Постанова № 35822685, 04.12.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 грудня 2013 року Справа № 812/8082/13-а

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Твердохліба Р.С.,

за участю

секретаря судового засідання Андріасяна Е.А.

та

представників сторін:

від позивача - не прибув,

від відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом державного підприємства «Антрацит» до управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про скасування вимоги про сплату недоїмки від 06 серпня 2013 року № Ю-792, -

ВСТАНОВИВ:

02 жовтня 2013 року ухвалою Луганського окружного адміністративного суду відкрито провадження за адміністративним позовом державного підприємства «Антрацит» до управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про скасування вимоги про сплату недоїмки від 06 серпня 2013 року № Ю-792.

В обґрунтування позовних вимог державним підприємством «Антрацит» зазначено, що 07 серпня 2013 року позивачем отримано вимогу управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області від 06 серпня 2013 року № Ю-792 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 92502,68 грн., штрафу у розмірі 4702,48 грн. та пені у розмірі 1248,02 грн., що рахуються за відокремленим підрозділом «Вузол виробничо-технічного зв'язку» державного підприємства «Антрацит» станом на 01 серпня 2013 року.

ДП «Антрацит» вважає, що вимога управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області від 06 серпня 2013 року № Ю-792 винесена з порушенням норм діючого законодавства та є не обґрунтованою з наступних підстав.

ВП «Вузол виробничо-технічного зв'язку» ДП «Антрацит» надано управлінню Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області звіти про суми нарахованого єдиного внеску 07 червня 2013 року за травень 2013 року, 04 липня 2013 року за червень 2013 року.

Відповідно до звітів за травень 2013 року, за червень 2013 року відповідачем нараховано до сплати у травні 2013 року єдиний внесок у розмірі 60043,73 грн., за червень 2013 року у розмірі 58474,14 грн. Платіжними дорученнями був сплачений єдиний внесок за травень та червень 2013 року.

До заборгованості станом на 01 серпня 2013 року, яка визначена вимогою від 06 серпня 2013 року № Ю-792 включені суми, які були пред'явлені позивачу вимогами від 04 квітня 2013 року № Ю-573, від 30 червня 2013 року № Ю-670.

09 січня 2013 року ухвалою Господарського суду Луганської області по справі № 913/124/13-г порушено провадження у справі про банкротство відносно державного підприємства «Антрацит», зазначеною ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Станом на 09 січня 2013 року за ДП «Антрацит» рахувалась заборгованість перед управлінням Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області у розмірі 59587,41 грн.

Позивач вважає, що відповідач не мав права застосовувати передбачені статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» заходи впливу та стягнення, а саме зараховувати сплачені платником суми єдиного внеску в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Таке право, на думку позивача, у відповідача відсутнє під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, який було введено ухвалою господарського суду Луганської області від 09 січня 2013 року по справі № 913/124/13-г про порушення провадження у справі про банкрутство відносно державного підприємства «Антрацит».

Щодо несплачених ДП «Антрацит» сум, обов'язок яких виник після порушення провадження у справі про банкротство, а саме: нараховані відповідачем фінансові санкції у розмірі 4702,48 грн. та пеня у розмірі 1248,02 грн., позивач зазначає, що відносно цих сум управління Пенсійного фонду Україні в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області є поточним кредитором.

Відповідно до абз. 4 ч.5 ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключної за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкротство.

Отже, станом на дату винесення вимоги - 01 серпня 2013 року заборгованість з єдиного внеску, яка підлягає сплаті, в умовах порушення справи про банкротство відповідно до положень ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», за ВП «Вузол виробничо-технічного зв'язку» державного підприємства «Антрацит» була відсутня.

У зв'язку з вищевикладеним, позивач просить суд скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області від 06 серпня 2013 року № Ю-792.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, на адресу суду надіслав клопотання про розгляду справи без його участі.

Представник управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області заперечував проти задоволення позовних вимог, про що надав заперечення на адміністративний позов, у яких зазначив, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення (ч.6 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Отже дії відповідача по зарахуванню єдиного внеску в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення, цілком узгоджується з вимогами вищенаведеної статті, та це не є стягненням у розумінні ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

У зв'язку з тим, що ДП «Антрацит» єдиний внесок щомісячно сплачується з порушенням встановленого Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» строку, він зараховується управлінням в рахунок погашення існуючої на момент його сплати недоїмки за єдиним внеском, пенею та фінансовими санкціями. Таким чином, у позивача виникає нова недоїмка за внесками.

Станом на 01 серпня 2013 року загальний борг по ВП «Вузол виробничо-технічного зв'язку» ДП «Антрацит» склав 98453,18 грн. Згідно звіту за червень 2013 року, загальна сума єдиного внеску, що підлягала сплаті склала 58474,14 грн.

Кошти, перераховані платником, в рахунок сплати єдиного внеску за червень 2013 року в сумі 58474,14 грн., а саме 30 липня 2013 року в сумі 22,93 грн., 5477,74 грн., 52973,47 грн. зараховані таким чином: станом на 01 липня 2013 року залишилася несплаченою недоїмка по єдиному внеску в сумі 32458,95 грн., що утворилась згідно звіту за квітень 2013 року, яка була погашена платежами в сумі 22,93 грн., 5477,74 грн., та частиною в сумі 26958,28 грн. від платежу в сумі 52973,47 грн.; 01 липня 2013 року вступила в силу сума зобов'язання згідно звіту за травень 2013 року у сумі 60043,73 грн., в рахунок погашення якої було зараховано залишок в сумі 26015,19 грн. від платежу на суму 52973,47 грн.

Сума зобов'язань у розмірі 58474,14 грн. відповідно до звіту за червень 2013 року залишилась не сплачено, крім того нараховано фінансову санкцію у розмірі 4702,48 грн. та пеню у розмірі 1248,02 грн.

Таким чином, станом на 01 серпня 2013 року за позивачем залишився несплачений єдиний внесок на суму 98453,18 грн., у тому числі недоїмка у розмірі 92502,68 грн., фінансова санкція - 4702,48 грн., пеня - 1248,02 грн.

Відповідач зазначив, що згідно п.5 ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, отже не може поширюватися і на штрафні санкції, які нараховані за несвоєчасну сплату єдиного внеску, оскільки штрафні санкції є складовою частиною нарахування єдиного внеску.

Строк виконання зобов'язань по сплаті єдиного внеску виник у позивача після порушення провадження у справі про банкротство та введення мораторію, встановлені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» обмеження на виконання цих зобов'язань не поширюється.

Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ч.1 ст.38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкротство та введення мораторію, припиняється лише з дня прийняття Господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Таким чином, зобов'язання, які виникли після введення мораторію боржник повинен виконувати повністю без будь-яких обмежень.

У зв'язку з вищевикладеним, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у запереченнях проти позову просив розгляду справи провести без його участі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

09 січня 2013 року ухвалою Господарського суду Луганської області по справі № 913/124/13-г про порушення провадження у справі про банкрутство відносно державного підприємства «Антрацит» введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (т.1 а.с. 31).

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначене поняття кредитора, за яким це є юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Згідно з ч.5 ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 03 січня 2013 року відокремленим підрозділом «Вузол виробничо-технічного зв'язку» державного підприємства «Антрацит» надано до УПФУ в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області звіт за листопад 2012 року відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті складає 70772,85 грн. (т.2 а.с. 17-21). Зазначена сума єдиного внеску сплачена позивачем у грудні 2012 року та перерахована у порядку календарної черговості виникнення недоїмки, що підтверджується платіжними дорученнями та карткою особового рахунку (т.1 а.с. 79-92, т.2 а.с. 7-16).

Станом на 09 січня 2013 року за позивачем рахувалась недоїмка зі сплати єдиного внеску у розмірі 59587,07 грн., що підтверджується карткою особового рахунку (т.1 а.с. 93).

04 січня 2013 року відокремленим підрозділом «Вузол виробничо-технічного зв'язку» державного підприємства «Антрацит» надано до УПФУ в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області звіт за грудень 2012 року відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті складає 61249,41 грн. (т.2 а.с. 27-31). Зазначена суму єдиного внеску сплачена позивачем у січні 2013 року та перерахована в порядку календарної черговості виникнення недоїмки, що підтверджується платіжними дорученнями та карткою особового рахунку (т.1 а.с. 93, т.2 а.с. 22-26).

Відповідно до картки особового рахунку станом на 28 лютого 2013 року за відповідачем не рахувалось недоїмки зі сплати єдиного внеску (т.1 а.с. 93).

13 лютого 2013 року відокремленим підрозділом «Вузол виробничо-технічного зв'язку» державного підприємства «Антрацит» надано до УПФУ в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області звіт за січень 2013 року відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті складає 63338,47 грн. (т.1 а.с. 194-197). Зазначена суму єдиного внеску сплачена позивачем у лютому 2013 року та перерахована у порядку календарної черговості виникнення недоїмки, що підтверджується платіжними дорученнями та карткою особового рахунку (т.1 а.с. 93, т.1 а.с. 189-193).

13 березня 2013 року відокремленим підрозділом «Вузол виробничо-технічного зв'язку» державного підприємства «Антрацит» надано до УПФУ в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області звіт за лютий 2013 року відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті складає 58642,70 грн. (т.1 а.с. 204-207). Зазначена суму єдиного внеску сплачена позивачем у березні 2013 року та зарахована у порядку календарної черговості виникнення недоїмки, що підтверджується платіжними дорученнями та карткою особового рахунку (т.1 а.с. 93, т.2 а.с. 149-203).

Відповідно до картки особового рахунку станом на 28 березня 2013 року за позивачем рахувалась недоїмка зі сплати єдиного внеску у розмірі 106362,21 грн. (т.1 а.с. 93).

04 квітня 2013 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області винесено вимогу № Ю-573, відповідно до якої загальна сума боргу зі сплати єдиного внеску станом на 01 квітня 2013 року становить 59586,69 грн. (т.1 а.с. 69).

Зазначена вимога оскаржена ДП «Антрацит» до суду, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04 липня 2013 року по справі № 812/3874/13-а, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року, у задоволенні позову ДП «Антрацит» до управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про скасування вимоги про сплату боргу від 04 квітня 2013 року № Ю-573 (т.1 а.с. 71-74, 75-76).

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки правомірність винесення вимоги про сплату боргу від 04 квітня 2013 року № Ю-573 та включення до неї суми у розмірі 59586,69 грн. встановлена постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04 липня 2013 року по справі № 812/3874/13-а, яка набрала законної сили, суд вважається звільненим від доказування наявності у відповідача суми недоїмки у розмірі 59586,69 грн.

16 квітня 2013 року відокремленим підрозділом «Вузол виробничо-технічного зв'язку» державного підприємства «Антрацит» надано до УПФУ в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області звіт за березень 2013 року відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті складає 64500,49 грн. (т.1 а.с. 213-216). Зазначена суму єдиного внеску сплачена позивачем у квітні 2013 року та зарахована у порядку календарної черговості виникнення недоїмки, що підтверджується платіжними дорученнями та карткою особового рахунку (т.1 а.с. 93, т.2 а.с. 209-212).

Таким чином, станом на 29 квітня 2013 року за позивачем рахувалась недоїмка у розмірі 64500,49 грн. (т.1 а.с. 94).

14 травня 2013 року відокремленим підрозділом «Вузол виробничо-технічного зв'язку» державного підприємства «Антрацит» надано до УПФУ в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області звіт за квітень 2013 року відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті складає 60891,66 грн. (т.1 а.с. 222-225).

В рахунок погашення зазначеної заборгованості позивачем у травні 2013 року сплачено платіжним дорученням від 20 травня 2013 року № 275 сума 1149,45 грн., від 20 травня 2013 року № 276 сума 11520,38 грн., 31 травня 2013 року № 300 сума 4554,91 грн., від 31 травня 2013 року № 301 сума 43666,92 грн. призначення платежу єдиний внесок за квітень 2013 року (т.1 а.с. 218-221), які були перераховані відповідачем у рахунок погашення недоїмки в порядку календарної черговості.

07 червня 2013 року відокремленим підрозділом «Вузол виробничо-технічного зв'язку» державного підприємства «Антрацит» надано до УПФУ в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області звіт за травень 2013 року відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті складає 60043,73 грн. (т.1 а.с. 11-12).

В рахунок погашення зазначеної заборгованості позивачем у червні 2013 року сплачено платіжним дорученням від 14 червня 2013 року № 335 сума 1200,00 грн., від 14 червня 2013 року № 336 сума 10900,00 грн., від 14 червня 2013 року № 333 сума 29,97 грн., від 27 червня 2013 року № 353 сума 4379,90 грн., від 27 червня 2013 року № 354 призначення платежу єдиний внесок за травень 2013 року (т.1 а.с. 14-18), які були перераховані відповідачем у рахунок погашення недоїмки в порядку календарної черговості її виникнення.

04 липня 2013 року відокремленим підрозділом «Вузол виробничо-технічного зв'язку» державного підприємства «Антрацит» надано до УПФУ в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області звіт за червень 2013 року відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті складає 58474,14 грн. (т.1 а.с. 19-20).

В рахунок погашення зазначеної заборгованості позивачем у липні 2013 року сплачено платіжним дорученням від 29 липня 2013 року № 420 сума 22,93 грн., від 29 липня 2013 року № 412 сума 52973,47 грн., від 29 липня 2013 року № 411 сума 5477,74 грн., призначення платежу єдиний внесок за червень 2013 року (т.1 а.с. 22-24), які були перераховані відповідачем у рахунок погашення недоїмки в порядку календарної черговості, 22,93 грн., 5477,74 грн., та частина 26958,28 грн. від платежу в сумі 52973,47 грн., залишок від суми 52973,47 грн. у розмірі 26015,19 грн., зарахований в рахунок погашення заборгованості по звіту за травень 2013 року, що підтверджується карткою особового рахунку (т.1 а.с. 94).

Таким чином, у судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що станом на дату винесення оскаржувальної вимоги про сплату боргу за позивачем рахувалась недоїмка у розмірі 92502,68 грн., крім того нараховано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 4702,48 грн. та пеню у розмірі 1248,02 грн., що також підтверджується карткою особового рахунку (т.1 а.с. 94).

Отже, заборгованість відокремленого підрозділу «Вузол виробничо-технічного зв'язку» державного підприємства «Антрацит» у розмірі 98453,18 грн., яка виникла після порушення провадження у справі про банкрутство, а саме після 09 січня 2013 року підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а також постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04 липня 2013 року по справі № 812/3874/13-а.

Верховним судом України в постанові від 09 липня 2013 року зазначено, що відповідно до ст.1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення та введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовується інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно п.5 ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом» дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, на виплату заробітної плати та нарахування на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, отже не може поширюватися і на штрафні санкції, які нараховані за несвоєчасну сплату єдиного внеску, оскільки штрафні санкції є складовою частиною єдиного внеску.

Строк виконання зобов'язань по сплаті єдиного внеску виник у позивача після порушення провадження у справі про банкротство та введення мораторію, таким чином встановлені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом» обмеження на виконання цих зобов'язань не поширюється.

З аналізу вищезазначених положень вбачається, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію. Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то відповідно і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Таким чином, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Отже, що стосується зобов'язань поточних кредиторів, суд зазначає, що за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку, що управління пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області є поточним кредитором по відношенню до відокремленого підрозділу ««Вузол виробничо-технічного зв'язку» державного підприємства «Антрацит» за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. На ці вимоги відповідно до частини 5 статті 19 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не розповсюджується дія мораторію.

Так, стаття 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (тут і надалі, в редакції закону, яка була чинна на дату виникнення спірних правовідносин), якою уповноважено органи пенсійного фонду зараховувати єдиний внесок в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені регулює заходи впливу та стягнення.

Частиною 3 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

За положеннями пункту 7 частини 1 статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Згідно ч. 2, ч. 3 та ч. 11 ст. 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.

Крім того, частиною 4 статті 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», встановлено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до ч.6 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч.10 ст.25 цього Закону).

Таким чином, відповідачем правомірно здійснено зарахування сплачених сум в рахунок погашення недоїмки у порядку календарної черговості її виникнення.

Суд не бере до уваги доводи позивача стосовно того, що звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, оскільки відповідно до ч.5 ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, зокрема, на вимоги поточних кредиторів.

Оскільки управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області є поточним кредитором по відношенню до ДП «Антрацит» стосовно заборгованості зі сплати єдиного внеску, яка визначена у вимозі про сплату боргу від 06 серпня 2013 року № Ю-792, то дія мораторію не може поширюватися і на штрафні санкції, які нараховані за несвоєчасну сплату єдиного внеску, тому, що штрафні санкції є складовою частиною нарахування єдиного внеску.

Таким чином,суд приходить до висновку, що вимога від 06 серпня 2013 року № Ю-792, винесена управлінням Пенсійного фонду України м. Антрациті та Антрацитівському районі є правомірною та не підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач, з урахуванням приписів частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність винесення спірної вимоги, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Судові витрати покласти на позивача.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 04 грудня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 06 грудня 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову державного підприємства «Антрацит» до управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про скасування вимоги про сплату недоїмки від 06 серпня 2013 року № Ю-792 - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 06 грудня 2013 року.

Суддя Р.С. Твердохліб