Рішення № 35817704, 28.11.2013, Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 121/163/13- ц

2/121/2440/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Цалко А.А., при секретарі Сьомченко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ялті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лівадійської селищної ради, виконавчого комітету Лівадійської селищної ради про скасування рішення та за позовом третьої особи ОСОБА_2 до Лівадійської селищної ради про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Лівадійської селищної ради та його виконавчого комітету про визнання незаконним та скасування рішення Лівадійської селищної ради № 36 від 29 квітня 2011 року «Про виконання рішень судів та надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою з відводу у власність земельної ділянки, орієнтованою площею до 0,10 га для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку за адресою: м. Ялта, смт. Лівадія, в районі будинку № 25 по провулку Севастопольському з земель Лівадійської селищної ради».

Уточнені вимоги мотивує тим, що вказане рішення відповідачем прийнято з порушенням діючого земельного законодавства, оскільки він зайнятий третю особою ОСОБА_2, а крім того, не відповідає вимогам до земельних ділянок, які підлягають передачі громадянам у власність.

В судовому засіданні позивач повністю підтримав свою уточнену позовну заяву (а.с.97-100).

Представники Лівадійської селищної ради та його виконавчого комітету з позовом не погодились та просили відмовити.

Третя особа - ОСОБА_2 та його представник позов ОСОБА_1 підтримав та предявив самостійний позов до Лівадійської селищної ради про скасування цього ж самого рішення з підстав того, що це рішення порушує його право на отримання безоплатної земельної ділянки.(72-75).

Представник третьої особи Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника в третій раз не зявився до суду без поважних причин.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу за відсутності нез?явившихся осіб, котрі належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши сторін, дослідивши усі надані суду докази, встановивши усі необхідні обставини по справі, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 та позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що 17 вересня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відділу Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції ГУЮ в АР Крим про визнання протиправною бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції ГУЮ в АР Крим по примусовому виконанню рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 09 січня 1997 року справа № 2-265; від 23 квітня 2001 року справа № 2-1364; від 27 квітня 2005 року справа № 2-12.

18 червня 2013 року ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги та просив в наслідок протиправних дій та бездіяльності відділу Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції ГУЮ в АР Крим щодо примусового виконання у розумний термін рішень Ялтинського міського суду АР Крим від 09 січня 1997 року справа № 2-265; від 23 квітня 2001 року справа № 2-1364; від 27 квітня 2005 року справа № 2-12, солідарно стягнути з відділу Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції ГУЮ в АР Крим та Управління Державної казначейської служби України в м. Ялта заподіяну моральну шкоду у розмірі 34452 грн.

При розгляді цієї цивільної справи Апеляційним судом Автономної республіки Крім у рішенні від 28 жовтня 2013 року були встановлені наступні факти:

На підставі рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 09 січня 1997 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Лівадійської селищної ради про оскарження неправомірних дій виконавчого комітету Лівадійської селищної ради задоволено та зобовязано Лівадійську селищну раду прийняти рішення по суті заяви ОСОБА_1 про надання йому земельної ділянки під індивідуальне житлове будівництво в порядку та на підставах передбачених ст. 19 ЗК України .

На підставі рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 23 квітня 2001 року скарга ОСОБА_1 на неправомірні дії державного виконавця Ялтинського міського відділу державної виконавчої служби та бездіяльність Лівадійської селищної ради задоволена та визнано дії державного виконавця Ялтинського міського відділу державної виконавчої служби, дії виконавчого комітету Лівадійської селищної ради в частині виконання рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 09 січня 1997 року неправомірними; зобовязано державного виконавця Ялтинського міського відділу державної виконавчої служби скасувати постанову про закриття виконавчого провадження № 2-265/97 року та продовжити виконання рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 09 січня 1997 року, яким зобовязано Лівадійську селищну раду прийняти рішення по суті заяви ОСОБА_1 про надання йому земельної ділянки під індивідуальне житлове будівництво в порядку та на підставах передбачених ст. 19 ЗК України; зобовязано Лівадійську селищну раду провести відвід земельної ділянки та надати ОСОБА_1 державний акт на право користування земельною ділянкою під індивідуальне житлове будівництво .

На підставі ухвали Ялтинського міського суду АР Крим від 29 травня 2003 року зазначене рішення було розяснено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим від 01 вересня 2003 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, змінено ухвалу Ялтинського міського суду АР Крим від 29 травня 2003 року з зазначенням того, що рішення про надання земельної ділянки ОСОБА_1 підлягає виконанню відповідно до п. 1 Перехідних положень ЗК України, який вступив в силу з 01 січня 2001 року .

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25 січня 2005 року у задоволенні касаційної скарги Лівадійської селищної ради відмовлено.

Ухвалою Ялтинського міського суду АР Крим від 26 березня 2007 року подання начальника державної виконавчої служби м. Ялта задоволено та розяснено порядок виконання рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 23 квітня 2001 року таким чином: «зобовязати Лівадійську селищну раду, на найближчій сесії, розглянути по суті заяву ОСОБА_1 і надати йому земельну ділянку для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських споруд та будівель, з укладанням договору довгострокової оренди».

На підставі рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 27 квітня 2005 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Лівадійської селищної ради про скасування рішення та стягнення моральної шкоди задоволено частково та: рішення 10 сесії 24 скликання Лівадійської селищної ради № 3 від 21 березня 2003 року скасовано та Лівадійську селищну раду зобовязано надати ОСОБА_1 земельну ділянку для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд, з укладанням договору довгострокової оренди, стягнути моральну шкоду у сумі 500 грн. та судові витрати у сумі 34 грн..

На виконання вищезазначених рішень суду ОСОБА_1 неодноразово направляв заяви про примусове виконання рішення суду, а саме: 16 грудня 1999 року, 10 квітня 2000 року, 23, 29 червня 2002 року, 02 вересня 2002 року, 07 жовтня 2002 року, 03 листопада 2003 року, 03 червня 2005 року, 22 серпня 2006 року, 08 жовтня 2009 року, 19 липня 2011 року.

Крім цього, ОСОБА_1 неодноразово звертався зі зверненням до керівництва Головного Управління юстиції Міністерства юстиції в АР Крим, Прокуратури АР Крим та прокуратури м. Ялта з приводу неналежного виконання державними виконавцями рішення суду, на що отримував відповіді, які долучені до матеріалів справи.

Разом з цим, встановлено, що на підставі постанови державного виконавця Ялтинського міського відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції від 26 лютого, 12 листопада 2003 року, 28 серпня 2006 року, 21 квітня 2010 року, 25 травня 2010 року, 20 вересня 2010 року, 13 жовтня 2011 року на голову Лівадійської селищної ради ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі вимог Закону України «Про виконавче провадження» за невиконання рішення суду неодноразово було накладено штрафи у сумах 170 грн., 340 грн. та 680 грн., про що ОСОБА_1 було повідомлено.

Також на підставі постанови державного виконавця від 06 грудня 2010 року, 05, 28, травня, 11, 27 червня 2012 року виконавчому комітету Лівадійської селищної ради поновлено строк на добровільне виконання виконавчого листа 2-1364 .

Крім цього встановлено, що 29 квітня 2011 року на пленарному засіданні 8 сесії 6 скликання Лівадійської селищної ради рішенням № 36 було надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтованою площею 0,10 га для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруджень (присадибна ділянка) за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Лівадія, по провулку Севастопольському в районі будинку № 25 з земель Лівадійської селищної ради з метою виконання усіх вищевказаних рішень судів.

Відповідно до ст.ст. 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - це сукупність дій органів та посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів. Державний виконавець зобовязаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Крім того, виконання судових рішень - це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав, у цьому разі порушених прав ОСОБА_1, а згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи включається період з надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду.

Як встановлено було також судом,- ОСОБА_1 при зверненні до суду зі скаргою на бездіяльність ВДВС Ялтинського МУЮ ГУЮ АР Крим посилався на те, що у виконавчому провадженні ВДВС Ялтинського МУЮ ГУЮ АР Крим з 2000 року на виконанні знаходились виконавчі листи видані на підставі рішень Ялтинського міського суду АР Крим та Апеляційного суду АР Крим про зобовязання Лівадійської селищної ради прийняти рішення по суті заяви ОСОБА_1 про надання йому земельної ділянки під індивідуальне житло в порядку і на підставах, передбачених ст. 19 Земельного кодексу України; зобов'язання виконкому Лівадійскої селищної ради зробити відведення земельної ділянки і видати ОСОБА_1 державний акт на право користування земельною ділянкою під індивідуальне житло; зобов'язання Лівадійської селищної ради надати ОСОБА_1 земельну ділянку для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель і споруд, з укладенням договору довгострокової оренди, що виконавчі дії вчинялись зі значною затримкою й неповно, рішення було не виконане майже 15 років, що завдало йому моральної шкоди.

Позивач ОСОБА_1 стверджував, що державні виконавці ВДВС в різний час проявили неправомірну бездіяльність під час виконання рішень судів, у наслідок чого рішення судів тривалий час не виконувались, потім було прийнято неправомірні постанови про повернення виконавчого документу, а після чого знову відкрито виконавче провадження. В подальшому виконавчий документ було знищено, а потім відновлено і знову продовжувалось виконання рішень судів і так аж до 2012 року.

Аналізуючи конкретні обставини вказаної справи, судова колегія Апеляційного суду АРК встановила, що рішення суду набрало чинності, проте не було виконане органом владних повноважень, а тому дійшла висновку, що невиконанням рішення суду було порушено права ОСОБА_1, гарантовані п. 1 ст. 6 Конвенції, яка є частиною національного законодавства України.

Обовязковим для застосування є рішення Європейського суду № 29979/04 Рисовський проти України.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу Рисовський проти України (№ 29979/04) 20 жовтня 2011 року, установив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначивши, що при вирішенні питання щодо процедури скасування ухвали органу владних повноважень не було передбачено достатніх гарантій недопущення зловживання зі сторони субєкта владних повноважень.

Міжнародною судовою установою встановлено порушення національним субєктом владних повноважень прав заявника на отримання належного відшкодування шкоди, завданої припиненням помилково, наданого йому права на землю; встановлено відсутність строку, протягом якого відповідні рішення можуть бути скасовані, а також відношення субєктів владних повноважень до ситуації заявника було непослідовним, нескоординованим, що створило тривалий стан невизначеності щодо права заявника на земельну ділянку.

Виконання остаточного рішення, постановленого судом, розглядається як не відємна частина «суду» в розумінні ст. 6 Конвенції, про що зазначено і в інших рішеннях Європейського суду у справах: «Горнсбі проти Греції», «Гумбатов проти Азербайджану», а тривале невиконання національними органами судового рішення, постановленого проти них, ставить, за загальним правилом, порушення цього положення.

Колегія суддів Апеляційного суду АРК встановила, що неможливість ОСОБА_1 отримати в натурі земельну ділянку під індивідуальне житлобудівництво, відповідно до рішення 1997 року, становить незаконне та непропорційне втручання у його права, гарантовані ст. 1 Першого протоколу.

Крім цього, судова колегія також встановила, що у результаті незаконного та тривалого (понад 14 років) втручання державних органів у право ОСОБА_1 на отримання земельної ділянки, йому завдано психологічних страждань, що є підставою для стягнення моральної шкоди.

Європейський суд з прав людини (в рішеннях у справах «Беєлер проти Італії». «Москаль проти Польщі» тощо) приділяє особливу важливість принципу «належного урядування». Зазначений принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питанню загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обовязок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризи помилок.

Принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні орган обовязок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплат відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування добросовісної власникові.

Колегія суддів Апеляційного Суду АРК встановила, що підхід органів влади до ситуації ОСОБА_1 у цій справі був непослідовним і нескоординованим та характеризувався різними затримками не з вини ОСОБА_1.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим від 28 жовтня 2013 року було вирішено:

Позов ОСОБА_1 до відділу Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції ГУЮ в АР Крим, Управління державної казначейської служби України в м. Ялта, третя особа - Лівадійська селищна рада про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції ГУЮ в АР Крим неправомірною та стягнути на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану неправомірною бездіяльністю відділу Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції ГУЮ в АР Крим в розмірі 2000 грн., зобовязавши Управління державної казначейської служби України в м. Ялта сплатити зазначену суму відшкодування 2000 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача ОСОБА_1.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 УПК,- Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вже раніше встановлено було судом Лівадійська селищна рада прийняла рішення № 36, яке оскаржує зараз позивач ОСОБА_1 з метою виконання вказаних рішень судів. Але ж суд погоджується з доводами ОСОБА_1, що це рішення прийнято з порушенням діючого законодавства з наступних підстав:

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення питання регулювання земельних відносин є виключно компетенцією сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, - громадяни, зацікавлені в одержані безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

У силу ч. 2 ст. 118 ЗК України, - рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у форми рішень.

Судом достовірно встановлено, що на момент оскаржу мого рішення ради, земельна ділянка, по якій наданий дозвіл ОСОБА_1 складати проект відводу, була зайнята ОСОБА_2- 3 особою по справі. Крім пояснень самого ОСОБА_2, цю обставину підтвердив у судовому засіданні представник Лівадійскої селищної ради, який пояснив, що дійсно Лівадійська селищна рада приймала рішення № 29 від 14 липня 2011 року «Про звільнення спірної земельної ділянки та знос самовільно побудованих на неї самовільних будівель». Після прийняття такого рішення, рада звернулась до Ялтинського суду з позовом та рішенням суду від 27 жовтня 2011 року їх позов було задоволено. Після чого було примусове виконання рішення суду та ОСОБА_2 зносив огорожі та дерев,яні будівлі, але ж він не був повністю звільнений (а.с.138).

Крім того, судом встановлено, що Ялтинським судом була винесена постанова по справі № 2а-9312/2011 від 05 вересня 2011 року, яка набрала чинності (а.с.78-79), якою адміністративний позов ОСОБА_2 було задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Лівадійської селищної ради в частині не розгляду заяви ОСОБА_2 за 2006 рік про надання йому у власність земельної ділянки, орієнтованою площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташованого в районі кінцевої зупинки маршруту № 13 « Ялтинська міська лікарня ».

Визнано протиправною бездіяльність Лівадійської селищної ради в частині ненадання ОСОБА_2 інформації про прийняте рішення відносно заяви від 11 грудня 2006 року про надання у власність земельної ділянки, орієнтованою площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташованого в районі кінцевої зупинки маршруту № 13 «Ялтинська міська лікарня».

Зобовязано Лівадійську селищну раду розглянути на найближчій сесії заяву ОСОБА_2 від 11 грудня 2006 року про надання у власність земельної ділянки, орієнтованою площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташованого в районі кінцевої зупинки маршруту № 13 «Ялтинська міська лікарня».

Тобто, відповідач - Лівадійська селищна рада , яка не вирішувала понад 14 років законні вимоги ОСОБА_1 щодо надання йому земельної ділянки, свідомо надає йому знов дозвіл на зайняту земельну ділянку, по якій ОСОБА_2 звернувся ще у 2006 році щодо її отримання та не вирішував цього питання відносно нього. Після чого, ОСОБА_2 відмовляють у його законному праві з приводу того, що надали вже дозвіл на цю ділянку ОСОБА_1.

Таким чином, суд вважає, що рішення ради № 36 порушує законні права ОСОБА_2, який раніше звернувся до ради з цим питанням. Вищевказаною постановою суду було встановлено порушення його законних прав та інтересів, а тому з цих підстав воно також підлягає скасуванню, а самостійний позов ОСОБА_2, заявлений як 3 особа підлягає задоволенню.

Суд також приймає доводи ОСОБА_1 про те, що Лівадійська селищна рада, коли надавала йому дозвіл на зайняту земельну ділянку мала можливість виконати рішення судів, провести законну процедуру, тобто вільну земельну ділянку в натурі показати ОСОБА_1, потім нанести її на ситуаційний план, як того вимагає земельний кодекс України, а потім прийняти відповідне рішення. Але ж відповідач цього взагалі не зробив. Як доказ порушення цієї процедури, ОСОБА_1 надав суду велику кількість рішень Лівадійської ради, які прийняті на той час, про надання земельних ділянок громадянам з земель селищної ради (а.с.159-188). Крім того, він пояснив, що він взагалі не знав, що йому надали дозвіл на розробку земельної ділянки та де вона знаходиться. А коли видали йому рішення ради то землевпорядник не зміг в натурі точно показати до вона розташована, а потім з,ясувалось, що вона використовується ОСОБА_2 вже багато років, там стоять споруди, ростуть багаторічні плодові дерева.

Знайшли у суді підтвердження і доводи ОСОБА_1 про те, що до спірної земельної ділянки не можливо зробити підїдні шляхи, оскільки вона оточена іншими земельними ділянками, які належать громадянам (а.с.152-153, 198-203,211-213), а також те, що частково земельна ділянка входить до складу Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника (а.с.155-157).

При таких викладених обставинах суд вважає, що рішення Лівадійської селищної ради № 36 від 29 квітня 2011 року необхідно визнати незаконним та його скасувати, оскільки воно порушує права та інтереси як позивача ОСОБА_1 так і 3 особи ОСОБА_2.

Що стосується усіх інших доводів та заперечень сторін, то вони не мають правового значення для вирішення спору, а тому не приймаються судом до уваги.

На підставі викладеного та керуючись рішеннями Європейського суду № 29979/04 Рисовський проти України, у справах «Беєлер проти Італії», «Москаль проти Польщі», у справах: «Горнсбі проти Греції», «Гумбатов проти Азербайджану», ст. ст. 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 118 ЗК України, ст. ст. 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 2, 6, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 159-163 КАС України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 та третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Лівадійської селищної ради № 36 від 29 квітня 2011 року «Про виконання рішень судів та надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою з відводу у власність земельної ділянки, орієнтованою площею до 0,10 га для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку за адресою: м. Ялта, смт. Лівадія, в районі будинку № 25 по провулку Севастопольському з земель Лівадійської селищної ради.

Стягнути з Лівадійської селищної ради (ідентифікаційний код 35060922) на користь держави судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.

Стягнути з Лівадійської селищної ради (ідентифікаційний код 35060922) на користь ОСОБА_2 (НОМЕР_1) судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційному суду АРК через Ялтинський міський суд в порядки та строки, передбачені ст. ст. 294-296 ЦПК України.

СУДДЯ: