Рішення № 35824084, 29.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20783/13 29.11.13

За позовомКомпанії «INVERTEX LTD» (ІНВЕРТЕКС ЛТД)доПриватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал»простягнення 908493,70 грн.Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача:Литвин Б.В. довіреність б/н від 15.11.2013;від відповідача:не з'явилисяСуть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПрогресГруп" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" про стягнення 908 493,70 грн., з яких 881470,00 грн. - основний борг та 27023,70 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.10.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.11.2013 здійснено процесуальне правонаступництво позивача у справі № 910/20783/13, а саме замінено Товариство з обмеженою відповідальністю "ПрогресГруп" на його правонаступника - Компанію "INVERTEX LTD" (ІНВЕРТЕКС ЛТД) та відкладено розгляд справи.

В судовому засіданні 29.11.2013 представник позивача вимоги викладені в позовній заяві підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, втім 29.11.2013 через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, з підстав того, що на підприємстві на даний час проводиться аудит, тому відсутня можливість підготувати акт звірки заборгованості між сторонами у справі.

Розглянувши в судовому засіданні подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, з наступних підстав.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

При цьому, оскільки суд вже відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для чергового відкладення розгляду справи.

Судом також враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 29.11.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

08.02.2012 між Приватним акціонерним товариством «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім заводу Прогрес» (нове найменування ТОВ «ПрогресГруп») (продавець) укладено договір №08/02/01, відповідно до умов якого продавець зобов'язується виготовити та передати у власність покупцю відливку з чавуну «Корпус креслення 20508М.01.01.», код 27.51.11.900 у відповідності до Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97 (далі-продукція), згідно креслень покупця, а покупець зобов'язується прийняти продукцію від продавця та оплатити її вартість на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Ціна визначається даним договором і приймається сторонами в національній валюті України - гривні. Постачання здійснюється за цінами, передбаченими у специфікаціях до даного договору (п. 4.1 договору).

Поставка продукції виконується на умовах FCA м. Бердичів («Інкотермс» в редакції 2000 року) в терміни, зазначені в п. 5.3 договору (п. 5.1 договору).

Датою фактичної передачі продукції вважається дата підписання покупцем, або уповноваженим представником покупця, видаткової накладної. Передача продукції покупцю здійснюється після представлення останнім довіреності на право отримання товарно-матеріальних цінностей (п. 5.2 договору).

За змістом п. п. 5.3, 6.1 договору поставка продукції здійснюється продавцем у 25-ти денний термін з дня надання письмової заявки покупцем, а оплата проводиться після фактичної передачі продукції покупцю на протязі 30-ти банківських днів.

08.02.2012 сторони підписали додаток №1 до договору (специфікацію №1) відповідно до якого загальна сума продукції становить 1217500,00 грн.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє на предмет поставок продукції до 31.12.2012.

Сторонами не оспорювалась правомірність зазначеного договору, а тому в силу встановленої ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, цей договір поставки є дійсним, а його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.

На виконання умов даного договору, позивач у період з квітня по серпень 2012 передав, а уповноважені представники відповідача, які діяли на підставі довіреностей №140 від 19.04.2012, №183 від 15.05.2012, № 202 від 21.05.2012, №216 від 24.05.2012, №307 від 11.07.2012, №387 від 20.08.2012, прийняли продукцію на загальну суму 881470,00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними №Б-00000039 від 23.04.2012 на суму 133925,00 грн., №Б-00000051 від 16.05.2013 на суму 146100,00 грн., №Б-00000053 від 22.05.2012 на суму 163145,00 грн., №Б-00000056 від 28.05.2012 на суму 136360,00 грн., №Б-00000078 від 11.07.2012 на суму 241065,00 грн. та №Б-00000088 від 21.08.2012 на суму 60875,00 грн. які підписані обома сторонами без заперечень.

Про належне виконання продавцем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначеної договором продукції.

Натомість відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, оплату отриманої продукції належним чином не здійснив, внаслідок чого за ним на момент подання даного позову до суду утворилась заборгованість за поставлену продукцію в сумі 881470,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, а за умовами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

П. 6.1 договору сторони визначили порядок оплати продукції та встановили, що у будь-якому випадку оплата здійснюється не пізніше 30 банківських днів з дати передачі товару покупцю по видатковій накладній.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки відповідачу узгодженої продукції та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманої продукції підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 881470,00 грн.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання на підставі вказаної норми цивільного законодавства позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 27023,70 грн. за період з 03.10.2012 по 10.10.2013

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних за заявлений період, суд дійшов висновку, що вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 27005,88 грн., оскільки позивачем під час здійснення розрахунку 3% річних не було враховано, що в 2012 році 366 днів, а не 365 як враховував позивач. (881470,00*3/100/366*90(за період з 03.10.2012 по 31.12.2012) =6502.65 грн.) (881470,00*3/100/365*283 (за період з 01.01.2013 по 10.10.2013) =20503.23 грн.)).

При цьому, 14.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрогресГруп» (первісний кредитор) та Компанією «INVERTEX LTD» (новий кредитор) укладено договір про уступку права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор отримує право вимоги, яке належить первісному кредитору у відповідності до договору №08/02/01 від 08.02.2012, укладеного з Приватним акціонерним товариством «Київський електротехнічний завод «Транссигнал».

За змістом ст. ст. 512, 514, 516 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) без згоди боржника і до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, право вимоги щодо стягнення заборгованості за договором №08/02/01 від 08.02.2012 належить Компанії «INVERTEX LTD».

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» (01135, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 97, ідентифікаційний код 00260652) на користь Компанії «INVERTEX LTD» (ІНВЕРТЕКС ЛТД) (Британські Віргінські Острови, Тортола, Роуд Таун, п/с 4649, Кларенс Томас Білдінг, код 580959 (Clarence Thomas Building, P.O. Box 4649, Road Town, Tortola, British Virgins Islands)) 881470 (вісімсот вісімдесят одна тисяча чотириста сімдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 27005 (двадцять сім тисяч п'ять) грн. 88 коп. - 3% річних та 18169 (вісімнадцять тисяч сто шістдесят дев'ять) грн. 51 коп. витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.12.2013.

Суддя Т.В. Васильченко