Рішення № 35814729, 02.12.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2013 р. Справа №918/1584/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" до Публічного акціонерного товариства "Рівнеголовпостач" про стягнення заборгованості в сумі 190 811 грн. 30 коп.

Суддя Політика Н.А.

Представники сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

P > В судовому засіданні 02 грудня 2013 року, відповідно до ст.85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15 жовтня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" (далі - ТОВ, позивач) звернулося до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Рівнеголовпостач" (далі - ПАТ, відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 190 811 грн. 30 коп., з яких: 157 439 грн. 09 коп. основний борг, 18 992 грн. 63 коп. пеня та 14 379 грн. 58 коп. 3% відсотки річних.

Позивач посилається на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" та Публічним акціонерним товариством "Рівнеголовпостач" укладено договір купівлі-продажу №18/04 від 18.04.2012 року (далі – Договір). Відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов’язання по оплаті товару не виконав, у наслідок чого в останнього утворився перед позивачем борг.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 15 жовтня 2013 року порушено провадження у справі №918/1584/13, розгляд якої було призначено на 05 листопада 2013 року.

19.11.2013 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 157 439 грн. 09 коп. основного боргу, 11 682 грн. 69 коп. пені та 14 379 грн. 58 коп., 3 % відсотки річних. Вказана заява прийнята судом до розгляду, оскільки подана відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 19 листопада 2013 року розгляд справи відкладено на 02 грудня 2013 року у зв'язку з неявкою відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 19 листопада 2013 року позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та наполягав на їх задоволенні, проте 19 листопада 2013 року подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У судові засідання 05, 19 листопада та 02 грудня 2013 року відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи 02 грудня 2013 року із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі та про відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, а саме: 33009, м.Рівне, вул.Князя Володимира, 112-А. Факт отримання відповідачем вищезазначених судових документів підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення відповідного поштового відправлення з підписом уповноваженої особи відповідача (а.с.36, 57).

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового засідання, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що у Публічного акціонерного товариства "Рівнеголовпостач" було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та надання відповідного відзиву на позовну заяву позивача.

Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

З огляду на викладене та зважаючи на те, що відповідач не направив на адресу суду будь-яких заяв чи клопотань, зокрема, про відкладення розгляду даної справи на іншу дату, а явка його уповноваженого представника у судове засідання обов’язковою не визнавалася, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18 квітня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" (далі – Продавець) та Публічним акціонерним товариством "Рівнеголовпостач" (далі – Покупець) був укладений договір купівлі-продажу скляної продукції №18/04 (а.с. 11-12).

P > Пунктом 1.1. передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця скляну продукцію, піддон та щит притискний далі іменовану - Товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та своєчасно здійснити його оплату в порядку та на умовах, визначених цим Договором та Специфікацією до даного Договору.

Відповідно до п.1.2. найменування, асортимент, загальна кількість, вартість Товару вказуються у Специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п.1.3. Договору заявка на виробництво направляється Продавцю факсом не пізніше 20 числа місяця, що передує тому, на який подається заявка.

Відповідно до п.1.4. Договору відвантаження Товару здійснюється окремими партіями згідно заявок Покупця на відвантаження.

Відповідно до п.1.6. Договору разом з Товаром, що відвантажується, Продавець передає наступні документи: рахунок, товарно-транспортну накладну, податкову накладну, сертифікат якості.

3.2. Покупець оплачує Продавцю вартість піддонів та щитів притискних разом з оплатою за Товар. Вартість одного піддона та вартість одного щита притискного зазначається у специфікації.

Відповідно до п.4.1. Договору сумою Договору вважається сума вартості Товару, що відвантажується Покупцю згідно затверджених Сторонами Специфікацій. Ціна Товару вказується у Специфікації, яка погоджена Сторонами та являється невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п.5.1. Договору Продавець відвантажує Товар партіями на умовах ЕХW-склад Продавця, розташований за адресою: вул.Промислова 31, м. Вільногірськ, Дніпропетровської області (умови ІНКОТЕРМС в редакції 2000 р).

Відповідно до п.5.2. відвантаження Товару здійснюються у терміни, встановлені у заявках до цього Договору.

Відповідно до п.5.3. Договору датою відвантаження відповідної партії Товару вважається дата, що зазначена у товарно-транспортній накладній.

Відповідно до п.5.4. Договору право власності та всі ризики на Товар переходять від Продавця до Покупця з моменту завантаження відповідної партії Товару та підписання водієм товарно-транспортної накладної.

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

На виконання взятих на себе за Договором зобов'язань на підставі товарно-транспортних накладних №10366 від 28.11.2012 року, №10474 від 30.11.2012 року, №10365 від 28.11.2012 року, №10540 від 03.12.2012 року, №5072 від 23.06.2012 року, №4968 від 20.06.2012 року, №4911 від 18.06.2012 року, №4782 від 14.06.2012 року, №4781 від 14.06.2012 року, №4732 від 12.06.2012 року, №3847 від 17.05.2012 року, №3833 від 16.05.2012 року, №3206 від 23.04.2012 року, №3115 від 19.04.2012 року позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 1 072 217 грн. 86 коп. (а.с.17-29).

Про належне виконання позивачем своїх зобов’язань за цим договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даного договору.

Відповідно до п.6.1. Договору умови оплати партії Товару - покупець розраховується протягом 3 (трьох) календарних днів від дати поставки партії Товару.

Відповідач частково, в розмірі 914 778 грн. 77 коп. розрахувався з позивачем, в наслідок чого борг Покупця становить 157 439 грн. 09 коп. (а.с. 9, 39).

Відповідно до п.6.2. Договору зобов'язання Покупця по оплаті Товару вважається виконаним в момент зарахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.

В матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем боргу в розмірі 157 439 грн. 09 коп.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші право чини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов’язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України - зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.P>

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.8.1. Договору у разі порушення термінів оплати Товару Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі – 11 682 грн. 69 коп., що була розрахована позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення (а.с. 50) та 14 379 грн. 58 коп. трьох відсотків річних (а.с. 42).

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань. Суб’єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

P >У відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно статті 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Частиною 1 статті 226 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Врахувавши наведені правові норми та перевіривши правильність розрахунку заявлених до стягнення пені в розмірі – 11 682 грн. 69 коп. та 14 379 грн. 58 коп. трьох відсотків річних суд дійшов висновку про їх обґрунтованість.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" до Публічного акціонерного товариства "Рівнеголовпостач" про стягнення основної заборгованості в сумі - 157 439 грн. 09 коп., пені в розмірі – 11 682 грн. 69 коп. та 14 379 грн. 58 коп. 3 % відсотків річних є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.

Відповідно до положень п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 1, 12, 32-34, 43, 44, 49, 75, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" до Публічного акціонерного товариства "Рівнеголовпостач" про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Рівнеголовпостач" (33009, м.Рівне, вул.Князя Володимира, 112-А, код ЄДРПОУ 04542761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" (51700, Дніпропетровська область, м.Вільногірськ, вул.Промислова 31, р/р 26008123125061 в ПАТ КБ “Приватбанк” м.Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 30809384) основний борг у сумі 157 439 (сто п'ятдесят сім тисяч чотириста тридцять дев'ять) гривень 09 коп., пені в розмірі 11 682 (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят дві) гривні 69 коп., три проценти річних в розмірі 14 379 (чотирнадцять тисяч триста сімдесят дев'ять) гривень 58 коп., а також 3 816 (три тисячі вісімсот шістнадцять) гривень 23 копійки витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписано 06.12.2013 р.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (51700,Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Промислова, 31);

3 - відповідачу рекомендованим (33009, м. Рівне, вул. Князя Володимира, буд. 112-А ).