Ухвала суду № 35812066, 05.12.2013, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/8064/13-ц

2/303/3983/13

Ряд.стат.звіту 26

УХВАЛА

05 грудня 2013 року м. Мукачево

МУКАЧІВСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в особі: головуючої-судді Морозова Н.Л.

при секретарі Ільчак Р.М.

розглянувши у судовому засіданні в приміщені суду в м. Мукачеві заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі представника за довіреністю - Бордей Р.М. про забезпечення позову,

встановив:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" в особі представника за довіреністю - Бордей Р.М. звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та вилучення транспортного засобу.

У поданій до суду заяві представник позивача просить в порядку забезпечення позову обмежити відповідача ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України до виконання своїх зобов'язань; заборонити відділу у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб видачу відповідачу ОСОБА_3 паспорту/проїзного документа; Адміністрації Державної прикордонної служби України, вжити заходів щодо тимчасового затримання та вилучення наявних у відповідача паспортів/проїзних документів, обмежити особу (боржника) у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов'язань. Свої вимоги мотивує тим, що у зв'язку із зверненням ПриватБанку з позовною заявою до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та вилучення транспортного засобу та приймаючи до уваги, що в порушення вимог ст.ст.526, 527, 530 Цивільного кодексу України та умов договору відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, щомісячних погашень кредиту не здійснювала, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом, вважають, що неприйняття заходів забезпечення позову можуть зробити неможливим виконання рішень суду.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову слід відмовити з наступних підстав.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави згідно з принципом верховенства права, закріпленим ст. 8 Конституції України.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 цього Закону судова влада в Україні здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом, і реалізується шляхом здійснення суддями правосуддя в рамках відповідних судових процедур та у межах наданих повноважень.

Стаття 7 цього Закону гарантує кожному захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов'язків цивільного характеру передбачено і п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. ст. 2, 8 ЦПК України.

У розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод термін "суд встановлений законом" поширюється не лише на правову основу створення чи законності існування суду, але й на положення щодо його компетенції та повноважень і на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року та "Лавентс проти Латвії" від 7 листопада 2002 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

Перелік заходів забезпечення позову визначено в ст. 152 ЦПК України.

Серед видів такого забезпечення ст. 152 ЦПК України не передбачає вжиття судом тимчасового обмеження особи у виїзді за межі України.

Відповідно до ст. 33 Конституції України право кожного вільно залишати територію України може бути обмежене лише законом.

Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачені Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України".

Стаття 6 цього Закону передбачає, що при наявності зазначених у цій нормі підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта чи вилучено або затримано паспорт.

Таким чином, ураховуючи, що в Цивільному процесуальному кодексі України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому ст. ст. 151 - 153 ЦПК України, застосувати такий захід забезпечення позову як тимчасове обмеження у виїзді за межі України у зв'язку з порушенням у суді цивільної справи, слід дійти висновку про те, що застосування зазначеного способу забезпечення позову, буде порушенням судом норм Цивільного процесуального кодексу України, виходячи за межі своїх процесуальних повноважень.

Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, ухвалених зокрема за позовами, що випливають із кредитних правовідносин, у порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження»та статтею 377-1 ЦПК, зокрема в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, суд -

ухвалив:

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про забезпечення позову - відмовити.

Копію ухвали суду надіслати заявнику.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий Морозова Н.Л.