Постанова № 35822751, 02.12.2013, Луганський окружний адміністративний суд

5.2.2

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 грудня 2013 року Справа № 812/7799/13-а

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Твердохліба Р.С.,

за участю

секретаря судового засідання Саприкіної Т.О.,

та

представників сторін:

від позивача - Уперенко О.С. (довіреність від 01.11.2012 № 61),

від І-го відповідача - Шепіль В.В. (довіреність від 25.10.2012 № 1-17/10202),

від ІІ-го відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Луганська адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергума-2010» до Луганської митниці Міндоходів, Головного управління державної казначейської служби України у Луганській області про визнання дій протиправними, скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, визнання протиправними та скасування рішень про визнання митної вартості від 11 серпня 2013 року № 702020001/2013/000491/2, від 16 серпня 2013 року № 702020001/2013/000527/2, стягнення надмірно сплаченого мита та податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

11 вересня 2013 року ухвалою Луганського окружного адміністративного суду відкрито провадження за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергума-2010» до Луганської митниці Міндоходів, Головного управління державної казначейської служби України у Луганській області у якому позивач, з урахуванням уточненого позову від 25 вересня 2013 року та від 26 листопада 2013 року просить:

- визнати протиправними дії Луганської митниці Міндоходів щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої товариством з обмеженою відповідальністю «Інтергума-2010», за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

- скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару і транспортних засобів через митний кордон України №702020001/2013/00096 та № 702020001/2013/00107;

- визнати протиправними та скасувати рішення про визнання митної вартості товарів від 11 серпня 2013 року № 702020001/2013/000491/2, від 16 серпня 2013 року № 702020001/2013/000527/2;

- стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергума-2010» надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 198574,08 грн. у зв'язку із коригуванням митної вартості імпортованого товару;

- стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергума-2010» надмірно сплачене мито у розмірі 73570,36 грн. у зв'язку із коригуванням митної вартості імпортованого товару.

В обґрунтування заявленого позову позивачем зазначено, що 29 липня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Інтергума-2010» (покупець) та SHENGTAI GROUP CO LTD (Дуньин, Китай) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 20110729, відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати, а покупець придбати автомобільні шини згідно номенклатури, у кількості та по цінам, вказаним у специфікації, що є невід'ємною частиною контракту. Ціна за товар визначена у доларах США за одиницю товару та вказана у специфікації. Сума контракту визначається згідно специфікації, а умови поставки визначаються у специфікації згідно «Інкотермс-2000». Оплата за товар згідно розділу 10 контракту здійснюється покупцем у вигляді 30% авансу від суми контракту, інші 70% протягом 5 днів після отримання копії коносаменту, банківським переводом у доларах США на рахунок продавця.

Даний контракт укладений між сторонами до 01 січня 2013 року та пролонгований додатковою угодою від 03 січня 2013 року № 2.

10 квітня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Інтергума-2010» та SHENGTAI GROUP CO LTD (Дуньин, Китай) укладено PROFORMA INVOISE № 8 до контракту від 29 липня 2011 року № 20110729, відповідно до змісту якого загальна кількість товару, що закуповується складає 384 штуки, ціна товару погоджена сторонами на рівні 225,50 доларів США за штуку. Позивачем на користь продавця вартість товару сплачена у розмірі 100 %, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті від 29 березня 2013 року № 10, від 15 квітня 2013 року № 21 та від 05 липня 2013 року № 19.

В межах контракту позивачем на митну територію України 09 серпня 2013 року на умовах CIF Одеса (Інкотермс-2000) ввезено вантаж: шини пневматичні гумові для вантажних автомобілів нові 385/65 R 22.5 - розмір, символ швидкості - К, тип протектора (модель) - Т186, індекс навантаження - 160, код товару по УКТЗЄД 4011209000.

09 серпня 2013 року товариством з обмеженою відповідальністю «Інтергума-2010» до м/п Алчевськ Луганської митниці Міндоходів подана вантажно-митна декларація № 702020001/2013/007781 та декларація митної вартості за формою ДМВ-1 на товари, що надійшли на адресу позивача від фірми SHENGTAI GROUP CO LTD (Дуньин, Китай) за контрактом від 29 липня 2011 року № 20110729. На підставі зазначеного контракту та PROFORMA INVOISE № 8 до контракту від 29 липня 2011 року № 20110729 позивачем, вказаний товар було заявлено до митного оформлення в режимі імпорту за ціною 225,50 доларів США за одиницю товару. Також, позивачем були надані: декларація митної вартості, коносамент, банківські платіжні документи, що стосуються товару, каталог виробника товару, рахунок-фактура (інвойс), рахунок-проформа, страховий поліс, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту), зовнішньоекономічний договір (контракт), інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю, копія митної декларації країни відправлення, тобто всі необхідні документи для підтвердження справжності визначення митної вартості та ціни контракту.

11 серпня 2013 року відповідачем прийнято рішення № 702020001/2013/000491/2 про коригування митної вартості товарів до вантажно-митної декларації № 70202000/2013/007781, в результаті чого вартість товару збільшилась до 283,33 доларів США за одиницю товару, а отже було збільшено митні платежі та сума податку на додану вартість.

Луганською митницею Міндоходів карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України № 702020001/2013/00096 відмовлено ТОВ «Інтергума-2010» в митному оформленні товару з підстав, встановлених пунктом 2 частини 2 статті 54 Митного кодексу України та визначена митна вартість згідно рішення про коригування митної вартості від 11 серпня 2013 року № 702020001/2013/000491/2.

Крім того, 12 листопада 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Інтергума-2010» (покупець) та ТRIANGLE TYRE CO., LTD (Шаньдун, Китай) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № ТІ-002, відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати, а покупець придбати автомобільні шини та інші гумотехнічні вироби. Ціна на продукцію зазначена для кожної окремої поставки у додаткових додатках або інвойсах. Валюта платежів - долари США, умови поставки товару - FОВ Китай, Циндао, згідно Інкотермс 2010. Оплата за товар здійснюється покупцем у вигляді 30% від суми, що вказана в інвойсі, 70% перед відвантаженням шин на підставі інвойсу.

06 червня 2013 року та 13 червня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Інтергума-2010» та ТRIANGLE TYRE CO., LTD (Шаньдун, Китай) укладено 2 PROFORMA INVOISE до контракту від 12 листопада 2012 року № ТІ-002, відповідно до змісту яких загальна кількість товару, що закуповується складає 7002 штуки, вартість товару сплачена у 100 % розмірі, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті від 29 липня 2013 року № 24, від 04 липня 2013 року № 18, від 18 червня 2013 року № 14, від 20 червня 2013 року № 15.

В межах контракту позивачем на митну територію України 16 серпня 2013 року на умовах FOB Qingdao (Інкотермс-2010) ввезено вантаж: шини пневматичні гумові для вантажних автомобілів, шини пневматичні гумові для промислових транспортних засобів нові.

16 серпня 2013 року товариством з обмеженою відповідальністю «Інтергума-2010» до м/п Алчевськ Луганської митниці Міндоходів подана вантажно-митна декларація № 702020001/2013/008047 та декларація митної вартості за формою ДМВ-1 на товари, що надійшли на адресу позивача від фірми ТRIANGLE TYRE CO., LTD (Шаньдун, Китай) за контрактом від 12 листопада 2012 року № ТІ-002. До вказаної декларації позивачем були надані всі документи, відповідно до положень Митного кодексу України, однак, Луганською митницею Міндоходів 16 серпня 2013 року прийнято рішення № 702020001/2013/000527,2 про коригування митної вартості товарів до ВМД № 702020001/2013/008047 та висунуто вимогу про надання додаткових документів.

16 серпня 2013 року декларантом було надано рахунки-проформи від 13 червня 2013 року № 12132004270, від 06 червня 2013 року № 12132004099, договір про здійснення транспортно-експедиційних послуг від 04 січня 2013 року № 884 та інформація стосовно неможливості надання висновків про вартісні характеристики.

За результатами розгляду наданих документів Луганською митницею Міндоходів прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України № 702020001/2013/00107 щодо відмови позивачу в митному оформленні товару на підставі пункту 2 частини 2 статті 53 Митного кодексу України. Митна вартість визначена згідно рішення про коригування митної вартості від 16 серпня 2013 року № 702020001/2013/000527/2.

Також, 10 вересня 2013 року позивачем до м/п Алчевськ Луганської митниці Міндоходів подана вантажно-митна декларація № 702020001/2013/008879 та декларація митної вартості за формою ДМВ-1 на товари, що надійшли на адресу ТОВ «Інтергума-2010» від фірми ТRIANGLE TYRE CO., LTD (Шаньдун, Китай) за контрактом від 12 листопада 2012 року № ТІ-002. Товар було розмитнено за ціною та під раніше винесене рішення від 16 серпня 2013 року № 702020001/2013/000527/2, оскільки коди за УКТЗЕД товарів ввезених раніше за вантажно-митною декларацією 702020001/2013/008047 та вантажно-митною декларацією № 702020001/2013/008879 співпадають.

Вказав, що позивачем виконані всі вимоги Митного кодексу України для підтвердження визначення митної вартості товару за першим методом. Відмовляючи у застосуванні митної вартості заявленої декларантом, Луганська митниця Міндоходів діяла всупереч вимог законодавства України з питань митної справи, застосовуючи формальний та необґрунтований підхід, без аналізу доданих документів.

Таким чином позивач вважає, що різниця сплаченого податку на додану вартість та мита між першим та шостим методом підлягає поверненню Державною казначейською службою України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові та просив задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача - Луганської митниці Міндоходів проти задоволення позовних вимог заперечував, надав до матеріалів справи письмові заперечення проти позову (т.1 а.с. 205-215; т. 3 а.с. 35-37), у яких зазначив, що митний орган, відповідно до приписів статті 265 Митного кодексу України здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів та має право упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

09 серпня 2013 року товариством з обмеженою відповідальністю «Інтергума-2010» для митного оформлення товару (шини пневматичні гумові для вантажних автомобілів, нові) виробництва SHENGTAI GROUP CO LTD (Дуньин, Китай), була надана митна декларація № 702020001/2013/007781 разом із пакетом документів, зазначених у графі 44. При розгляді наданого пакету документів, у відповідності до частини 3 статті 53 та частини 5 статті 54 Митного кодексу України, враховуючи спрацювання профілю ризику системою АСАУР 105-2 - обов'язкова (можливе заниження митної вартості, здійснити порівняння з ідентичними та подібними товарами), було встановлено, що подані декларантом документи містили розбіжності, що підтверджували числові значення складових митної вартості заявленого до митного оформлення товару, а саме, відповідно до пункту 3.1 контракту від 29 липня 2010 року № 20110729 «Умови поставки товару визначаються в специфікації, згідно правил «Інкотермс-2000». До митного оформлення жодної специфікації подано не було, і в жодній додатковій угоді до контракту у пункт 3.1 зміни не вносились.

Крім того, у рахунку від 13 червня 2013 року № 20130530СІ, який супроводжував вантаж, та експортній митній декларації від 15 червня 2013 року № 160088057 зазначена ціна товару 213,00 доларів США за 1 штуку на умовах поставки FOB Qingdao (Інкотермс-2010). У митній декларації № 702020001/2013/007781 та рахунку-проформі від 10 квітня 2013 року № 8 ціна товару визначена в сумі 225,50 доларів США за 1 штуку на умовах поставки CIF Одеса (Інкотермс-2000).

Враховуючи не підтвердження всіх складових митної вартості та наявності розбіжностей в документах, митний орган отримав право на запит додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, надання яких є обов'язком декларанта.

11 серпня 2013 року декларант надав прас-лист виробника продукції, повідомив, що вартість перевезення та страхування зазначені в INVOISE від 13 червня 2013 року № 20130530СІ та про неможливість надання висновку про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Із наданих документів було встановлено, що у прас-листі вартість товару складає 213,00 доларів США за штуку на умовах поставки FOB Одеса. Тобто, згідно документів, що були подані до митного оформлення фігурують різні умови поставки з трьома різними цінами, а саме FOB Одеса - 213 доларів США за штуку, FOB Qingdao - 213,00 доларів США за штуку та CIF Одеса - 225,50 доларів США за штуку, при цьому ціна, що заявлена до митного оформлення на умовах поставки CIF Одеса - 225,50 доларів США за штуку не відповідає товаросупровідним документам даної поставки.

Таким чином, враховуючи неможливість застосування попередніх методів, зазначених у статтях 58-63 Митного кодексу України, митну вартість оцінюваного товару визначено згідно статті 64 Митного кодексу України за резервним методом на підставі митного оформлення за митною декларацією від 09 серпня 2013 року № 125110007/2013/581017, від 08 серпня 2013 року № 125110007/2013/580974 та від 09 серпня 2013 року № 100270000/2013/205686 із рахунку 04,00 долара США за кілограм та винесено рішення про коригування митної вартості від 11 серпня 2013 року № 702020001/2013/000491/2 та оформлено картку відмови № 702020001/2013/00096.

Крім того, 16 серпня 2013 року позивач для митного оформлення товару (шини пневматичні гумові для вантажних автомобілів) виробництва ТRIANGLE TYRE CO., LTD надана митна декларація № 702020001/2013/008047 разом із пакетом документів, зазначених в графі 44. При розгляді даного пакету документів встановлено, що подані декларантом документи мають розбіжності, що підтверджували числові значення складових митної вартості заявленого до митного оформлення товару, а саме у рахунках від 22 червня 2013 року № 12132004099-1, № 12132004270, № 12132004447-1 та № 12132004447-1В які супроводжували вантаж, відсутній номер контракту, що не дає змогу ідентифікувати дану поставку, у платіжному дорученні на проведення розрахунку від 17 червня 2013 року № 14 зазначено рахунок від 13 червня 2013 року № 12132004270, а у платіжному дорученні від 03 липня 2013 року № 18 зазначено рахунок від 06 червня 2013 року № 12132004099, які при митному оформленні надані не були, у зв'язку із чим декларанту було запропоновано надати додаткові документи.

16 серпня 2013 року декларантом було надано рахунки проформи від 13 червня 2013 року № 12132004270 та від 06 червня 2013 року № 1213004099, договір про здійснення транспортно-експедиційних послуг від 04 січня 2013 року та повідомлення про неможливість надання висновку про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованою експертною організацією та прайс-листа виробника продукції.

При розгляді додатково наданих документів встановлено, що за передплатними рахунками (від 13 червня 2013 року № 12132004270 та від 06 червня 2013 року № 1213004099), номери яких зазначені у платіжних дорученнях, здійснена оплата шин за більш високими цінами, ніж заявлено декларантом в інвойсах на поставку товару (від 22 червня 2013 року № 12132004447-1 від № 12132004270 та від 22 червня 2013 року № 12132004447-1В). Надані пояснення щодо складових митної вартості не містять числових значень складових митної вартості та не доводять включення у митну вартість витрат на перевантаження товару. При митному оформленні товарів відповідачу не було надано всіх документів, що унеможливило врахування їх при винесенні спірних рішень.

Таким чином, враховуючи неможливість застосування попередніх методів, зазначених у статтях 58-63 Митного кодексу України, митну вартість оцінюваного товару визначено згідно статті 64 Митного кодексу України за резервним методом на підставі митного оформлення за митною декларацією від 30 січня 2013 року № 702020001/2013/000809 із рахунку 04,07 долара США за кілограм та винесено рішення про коригування митної вартості від 16 серпня 2013 року № 702020001/2013/000527/2 та оформлено картку відмови № 702020001/2013/00107.

Щодо поданої позивачем до м/п Алчевськ Луганської митниці Міндоходів 10 вересня 2013 року вантажно-митної декларації № 702020001/2013/008879 та декларації митної вартості за формою ДМВ-1 на товари, що надійшли на адресу ТОВ «Інтергума-2010» від фірми ТRIANGLE TYRE CO., LTD (Шаньдун, Китай) за контрактом від 12 листопада 2012 року № ТІ-002 відповідач зазначив, що по даному питанню у митного органу заперечень не було, оскільки товар позивачем добровільно було розмитнено за ціною та під раніше винесене рішення від 16 серпня 2013 року № 702020001/2013/000527/2, оскільки коди за УКТЗЕД товарів ввезених раніше за вантажно-митною декларацією 702020001/2013/008047 та вантажно-митною декларацією № 702020001/2013/008879 співпадають. Ніяких вказівок вчиняти такі дії зі сторони відповідача не надходило та будь-яких рішень з цього приводу не приймалося.

В судовому засіданні представник відповідача - Луганської митниці Міндоходів надав пояснення аналогічні викладеним в запереченнях проти позову та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, на адресу суду надіслав пояснення, у яких просив розгляд справи провести без його участі, крім цього зазначив, що існують наступні способи та порядки повергнення надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України.

По-перше, відповідно до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1095/14362, митний орган на підставі заяви платника готує висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи та направляє його до органу Казначейства. На підставі отриманого висновку про повернення відповідний орган Казначейства готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у висновку та протягом п'яти робочих днів від дати отримання висновку здійснює повернення коштів з бюджету.

По-друге, відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету або у заяві про виконання рішення про стягнення надходжень до бюджету, здійснюється органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Відповідач - Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області, зазначає, що на теперішній час до нього не надходило будь-яких документів, на підставі яких можливо здійснити повернення надмірно сплачених платежів з податку на додану вартість.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача - Луганської митниці Мінжоходів, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За результатами розгляду адміністративного позову суд прийшов до такого.

Відповідно до п.9 ч.1 ст. 4 Митного кодексу України декларація митної вартості - документ встановленої форми, що подається декларантом і містить відомості щодо митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України чи стосовно яких змінюється митний режим.

Згідно з ч.1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право:

1) надавати органу доходів і зборів (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації;

2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу;

3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти;

4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів;

5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів;

6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;

7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Згідно з ч.5 ст.52 Митного кодексу України декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов'язані між собою.

В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч.8 ст.52 Митного кодексу України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Частиною 11 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.

Відповідно до ч.1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч.3 ст.53 Митного кодексу України).

Відповідно до ч.4 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.5, ч.6 ст. 53 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Пунктом 4 частини 4 ст.54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтею 55 Митного кодексу України надано право митному органу коригувати митну вартість товарів.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Аналіз приведених вище норм законодавства свідчить, що до виключної компетенції митних органів належить вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товару. Саме митний орган встановлює достатність наданих декларантом документів для підтвердження митної вартості товару.

10 квітня 2008 року Верховна Рада України шляхом прийняття Закону України № 250-VI ратифікувала Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим взяла на себе зобов'язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994).

Відповідно до статті VII п. 2. (a) Генеральної угоди по тарифам и торгівлі 1947 року (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.

Статтею 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року визначено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таким, що ставить під сумнів право податкових адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.

Відповідно до ч.1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 Митного кодексу України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 Митного кодексу України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 Митного кодексу України).

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу(ч.5 ст.57 Митного кодексу України) .

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч.8 ст.57 Митного кодексу України).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

У судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що товариство з обмеженою відповідальністю «Інтергума-2010» зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 28 вересня 2010 року за № 13821020000017785, перебуває на обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганську з 29 вересня 2010 року за № 428, є платником податку на додану вартість з 19 жовтня 2010 року (т.1 а.с. 16-26).

29 липня 2010 року між ТОВ «Інтергума-2010» (покупець) та SHENGTAI GROUP CO LTD (Дуньин, Китай) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 20110729 та додаткові угоди від 01 серпня 2011 року, від 09 жовтня 2012 року № 1, від 03 січня 2013 року № 2 до контракту від 29 липня 2011 року № 20110729, відповідно до якого продавець зобов'язується продати, а покупець зобов'язується купити автомобільні шини відповідно до номенклатури, у кількості та по цінам, вказаним у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (т.1 а.с. 28-34, т.2 а.с. 193-194).

09 серпня 2013 року товариством з обмеженою відповідальністю «Інтергума-2010» до м/п Алчевськ Луганської митниці Міндоходів подана вантажно-митна декларація № 702020001/2013/007781 на товари, що надійшли на адресу позивача від фірми SHENGTAI GROUP CO LTD (Дуньин, Китай) за контрактом від 29 липня 2011 року № 20110729. На підставі зазначеного контракту та PROFORMA INVOISE № 8 до контракту від 29 липня 2011 року № 20110729 позивачем, вказаний товар було заявлено до митного оформлення в режимі імпорту за ціною 225,50 доларів США за одиницю товару (т.1 а.с. 225-226).

Разом з вантажно-митною декларацією від 09 серпня 2013 року № 702020001/2013/007781 позивачем у відповідності до ст.53 Митного кодексу України Луганській митниці Міндоходів надано коносамент від 23 червня 2013 року NFYFDGNOO (т.1 а.с. 63-66), платіжні доручення від 15 квітня 2013 року № 21, від 05 липня 2013 року № 19 (т.1 а.с. 54, 55), каталог виробника товару від 01 січня 2013 року б/н, розрахунок-фактура (інвойс) від 13 червня 2013 року № 20130530СІ (т.1 а.с. 35), розрахунок - проформа від 10 квітня 2013 року № 8 (т.1 а.с. 36), страховий поліс від 19 червня 2013 року № 6053135012013005758, доповнення до договору від 09 жовтня 2012 року № 1, від 03 січня 2013 року № 2 (т.1 а.с. 32-33, 34, 39), договір (контракт) купівлі-продажу від 29 липня 2011 року № 20110729 (т.1 а.с. 28-31), екологічну декларацію від 01 серпня 2013 року № 62413 (т.1 а.с. 46), сертифікат відповідності № UA1.066.0171444-13 (т.1 а.с. 249), копію митної декларації країни відправника від 15 червня 2013 року № 160088057 (т.1 а.с. 40).

09 серпня 2013 року на підставі ч.3 ст.53, п.1, п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України Луганської митницею Міндоходів для підтвердження заявленою митної вартості направлено на адресу ТОВ «Інтергума-2010» запит про надання додаткових документів, у відповідь на який позивач повідомив Луганську митницю Міндоходів про те, що не має можливості надати висновок спеціалізованих експертних організацій, виписки з бухгалтерської документації про оплату товару були надані, відомості про вартість страховки та транспортуванню товару містяться у інвойсі від 13 червня 2013 року № 20130530СІ та надало прайс-лист виробника продукції (т.1 а.с. 218-223).

11 серпня 2013 року відповідачем прийнято рішення № 702020001/2013/000491/2 про коригування митної вартості товарів до вантажно-митної декларації № 70202000/2013/007781 (т.1 а.с. 60). Зазначене рішення було прийнято у зв'язку з тим, що надані для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності (умови поставки, які зазначені в INVOISE від 13 червня 2013 року № 20130530СІ та митної декларації країни експорту від 15 червня 2013 року № 160088057, не відповідають умовам поставки зазначеним у поданій митній декларації), не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, враховуючи неможливість застосування попередніх методів, зазначених у статтях 58-63 Митного кодексу України, митну вартість оцінювального товару відповідачем визначено згідно ст. 64 Митного кодексу України за резервним методом.

Луганською митницею Міндоходів карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України № 702020001/2013/00096 відмовлено ТОВ «Інтергума-2010» в митному оформленні товару з підстав, встановлених пунктом 2 частини 2 статті 54 Митного кодексу України та визначена митна вартість згідно рішення про коригування митної вартості від 11 серпня 2013 року № 702020001/2013/000491/2 (т.1 а.с. 220-221).

Підставою для прийняття такого рішення стало те, що на думку митного органу подані позивачем документи містили розбіжності, що підтверджували числові значення складових митної вартості заявленого до митного оформлення товару, а саме, в порушення п. 3.1 Контракту від 29 липня 2010 року № 20110729 до митного оформлення не було надано жодної специфікації.

Разом із цим, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01 серпня 2011 року між ТОВ «Інтергума-2010» (покупець) та SHENGTAI GROUP CO LTD (Дуньин, Китай) (продавець) укладено додаткову угоду до договору від 29 липня 2011 року № 20110729, відповідно до умов якої продавець зобов'язується продати, а покупець зобов'язується купити автомобільні шини відповідно до номенклатури, у кількості та по цінам, вказаним в інвойсі, інших додатках, які є невід'ємною частиною договору. У розділі 3.1 зазначено, що умови поставки товару визначаються в інвойсі, відповідно до умов «Інкотермс 2000» (т. 2 а.с. 193-194).

Стосовно доводів відповідача щодо не підтвердження ціни товару, що зазначена у рахунку від 13 червня 2013 року № 20130530СІ, експортній декларації від 15 червня 2013 року № 160088057 та ціни товару, вказаної у рахунку-проформі від 10 квітня 2013 року суд зазначає, що відповідно до прайс-листа до PROFORMA INVOICE від 10 квітня 2013 року № 8 ціна за автомобільні шини зазначена у розмірі 213,00 доларів США, кількість автомобільних шин - 384, загальна суму 81792,00 доларів США (т.1 а.с. 36).

Згідно до INVOICE від 13 червня 2013 року № 20130530СІ ціна за автомобільні шини зазначена у розмірі 213,00 доларів США за одну штуку, витрати на перевезення 4700,00 доларів США, витрати на страхування 100,00 доларів США, загальна сума 86592,00 доларів США, ціна за 1 штуку складає 225,50 доларів США (т.1 а.с. 35).

Оплата товарно-матеріальних цінностей придбаних ТОВ «Інтрегума-2010» за договором від 29 липня 2011 року № 20110729 підтверджується платіжними дорученнями від 15 квітня 2013 року № 21 на суму 26100,00 доларів США, від 05 липня 2013 року № 19 на суму 60288,60 грн. (т.1 а.с. 54-56). Платіжним дорученням від 29 березня 2013 року № 10 на суму 34888,00 доларів США сплачено 203,40 доларів США за вищезазначений товар у зв'язку із залишком цієї суми на рахунку позивача, що також підтверджується листом АТ «ОТП Банк» від 29 березня 2013 року (т.1 а.с. 58).

В ході судового розгляду також встановлено, що позивачем до митного оформлення, серед іншого надані INVOICE № 20130530СІ, прас-лист виробника продукції та митна декларація країни експорту від 15 червня 2013 року № 160088057, які передбачають поставку продукції на умовах FОВ (Інкотермс 2000). За офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) термін FОВ (франко-борт) означає «доставити товар через поручні судна», тобто продавець виконав поставку, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження, та з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміну FОВ на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту, однак обов'язки продавця укладати договори перевезення та страхування відсутні.

Термін СІF «вартість, страхування і фрахт» означає, що продавець виконав поставку, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення. За умовами терміна СІF продавець також повинен застрахувати товар і нести витрати щодо страхування. Також, за умовами терміна СІF на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту.

Слід підкреслити, однак, що «C»-терміни мають ту ж природу, що «F»-терміни в тому відношенні, що продавець здійснює виконання договору в країні відвантаження або відправлення. Таким чином, договори купівлі-продажу на умовах «C»-термінів, як і договори на умовах «F»-термінів, входять до категорії договорів відправлення.

Таким чином, контрагентом позивача (продавцем) виставлено PROFORMA INVOICE від 10 квітня 2013 року № 8 для здійснення попередньої оплати за товар, за умовами контракту у вигляді 30% авансу від суми, інші 70% в продовж п'яти днів після отримання копії коносаменту, де ціна вже зазначена на рівні 225,50 доларів США за однини цю товару на умовах СІF Оdessa, та яку закладено вартість перевезення та страхування товару, що здійснювалась за рахунок продавця.

INVOICE від 13 червня 2013 року № 20130530СІ містить інформацію про вартість перевезення 4700,00 доларів США та витрати на страхування 100,00 доларів США, тому до ціни за автомобільні шини у розмірі 213,00 доларів США за одну штуку включені такі додаткові витрати, що складає 225,50 доларів США за одну штуку (т.1 а.с. 35).

За таких обставин, позивачем, як зазначалося вище, здійснено передплату у вигляді 30%, що підтверджується платіжним дорученням від 15 квітня 2013 року № 21. Після отримання коносаменту та рахунку від 13 червня 2013 року № 20130530СІ позивачем здійснено остаточний розрахунок, що підтверджується платіжним дорученням від 05 липня 2013 року № 19 та від 29 березня 2013 року № 10.

Таким чином, позивачем надано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості автомобільних шин за ціною 225,50 доларів США у декларації від 09 серпня 2013 року № 702020001/2013/007781.

Якщо продавець повинний забезпечити договір перевезення, який охоплює оплату мит, податків і інших зборів, такі витрати, звичайно, покладаються на продавця в тій мірі, в який це передбачено договором (п. 9.3 Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року).

На підставі викладеного, суд зазначає, що такі дії позивача не суперечать умовам договору від 29 липня 2010 року № 20110729 та додатковим угодам до нього, а доводи відповідача в цій частині щодо неможливості визначення митної вартості товару за основним методом у зв'язку з відсутністю необхідних відомостей, що підтверджують числове значення митної вартості, а також встановлення розбіжностей щодо умов поставки є необґрунтованими.

Крім того, 12 листопада 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Інтергума-2010» (покупець) та ТRIANGLE TYRE CO., LTD (Шаньдун, Китай) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № ТІ-002, відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати, а покупець придбати автомобільні шини та інші гумотехнічні вироби (т.1 а.с. 71-74).

16 серпня 2013 року товариством з обмеженою відповідальністю «Інтергума-2010» до м/п Алчевськ Луганської митниці Міндоходів подана вантажно-митна декларація № 702020001/2013/008047 на товари, що надійшли на адресу позивача від фірми ТRIANGLE TYRE CO., LTD (Шаньдун, Китай) за контрактом від 12 листопада 2012 року № ТІ-002 (т.2 а.с. 11-14).

Разом з вантажно-митною декларацією від 16 серпня 2013 року № 702020001/2013/008047 позивачем у відповідності до ст.53 Митного кодексу України Луганській митниці Міндоходів надано коносамент від 27 червня 2013 року WHJF005239, від 27 червня 2013 року WHJF005321 (т.1 а.с. 124-126), некласифікований комерційний документ від 15 серпня 2013 року № 1430 (т.2 а.с. 213), платіжні доручення від 18 червня 2013 року № 14, від 04 липня 2013 року № 18, від 29 липня 2013 року № 24 (т.1 а.с. 132, 135, 138), розрахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 02 серпня 2013 року UAIM0239786, UAIM0239786 (т.2 а.с. 196-199), банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг від 02 серпня 2013 року б/н (т.2 а.с. 32-33), довідку від 15 серпня 2013 року № 1583, № 1584 (т.2 а.с. 38-39), каталог виробника від 01 січня 2012 року (т.2 а.с. 40-63), розрахунки-фактури (інвойси) від 22 червня 2013 року № 12132004270, № 12132004447-1, № 12132004447-1В (т.1 а.с. 82-84), договір (контракт) від 12 листопада 2013 року № ТІ-002 (т.1 а.с. 71-74), копії митних декларацій країни відправлення від 23 червня 2013 року № 040121911, № 040121913, від 24 червня 2013 року № 040121910 (т.1 а.с. 94-101).

16 серпня 2013 року на підставі ч.3 ст.53, п.1, п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України Луганської митницею Міндоходів для підтвердження заявленої митної вартості направлено на адресу ТОВ «Інтергума-2010» запит про надання додаткових документів, у відповідь на який позивач повідомив Луганську митницю Міндоходів про те, що документи, надані для митного оформлення не мають різних місць розвантаження, перевантаження товару у дорозі не проводилось, проводилось перевантаження контейнерів у порту, позивач не має можливості надати висновок спеціалізованих експертних організацій та прайс-лист, документи, які мають відомості про вартість перевезення та виписки з бухгалтерської документації були надані, надано проформи від 06 червня 2013 року № 12132004099, від 13 червня 2013 року № 12132004270 та договір укладений з перевізником (т.2 а.с. 9, 10).

16 серпня 2013 року відповідачем прийнято рішення № 702020001/2013/000527/2 про коригування митної вартості товарів до вантажно-митної декларації № 702020001/2013/008047 (т.2 а.с. 2-4). Зазначене рішення було прийнято у зв'язку з тим, що надані ТОВ «Інтергума-2010» документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, враховуючи, що заявлена декларантом для визначення митної вартості ціна товару менше, ніж сплачена за товар сума згідно наданих розрахунків, тобто відомості щодо складових митної вартості не підтверджені документально та не визначені кількісно і достовірно та заявлена митна вартість менша ніж ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Таким чином, у зв'язку з неможливістю застосування попередніх методів, керуючись статтею 57 Митного кодексу України відповідачем здійснено коригування митної вартості оцінюваних товарів за 6 резервним методом відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України на підставі рівнів митної вартості товарів з подібними характеристиками.

Луганською митницею Міндоходів карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України № 702020001/2013/00107 відмовлено ТОВ «Інтергума-2010» в митному оформленні товару з підстав, встановлених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України та визначена митна вартість згідно рішення про коригування митної вартості від 16 серпня 2013 року № 702020001/2013/000527/2 (т.1 а.с. 7-8).

Таке рішення прийнято відповідачем з огляду на те, що у рахунках від 22 червня 2013 року № 12132004099-1, № 12132004270, № 12132004447-1 та № 12132004447-1 які супроводжували вантаж, відсутній номер контракту, що не дає змогу ідентифікувати поставку; у платіжному дорученні на проведення розрахунку від 17 червня 2013 року № 14 зазначено рахунок від 13 червня 2013 року № 12132004270, а у платіжному дорученні від 03 липня 2013 року № 18 зазначено рахунок від 06 червня 2013 року № 12132004099, які не були надані при митному оформленні. Крім того, за передплатними рахунками (від 13 червня 2013 року № 12132004270 та від 06 червня 2013 року № 12133004099), номери яких зазначені у платіжних дорученнях, здійснена оплата за більш високими цінами, ніж заявлено декларантом в інвойсах на поставку товару (від 22 червня 2013 року № 1213004447-1, від 22 червня 2013 року № 12132004270 та від 22 червня 2013 року № 1213004447-1В), а у листі ТОВ «Інтергума-2010» від 16 серпня 2013 року № 0014-Т щодо складових митної вартості не міститься числових значень складової митної вартості та не доводиться включення у митну вартість витрат на перевантаження товару.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту від 12 листопада 2012 року № ТІ-002 між товариством з обмеженою відповідальністю «Інтергума-2010» (покупець) та ТRIANGLE TYRE CO., LTD (Шаньдун, Китай) (продавець) продавець зобов'язується продати, а покупець придбати продукцію, ціни на неї будуть вказані для кожної поставки в додатках чи в інвойсах, по згоді сторін передоплата складає 30 % від суми вказаній в інвойсі, 70% - перед відвантаженням шин на підставі інвойсу (т.1 а.с. 71-74).

06 червня 2013 року та 13 червня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Інтергума-2010» та ТRIANGLE TYRE CO., LTD (Шаньдун, Китай) було укладено PROFORMA INVOISE № 12132004099, № 12132004270 до контракту від 12 листопада 2012 року № ТІ-002, відповідно до змісту яких загальна кількість товару, що закуповується складає 7002 штуки, загальна вартість товару 543702,41 доларів США (т. 1 а.с. 75-76).

В ході судового розгляду встановлено, що товар за PROFORMA INVOISE № 12132004099 у спірній поставці не закуповувався, та у поданій товариством з обмеженою відповідальністю «Інтергума-2010» до м/п Алчевськ Луганської митниці Міндоходів вантажно-митній декларації від 16 серпня 2013 року № 702020001/2013/008047 не значиться.

Згідно вантажно-митної декларації від 16 серпня 2013 року № 702020001/2013/008047 здійснювалась поставка товару, а саме шини пневматичні гумові для вантажних автомобілів нові та шини пневматичні гумові для промислових транспортних засобів нові на умовах FOB Qingdao у кількості 1838 штук за ціною 285440,80 доларів США.

Продавцем позивачу було виставлено рахунок PROFORMA INVOISE № 12132004270, згідно з яким ТОВ «Інтергума-2010» платіжним дорученням від 18 червня 2013 року № 14 здійснено передоплату за товар у розмірі 30%, як передбачено контрактом, та зазначено призначення платежу PROFORMA INVOISE № 12132004270 (т.1 а.с. 132).

Відповідно до COMMERCIAL INVOCE № 12132004270 фактичну поставку за цінами PROFORMA INVOISE № 12132004270 здійснено тільки за трьома найменуваннями товару, у кількості 408 штук (т.2 а.с. 64).

22 червня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Інтергума-2010» та ТRIANGLE TYRE CO., LTD (Шаньдун, Китай) було укладено COMMERCIAL INVOCE № 12132004270, № 12132004447-1, № 12132004447-1В відповідно до яких загальна кількість товару, що закуповується складає 1838 штук (т.2 а.с. 64, 65, 66).

Платіжними дорученнями від 29 липня 2013 року № 24 та від 20 червня 2013 року № 15 здійснено доплату за узгодженими цінами у розмірі 70%, призначення платежу COMMERCIAL INVOCE № 12132004447-1, № 12132004447-1В (т.1 а.с. 135, 138; т.3 а.с. 4).

Таким чином, позивачем надано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості автомобільних шин у декларації від 16 серпня 2013 року № 702020001/2013/008047.

Суд не бере до уваги доводи Луганської митниці стосовного того, що у розрахунках від 22 червня 2013 року № 12132004099-1, № 12132004270, № 12132004447-1, № 12132004447-1В не зазначений номер контракту від 12 листопада 2012 року № ТІ-002, що не дає змогу ідентифікувати зазначену поставку, оскільки у платіжних дорученнях від 18 червня 2013 року № 14, від 29 липня 2013 року № 24 та від 20 червня 2013 року № 15 зазначено дату та номер контракту за яким здійснювалась оплата за товар, а також дати та номери інвойсів.

Доводи відповідача, стосовно того, що за попередніми рахунками від 13 червня 2013 року № 12132004270 та від 06 червня 2013 року № 12132004099, номери яких зазначені у платіжних дорученнях, здійснена оплата за більш високими цінами ніж заявлено декларантом в інвойсах на поставку товару від 22 червня 2013 року № 12132004447-1, № 12132004270, № 12132004447-1В, спростовуються письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи та були надані позивачем при митному оформлені товарів.

13 червня 2013 року продавцем за контрактом від 12 листопада 2012 року № ТІ-002 виставлено рахунок PROFORMA INVOISE № 12132004270, згідно з яким ТОВ «Інтергума-2010» здійснено попередню оплату за товар у розмірі 30%, яке це передбачено умовами контракту, фактичну поставку за цінами згідно PROFORMA INVOISE № 12132004270 здійснено тільки 2 позиції, що підтверджується COMMERCIAL INVOCE № 12132004270, наступну оплату в розмірі 70 % та за узгодженими цінами було здійснено згідно COMMERCIAL INVOCE № 12132004447-1, № 12132004447-1В.

Суд зазначає, що доводи Луганської митниці Міндоходів стосовно того, що позивачем не доведено включення у митну вартість витрат на перевантаження товару є необґрунтованими, оскільки ТОВ «Інтергума-2010» наданий договір перевезення від 04 січня 2013 року № 884, довідки про транспорті витрати від 15 серпня 2013 року № 1583, № 1584, рахунки, які підтверджують оплату зазначених послуг та довідку про страхування вантажу від 15 серпня 2013 року № 1430 (т. 2 а.с. 200-213).

Посилання відповідача на ненадання всіх необхідних документів при прийнятті спірних рішень є не обґрунтованими, оскільки документи, надані позивачем в судовому засіданні митним органом не витребувались.

З огляду на викладене суд вважає, що висновок відповідача про неповноту та недостовірність відомостей про митну вартість товарів не може вважатися обґрунтованим, оскільки відповідно до статті VII п. 2 «а» Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1947 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

В статті VII п.2 «b» цієї угоди вказано, що під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або і) з порівнюваними кількостями, або іі) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.

Суд вважає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, оскільки наявність розбіжностей та неточностей не є підставою для незастосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту), а у відповідності до ч. 3 ст. 53 Митного Кодексу України є лише підставою для витребування додаткових документів.

При цьому суд зауважує, що виявлені розбіжності не стосуються числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Відомості про заявлену позивачем митну вартість є об'єктивними, такими, що піддаються обчисленню та підтверджуються документально, що встановлено в ході судового розгляду та підтверджується матеріалами справи.

Суд не піддає сумніву право митного органу контролювати митну вартість, заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватися в межах повноважень, наданих діючим законодавством.

Позивачем у повному обсязі виконані вимоги ч. 5 ст. 52 Митного кодексу України щодо подання декларації митної вартості та ч. 10 ст. 58 цього кодексу щодо включення до визначеної митної вартості її складових, що була фактично сплачена позивачем, що відображено в деклараціях від 09 серпня 2013 року № 702020001/2013/007781 та від 16 серпня 2013 року № 702020001/2013/008047.

Проте, митним органом не доведено дотримання всіх умов, правил та вимог для застосування методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Встановлюючи ціну на ідентичні (подібні) товари, митниця виходила з митної вартості товару, за попередні аналогічні декларації на імпорт. Однак при цьому, в порушення вимог ст. 57 Митного кодексу України митницею не доведено неможливість застосування інших (попередніх) методів визначення митної вартості товару, а застосовано резервний метод, який відповідно до наведених вище норм законодавства застосовується у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена за попередніми методами.

Дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що разі незгоди митного органу із митною вартістю імпортованого товару, він відповідно до вимог ст. 57 Митного кодексу України зобов'язаний провести процедуру консультацій, у ході яких мав би дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних мотивів. Відповідачем вказані вимоги закону не виконані.

Зазначена правова позиція суду відображена у висновках Верховного суду України в постанові від 14 травня 2013 року №21-120а13.

Суд не може погодитися з доводами відповідача про наявність неточностей (розбіжностей) у поданих документах, так як вони спростовуються матеріалами справи, а саме, наданнням митному органу всіх необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості як при здійсненні митного оформлення так і після, як обов'язкові, так і можливі додатково витребувані.

Таким чином, позивачем були надані митному органу всі можливі документи, які були запитані для підтвердження митної вартості, у відповідача були відсутні підстави для відмови у митному оформленні (випуску) товарів.

Отже, у зв'язку з вищевикладеним, а також тим, що ТОВ «Інтергума-2010» надано до митного оформлення всі документи, які необхідні для визначення митної вартості по першому методу, Луганською митницею Міндоходів безпідставно відмовлено у прийнятті декларацій митної вартості, прийняті рішення про визначення митної вартості товарів за другорядним (резервним) методом та надано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Інтергума-2010» про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України № 702020001/2013/00096, № 702020001/2013/00107, про визнання протиправним та скасування рішень про визнання митної вартості товарів від 11 серпня 2013 року № 702020001/2013/000491/2, від 16 серпня 2013 року № 702020001/2013/000527/2 підлягають задоволенню.

Суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню також і вимоги позивача про стягнення з державного бюджету на користь позивача надмірно сплаченої у зв'язку із коригуванням митної вартості імпортованого товару податку на додану вартість в розмірі 157629,68 грн. та мита у розмірі 56245,17 грн. з наступних підстав.

Відповідно до п.1.2 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерством фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 № 25/44, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.01.2006 за № 64/11938, надміру сплачені митні та інші платежі це сума коштів, що з різних причин внесена понад розмір, установлений законодавством.

Згідно п.3.4. вказаного Порядку повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, що зараховані на депозитні рахунки митних органів 3734, здійснюється відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618.

Наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 затверджено «Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як переплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справленням яких здійснюється митними органами».

Цей Порядок визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 Митного кодексу України та в міжнародних договорах України.

Факт оплати ПДВ та мита за ВМД від 11 серпня 2013 року № 702020001/2013/007815, від 16 серпня 2013 року № 702020001/2013/08074 та переплати у зв'язку з коригуванням митної вартості ПДВ у розмірі 198574,08 грн. та мита у розмірі 73570,36 грн. підтверджено платіжним дорученням позивача про перерахування митному органу авансових платежів та не заперечується сторонами (т.3 а.с. 1-3). Сума коштів, переплачених позивачем підтверджується також розрахунком митних платежів за митним оформленням товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергума-2010» та сторонами не оспорюється(т.3 а.с. 43).

Отже, оскільки, як встановлено вище, позивачем фактично внесено до бюджету кошти з розрахунку митної вартості товарів, визначеної всупереч положенням чинного законодавства за резервним методом, в той час, як належною митною вартістю таких товарів була вартість, визначена за першим методом (ціною договору), позивачем сплачені до бюджету кошти в розмірі більшому, ніж встановлено законодавством.

Таким чином, при вирішенні спору судом, враховуючи той факт, що правовим наслідком скасування спірних рішень про визначення митної вартості товару є повернення позивачу різниці між сумою податку на додану вартість, визначеною декларантом та сумою податку на додану вартість, яка визначена митним органом у рішеннях, з метою повного та всебічного захисту інтересів юридичної особи, та прийняття рішення, яке б гарантувало дотримання і захист суб'єкту у сфері публічно-правових відносин, як це передбачено принципами адміністративного судочинства, обов'язок здійснення безспірного списання надмірно сплаченої суми податку на додану вартість за рішенням суду покладається на Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області.

За таких обставин вимога про стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 157629,68 грн. та мита у розмірі 56245,17 грн. є обґрунтованою, тому підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з Державного бюджету на користь позивача надмірно сплаченого у зв'язку із коригуванням митної вартості імпортованого товару податку на додану вартість в розмірі 40944,40 грн. та мита у розмірі 17325,19 грн., судом встановлено таке.

В межах контракту від 12 листопада 2012 року № ТІ-002 позивачем на митну територію України на умовах FOB Qingdao ввезено вантаж: шини пневматичні гумові для промислових автомобілів нові 25R20 - розмір, символ швидкості - К, тип протектора (модель) - ТR690JS, індекс навантаження - 139/137.

10 вересня 2013 року ТОВ «Інтергума-2010» до Луганської митниці Міндоходів подано ВМД № 702020001/2013/008879 на товари, що надійшли на адресу «Інтергума-2010» від фірми TRIANGLE TYRE CO, LTD (Шаньдун, Китай) за контрактом від 12 листопада 2012 року № ТІ-002, у кількості 543 штук, загальна вартість 100764,29 доларів США відповідно до інвойсу від 20 липня 2013 року № 12132004447-2 (т.1 а.с. 180-182, 195).

Зазначений товар, розмитнено ТОВ «Інтергума-2010» за 6 резервним методом відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України, що підтверджується наданою вантажно-митною декларацією від 10 вересня 2013 року № 702020001/2013/008879.

У зв'язку з розмитненням товарів за ВМД від 10 вересня 2013 року № 702020001/2013/008879 ТОВ «Інтергума-2010» сплачено до Державного бюджету податок на додану вартість у розмірі 40944,40 грн. та мито у розмірі 17325,19 грн.

Суд зазначає, що згідно з нормами КАС України, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Права та інтереси позивача можуть порушуватись рішеннями митного органу у разі прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, та саме на оскарження цих рішень позивач має право, встановлене законом.

На підставі викладеного суд зазначає, що у даному випадку, права позивача відповідачем не порушені, що у свою чергу є підставою для відмови у задоволенні такого позову, оскільки права, свободи чи інтереси відповідача у сфері публічно-правових відносин не порушено.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відсутність з боку відповідача порушень прав та свобод ТОВ «Інтергума-2010» при розмитненні товару за вантажно-митною декларацією від 10 вересня 2013 року № 702020001/2013/008879, виключає можливість захисту судом порушеного права та, відповідно, прийняття судом рішення на користь позивача в цій частині позовних вимог.

Що стосується позовної вимоги щодо визнання протиправними дії Луганської митниці Міндоходів щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ТОВ «Інтергума-2010», за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), суд зазначає таке.

Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії - картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, рішення про визначення митної вартості товару. Саме вони мають вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для юридичної особи прав чи інтересів. З огляду на зазначене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.

Визнання протиправними та скасування рішень про визначення митної вартості товарів № 702020001/2013/00096, № 702020001/2013/00107 та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 11 серпня 2013 року № 702020001/2013/000491/2, від 16 серпня 2013 року № 702020001/2013/000527/2, а також стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплаченого у зв'язку з коригуванням митної вартості імпортованого товару податку на додану вартість у розмірі 157629,68 грн. та мита у розмірі 56245,17 грн., на думку суду, у спірних правовідносинах у повній мірі відновлять порушене право позивача.

Згідно з частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 02 грудня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 06 грудня 2013 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергума-2010» до Луганської митниці Міндоходів, Головного управління державної казначейської служби України у Луганській області про визнання дій протиправними, скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, визнання протиправними та скасування рішень про визнання митної вартості від 11 серпня 2013 року № 702020001/2013/000491/2, від 16 серпня 2013 року № 702020001/2013/000527/2, стягнення надмірно сплаченого мита та податку на додану вартість, - задовольнити частково.

Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 702020001/2013/00096.

Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 702020001/2013/00107.

Визнати протиправним та скасувати рішення Луганської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 11 серпня 2013 року № 702020001/2013/000491/2.

Визнати протиправним та скасувати рішення Луганської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 16 серпня 2013 року № 702020001/2013/000527/2.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергума-2010», ідентифікаційний код 37287709, надмірно сплачений у зв'язку з коригуванням митної вартості імпортованого товару податок на додану вартість у розмірі 157629,68 грн. (сто п'ятдесят сім тисяч шістсот двадцять дев'ять гривень шістдесят вісім копійок) та мито у розмірі 56245,17 грн. (п'ятдесят шість тисяч двісті сорок п'ять гривень сімнадцять копійок) за ВМД від 11 серпня 2013 року № 702020001/2013/007815, від 16 серпня 2013 року № 702020001/2013/08074.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергума-2010» (ідентифікаційний код 37287709, юридична адреса: Луганська область, м. Луганськ, вул. Карла Маркса, буд.6, прим. 3) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1909,12 грн. (одна тисяча дев'ятсот дев'ять гривень дванадцять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 06 грудня 2013 року.

Суддя Р.С. Твердохліб