Постанова № 35823535, 21.11.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 р. Справа № 804/11697/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЧорної В. В. при секретаріПешехоновій О.В. за участю представників сторін: позивача відповідача Новікова М.А. Манченко Г.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління Донбасспецстрой» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені

ВСТАНОВИВ:

04 вересня 2013 р. Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління Донбасспецстрой» адміністративно-господарські санкції в сумі 18 192 грн. 59 коп. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 р., та пеню в сумі 3 грн. 64 коп. за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій (а.с. 2-3).

Позовну заяву обґрунтовано тим, що на виконання положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Товариство з обмеженою відповідальністю «Управління Донбасспецстрой», при середньообліковій чисельності штатних працівників підприємства - 108 осіб, повинно було створити у 2012 році чотири робочих місця, на які працевлаштувати інвалідів. Проте, фактично на підприємстві працювало три особи з встановленою інвалідністю. Таким чином, відповідач не виконав норматив щодо створення одного робочого місця для працевлаштування інвалідів, чим порушив вимоги ст.ст. 18, 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», у зв'язку з чим, зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 18 192 грн. 59 коп., виходячи з розміру середньорічної заробітної плати штатного працівника, та пеню на суму заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій у сумі 3 грн. 64 коп. за несвоєчасну їх сплату. В добровільному порядку відповідач суму заборгованості не сплачує, тому позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом.

В судовому засіданні 21.11.2013 р. представник позивача за довіреністю Новіков М.А. позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача за довіреністю Манченко Г.М. позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що вина підприємства у невиконані нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році відсутня, оскільки всі передбачені законом заходи для належного виконання цього обов'язку ним було вжито. Зокрема, підприємством було створено робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда, про що до Першотравенського міського центру зайнятості подавалися відповідні звіти за формою 3-ПН. Проте, на заявлену вакансію центром зайнятості була направлена лише одна особа, яка не змогла працювати на вказаній посаді за медичними показниками. Самостійно інваліди для працевлаштування до відповідача не зверталися, відмов у працевлаштуванні з боку підприємства не було. Крім того, відповідач посилається на те, що специфіка його діяльності пов'язана з шкідливими та небезпечними умовами праці, де заборонена праця інвалідів, а у відповідності до ст. 5 Закону України «Про охорону праці», працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності в Україні», інвалідам забезпечується право працювати на підприємствах із звичайними умовами праці, а тому, з урахуванням специфіки роботи підприємства та наявності посад, пов'язаних з важкими умовами праці та підвищеною небезпекою праці, при визначенні нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів повинна враховуватись тільки та кількість робочих місць, що не пов'язана з такою специфікою роботи. З урахуванням зазначених обставин, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально - економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 вищевказаного Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Аналіз вищевказаних норм дає підстави дійти до висновку, що на підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, покладено обов'язок, по-перше, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; по-друге, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; по-третє, якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарські санкції.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Управління Донбасспецстрой» перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні фонду соціального захисту інвалідів, як підприємство, яке в своїй діяльності використовує найману працю.

Згідно форми № 10-ПІ «Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2012 рік, що надавався відповідачем 27.02.2013 р. до Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2012 році становила 108 осіб, кількість інвалідів, які повинні працювати на підприємстві згідно нормативу - 4 особи, при цьому штатних працівників, яким встановлена інвалідність, на підприємстві у 2012 році працювало троє (а.с. 4).

Отже, у 2012 році відповідачем не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів щодо однієї особи.

Також, згідно інформації Першотравенського міського центру зайнятості від 30.05.2013 р. № 410, наданої на запит Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Управління Донбасспецстрой» протягом 2012 року звіти за формою 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», в яких була б заявлена потреба для можливого працевлаштування інвалідів, надавало у серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2012 року (а.с. 16).

Відповідно до абз. 3 пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 р., інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» № 803-XII від 01.03.1991 р., підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Таким чином, зазначеними нормами конкретизовано передбачений статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» обов'язок підприємств надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, в частині подання такої інформації за встановленою формою, а також в частині періодичності її надання.

Отже, інформація про наявність вакантних посад, призначених для працевлаштування інвалідів, щомісяця подається до відповідного центру зайнятості за формою № 3-ПН, затвердженою наказом Міністерства праці і соціальної політики України № 420 від 19.12.2005 р.

Як вже зазначалося вище, звітність за формою № 3-ПН, в якій би заявлялася потреба у працівниках - інвалідах, подавалася відповідачем до центру зайнятості лише у жовтні - грудні 2012 року.

Отже, вимоги ст.ст. 18, 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», у 2012 році відповідачем не виконані, обов'язкова звітність про наявність вакантних посад, призначених для працевлаштування інвалідів, у січні - вересні 2012 року до центру зайнятості ним не подавалася, інваліди у кількості відповідно нормативу на підприємство працевлаштовані не були.

У відповідності до ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відповідач вказані обставини не довів.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадські організації інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж це встановлено нормативом, передбаченим ст. 19 вказаного Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі, яка визначається в розмірі середньої річної заробітної плати штатного працівника на відповідному підприємстві, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. При цьому, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами та організаціями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст. 19 вказаного Закону.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.

Оскільки відповідачем в добровільному порядку адміністративно-господарські санкції за невиконання у 2012 р. нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в строки, встановлені законом, не були сплачені, позивач здійснив розрахунок зазначених санкцій за даними поданого відповідачем звіту за формою 10-ПІ, виходячи з розміру середньої річної заробітної плати штатного працівника, та незайнятих робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів згідно нормативу, у кількості 1, в сумі 18 192,59 грн., а також нарахував пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій в сумі 3,64 грн. (за один день, починаючи з граничного дня, коли відповідач самостійно повинен був сплатити адміністративно-господарські санкції, до дня підписання позовної заяви 16.04.2013 р.). Таким чином, загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 18 196 грн. 23 коп. (а.с. 5).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і необхідність їх задоволення внаслідок недотримання відповідачем у 2012 р. вимог ст.ст. 18-20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (незабезпечення виконання встановленого нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання необхідної для організації працевлаштування інвалідів інформації у державну службу зайнятості, несплату у встановлені строки адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць).

При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на ч. 1 ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності в Україні», а також на те, що, з урахуванням специфіки роботи підприємства та наявності посад, пов'язаних з важкими умовами праці та підвищеною небезпекою праці, при визначенні нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів повинна враховуватись тільки та кількість робочих місць, що не пов'язана з такою специфікою роботи.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності в Україні», з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою чи іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом (в редакції Закону України від 23.02.2006 р.). Отже, на момент виникнення спірних правовідносин (на 2012 рік), частина 1 статті 17 Закону діяла у редакції, наведеній вище, і вже не передбачала обмежень, які встановлювались у попередній редакції частини 1 названої статті (яка діяла до 23.02.2006 р.), щодо забезпечення інвалідам права працювати лише на підприємствах, в установах, організаціях зі звичайними умовами праці (на що безпідставно посилається відповідач). Відповідно до ч. 11 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності в Україні», норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, та порядок його встановлення визначається виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

Отже, чинним законодавством з питань соціального захисту інвалідів визначено однакові для всіх підприємств, установ, організацій критерії визначення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, та не передбачено жодних обмежень для реалізації права інвалідів на працевлаштування в залежності від існуючих на підприємстві умов праці. Єдиним обмеженням при цьому може бути висновок МСЕК.

Таким чином, посилання відповідача на частину 1 статті 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності в Україні» в редакції, яка на час виникнення спірних правовідносин втратила чинність, як на підставу для проведення розрахунку нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів виходячи з кількості робочих місць зі звичайними умовами праці, є безпідставними, та суперечать обставинам, встановленим судом. Крім того, відповідачем не надано до суду ні довідки про кількість робочих місць, пов'язаних з підвищеною небезпекою та важкими умовами праці по підприємству, ні доказів належності ТОВ «Управління Донбасспецстрой» на протязі 2012 року до категорії підприємств, де проводяться роботи з підвищеною небезпекою, враховуючи, що належними доказами можуть бути лише копія свідоцтва про реєстрацію об'єкта підвищеної небезпеки, дозвіл Держгірпромнагляду України на виконання робіт підвищеної небезпеки із зазначенням переліку робіт підвищеної небезпеки, що дозволяється виконувати підприємству, та на початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, тощо. Натомість, відповідач надав до суду лише дозвіл Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області № 2295.12.14, який діє з 02.10.2012 року (а.с. 30).

Таким чином, доводи відповідача не підтверджені матеріалами справи, не відповідають чинному законодавству України, а отже, не спростовують висновків суду про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління Донбасспецстрой» (код ЄДРПОУ 36616420) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р/р 3121320700033, отримувач - м. Першотравенськ, банк отримувача - ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код ОКПО 25005978) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році в сумі 18 192 грн. 59 коп. (вісімнадцять тисяч сто дев'яносто дві гривні п'ятдесят дев'ять копійок), та пеню за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 3 грн. 64 коп. (три гривні шістдесят чотири копійки).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 25 листопада 2013 року

Суддя В.В. Чорна