, якою передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії.

Підстави набуття права власності визначені положеннями статті 328 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому, одним із способів захисту цивільних прав є визнання такого права.

У відповідності до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Відповідний спосіб захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання також міститься у ст. 20 Господарського кодексу України. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.

Крім того, за приписами статті 124 Конституції України, юрисдикція суду поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі. В силу положень цивільного законодавства предметом судового розгляду та вирішення можуть бути будь-які правовідносини, включаючи ті підстави, виникнення, зміна та припинення яких передбачені правовими нормами, так і не передбачені ними, але в силу загально-дозвільного принципу регулювання приватноправових відносин породжують правові наслідки. Конституція України у статті 55 гарантує судовий захист прав і свобод людини і громадянина, незважаючи на наявність у правових нормах вказівки на можливість такого захисту (ст. 8 Конституції України). Тобто будь-які цивільні права та інтереси, які охороняються законом, можуть заслуговувати на судовий захист.

У відповідності до вимог ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав на нерухоме майно проводиться на підставі рішень судів. Згідно ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується факт знаходження нерухомого майна у власності позивача, а відповідачем не подано доказів перебування спірного об'єкту нерухомості у власності третіх осіб, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, такими, що підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати відносяться на позивача.

Керуючись ст. ст. 316, 317, 319, 321, 392 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за Відкритим акціонерним товариством "Науково-дослідним і проектно-конструкторським інститутом атомного та енергетичного насособудування" (40003, м. Суми, вул. 2-га Залізнична, б. 2, код 00220477) право власності на нежитлове приміщення - перекачувальну станцію, позначену в технічному паспорті під літ. "С"; площа приміщення - 45,3 кв.м; площа наружна 55,5 кв.м; висота 5,0 м; об'єм 277 куб. м, що розташоване по вул. 2-га Залізнична, б. 2, м. Суми.

Повне рішення складено 06.12.2013 року.

СУДДЯ Ю. А. ДЖЕПА