Рішення № 35811207, 27.11.2013, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/6034/13-ц

Провадження № 2/645/1939/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2013 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі : головуючого-судді Алфьорової Т.М. при секретарі Старець І.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа -приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним .

ВСТАНОВИЛ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання договору дарування недійсним, вказує про те, що 19.07.2005 р. з відповідачем уклала договір дарування, згідно якого подарувала ОСОБА_2 1/2 частину житлового будинку № 53 з відповідною частиною надвірних будівль по вул. Печенізькій у м. Харкові. Будинок належав їй на підставі свідоцтва про право на спадщину від 17.12.2004 року . На час укладення договору вона істотно помилялась щодо природи правочину, так як мала на меті укладання договору купівлі продажу, що підтверджується наступними обставинами. Відповідач продав свою квартиру за 50 000 грн., переїхав постійно проживати до неї та запропонував їй сплатити частину грошових коштів у розмірі 23 000 грн., взамін того, що вона переоформить на нього належну їй на праві приватної власності 1/2 частину вказаного будинку, а також обіцяв, що буде вкладати власні грошові кошти в ремонт та переобладнання усього будинку. На той час вона вважала, що не має значення яким чином оформлювати вищевказані відносини, які склались між нею та відповідачем..Після того, як відповідач набув власності на 1/2 частину будинку, він не став виконувати власні обіцянки щодо витрат власних грошових коштів на ремонт будинку та його переобладнання і їй довелося витрачати свої кошті. Крім того, відповідач ніде не працював, інших доходів не отримував і вона була вимушена самостійно працювати на двох їх та витрачати усі зароблені грошові кошти на утримання своїх дітей та відповідача.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав у повному обсязі і дав пояснення про обставини викладені вище.

Відповідач ОСОБА_2 заперечував проти позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність, так як дійсно 19.07.2005 року укладався договір дарування , який відповідає вимогам ст. ст.. 203,717 ЦК України. При укладенні договору дарування сторонам були розяснені наслідки такої угоди, тому ствердження позивача щодо помилки приводу правочину не відповідає дійсності., ніяких грошей він не сплачував позивачці. У п.5 договору вказано, що договір не носить характеру мнимої та удаваної угоди. Крім цього закінчилися строки позовної давності.

Третя особа - приватний нотаріус ХМНР ОСОБА_3 в судове засідання не зявилися, про день і час слухання справи сповіщалася належним чином. Надала письмові заперечення, де посилається на те, що угода була укладена відповідно до норм діючого законодавства, тому підстав для його розірвання немає. Дарувальнику було розяснено наслідки такої угоди. Вважає, що підстав для розірвання вказаного договору з точки зору закону немає

Вислухавши сторони, а також розглянувши матеріали справи, суд вважає за можливе відмовити в задоволенні позовних вимог беручи до уваги наступні обставини.

19.07.2005 р. ОСОБА_1 уклала договір дарування із ОСОБА_2, який було засвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, який було зареєстровано в реєстрі за № 3805. Згідно договору дарування від 19.07.2005 р. ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 1/2 (одну другу) частину житлового будинку № 53 з відповідною частиною надвірних будівль по вул. Печенізькій у м. Харкові.

Договір дарування нерухомої речі відповідно п. 2 ст. 719 ЦК України укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Житловий будинок № 53 по вул. Печенізькій у м. Харкові належав ОСОБА_1на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого ОСОБА_4, державним нотаріусом 12-ої Харківської дернотконтори 17.12.2004 року за р. № 4-2340, зареєстрованого КП Харківське міське БТІ 14.01.2005 р. № 45578.

Статтею 182 ЦК України передбачена необхідність державної реєстрації як прав на нерухомість, так і правочинів щодо нерухомості.

Під час розгляду справи встановлено, що договір дарування, укладений 19 липня 2005 року, зареєстрований приватним нотаріусом округу ОСОБА_3М пройшов державну реєстрацію, що свідчить про те, що договір дарування зареєстрований у встановленому законом порядку.

Статтею 717 ЦК України передбачено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобовязується передати в майбутньому другій стороні( обдарованому) безплатно майно ( дарунок) у власність. Договір, що встановлює обовязок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь яку дію майнового або немайнового характеру, не є договір дарування.

Як встановлено по справі, у 2005 року позивач свідомо подарувала (тобто безоплатно передала ) належну їй ? частину спірного будинку.

Статтею 229 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. При цьому істотне значення має лише помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, та таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання її за призначенням.

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Суд відмовляє в задоволенні позову так як він є безпідставним, оскільки позивачем не було надано належних, в розумінні ст. 58 ЦПК України доказів в підтвердження помилкового сприйняття нею прав та обов'язків сторін договору дарування, який було укладено останньою19.07.2005 р. Помилка з боку позивача є, але виключно лише щодо мотивів вчиненого нею правочину, оскільки її особисті сподівання на те, що в разі дарування належної їй нерухомості своєму чоловіку, він буде допомагати їй ремонтувати будинок, вкладати особисті кошти не виправдалися.

Однак, вказана обставина не має істотного значення для вирішення цивільно-правового спору, оскільки вона стосується сфери особистих морально-етичних відносин сторін по справі й не може бути підставою для визнання вчиненого правочину недійсним.

Довід позивача про те, укладаючи з відповідачем договір дарування від 19.07.2005 р. мала на меті укладення договору купівлі продажу 1/2 (одна другі) частина житлового будинку № 53 по л. Печенізькій у м. Харкові, суд не може прийняти до уваги, так як ОСОБА_1 знала і бажала укласти саме договір дарування .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 допитана відповідно до ст.184 ЦПК України в якості свідка дала пояснення, вона знала, що 19.07.2005р. у нотаріуса з відповідачем уклали договір дарування, на той час вона дуже кохала відповідача і тому повірила його обіцянкам і уклала договір дарування, а не договір купівлі продажу. Цей договір також був укладений з метою економії грошових коштів на оформлення цієї угоди. На теперішній час стосунки між нею та відповідачем значно погіршились, між ними сварки, декілька разів не впускав до будинку, виганяв на вулицю та не впускав її старшого сина і тому вона була вимушена звертатися до суду з позовом.

При укладенні договору дарування позивачу були розяснені правові наслідки цього договору і про це вказане і в самому договорі. Крім цього, копія цього договору була у відповідача, який проти цього факту не заперечувала і вона могла з ним ознайомитися і якщо помилялися до природи правочину та своєчасно оскаржувати його.

Протягом тривалого часу з 2005 р до 2013 року позивач не вимагала визнання договору дарування недійсним і тільки після того, як між сторонами погіршилися стосунки, появилася заява про визнання договору дарування недійсним, але це ні є підставою для визнання договору недійсною.

Відповідно до ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводи позивача про те, що по договору дарування нею отримано 23000 грн. і що цей договір є договір купівлі продажу не доведені доказами по справі.

З огляду на ці обставини, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог відмовити.

Керуючись ст.ст. 10,11, 60, 88, 209 ,212 , 214-215 ЦПК України,

ст.ст. 203 , 229; 717, 719 ЦК України ,суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя