Ухвала суду № 35812724, 03.12.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22-ц/778/5195/13р. Головуючий у 1 інстанції: Крамаренко А.І.

Суддя-доповідач: Крилова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

27 листопада 2013 року м. Запоріжжя.

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.

Суддів: Дзярука М.П.

Трофимової Д.А.

При секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сади Бердянська про визнання договору дійсним, стягнення штрафних санкцій та усунення перешкод в користуванні,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вищевказаним позовом, в якому зазначала, що згідно договору купівлі-продажу від 27.11.2012 року ТОВ «Сади Бердянська» в особі ОСОБА_4, яка діяла за довіреністю, продало, а позивач купила нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1. На продаж цієї будівлі була надана згода засновників ТОВ «Сади Бердянська», яка оформлена протоколом № 29 від 27.11.2012р. Зазначена будівля належала відповідачу на праві власності на підставі рішення господарського суду Запорізької області від 06.10.2006 р. Предметом договору є будівля, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,2 га, яка не була власністю відповідача, та складається з: основної будівлі двоповерхової «А», площею 259,6 кв.м. з цегли, прибудови «а», площею 33,7 кв.м. з цегли, сходів до «А» металевих, основної будівлі «А1», площею 73,3 кв.м. з цегли, металевого баку №1, соляного котловану №2 з залізобетону, замощення «№І» з бетону, замощення «№ІІ» з бетону. Про істотні умови договору сторони домовилися, зокрема, п. 4 договору домовилися про те, що право власності у покупця на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації договору у відповідності до вимог чинного законодавства України. На підтвердження виконання умов договору сторони підписали вказаний договір, акт прийому-передачі від 27.11.2012р., відбулась передача технічного паспорту на предмет договору, а також фактично провели розрахунок на виконання умов договору. Пунктом 4.2 договору зазначено, що сторони зобов'язані провести нотаріальне посвідчення цього договору після отримання відповідних витягів та документів згідно чинного законодавства. Витрати, пов'язані з нотаріальним посвідченням несе покупець.

Вказує, що на теперішній час відповідач навмисно чинить перепони щодо належного виконання своїх обов'язків по договору. Посилається на те, що 05.06.2013 року та 17.06.2013 року направляла на адресу відповідача листи, в яких просить надати їй витяги та інші документи, передбачені законодавством та договором та з'явитись до нотаріуса для укладення договору належним чином. Відповідач отримав вказані листи, однак жодних дій не виконав. Оскільки дії щодо державної реєстрації є похідними від нотаріального посвідчення правочину, позивач позбавлена можливості здійснити державну реєстрацію та набути право власності на придбане майно у спосіб, передбачений законом. Вважає, що такими діями відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, а тому є підстави для притягнення його до відповідальності та стягнення штрафних санкцій в сумі 151 200 грн., посилаючись на п. 5.5. договору.

Також зазначає, що відповідач продовжує неналежно виконувати свої зобов'язання по договору та в порушення п. 3.7 не дає змоги позивачу вільно користуватись та безперешкодно володіти предметом договору, а саме - проникнути до придбаної будівлі, змінивши замки на вхідних дверях та опечатавши вказану будівлю.

Посилаючись на зазначені обставини, просила суд, усунути перешкоди, шляхом надання вільного доступу до будівлі та пересуванню по ній та стягнення штрафних санкцій в сумі 151 200 грн.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 липня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням районного суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 308 ЦПК передбачає підстави для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. За її змістом Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що

немає підстав вважати договір, на який посилається позивач, таким, що відповідає закону. Так, відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання умов договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Згідно з ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації, з моменту державної реєстрації.

Таким чином, норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Оскільки момент вчинення такого правочину, відповідно до положень ст. ст. 210, 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, то у разі недодержання зазначених вимог закону правочин є неукладеним і таким, що не породжує для сторін прав та обов'язків.

У зв'язку з цим, не будучи укладеним, договір не може бути визнаний судом дійсним на підставі ст. 220 ЦК України.

Рішення суду першої інстанції постановлене з урахуванням роз'яснень, наданих у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", якими акцентовано увагу на неприпустимість застосування ст. 220 ЦК до правочинів, укладення та правомірність яких пов'язана з нотаріальним посвідченням та державною реєстрацією.

У зв'язку з недійсністю договору не можуть бути і стягнені передбачені у ньому санкції за невиконання його умов.

Посилання апелянтів на утруднення, які нібито виникали при вирішенні питання про нотаріальне посвідчення договору, не є підставою для висновку про те, що зазначений договір може вважатися дійсним всупереч викладеним вище положенням закону.

З огляду на зазначене судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду.

Керуючись ст.ст. 308, 314. 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 липня 2013 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: