Рішення № 35810658, 29.11.2013, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/13639/13-ц

н/п 2/640/3264/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2013 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого суддіГубської Я.В.

при секретарі Снісаренко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Азов» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди

ВСТАНОВИВ:

13.08.2013 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія Азов» (надалі ПАТ СК «Азов») звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про компенсацію страхового відшкодування. При цьому зазначає, що 10.09.2011 року сталася ДТП за участю водіїв ОСОБА_4, який застрахував свій автомобіль НОМЕР_1 в ПАТ СК «Азов» та відповідачем ОСОБА_3, який керував автомобілем НОМЕР_2. Винним у ДТП визнано ОСОБА_3 згідно вироку Харківського районного суду Харківської області від 29.10.2012 року. Страховою компанію на виконання договору страхування, укладеного між ними та ОСОБА_4 виплачено останньому страхове відшкодування у розмірі 38772,85 грн. СК «Гарантія» виплачено позивачу в межах лімітів суму страхового відшкодування 24990 грн. Посилаючись на вимоги ст.ст. 543, 993,1187,1194 ЦК України просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку суму здійснених некомпенсованих страхових виплат у розмірі 13782,85 грн., та понесені судові витрати. (а.с. 66-67).

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позовних вимог до них заперечували, зазначаючи, що вони фактично не користувалися автомобілем, а право користування було передано відповідачу ОСОБА_3 на підставі належних правовстановлюючих документів, а тому він і повинен нести відповідальність за нанесену шкоду, як винна особа в ДТП.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не зявився, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи, ніяких заяв до суду не надав, у звязку з чим суд розглядає справу у його відсутність.

Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як встановлено в судовому засіданні та не оспорюється сторонами, 10.09.2011 року за участю водіїв ОСОБА_3, який керував автомобілем НОМЕР_2 та ОСОБА_4, який керував автомобілем НОМЕР_1 сталася дорожньо-транспортна пригода.

Відповідно до вироку Харківського районного суду Харківської області від 29.10.2012 року ОСОБА_3 визнаний винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України за фактом ДТП 10.09.2011 року та призначено йому покарання у вигляді 2 років обмеження волі з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. На підставі вимог ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнений від відбуття покарання строком на 2 роки. Вирок набув чинності, даних про його скасування у суду немає. (а.с. 5-7).

Судом встановлено, що ОСОБА_5 уклав з АТЗТ СК «Азов» договір добровільного страхування наземного транспорту від 20.01.2011 року і обєктом страхування є автомобіль НОМЕР_3. (а.с. 9).

Згідно статуту від 01.04.2011 року ПАТ «СК Азов» є правонаступником усіх прав та обовязків АТЗТ СК «Азов». (а.с. 39-40).

Відповідальність водія ОСОБА_3 була застрахована в Страховому товаристві з додатковою відповідальністю «Гарантія», поліс від 26.03.2010 року.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Звертаючись з позовом до суду, ПАТ СК «Азов» просить стягнути невідшкодовану шкоду в розмірі 13782,85 грн. в порядку регресу з відповідачів та судові витрати.

Згідно наданого до суду звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди від 26.11.2011 року розмір матеріальної шкоди, завданої власнику Fiat-Doblo, р.н. НОМЕР_4 від ДТП 10.09.2011 року становить 72146,79 грн. (а.с. 17-19).

Згідно висновків страхового акту ПАТ СК «Азов» до договору добровільного страхування наземного транспорту від 20.01.2011 року сума страхового відшкодування по договору страхування складає 38772,85 грн. та дана сума була виплачена страхователю ОСОБА_5 згідно платіжного доручення № 2188 від 14.12.2011 року ( а.с. 30-32).

Відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про страхування» страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров*ю, майну третіх осіб.

Згідно представлених суду письмових доказів, СТзДВ «Гарантія», в якій була застрахована відповідальність водія ОСОБА_3 за полісом ВЕ 4762607 від 26.03.2010 року перерахувало на рахунок ПАТ СК «Азов» в порядку регресної вимоги суму в розмірі 24990 грн. (а.с. 33-34).

Відповідно до вимог ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Предявляючи позовні вимоги про відшкодування матеріальних збитків до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 позивач посилається на вимоги ст. 1187 ЦК України та просить стягнути з них в солідарному порядку матеріальні збитки, як з власника джерела підвищеної небезпеки та осіб, які на відповідній правовій підставі володіли транспортним засобом.

Відповідно до вимог ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно вимог ст. 1187 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником автотранспортного засобу Daewoo-Lanos, р.н. НОМЕР_5 на підставі свідоцтва про реєстрація транспортного засобу АХС 185733.(а.с. 35 об).

Відповідачу ОСОБА_2 власник автомобіля ОСОБА_1 надала 06.05.2009 року нотаріальну довіреність на право експлуатації та розпорядження автомобіля НОМЕР_2 (а.с. 35).

Відповідач ОСОБА_2 в порядку передоручення надала відповідачу ОСОБА_3 20.05.2011 року право експлуатації та проведення поточного ремонту автомобіля НОМЕР_2 на підставі нотаріальної довіреності (а.с. 36).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в момент ДТП 10.09.2011 року водій ОСОБА_3 керував автомобілем НОМЕР_2 на підставі дійсної нотаріальної довіреності від 20.05.2011 року, мав при собі посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Доказів на спростування зазначеного суду не надано.

Вироком Харківського районного суду Харківської області від 29.10.2012 року винність водія ОСОБА_3 під час ДТП 10.09.2011 року в порушенні ПДР України встановлена та він визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі є обовязковим для суду, що розглядає справу про цивільно - правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок з питань, чи мали місце ці дії та вчинені вони цією особою.

Таким чином, обставини ДТП, яка сталося 10.09.2011 року за участю водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є встановленими при розгляді кримінальної справи, та є обовязкові для суду при розгляді справи за позовом страхової компанії про відшкодування шкоди в порядку регресу, спричиненої ДТП.

Суд приходить до висновку, що шкода, завдана водію ОСОБА_5, спричинена неправомірними діями водія ОСОБА_3 відповідача по справі. Доказів на підтвердження того, що шкода завдана не з його вини відповідачем суду не надано. Також не представлено суду доказів в обґрунтування того, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Не наведені дані і того, що відповідач ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з будь-ким із власників транспортного засобу.

Відповідно до розяснень, викладених в Пленумі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» в п. 6 зазначено, що «особою, яка зобовязана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди ( п. 2.2. Правил дорожнього руху України)».

На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку, що стягненню підлягає невідшкодована сума страхового відшкодування в порядку регресу саме з відповідача ОСОБА_3, тобто з тієї особи, яка керувала на відповідній правовій підставі (довіреність від 10.05.2011 року) транспортним засобом Daewoo-Lanos, р.н. НОМЕР_5 під час ДТП 10.09.2011 року, водій мав при собі посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та визнаний винним в ДТП 10.09.2011 року вироком суду.

У звязку з чим, підстав для стягнення суми страхового відшкодування з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд не вбачає.

Також, суд звертає увагу на те, що вироком Харківського районного суду Харківської області від 29.10.2012 року було відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, однак з врахуванням того, що даний предмет позову є іншим, в розгляді даної справи приймають участь інші учасники судового розгляду, підстав для застосування вимог ст. 205 ЦПК України суд не вбачає та стягує суму відшкодування з винної особи.

Відповідально до вимог ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. До витрат, повязаних з розглядом справи, належать, крім інших і витрати сторін та їх представників, що повязані з явкою до суду.

Оскільки позивачем понесені витрати при подачі позову по оплаті судового збору в розмірі 229,40 грн. та витрати, повязані з явкою до суду у розмірі 803,71 грн. ( добові та витрати, повязані з переїздом до іншого населеного пункту), суд стягує ці витрати з відповідача по справі.

Керуючись ст.ст. 10,11,60,169,212-215,218, 224-226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Азов» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Азов» суму матеріальних збитків у розмірі 13782,85 грн., понесені судові витрати по оплаті судового збору 229,40 грн. та витрати, повязані з явкою до суду 803,71 грн., усього стягнути - 14815,96 грн.

В задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Азов» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя