Постанова № 35822671, 28.11.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2013 р. Справа № 907/767/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Малех І. Б.

суддів Желік М. Б.

Кузь В. Л.

при секретарі судового засідання М. Кришталь

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2,

від відповідача - Олійник Р.Б.,

від третіх осіб - не з'явилися.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 від 11.10.2013р.

на рішення господарського суду Закарпатської області від 24.09.2013р.

у справі №907/767/13

за позовом ОСОБА_4, м.Ужгород

до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю „Ужгородхліб", м.Ужгород

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6, м.Ужгород

приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_7, м.Ужгород

про визнання статуту товариства недійсним

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Закарпатської області від 24.09.2013 року у справі №907/767/13 (суддя Васьковський О. В.) в позові ОСОБА_4, м.Ужгород до Товариства з додатковою відповідальністю „Ужгородхліб", м.Ужгород за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання статуту товариства недійсним відмовлено. Припинено провадження у частині позовних вимог про скасування і анулювання державної реєстрації статуту товариства з додатковою відповідальністю „Ужгородхліб" (2011р.).

Не погоджуючись з даним рішенням позивачка, ОСОБА_4, подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Закарпатської області від 24.09.2013р. у справі №907/767/13 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4, м.Ужгород до Товариства з додатковою відповідальністю „Ужгородхліб", м.Ужгород за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання статуту товариства недійсним задоволити. Визнати статут Товариства з додатковою відповідальністю «Ужгородхліб» (2011р.), затверджений Установчими зборами учасників Товариства з додатковою відповідальністю «Ужгородхліб», згідно протоколу №1 від 27 травня 2011 року та зареєстрований 16 червня 2011 року державним реєстратором виконавчого комітету Ужгородської міської ради за номером запису 13241490000005064 - недійсним. При цьому, скаржник вказує, що вона є учасником товариства з додатковою відповідальністю „Ужгородхліб" (далі - ТДВ „Ужгородхліб"), володіє акціями у кількості 366 395 шт. на суму 91 598,75 грн., що складає 12,195% статутного капіталу товариства, однак при ознайомленні зі статутом товариства виявлено, що підпис та рукописний текст „ОСОБА_6" у розділі „Підписи учасників" напроти надрукованого тексту „ОСОБА_4", їй не належить, підпис та даний рукописний текст без її відома та згоди виконав ОСОБА_6, тобто на думку апелянта товариство діє на підставі статуту, підписаного не уповноваженою особою.

В свою чергу, відповідачем було подано відзив на дану апеляційну скаргу, в якому він заперечив доводи скаржника, просив залишити рішення господарського суду Закарпатської області від 24.09.2013 року у справі №907/767/13 без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача (апелянта) в судовому засіданні навів доводи, аналогічні, викладеним в своїй апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати, апеляційну скаргу задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив доводи апелянта, при цьому наводив доводи, аналогічні, викладеним у своєму відзиві на апеляційну скаргу, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_4, м.Ужгород без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на установчих зборах учасників товариства з додатковою відповідальністю „Ужгородхліб" затверджено статут останнього, що оформлено протоколом №1 від 27.05.11р. Статут товариства зареєстрований 16.06.11р. державним реєстратором виконавчого комітету Ужгородської міської ради.

Згідно статуту ТДВ „Ужгородхліб", останнє є правонаступником відкритого акціонерного товариства „Ужгородхліб", що було реорганізоване, шляхом перетворення на підставі рішення загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства „Ужгородхліб" (протокол №15 від 15.02.11р.).

Учасниками товариства є: ПП „Граніт-3000" із часткою у статутному капіталі - 148 404,00 грн., що складає 19,757% статутного капіталу; ПП „Ресерс-Сервіс" - 183 033,75 грн., що складає 24,367% статутного капіталу; ОСОБА_8 - 187 000,00 грн., що складає 24,895% статутного капіталу; ОСОБА_9 - 85 956,50 грн., що складає 11,444% статутного капіталу; ОСОБА_4 - 91 598,75 грн., що складає 12,195 % статутного капітал; та інші учасники згідно Додатку №1, що є невід'ємною частиною статуту, які володіють часткою в 55 137,00 грн., що складає 7,342 % статутного капіталу товариства.

Статут юридичної особи за змістом ч.2 ст.20 ГК України є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.

Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним, є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.08р. №13 (далі - Постанова №13) при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

У п.13. Постанови №13 вказано, що відповідно до вимог статей 88, 143, 154 ЦК України, статей 57, 82 ГК України, статей 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону України про господарські товариства, статей 27, 30 Закону України про державну реєстрацію суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов: на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства; порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені; відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача.

У п.2.2. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України „Про практику застосування законодавства у розгляді спорів, що виникають з корпоративних відносин" від 28.12.07р. №04-5/14 (далі - Рекомендації №04-5/14) зазначено, що відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Виходячи з цього, господарським судам у вирішенні спорів, що виникають з корпоративних відносин, слід з'ясовувати чи були порушені корпоративні права позивача внаслідок недотримання товариством норм законодавства або вимог установчих документів.

Відповідно до ст.10 Закону України „Про господарські товариства" учасники товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства. Перелік прав учасників господарського товариства, передбачені також в ст. 88 Господарського кодексу України та ст.116 Цивільного кодексу України.

Судом першої інстанції встановлено, що на думку позивача незаконна від її імені участь ОСОБА_6 в установчих зборах учасників товариства та підписання статуту ТДВ „Ужгородхліб" порушують її права як учасника товариства, зокрема, знати, що діється від її імені, яке майно їй належить, чи взагалі таке майно є в наявності або відсутнє. Проте, вказані порушення прав позивач не конкретизує у розрізі обґрунтування складу кожного такого правопорушення. Обираючи способом судового захисту визнання недійсним статуту ТДВ „Ужгородхліб", позивачем не наведено, які з положень статуту ТДВ „Ужгородхліб" не відповідають вимогам законодавства, яке регулює вказані правовідносини. Не наведено позивачем і конкретного положення статуту ТДВ „Ужгородхліб", яке б порушувало конкретні законні права чи охоронювані законом інтереси. Позивач вказував, що підписання статуту ТДВ „Ужгородхліб" від її імені здійснила особа без належних повноважень на такі дії. У підтвердження цього факту позивачем надано лист Міністерства юстиції України від 05.09.2013р. №4-12217/131 „Про результати розгляду звернення" де вказується, що при приватний нотаріус ОСОБА_7 при засвідчені справжності підпису учасників ТДВ „Ужгородхліб" належним чином не здійснив перевірку обсягу повноважень ОСОБА_6 на підписання статуту, чим не виконані вимоги ст.44 Закону України „Про нотаріат". Відповідач даного факту не спростовував. Водночас, навів ту обставину, що рішення установчих зборів ТДВ „Ужгородхліб", на якому вирішувалося питання створення ТДВ „Ужгородхліб" та затвердження його статуту, приймалося враховуючи волевиявлення позивача, про що свідчить довіреність видана ОСОБА_4(довіритель) гр.ОСОБА_9(повірений), якою надано право управляти без права розпорядження належними позивачу акціями ТДВ „Ужгородхліб".

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що господарський суд Закарпатської області дійшов вірного висновку щодо відхилення наведених вище позивачем підстав для визнання статуту недійсним та відмовив у задоволенні позову на підставі не доведеності позивачем суті порушеного суб'єктивного корпоративного права чи охоронюваного законом інтересу, який йому належать та відповідно підлягали б судовому захисту.

Одночасно, враховуючи відмову позивача від позовних вимог про скасування і анулювання державної реєстрації статуту товариства з додатковою відповідальністю „Ужгородхліб" (2011р.), суд першої інстанції належним чином припинив провадження в справі у частині вказаних позовних вимог, відповідно до п.4. ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_4 від 11.10.2013р. - відмовити.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 24.09.2013р. у справі 907/767/13 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 03.12.2013 р.

Головуючий суддя Малех І. Б.

Суддя Желік М. Б.

Суддя Кузь В. Л.