Ухвала суду № 35820348, 28.11.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

Головуючий у 1-й інстанції: Сало А.Б.

Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.

УХВАЛА

іменем України

"28" листопада 2013 р. Справа № 2а-2896/10/1770

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Зарудяної Л.О.

Іваненко Т.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "30" вересня 2013 р. у справі за позовом Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області до Приватного підприємства "РКС" про стягнення заборгованості ,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 року Державна податкова інспекція у м.Рівне звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "РКС" про стягнення заборгованості в сумі 232727,60 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що за ПП "РКС" рахується податкова заборгованість в сумі 232 727 грн. 60 коп. Вказана заборгованість виникла на підставі самостійно поданих декларацій з податку на додану вартість №8949 від 02.03.2010 на суму 227 847,01 грн.; №13623 від 30.03.2010 на суму 118,00 грн.; декларації з податку на прибуток №185139 від 19.02.2010 на суму 200,00 грн. та нарахованих штрафних санкцій за вказаним платежем на суму 973,65 грн.; податкового повідомлення-рішення №0001911742 від 05.02.2010 винесеного на підставі акта перевірки від 29.07.2009 №46/35/32171116, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку з доходів найманих працівників на суму 180,83 грн. основного зобов'язання та 361,66 грн. - штрафних санкцій.

Заявою від 13.09.2013р. позивач уточнив та збільшив позовні вимоги. Позивач просить суд стягнути з ПП "РКС" податкову заборгованість в сумі 542981,38 грн., яка виникла на підставі: податок на прибуток в сумі 196,09 грн. - нарахована пеня; податок на додану вартість в сумі 542633,47 грн., яка виникла на підставі декларації №8949 від 22.02.2010 на суму несплаченого грошового зобов'язання в розмірі 167849,01 грн.; декларації №13623 від 22.03.2010 на суму 118,00 грн.; декларації №91359 від 20.09.2010 на суму 3196,00 грн.; декларація №87785 від 20.05.2011 на суму 140738,00 грн.; декларації №104690 від 20.07.2011 на суму 166215,00 грн.; податкового повідомлення-рішення №0005452342 від 31.12.2009 на суму 10709,00 грн. ( в тому числі: за основним платежем-7139 грн., за за штрафними санкціями - 3570 грн.); податкового повідомлення-рішення №0005832342 від 20.01.2010 на суму 28 066,00грн. ( в т.ч. за основним платежем - 18711 грн., за штрафними санкціями - 9355 грн.) та 25742,46грн - нарахованої пені; податок з доходів фізичних осіб в сумі 151,82 грн., яка виникла на підставі податкового повідомлення-рішення №0001911742/0/17 від 07.08.2009 на суму 74,49 грн. ( в т.ч. основний платіж -24,83 грн., штрафні санкції -49,66 грн.).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 року з урахуванням ухвали суду від 10.10.2013 року про виправлення описки адміністративний позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного підприємства "РКС" (код ЄДРПОУ 32171116) до Державного бюджету України податкову заборгованість по податку на додану вартість у сумі 345802 (триста сорок п'ять тисяч вісімсот дві) грн. 49 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач - Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області не погодилась з постановою суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, просить в цій частині постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову про задоволення позову в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не з"явились, про день, час та місце судового розгляду справи були належним чином повідомлені.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "РКС" зареєстроване та включено до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців на підставі розпорядження голови Рівненської міської ради та перебуває на податковому обліку ДПІ у м.Рівному.

Станом на час розгляду справи судом першої інстанції за ТОВ "РКС" рахується податкова заборгованість з податку на прибуток в сумі 196,09 грн.; з податку на додану вартість в сумі 542633,47 грн.; з податку з доходів фізичних осіб в сумі 151,82 грн. Загальна сума заборгованості 542 981,38 грн.

Поряд з тим, ухвалою господарського суду Харківської області від 14.04.2011 порушено провадження у справі №5023/2682/11 за заявою ПП "РКС" до ПП "РКС" про визнання банкрутом. Цією ж ухвалою запроваджено фінансовий мораторій на задоволення вимог кредиторів.

ДПІ у м.Рівному, в установлений законом строк, після публікації оголошення про порушення процедури банкрутства ПП "РКС", не звернулась до господарського суду із заявою з грошовими вимогами до боржника.

За таких обставин постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2012, якою викладено в новій редакції ухвалу господарського суду Харківської області від 29.11.2011 - податкову заборгованість ПП "РКС", що виникла до 14.04.2011 у розмірі 201909,31 грн., визнано погашеною.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з набранням чинності Податковим кодексом України, останній не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюється судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (п.1.3 ст.1 ПКУ). Крім того, оскільки вимоги позивача, щодо стягнення з ПП "РКС" податкового боргу, що виник до 14.04.2011 у розмірі 201909,31 грн. постановою Харківського апеляційного господарського суду на підставі ч. 1 ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визнано погашеною, то судом першої інстанції перевірялась правомірність стягнення податковим органом з відповідача суми заборгованості, що виникла після 14.04.2011 р.

Щодо заборгованості, яка виникла після 14.04.2011р. то суд першої інстанції виходив з того, що така заборгованість є поточною, відтак, позовні вимоги в частині стягнення податкової заборгованості у розмірі 345802,49 грн. є обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (редакція що діяла на момент порушення провадження справи про банкрутство) мораторій на задоволення вимог кредиторів являє собою зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 4 ст. 12 цього ж Закону встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходів, спрямованих на забезпечення їх виконання.

Відповідно до абз. 6 ст. 1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошові зобов'язання, які виникають після порушення провадження справи про банкрутство, є поточними вимогами.

Згідно з ч.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла на момент порушення провадження у справі про банкрутство) передбачено, що протягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, на підставі яких здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

В свою чергу, відповідно до ч.5 ст.19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів.

Таким чином, виходячи із змісту Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому ст. 14 Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому ст. 31 цього Закону.

При цьому встановлений ч.6 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла на момент порушення провадження у справі про банкрутство) перелік випадків, коли дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів є вичерпним.

Аналогічну правову позицію щодо того, що протягом здійснення провадження у справі про банкрутство встановлюється заборона на нарахування боржнику, щодо якого порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, неустойки (штрафу, пені), а також інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань викладено у постановах Верховного Суду України від 12 березня 2013 року у справі №3-71гс12.

З матеріалів справи слідує, що сума податкового боргу позивача, по узгодженим зобов'язанням (враховуючи самостійно задекларовані (безспірні) та ті що виникли на підставі податкових повідомлень - рішень, які пройшли процедуру судового оскарженні і рішення в яких набрали законної сили), які набули статусу узгоджених після 14.04.2011 становить 345802,49 грн. (без урахування пені нарахованої податковим органом за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань).

Відповідно до пп. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають вйого власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податкові заставі, що передбачено п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Позивачем доведено правомірність прийнятого ним рішення та вчинення дій в частині, що стосується стягнення з відповідача суми поточної податкової заборгованості, що виникла після 14.04.2011 у розмірі 345802,49 грн..

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "30" вересня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Л.В. Кузьменко

судді: (підпис) Л.О. Зарудяна

(підпис) Т.В. Іваненко

З оригіналом згідно: суддя _______ Л.В. Кузьменко

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул.Відінська,8,м.Рівне,33023

3- відповідачу/відповідачам: Приватне підприємство "РКС" вул.Римарська, 23,м.Харків,61057