Рішення № 35819794, 28.11.2013, Приморський районний суд м. Одеси

28.11.2013

Справа № 1522/27752/12

Провадження № 2/522/4117/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року Приморський районний суд м. Одеси, у складі

головуючого судді Свяченої Ю.Б.

при секретарі Шеян І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат за період навчання, -

ВСТАНОВИВ:

Одеський державний університет внутрішніх справ звернувся до суду з позовом, в подальшому уточнивши його, до ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача на користь університету відшкодування витрат за період навчання у розмірі 23 828, 22 грн., а також суму сплаченого судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 05 жовтня 2007 року між Одеським юридичним інститутом Харківського національного університету внутрішніх справ, Лінійним управлінням на Одеській залізниці УМВС України на транспорті, та ОСОБА_1 було укладено договір про підготовку фахівця в Одеському юридичному інституті Харківського національного університету внутрішніх справ (в подальшому був реорганізований у Одеський державний університет внутрішніх справ).

Згідно до умов зазначеного договору позивач зобов'язався забезпечити теоретичну та практичну підготовку фахівця згідно із навчальними планами та програмами тощо, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався після закінчення навчання прибути до місця призначення в термін, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за посадою, на яку призначений і відпрацювати не менше трьох років. Наказом УМВС України на Одеській залізниці №32 о/с від 15.04.2011 року старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ України у запас ЗСУ за власним бажанням, чим відповідачем було порушено умови договору від 05 жовтня 2007 року про підготовку фахівця, що є підставою для відшкодування ним позивачу витрат за період навчання.

Представник Одеського державного університету внутрішніх справ у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

ОСОБА_1 та його представник у судовому засіданні заперечували проти позову та вказали, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження служби, а був звільнений згідно наказу начальника ВКЗС УМВС України на Одеській залізниці №32 о/с від 15 квітня 2011 року. Також вказують, що у позивача відсутні докази того, що договірні відносини між ОСОБА_1 та університетом виникли з початку першого курсу навчання, тобто протягом 2004-2008 років. ОСОБА_1 у судовому засіданні також зазначив, що він харчувався в університеті лише перший рік навчання, тому вимоги позивача щодо стягнення з нього витрат на харчування за весь час навчання є необґрунтованими.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов Одеського державного університету внутрішніх справ є обґрунтованим та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно наказу №76 о/с від 18 серпня 2004 року Одеського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ ОСОБА_1 було зараховано курсантом 1-го курсу факультету з підготовки фахівців кримінальної міліції та слідства органів внутрішніх справ на транспорті, поставивши на всі види продовольчого та речового забезпечення, виплатою грошового утримання, з 18 серпня 2004 року, присвоївши спеціальне звання: «рядовий міліції» УМВС України в Одеській області (а.с. 6).

05 жовтня 2007 року між Одеським юридичним інститутом Харківського національного університету внутрішніх справ, з одного боку, Лінійним управлінням на Одеській залізниці УМВС України на транспорті, з другого боку, та ОСОБА_1, з третього боку, було укладено договір про підготовку за державним замовленням на денній формі навчання фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» за напрямком підготовки «Правоохоронна діяльність» в Одеському юридичному інституті Харківського національного університету внутрішніх справ (а.с. 4).

Відповідно до п. 2 зазначеного договору Одеський юридичний інститутом Харківського національного університету внутрішніх справ зобов'язався, зокрема, забезпечити теоретичну та практичну підготовку фахівця згідно із навчальними планами та програмами і вимогами освітньо-кваліфікаційних рівнів, забезпечити особу харчуванням, речовим майном та грошовим утримання, працевлаштувати випускника після закінчення повного курсу навчання та одержання відповідної кваліфікації тощо.

Відповідач ОСОБА_1, в свою чергу, зобов'язався згідно п.п. 2.3.5 договору після закінчення навчання прибути до місця призначення в термін, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за посадою, на яку призначений, і відпрацювати не менше трьох років.

Пунктом 2.3.6 договору передбачено, що у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі, він буде зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

В період з 2004-2008 років ОСОБА_1 навчався за державним замовленням Лінійного управління на Одеській залізниці УМВС України на транспорті в Одеському державному університеті внутрішніх справ, здобув повну вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст» за спеціальністю «Правоохоронна діяльність».

Наказом Міністерства внутрішніх справ України №113 від 17 березня 2008 року Одеський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ був реорганізований в Одеський державний університет внутрішніх справ (а.с. 33).

За наказом №114 о/с від 05 липня 2008 року Одеського державного університету внутрішніх справ лейтенанта міліції ОСОБА_1 було направлено для подальшого проходження служби з 07 липня 2008 року до ЛУ на Одеській залізниці УМВС України на залізничному транспорті, що підтверджується витягом з відповідного наказу (а.с.43).

Відповідно до витягу з наказу начальника ГУМВС України в Одеській області №32 о/с від 15 квітня 2011 року лейтенанта міліції ОСОБА_1, оперуповноваженого сектора карного розшуку лінійного відділу на станції Одеса-Головна Управління МВС України на Одеській залізниці, було звільнено у запас Збройних Сил за власним бажанням за п. 64 «ж» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України», тобто за власним бажанням.

Статтею 56 Закону України «Про вищу освіту» гарантовано випускникам вищого навчального закладу, що їх працевлаштування повинно здійснюватись за направленням вищого навчального закладу відповідно до угоди між замовником, керівником навчального закладу та випускником.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про освіту», випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Обов'язок випускника відшкодувати до державного бюджету повну вартість навчання за умов, що склалися між сторонами, встановлені п. 2 Указу Президента України № 77/96 від 23.01.1996 року «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів», постановою Кабінету Міністрів України за № 992 від 22.08.1996 року «Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням».

Згідно до п. п. 6, 8, 14 «Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», випускник вищого навчального закладу зобов'язаний відпрацювати за місцем призначення не менш трьох років, а в разі неприбуття за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання.

Враховуючи вищевикладене, звільнившись з посади за власним бажанням, не відпрацювавши встановлених трьох років, відповідач порушив умови укладеного договору про підготовку фахівця від 05 жовтня 2007 року, вимоги «Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» та ст. 52 Закону України «Про освіту».

Вартість навчання, яка за довідками Одеського державного університету внутрішніх справ за період 2004-2008 рр. становить 23 828, 22 грн. (а.с. 37-41), ОСОБА_1 позивачу не відшкодував.

З обґрунтувань щодо нарахування витрат на навчання ОСОБА_1, наданих представником позивача до суду, вбачається, що згідно з Постановою КМУ від 12 липня 2006 року №964 «Про затвердження Порядку відшкодування курсантами витрат, повязаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах» вищевказане відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, повязаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме витрат на: грошове забезпечення, продовольче забезпечення, речове забезпечення, медичне забезпечення, перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад, а також оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

Відповідно до п. 2.1.6 вищевказаної постанови до спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія.

Вищевказані витрати на утримання ОСОБА_1 підтверджуються також відповідними витягами з платіжних відомостей (а.с. 64-66), а також розрахунком вартості утримання курсанта ОСОБА_1 у 2004-2008 рр.

Отже, твердження відповідача щодо непредставлення позивачем доказів про утримання ОСОБА_1 Одеським державним університетом внутрішніх справ протягом 2004-2008 рр. є необґрунтованими і такими, що не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Пунктом 4 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 є винним в порушенні взятих на себе зобов'язань, згідно договору від 05 жовтня 2007 року про підготовку за державним замовленням на денній формі навчання фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» за напрямком підготовки «Правоохоронна діяльність» в Одеському юридичному інституті Харківського національного університету внутрішніх справ.

Відповідач та його представник не надали до суду доказів, що підтверджують відсутність вини ОСОБА_1 у порушенні вищевказаного зобовязання.

Твердження ОСОБА_1 про те, що він не відмовлявся від проходження служби, а був звільнений згідно наказу начальника ВКЗС УМВС України на Одеській залізниці №32 о/с від 15 квітня 2011 року спростовуються тим, що вищевказаний наказ ним не оскаржувався, що було доведено у судовому засіданні.

Крім того, жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 харчувався в університеті лише перший рік навчання до суду також не було представлено, оскільки заяву про відмову від харчування він не писав.

У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає, що грошові кошти у розмірі 23 828, 22 грн., які складають вартість утримання ОСОБА_1 у 2004-2008 роках Одеським державним університетом внутрішніх справ, підлягають стягненню з відповідача.

За ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судом встановлено, що при подачі позову, позивач сплатив судовий збір у розмірі 145, 46 грн., що підтверджується платіжним дорученням №926 від 14 листопада 2012 року, наявним в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 145, 46 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги Одеського державного університету внутрішніх справ обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись постановою Кабінету Міністрів України за № 992 від 22.08.1996 року «Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», Постановою КМУ від 12 липня 2006 року №964 «Про затвердження Порядку відшкодування курсантами витрат, повязаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах», ст.ст. 52, 56 Закону України «Про освіту», ст.ст. 526, 527, 611, 614 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 6, 10, 11, 57, 60, 88, 169, 208-209, 212-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат за період навчання, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Одеського державного університету внутрішніх справ (р/р 31257272210126 в ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 08571570) відшкодування витрат за період навчання у розмірі 23 828 (двадцять три тисячі вісімсот двадцять вісім) грн. 22 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Одеського державного університету внутрішніх справ (р/р 31257272210126 в ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 08571570) суму судового збору у розмірі 145 (сто сорок пять) грн. 46 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.

Суддя:Ю.Б. Свячена