Рішення № 35822562, 10.06.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" червня 2013 р. Справа № 3/146-09/20-13

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств

до приватного виробничого підприємства «Сіріус»

про витребування майна з чужого незаконного володіння

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Мальчик Т.Ю. (довіреність № 01-83 від 23.04.2013 р.)

від відповідача: Петруньок М.А. (довіреність № 01/15 від 15.01.2013 р.)

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств (далі - позивач, облспоживспілка) до приватного виробничого підприємства «Сіріус» (далі - відповідач, ПВП «Сіріус») про витребування з чужого незаконного володіння нежилого приміщення, що розташоване за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 63, загальною площею 534,4 м2, шляхом виселення з нього відповідача.

Провадження у даній справі було порушено ухвалою господарського суду Київської області від 13.04.2009 р.

Позовні вимоги Київської облспоживспілки мотивовані тим, що 12.07.2007 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Маріта» та приватним виробничим підприємством «Сіріус» було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення, розташованого за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Я. Мудрого, 63. Однак, відповідно до постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.02.2007 р. у справі № 266/20-05/10-06 було визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу спірного приміщення, укладений між Білоцерківською торгово-заготівельною базою (продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Маріта» (покупцем), а також даною постановою було вирішено виселити ТОВ «Маріта» з приміщення, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Я. Мудрого, 63. Зазначена постанова залишена в силі відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 27.04.2007 р. та ухвали Верховного Суду України від 14.06.2007 р. у справі № 266/20-05/10-06.

За твердженням позивача, даними судовими актами встановлено, що належним власником спірного майна є Київська обласна спілка споживчих товариств.

На виконання вказаної постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.02.2007 р. у справі № 266/20-05/10-06 Київській обласній спілці споживчих товариств було видано наказ від 15.05.2007 р., який було пред'явлено до виконання. Як зазначає позивач, недобросовісно користуючись своїми процесуальними правами та маючи на меті ухилення від виконання судового рішення, ТОВ «Маріта» уклало договір купівлі-продажу з ПВП «Сіріус».

Таким чином, відновлення порушених прав власника майна - Київської облспоживспілки полягає у витребуванні її майна з незаконного володіння ПВП «Сіріус», а враховуючи що спірне майно є нерухомістю, то витребування його у відповідача, на переконання позивача, може полягати у виселенні відповідача зі спірного майна. У зв'язку з викладеним позивач просив суд витребувати у приватного виробничого підприємства «Сіріус» нежиле приміщення, розташоване за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Я. Мудрого, 63, загальною площею 534,4 кв.м., шляхом виселення ПВП «Сіріус» з вказаного приміщення.

Розгляд справи відкладався.

10.06.2009 р. на адресу суду від ПВП «Сіріус» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що позивачем не надано документів на підтвердження його права власності на майно, яке останній просить витребувати.

При цьому відповідач зазначив, що рішенням господарського суду Київської області від 02.04.2009 р. у справі № 19/465-08 було відмовлено Київській обласній спілці споживчих товариств у задоволенні позову про визнання права власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Я. Мудрого, 63, загальною площею 534,4 кв.м.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.09.2009 р. провадження у даній справі № 3/146-09 було зупинено до вирішення Київським міжобласним апеляційним господарським судом пов'язаної з нею справи господарського суду Київської області № 19/465-08 про визнання права власності на спірне нежитлове приміщення.

12.03.2013 р. Вищим господарським судом України, за результатами розгляду касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2012 р., було винесено постанову у справі № 19/465-08, у зв'язку з чим ухвалою господарського суду Київської області від 02.04.2013 р. (суддя Лопатін А.В.) було поновлено провадження у даній справі № 3/146-09 та призначено її розгляд на 17.04.2013 р.

16.04.2013 р. до господарського суду Київської області представником відповідача було подано заперечення на позовну заяву.

17.04.2013 р. до господарського суду Київської області представником позивача було подано клопотання про залучення до участі у справі у якості відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство - ВТС».

Розглянувши клопотання про залучення до участі у справі у якості відповідача-2 ТОВ «Виробниче підприємство - ВТС» та заслухавши присутнього представника позивача, суд встановив, що дане клопотання є необґрунтованим і вирішив у його задоволенні відмовити, про що зазначено в ухвалі суду від 17.04.2013 р.

У зв'язку із закінченням строку повноважень судді Лопатіна А.В., відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, здійсненого на підставі розпорядження Голови господарського суду Київської області Грєхова А.С. № 101-АР від 26.04.2013 р., справу № 3/146-09 з провадження судді Лопатіна А.В. передано до провадження судді Бабкіної В.М.

Ухвалою господарського суду від 29.04.2013 р. справу № 3/146-09 було прийнято до провадження суддею Бабкіною В.М. з присвоєнням справі № 3/146-09/20-13.

Розгляд справи відкладався.

29.04.2013 р. до господарського суду позивачем були подані пояснення б/н від 26.04.2013 р., згідно з якими останній зазначив, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2012 р. у справі № 19/465-08 було задоволено апеляційну скаргу Київської обласної спілки споживчих товариств на рішення господарського суду Київської області від 02.04.2009 р. у справі № 19/465-08, яке було скасовано та прийнято нове рішення, яким позов Київської обласної спілки споживчих товариств задоволено, визнано за облспоживспілкою право власності на нежиле приміщення, що розташоване за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Я. Мудрого, 63, загальною площею 534,4 кв.м., літ «З».

У відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 р. № 1952-ІУ в редакції Закону України № 1878-УІ від 11 лютого 2010 р. та наступними змінами, а також Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказ Міністерства юстиції України 07 лютого 2002 року за № 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 № 1692/5) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445, Київська обласна спілка споживчих товариств звернулась до реєстраційних органів із заявою на реєстрацію права власності, яке в подальшому було зареєстровано у відповідності до вимог законодавства. Так, право власності Київської обласної спілки споживчих товариств на вищезазначене приміщення підтверджується Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.01.2013 р., індексний номер 21349.

Крім того, позивач наголосив, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2012 р. у справі №8/255-08/4/22/20-12 за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств до товариства з обмеженою відповідальністю «Маріта» (правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство - ВТС») та приватного виробничого підприємства «Сіріус», за участю третьої особи - Білоцерківської торгово-закупівельної бази Київської облспоживспілки, про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12.07.2007 р., укладеного між відповідачами та про виселення приватного виробничого підприємства «Сіріус» з нежилого приміщення загальною площею 534,4 кв.м., що розташоване за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Я. Мудрого, 63, літ. «З», прийнято нове рішення про виселення ПВП «Сіріус» з вказаного приміщення. У решті позовних вимог рішення господарського суду Київської області від 23.04.2012 р. у справі № 8/255-08/4/22/20-12 про відмову в позові було залишено без змін. У постанові Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2012 р. у справі № 8/255-08/4/22/20-12 встановлено, що відповідно до вимог чинного, на дату створення Білоцерківської торгово-закупівельної бази, законодавства України, майно Білоцерківської торгово-закупівельної бази як підприємства, створеного позивачем (облспоживспілкою), є власністю останнього, а відтак на дату укладення договору купівлі-продажу від 02.12.1998 р. власником майна Білоцерківської торгово-закупівельної бази, в тому числі - спірного нежилого приміщення, була Київська обласна спілка споживчих товариств, а відтак ТОВ «Маріта», з огляду на визнання недійсним постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.02.2007 р. у справі № 266/20-05/10-06 договору купівлі-продажу від 02.12.1998 р. спірного майна, не мала права розпорядження ним шляхом укладення 12.07.2007 р. договору купівлі-продажу з ПВП «Сіріус».

Вищезазначена постанова суду апеляційної інстанції у справі № 8/255-08/4/22/20-12 залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 01.10.2012 р.

Таким чином, на думку позивача, ПВП «Сіріус» без достатніх правових підстав, незаконно займає спірне приміщення, що належить позивачеві.

24.04.2013 р. до господарського суду відповідачем були подані додаткові пояснення ПВП «Сіріус» № 0423/1 від 23.04.2013 р., згідно з якими відповідач наголосив на такому. Позивач стверджує, що постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.02.2007 р. у справі № 266/20-05/10-06 за ним визнано право власності на спірне нерухоме майно, однак у вказаній справі розглядався позов Київської облспоживспілки про визнання недійсним договору купівлі-продажу вищезазначеного нерухомого майна, укладеного між Білоцерківською торгівельно-закупівельною базою та ТОВ «Маріта». Отже, позивач не був стороною договору купівлі-продажу цього нерухомого майна, тому його твердження про те, що внаслідок визнання недійсною угоди між іншими юридичними особами він вважає себе власником нерухомого майна, є безпідставним, а резолютивна частина вказаного судового рішення не містить будь-яких посилань на встановлення, визнання чи відновлення права власності на спірне нерухоме майно за позивачем.

Щодо постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2012 р. у справі № 8/255-08/4/22/20-12 відповідач зазначив, що у вказаній справі розглядався позов Київської облспоживспілки про визнання недійсним договору купівлі-продажу вказаного нерухомого майна, укладеного між ТОВ «Маріта» та ПВП «Сіріус». Ця справа розглядалася судами неодноразово і, зокрема, Верховний Суд України, скасовуючи раніше прийняті рішення і повертаючи справу на новий розгляд до господарського суду Київської області, у своїй постанові від 7 квітня 2009 року, зазначив, що господарський суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, тобто з застосуванням правового механізму, встановленого статтею 215 ЦК України, незалежно від того чи відповідає спірна угода закону; захист прав такої особи можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені статтею 387 ЦК України; задовольняючи вимогу про виселення ПВП «Сіріус» із спірного приміщення, апеляційний господарський суд виходив з того, що власником вказаного приміщення є облспоживспілка, про що зазначено у постанові Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05 лютого 2007 р. у справі № 266/20-05/10-06 за позовом облспоживспілки до Білоцерківської торгово-закупівельної бази та ТОВ «Маріта» про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02 грудня 1998 року, однак апеляційний господарський суд не врахував, що встановлені у постанові Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05 лютого 2007 року у справі № 266/20-05/10-06 факти не можуть мати преюдиційного значення в силу різного суб'єктного складу у господарських справах № 266/20-05/10-06 та № 8/255-08, і обставини щодо належності спірного майна підлягають з'ясуванню на загальних підставах.

Відповідач наголошує, що таким чином договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна, укладений 12.07.2007 р. ТОВ «Маріта» та ПВП «Сіріус», недійсним не визнано, отже, він є чинним, і ПВП «Сіріус» набуло право власності на спірне майно на підставі законного правочину, який, незважаючи на його оспорення позивачем, у судовому порядку не скасований.

Стосовно посилання позивача на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2012 р. у справі № 19/465-08 відповідач зазначив, що у вказаній справі розглядався позов Київської облспоживспілки до Білоцерківської торгівельно-закупівельної бази про визнання права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення літ. «З», площею 534,4 кв.м, розташоване в м. Біла Церква по вулиці Я. Мудрого, 63, яке фактично вибуло з власності Білоцерківської ТЗБ у грудні 1998 року і за цей час змінило і своє призначення, і свій розмір, а з 12.07.2007 р. власником його є ПВП «Сіріус». Фактично, у судах досліджувались майнові та господарські стосунки між Київською облспоживспілкою та Білоцерківською ТЗБ станом на грудень 1998 року, тобто на момент фактичного відчуження нерухомого майна Білоцерківською ТЗБ. Оскільки до ПВП «Сіріус» ніяких претензій позивачем стосовно права власності на оспорюване нерухоме майно не висувалось, підстави набуття права власності на зазначене майно ПВП «Сіріус» у цих судових засіданнях не розглядались і не досліджувались.

На даний час ні чинність договорів купівлі-продажу нежилого приміщення і земельної ділянки, ні право власності на це нежиле приміщення і цю земельну ділянку, ні державна реєстрація нерухомого майна, ні державний акт на право власності на земельну ділянку у ПВП «Сіріус» ніким не оспорені і не скасовані, отже ПВП «Сіріус», на переконання відповідача, правомірно та на законних підставах заволоділо і є власником нежилого приміщення і земельної ділянки.

27.05.2013 р. до господарського суду відповідачем були подані додаткові пояснення ПВП «Сіріус» № 0523/1 від 23.05.2013 р.

Крім того, 27.05.2013 р. до господарського суду відповідачем було подане клопотання ПВП «Сіріус» № 0523/2 від 23.05.2013 р. про витребування доказів, згідно з яким відповідач просив суд в порядку ст. 38 ГПК України витребувати у державного реєстратора Печерської районної у м. Києві державної адміністрації архівні матеріали (завірені копії) реєстраційної справи стосовно Київської обласної спілки споживчих товариств, з моменту її державної реєстрації по теперішній час та у державного реєстратора Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області архівні матеріали (завірені копії) реєстраційної справи стосовно Білоцерківської торгово-закупівельної бази, з моменту її державної реєстрації по теперішній час, яке було залишено судом без задоволення.

У судовому засіданні 10.06.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримував, представник відповідача проти позову заперечував.

У судовому засіданні 10.06.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

12.07.2007 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Маріта» (продавець) та приватним виробничим підприємством «Сіріус» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення літ. «З» загальною площею 534,4 кв.м., яке розташоване за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 63, на земельній ділянці, яка належить ТОВ «Маріта» згідно Державного акту серії ЯГ № 198060, виданого 28.02.2007 р. Білоцерківською міською радою Київської області.

Право власності ПВП «Сіріус» на вказане нежитлове приміщення було зареєстроване Білоцерківським міжміським бюро технічної інвентаризації 16.07.2007 р., що вбачається з Витягу про реєстрацію права власності № 15241993 від 16.07.2007 р.

Окрім того, 12.07.2007 р. ТОВ «Маріта» як продавець та ПВП «Сіріус» як покупець уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого ТОВ «Маріта» продало, а ПВП «Сіріус» придбало земельну ділянку площею 0,1455 га по вул. Я. Мудрого, 63.

15.08.2007 р., на підставі договору від 12.07.2007 р., ПВП «Сіріус» було видано Державний акт серії ЯД № 957846 на право власності на земельну ділянку площею 0,1455 га по вул. Я. Мудрого, 63 в місті Біла Церква.

Зазначені обставини справи підтверджуються наявними в матеріалах справи документальними доказами і учасниками судового процесу не заперечуються.

Як встановлено судом, ТОВ «Маріта» (правонаступником якого на даний час є товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство-ВТС») придбало свого часу зазначене нежитлове приміщення у Білоцерківської торгово-закупівельної бази Київської обласної спілки споживчих товариств за договором від 02.12.1998 р.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.02.2007 р. у справі господарського суду Київської області № 266/20-05/10-06 за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств до Білоцерківської торгово-закупівельної бази і ТОВ «Маріта» про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.12.1998 р. та виселення із займаного приміщення та за зустрічним позовом ТОВ «Маріта» до Київської обласної спілки споживчих товариств про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності, було визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу від 02.12.1998 р. нежитлового приміщення, загальною площею 534 кв.м., розташованого за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Я. Мудрого, 63, що був укладений між Білоцерківською торгово-заготівельною базою (продавець) та ТОВ «Маріта» (покупець), а також зобов'язано ТОВ «Маріта» повернути відповідачеві нежитлове приміщення складу площею 534 кв.м. по вул. Я. Мудрого, 63, та виселено його із займаного приміщення. У задоволенні вимог зустрічного позову в частині визнання права власності на спірне приміщення ТОВ «Маріта» було відмовлено.

Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.02.2007 р. у справі № 266/20-05/10-06 була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2007 р., у порушенні провадження з перегляду в касаційному порядку якої відмовлено ухвалою Верховного Суду України від 14.06.2007 р.

Таким чином, договір купівлі-продажу від 12.07.2007 р. між ТОВ «Маріта» і ПВП «Сіріус» спірного нежитлового приміщення був укладений особою, яка не мала необхідного обсягу повноважень, які передбачені ч. 2 ст. 203 ЦК України, оскільки ТОВ «Маріта» не було власником зазначеного приміщення і в останнього були відсутні правові підстави для укладення зазначеного договору з ПВП «Сіріус» з огляду на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.02.2007 р. у справі № 266/20-05/10-06.

Поряд з цим слід зазначити, що 27.11.2008 р. Київська обласна спілка споживчих товариств звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Білоцерківської торгово-закупівельної бази Київської обласної спілки споживчих товариств про визнання за позивачем права власності на нежиле приміщення, розташоване за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Я. Мудрого, 63, загальною площею 534,4 кв.м., літ. «З» (справа № 19/456-08), посилаючись на те, що відповідачем було незаконно відчужено на користь ТОВ «Маріта» відповідно до договору від 02.12.1998 р. зазначене приміщення, внаслідок чого порушено право власності Київської обласної спілки споживчих товариств. При цьому позивач посилався на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду у справі № 266/20-05/10-06, якою визнано недійсним з моменту укладення договір 1998 року, а також зобов'язано ТОВ «Маріта» повернути відповідачеві нежиле приміщення складу, а в задоволенні вимог зустрічного позову щодо визнання права власності на спірне приміщення ТОВ «Маріта» було відмовлено.

Рішенням господарського суду Київської області від 02.04.2009 р. у справі № 19/465-08 у вказаному позові Київської обласної спілки споживчих товариств було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2012 р. рішення суду першої інстанції у справі № 19/465-08 за позовом Київської облспоживспілки до Білоцерківської торгово-закупівельної бази Київської обласної спілки споживчих товариств, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПВП «Сіріус» та ТОВ «Виробниче підприємство-ВТС», було скасоване та прийнято нове рішення, яким позов Київської обласної спілки споживчих товариств був задоволений і за нею було визнано право власності на нежиле приміщення, розташоване за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Я. Мудрого, 63, загальною площею 534,4 кв.м., літ «З».

Як зазначено у постанові суду апеляційної інстанції від 15.11.2012 р., Київська обласна спілка споживчих товариств є належним власником об'єктів нерухомості Білоцерківської торгово-закупівельної бази, оскільки фінансувала її будівництво. Збудувавши спірне нерухоме майно, Київська облспоживспілка надала його у користування Білоцерківській торгово-закупівельній базі, що свідчить про здійснення позивачем (облспоживспілкою) правомочностей власника майна.

Позивач у даній справі № 3/146-09/20-13 посилається, окрім наведеного, на те, що в подальшому Білоцерківська торгово-закупівельна база здійснила передачу - приймання основних засобів з балансу Білоцерківської торгово-закупівельної бази на баланс Київської облспоживспілки відповідно до Акту приймання - передачі основних засобів від 11.01.2002 р., копію якого долучено до матеріалів справи.

Також, згідно з постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2012 р. у справі № 19/465-08, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідно до вимог чинного на дату створення Білоцерківської торгово-закупівельної бази законодавства України, майно Білоцерківської торгово-закупівельної бази як підприємства, створеного Київською облспоживспілкою, є власністю останньої, а тому саме позивач є власником спірного майна.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2012 р. у справі № 19/465-08 залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.03.2013 р.

Як слідує з матеріалів даної справи № 3/146-09/20-13, право власності Київської обласної спілки споживчих товариств на спірне приміщення було зареєстроване позивачем, що підтверджується Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.01.2013 р., інд. номер 21349.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 2 ст. 319 ЦК України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник. Водночас, відповідачем за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.).

Відповідно до статті 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Стаття 388 Цивільного кодексу України встановлює порядок та умови, за яких власник має право витребувати свою річ від добросовісного набувача.

Пунктом 3 частини 1 статі 388 ЦК України передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Позивач у даній справі зазначає, що він є власником спірного нежитлового приміщення, що встановлено відповідними судовими рішеннями, і спірне нежитлове приміщення вибуло з володіння Київської облспоживспілки поза її волею.

Оскільки спірне нерухоме майно вибуло з володіння облспоживспілки поза її волею, то згідно вимог закону воно може бути витребуване на користь облспоживспілки від відповідача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Київської обласної спілки споживчих товариств у даному випадку є доведеними та обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати згідно з приписами ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Витребувати у приватного виробничого підприємства «Сіріус» (04050, м. Київ, вул. Тургенівська, 65-Б, код 21487555) нежиле приміщення, розташоване за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 63, літ. «З», загальною площею 534,4 кв.м., шляхом виселення приватного виробничого підприємства «Сіріус» (04050, м. Київ, вул. Тургенівська, 65-Б, код 21487555) з вказаного нежилого приміщення загальною площею 534,4 кв.м., розташованого за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 63, літ. «З».

3. Стягнути з приватного виробничого підприємства «Сіріус» (04050, м. Київ, вул. Тургенівська, 65-Б, код 21487555) на користь Київської обласної спілки споживчих товариств (01042, м. Київ, вул. П. Лумумби, 21, код 01753776) витрати зі сплати державного мита в сумі 256 (двісті п'ятдесят шість) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 17.06.2013 р.

Суддя Бабкіна В.М.