Рішення № 35810952, 20.11.2013, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/1517/13-ц

Провадження №2/629/1388/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі головуючого судді Ткаченко О.А., за участю секретаря Клименко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Представник позивача звернулася до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором в якій просить суд стягнути з відповідачів на користь позивача заборгованість у розмірі 80463,01 грн. за кредитним договором №6/5/12/2008/980-К/1015 від 26.09.2008 року, обґрунтовуючи його наступним: 26.09.2008 року між ВАТ КБ «Надра», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №6/5/12/2008/980-К/1015. Відповідно до п.п.1.1 договору банк надав відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 102618,90 грн. зі сплатою за користування кредитом відсотків з розрахунку 20% річних строком до 19.09.2015 року включно на придбання автотранспортного засобу. Згідно договору позичальник повертає кредит та сплачує відсотки на рахунок банку шляхом сплати суми мінімально необхідного платежу, розмір якого складає 2288,82 грн. Відповідно до п.п.5.1-5.2 договору, за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення. У разі порушення вимог п.п.4.3.1,4.3.2,4.3.7,4.3.9,4.3.10 даного договору, позичальник сплачує банку штраф в розмірі 10% від суми кредиту. У звязку з невиконанням прийнятих на себе зобовязань за договором станом на 22.03.2013 року утворилася заборгованість в розмірі 80463,01 грн., яка складається із заборгованості по кредиту в розмірі 39696,49 грн., заборгованості по відсоткам в розмірі 27111,41 грн., заборгованості по пені в розмірі 3393,22 грн., заборгованості по штрафу в розмірі 10261,89 грн. У якості забезпечення ОСОБА_1 належного виконання умов договору, 26.09.2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №6/5/12/2008/980-П/1016, відповідно до якого поручитель зобовязався відповідати за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобовязань за кредитним договором №6/5/12/2008/980-К/1015 від 26.09.2008 року у повному обсязі, як солідарний боржник всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами.

Представники позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість у розмірі 80463,01 грн. за кредитним договором №4627085039006693 від 26.09.2008 року та судові витрати. А також в своїх письмових поясненнях зазначили, що 26.11.2010 року відповідачу ОСОБА_1 кредит на суму 10685,63 грн. 26.11.2010 року не видавався, оскільки дана сума це утримання прибуткового податку із суми страхового відшкодування в розмірі 71237,56 грн., а 66353,41 грн. з цієї суми були зараховані в рахунок погашення кредитної заборгованості 19.08.2009 року.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов визнав частково, надав суду свої письмові заперечення, в яких заперечує проти стягнення додатково нарахованих йому банком кредитних коштів в сумі 10685,63 грн. Пояснив, що 26.09.2008 року між ним, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра» було укладено договір «Автопакет» №6/5/12/2008/980-К/1015. Згідно умов договору, банк надав йому кредитні кошти на строк з 26.09.2008 року по 19.09.2015 року у розмірі 102618,90 грн. 22.05.2013 року представник позивача звернулася до суду з даним позовом, згідно розрахунку заборгованості, який був наданий останньою до суду, 26.09.2008 року банком було здійснено видачу йому кредитних коштів в сумі 102618,90 грн., що відповідає предмету договору. Також, відповідно до даного розрахунку 26.11.2010 року банком було додатково здійснено видачу кредитних коштів в сумі 10685,63 грн. Як вбачається з письмових пояснень наданих позивачем, вказані кошти були сплачені банком в якості податку з доходу з фізичних осіб на користь держави від його імені зі страхової виплати за договором №006/23821 від 26.09.2008 року який був укладений між ним та ЗАТ СК «Брокбізнес», та зараховані до вже існуючого тіла кредиту. В звязку з чим вважаю, що з боку позивача в односторонньому порядку було змінено істотні умови кредитного договору, який є обовязковим для виконання сторонами.

Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримала доводи свого довірителя, просила позовні вимоги позивача задовольнити частково, а саме в частині стягнення з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором, яка складається із залишку заборгованості по кредиту в сумі 29010,86 грн., залишку заборгованості по процентам в сумі 22083,13 грн. а також просила зменшити розмір пені та штрафу, так як вони є явно завищеними.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не зявився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі та свої письмові пояснення, в яких вважає позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, оскільки 26.09.2008 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра» було укладено кредитний договір «Автопакет», згідно умов кредитного договору, банк надав ОСОБА_7 кредитні кошти на строк з 26.09.2008 року по 19.09.2015 року у розмірі 102618,90 грн. на придбання автотранспортного засобу та витрат повязаних з державною реєстрацією автотранспортного засобу. 26.09.2008 року між ним та ВАТ КБ «Надра» було укладено договір поруки. Згідно даного договору поручитель, тобто він, поручається перед кредитором за належне виконання позичальником, ОСОБА_1 взятих на себе зобовязань, що витікають з кредитного договору «Автопакет» №6/5/12/2008/980-К/1015, а саме повернення кредиту у сумі 102618,90 грн. до 19.09.2015 року, сплатити відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 20% річних, сплатити інші платежі, передбачених кредитним договором та сплатити можливі штрафні санкції. 03.05.2009 року на автомобільній дорозі Зміїв-Таранівка сталося ДТП внаслідок якої було пошкоджено автомобіль марки Renault Megan, номерний знак НОМЕР_1. 19.08.2009 року на рахунок ПАТ КБ «Надра» надійшла страхова виплата у розмірі 71237.56 грн., а залишок по кредиту на той час становив 29010,86 грн., проте 26.11.2010 року банком в односторонньому порядку було збільшено суму основного боргу по кредиту на суму 10685,63 грн., а залишок по кредиту на сьогоднішній день відповідно становить 39696,49 грн., отже кредитором були внесені зміни до зобовязання забезпеченого порукою, тобто було збільшено суму основного боргу по кредиту, та таким чином змінено предмет кредитного договору «Автопакет» в односторонньому порядку. Враховуючи, що кредитор не довів до відома поручителя та не отримав особистої згоди про продовження кредитного договору поруки на нових умовах, повязаних із збільшенням відповідальності поручителя, вважає, що зазначені обставини припиняють дію договору поруки з 26.11.2010 року. Виходячи з викладеного, правовідносини поруки з 26.11.2010 року є припиненими. А порука при цьому не зберігається й у тій частині зобовязання, яка була забезпечена порукою до зміни зобовязання.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не зявилася, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі та свої письмові пояснення, в яких вважає позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, оскільки 26.09.2008 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра» було укладено кредитний договір «Автопакет», згідно умов кредитного договору, банк надав ОСОБА_7 кредитні кошти на строк з 26.09.2008 року по 19.09.2015 року у розмірі 102618,90 грн. на придбання автотранспортного засобу та витрат повязаних з державною реєстрацією автотранспортного засобу. Договором передбачено, що поручитель поручається перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобовязань, що витікають з кредитного договору «Автопакет» №6/5/12/2008/980-К/1015, а саме повернення кредиту у сумі 102618,90 грн. до 19.09.2015 року, сплатити відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 20% річних, сплатити інші платежі, передбачених даним кредитним договором та сплатити можливі штрафні санкції. 19.08.2009 року на рахунок ПАТ КБ «Надра» надійшла страхова виплата у розмірі 71237.56 грн., а залишок по кредиту на той час становив 29010,86 грн., проте 26.11.2010 року банком в односторонньому порядку було збільшено суму основного боргу по кредиту на суму 10685,63 грн., а залишок по кредиту на сьогоднішній день відповідно становить 39696,49 грн., отже кредитором були внесені зміни до зобовязання забезпеченого порукою, тобто було збільшено суму основного боргу по кредиту, та таким чином змінено предмет кредитного договору «Автопакет» в односторонньому порядку. Враховуючи, що кредитор не довів до відома поручителя та не отримав особистої згоди про продовження кредитного договору поруки на нових умовах, повязаних із збільшенням відповідальності поручителя, вважає, що зазначені обставини припиняють дію договору поруки з 26.11.2010 року. Виходячи з викладеного, правовідносини поруки з 26.11.2010 року є припиненими. А порука при цьому не зберігається й у тій частині зобовязання, яка була забезпечена порукою до зміни зобовязання.

Представник відповідачів ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримав доводи своїх довірителів, просив в задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

26.09.2008 року між ВАТ КБ «Надра», ОСОБА_1 та поручителем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №6/5/12/2008/980-К/1015. Відповідно до умов п.п.1.1 договору банк надав відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 102618,90 грн. зі сплатою за користування кредитом відсотків з розрахунку 20% річних строком до 19.09.2015 року включно на придбання автотранспортного засобу. Договором передбачено, що позичальник повертає кредит та сплачує відсотки на рахунок банку шляхом сплати суми мінімально необхідного платежу, розмір якого складає 2288,82 грн. (а.с.8-14,15,16).

Відповідно до ст.1054 ч.1 ЦПК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

26.09.2008 року між ОСОБА_3 та ВАТ КБ «Надра» було укладено договір поруки №6/5/12/2008/980-П/1016. Згідно даного договору поручитель, тобто він, поручається перед кредитором за належне виконання позичальником, ОСОБА_1 взятих на себе зобовязань, що витікають з кредитного договору «Автопакет» №6/5/12/2008/980-К/1015, а саме повернення кредиту у сумі 102618,90 грн. до 19.09.2015 року, сплатити відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 20% річних, сплатити інші платежі, передбачених кредитним договором та сплатити можливі штрафні санкції (а.с.17-18).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, 26.09.2008 року банком було здійснено видачу кредитних коштів ОСОБА_1 у розмірі 102618,90 грн.. з яких 99630 грн. перераховано в якості оплати за автомобіль Renault Megane 2, а 2988,90 грн. стягнуто комісії за розрахунки за кредитним договором.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 03.05.2009 року автомобіль відповідача потрапив в ДТП стався страховий випадок, за яким Страховою компанією «Брокбізнес» було перераховано на рахунок ВАТ КБ «Надра» в рахунок погашення за кредитним договором розмір страхового відшкодування в сумі 71237,56 грн., з якої позивачем суму 10685,63 грн. було сплачено 30.11.2010 року як податок з доходів фізичних осіб із виплати інших доходів фізичної особи ОСОБА_1, а різницю зараховано в рахунок погашення кредиту (а.с.113).

З довідки розрахунку заборгованості ОСОБА_1 наданої позивачем вбачається, що станом на 19.08.2009 року відповідачем було сплачено тіло кредиту в сумі 73608,04 грн., залишок по кредиту складає 29010,86 грн. (а.с.5).

Суд вважає залишок заборгованості за кредитним договором №6/5/12/2008/980-К/1015 від 26.09.2008 року в сумі 29010,86 грн. доведеною позивачем та такою, що підлягає солідарному стягненню з відповідачів.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення заборгованості по кредиту від 26.11.2010 року в сумі 10685,63 грн., то вказану суму ПАТ КБ «Надра» в якості кредитних коштів відповідачу ОСОБА_1 не надавав як це зазначено позивачем в розрахунку (а.с.5), а зазначена сума була сплачена банком з коштів страхового відшкодування, які СК «Брокбізнес» перерахувала ПАТ КБ «Надра» в розмірі 71237,56 грн. і з якої позивач суму 10685,63 грн. сплатив як податок з доходів фізичних осіб із виплати інших доходів фізичної особи ОСОБА_1 в розмірі 15%, а тому зазначена сума стягненню з відповідача не підлягає.

Інших кредитних договорів між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Надра» про видачу суми 10685,63 грн. матеріали справи не містять. Відповідачі та їх представники заперечували одержання кредиту в такому розмірі 26.11.2010 року.

Частиною 3 ст.653 ЦК України визначено, що у разі зміни або розірвання договору, зобовязання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банком забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу) за винятком випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.653 ч.4 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними зобовязанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інакше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому судом, під час розгляду справи були створені всі необхідні умови для забезпечення здійснення позивачем та відповідачами наданих законом прав для всебічного та повного дослідження обставин справи, у порядку ч.4 ст.10 ЦПК України було розяснено права та обовязки, положення щодо змагальності процесу та необхідності надання доказів на підтвердження своїх доводів, позивач попереджався про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і відповідне право на забезпечення доказів.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, які встановлені ст.ст.10,11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог або заперечень, саме сторона визначає коло доказів, які вона надає суду.

Зазначеними правами позивач особисто або через своїх представників, не скористався.

Ухвалою від 20.08.2013 року суд, визнав явку представника позивача в судове засідання обовязковою, та зобовязав останню надати до суду оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи та докази на які посилався позивач, однак представник позивача ухвалу суду про надання доказів на підтвердження розрахунків заборгованості боргу за кредитним договором №6/5/12/2008/980-К/1015 від 26.09.2008 року не виконала.

Відповідачем ОСОБА_1 та його представником ОСОБА_6 визнається та надано суду розрахунок заборгованості по кредитному договору №6/5/12/2008/980-К/1015 від 26.09.2008 року, який складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 29010,86 грн. та заборгованості з нарахованих відсотків за користування кредитними коштами в сумі 22083,13 грн., який судом приймається до уваги. Вказаний розрахунок заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами позивачем не спростований. В звязку з чим суд вважає, що саме ця сума підлягає солідарному стягненню з відповідачів (а.с.222-223).

Вирішуючи питання про стягнення з відповідачів заборгованості по штрафу та пені, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.546 та ст.549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Виходячи з аналізу зазначених статей, штраф є відповідальністю, яка залежить лише від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання й у часі визначається з настанням однієї з подій як невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, тобто встановлює певні юридичні наслідки у вигляді обов'язку сплатити певну суму, яка залежить не тільки від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, а й від часу такого невиконання.

Тобто, пеня та штраф є різними видами неустойки як засобу юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Штраф має разовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання.

Відповідно до укладеного сторонами договору передбачено як нарахування пені, так й штрафу.

Відповідно до п.5.2. вищевказаного Договору штраф застосовується у разі порушення Позичальником вимог п.п.4.3.1.,4.3.2.,4.3.7.,4.3.9.,4.3.10. цього Договору. Позичальник зобовязаний сплатити банку штраф у розмірі 10% від суми Кредиту, визначений у п.1.1. цього Договору за кожен випадок. При цьому позивач в розрахунку заборгованості визначив суму штрафу в розмірі 10261,89 грн. виходячи від загальної суми (102618,90 грн.) наданого кредиту.

Відповідно до пунктів 4.3.1.,4.3.2.,4.3.7.,4.3.9.,4.3.10. Договору позичальник зобовязаний: 4.3.1. забезпечити банк всіма необхідними документами для здійснення ним дій, передбачених п.2.1 цього Договору; 4.3.2. суворо дотримуватись положень цього Договору; 4.3.7. протягом двох робочих днів повідомляти банк про зміну адреси, місця роботи, номерів телефонів, прізвища та імені, а також про факти розлучення одруження, народження дітей та інших обставин, що можуть вплинути на виконання зобовязань за цим Договором, з наданням відповідних документів, що їх підтверджують; 4.3.9. на вимогу банку надавати документи, що підтверджують поточний фінансовий стан позичальника; 4.3.10. надати додаткове забезпечення виконання зобовязань за цим Договором у разі суттєвого порушення фінансового стану позичальника, зниження вартості забезпечення за цим Договором.

При цьому позивачем не надано доказів на підтвердження того, які саме порушення вимог з зазначених в п.п.4.3.1.,4.3.2.,4.3.7.,4.3.9.,4.3.10. Договору №6/5/12/2008/980-К/1015 були допущені відповідачами, внаслідок чого до останніх застосована штрафна санкція в сумі 10261,89 грн., і що її розмір узгоджується з вимогами ч.2 ст.549 ЦК України на момент її застосування.

Відповідно до п.5.1. вищевказаного Договору у разі прострочення Позичальником строку сплати мінімальних необхідних платежів по погашенню кредиту/кредитної лінії Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості за кожен день прострочення та згідно розрахунку її розмір становить 3393,22 грн.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та його представник просили зменшити розмір штрафу та пені, посилаючись на те, що на їх розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення на утриманні знаходиться малолітня дитина, він не працює, заробляє випадковими заробітками, інших джерел існування сім'я не має.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року по справі щодо офіційного тлумачення положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасно виконання грошових зобовязань» від 22 листопада 1996 року дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Вимога позивача про стягнення штрафної санкції в розмірі, який не відповідає вимогам ч.2 ст.549 ЦК України, та становить 10% від суми наданого споживчого кредиту,спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобовязання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Такий висновок Конституційного Суду України узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, в якій наголошено, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, а тому принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах. Конституційний Суд України визначив, що захист від цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема частини 3 статті 551 ЦК України.

Враховуючи вимоги норм цивільного, конституційного та міжнародного законодавства, суд вважає можливим, зменшити розмір штрафу до 1000 грн., а розмір пені залишити незмінним та стягнути її в розмірі 3393,22 грн.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм Цивільно-процесуального законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції» судам слід неухильно дотримуватись вимог ст.ст.58,59 ЦПК України про належність і допустимість доказів.

Відповідно до ч.3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом було також зясовано, що вищевказаний кредитний договір був забезпечений договором поруки (а.с.17-18), укладеним між позивачем та ОСОБА_3. Згідно до п.п.1.1 даного договору - поручитель на добровільних засадах бере на себе зобовязання солідарно відповідати перед позивачем по зобовязанням відповідача ОСОБА_1, які виникають з кредитного договору, однак з боку відповідача ОСОБА_3 також були порушені умови договору поруки.

У позовній заяві позивачем заявлено про проведення солідарного стягнення з боржників на користь позивача вказаних сум за кредитним договором.

Згідно ст.541 Цивільного Кодексу України, солідарний обовязок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобовязання.

У разі солідарного обовязку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обовязку частково або в повному обсязі від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, що відповідає вимогам ст.543 Цивільного Кодексу України.

Отже, на підставі викладеного, суд знаходить позовні вимоги позивача щодо солідарної відповідальності такими, що підлягають задоволенню.

Всебічно, повно, обєктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, зясувавши обставини, на які посилався позивач та його представники, як на підставу своїх вимог, а відповідачі та їх представники як на підставу своїх заперечень, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.10,11,57,60,81,88,130,174,209,212,213-215,224-226,227,228,233 ЦПК України, ст.ст.11,14,526,530,610-612,625,1054 ЦК України, ч.5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» розрахунковий рахунок №29098126670042, відкритий в філії ПАТ КБ «Надра» Харківське регіональне управління, МФО 38076, ОКПО 20025456, суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 55487 (пятдесят пять тисяч чотириста вісімдесят сім) гривень 21 копійка, з яких: 29010,86 грн. - заборгованість за кредитом, 22083,13 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом, 1000 грн. штрафу, 3393,22 грн. пені.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» розрахунковий рахунок №29098126670042, відкритий в філії ПАТ КБ «Надра» Харківське регіональне управління, МФО 38076, ОКПО 20025456, судовий збір в розмірі 457,89 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення був виготовлений 25.11.2013 року.

Суддя О.А. Ткаченко