Рішення № 35809277, 02.12.2013, Рубіжанський міський суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2013 року 2/425/329/13

425/722/13-ц

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Мирошникової О.Ш.,

при секретарі Кулішовій О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання кредитного договору недійсним та за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, третя особа Служба у справах дітей Рубіжанської міської ради Луганської області про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

встановив:

05 березня 2013 року до Рубіжанського міського суду Луганської області звернулася ОСОБА_1 з позовом до ПАТ «Сведбанк» про визнання недійсним кредитного договору № 1203/1007/88-012 від 22.10.2007 року, свої вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуваний договір містить положення, які значно погіршили становище ОСОБА_1 як споживача, ПАТ «Сведбанк» надавши кредит у доларах США порушив норми ст. 99 Конституції України, ст. 524 ЦК України та ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «По систему валютного регулювання і валютного контролю» та інших нормативних актів, стосовного того, що використання банком долара США як предмету кредитування за споживчим кредитом є внесенням в кредитний договір умови, яка є дискримінаційною, що дає ОСОБА_1, якою не було отримано індивідуальні ліцензії для надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті та використання іноземної валюти на території України як засобу платежу кредиту, право вимагати визнання недійсним в цілому кредитного договору. В письмових запереченнях від 28.10.2013 року ОСОБА_1 додатково зазначає, що при укладенні договору необхідно було оформлення дозволу органу опіки та піклування, оскільки в квартирі зареєстровані неповнолітні діти.

05 червня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» звернулося до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1203/1007/88-012 від 22.10.2007 року у загальному розмірі 157510,14 гривень, та виселення ОСОБА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у житловому приміщенні, також просять стягнути з відповідача судові витрати. Свій позов ТОВ «Кредитні ініціативи» обґрунтовують тим, що 22.10.2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1203/1007/88-012, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 12000 доларів США. В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за вказаним кредитним договором, 22.10.2007 року було укладено договір іпотеки, предметом іпотеки якого була квартира АДРЕСА_1. ОСОБА_1 неналежно виконує взяті на себе зобов'язання щодо погашення кредиту, відсотків за користування ним, пені за неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором, тому станом на 01.03.2013 року заборгованість позичальника за кредитним договором складала в загальному розмірі 157510,14 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 83926,50 гривень, заборгованості по відсоткам в сумі 38615,06 гривень, пені в сумі 34968,58 гривень.

Також, ТОВ «Кредитні ініціативи» в своїй позовній заяві посилається на те, що відповідно до договорів факторингу від 28.11.2012 року, до ТОВ «Кредитні ініціативи» відступлено право вимоги в тому числі й по кредитному договору № 1203/1007/88-012 від 22.10.2007 року, а тому ТОВ «Кредитні ініціативи» є новим кредитором за вказаним кредитним договором. В зв'язку з невиконанням умов кредитного договору позичальником і виникла заборгованість по кредиту, в рахунок погашення якої позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки та виселити відповідача зі зняттям з реєстраційного обліку з жилого приміщення.

Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 09.07.2013 року об'єднано в одне провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «СВЕДБАНК» про визнання недійсним кредитного договору з цивільною справою за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення (а.с. 58 т. 1).

Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 04.09.2013 року було вирішено питання залучення ТОВ «Кредитні ініціативи» в якості правонаступника ПАТ «Сведбанк» в порядку процесуального правонаступництва передбаченому ст. 37 ЦПК України (а.с. 197 т. 1).

Додатково в судовому засіданні представник ОСОБА_1 зазначає, що кредитний договір було укладено з порушенням вимог законодавства, зокрема, при укладенні кредитного договору не було отримано дозволу на укладення договору Служби у справах дітей Рубіжанської міської ради, який необхідно було отримати оскільки в квартирі зареєстровані неповнолітні діти ОСОБА_1 та у банку не було ліцензії. Також, представник ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти позову ТОВ «Кредитні ініціативи» та просив суд в його задоволенні відмовити, позов ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору підтримував.

В судовому засіданні представник ТОВ «Кредитні ініціативи» проти позову ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним заперечувала та просила відмовити в його задоволенні, позов ТОВ «Кредитні ініціативи» підтримувала та просила його задовольнити.

В судове засідання, призначене на 02.12.2013 року сторони та їх представники не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

02.12.2013 року ОСОБА_1 до канцелярії суду подала заяву, відповідно до якої просила розглянути справу без її участі та без участі її адвоката ОСОБА_2 (а.с. 23 т. 2)

02.12.2013 року представник ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 до канцелярії суду подав заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності (а.с. 22 т. 2)

02.12.2013 року представник ТОВ «Кредитні ініціативи» за довіреністю Бичан М.А. подала до канцелярії суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає. Позов ТОВ «Кредитні ініціативи» підтримує повністю, просить розглянути справу без її участі (а.с. 24 т. 2)

Представник Служби у справах дітей Рубіжанської міської ради Луганської області в судове засідання 02.12.2013 року не з'явилася, причин неявки не повідомила. В судовому засіданні 01.11.2013 року, 20.11.2013 року представник Служби у справах дітей заперечувала проти виселення неповнолітніх дітей ОСОБА_1 з квартири, в інший частині позовних вимог покладається на розсуд суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, оцінивши докази, які містяться у справі, вважає, що позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання кредитного договору недійсним не підлягає задоволенню, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, третя особа Служба у справах дітей Рубіжанської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.10.2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1, як позичальником, було укладено кредитний договір № 1203/1007/88-012, відповідно до умов якого банк зобов'язувався надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту на споживчі цілі в розмірі 12000 доларів США на строк до 22.10.2016 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 11,9% річних, а позичальник зобов'язувалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у передбачені договором терміни. Забезпеченням виконання зобов'язань по погашенню заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування кредитом, пені за несвоєчасну сплату процентів і несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, відшкодування збитків у зв'язку з порушенням умов даного договору, виступає іпотека квартири АДРЕСА_1 (а.с. 8-11, 82-93 т. 1).

Відповідно до п. 8.1. кредитного договору за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми простроченої заборгованості, при розрахунку суми пені кількість днів у році приймається 360 днів.

22.10.2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», як іпотекодержателем, та ОСОБА_1, як іпотекодавцем, було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Рубіжанського міського нотаріального округу ОСОБА_4 22.10.2007 року за реєстром № 1221, відповідно до якого на забезпечення виконання зобов'язань іпотекодавця перед банком, що випливають з кредитного договору № 1203/1007/88-012 від 22.10.2007 року, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне їй на праві власності майно - квартиру АДРЕСА_1, за згодою сторін предмет іпотеки оцінюється сторонами в 87500 гривень (а.с. 97-101 т. 1).

Факт укладення зазначених договорів та надання кредиту банком ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи та визнається сторонами у справі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що банк свої зобов'язання за кредитним договором щодо надання кредиту ОСОБА_1 у сумі 12000 доларів США виконав належним чином в обумовлений кредитним договором строк.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках та в порядку, встановлених законом. Разом з тим згідно з ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти в Україні, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, визначених законом.

Пунктом 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що у разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт «г» пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю») суд має виходити з того, що Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України «Про Національний банк України» в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене Постановою Правління Національного банку України № 483 від 14.10.2004 року (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 09.11.2004 року № 1429/10028). Згідно з

пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15.02.2011 року № 3024-ІV «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій). У зв'язку з наведеним суди повинні виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

Відповідно до ст.ст. 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснення таких банківських операцій, як розміщення залучених від свого імені коштів, на власних умовах та на власний ризик. Коштами, відповідно до даного закону, є гроші в національній або іноземній валютах чи їх еквівалент.

В судовому засіданні встановлено, що АКБ «ТАС-Комерцбанк» на момент укладення оскаржуваного кредитного договору мав банківську ліцензію та дозвіл, які давали право банку здійснювати операції з валютними цінностями (а.с. 233-236 т. 1).

Враховуючи викладене, при укладенні кредитного договору із ОСОБА_1, АКБ «ТАС-Комерцбанк» мав право на укладення такого кредитного договору та на надання кредиту позичальнику у доларах США.

За оспорюваним кредитним договором одна сторона - АКБ «ТАС-Комерцбанк» передала, інша сторона - ОСОБА_1 прийняла в борг кошти, на умовах, викладених в кредитному договорі, тобто сторонами вчинено дію, що призводить до виникнення взаємних прав та обов'язків, що є неможливим за недійсним правочином.

Відповідно до ст. 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути односторонніми або багатосторонніми (договори). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Заявляючи позов про визнання недійсним кредитного договору, ОСОБА_1 повинна довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Відповідно до заяви на отримання кредиту від 16.10.2007 року, яка власноруч підписана ОСОБА_1, вона просить банк надати їй кредит, також наступне підписання 22.10.2006 року кредитного договору, договору іпотеки, додаткових угод до кредитного договору, часткове погашення кредиту, підтверджують, що волевиявлення ОСОБА_1 щодо укладання кредитного договору було вільним та відповідало її внутрішній волі (а.с. 82-93, 97-101, 130 т. 1).

Згідно ст. 627 ЦК відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 628 ЦК України зміст договору складають умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Суд зазначає, що ОСОБА_1, як споживач, мала права та можливість вільно, виходячи з власних інтересів, здійснити вибір банку, вибір кредитного продукту, вибір валюти кредитування, їй нічого не перешкоджало отримати кредит у національній валюті.

Суд відхиляє доводи ОСОБА_1. викладені в позовній заяві та письмових поясненнях про те, що кредитний договір є недійсним також з тих підстав, що при його укладенні та укладені договору іпотеки не було отримано дозволу органу опіки та піклування на укладення цих договорів, оскільки неповнолітні діти ОСОБА_1 - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки 22.10.2007 року, не були зареєстрована у квартирі, що є предметом іпотеки. Відтак, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована у квартирі, що є предметом іпотеки, 22.09.2010 року, тобто після укладення кредитного договору та договору іпотеки; ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, народився після укладення договору іпотеки та кредитного договору та був зареєстрований у квартирі, що є предметом іпотеки, 04.06.2009 року (а.с. 211-213 т. 1).

Відповідно до п. 2 договору іпотеки, квартира належала іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Рубіжанського міського нотаріального округу ОСОБА_7 11.08.2005 року за реєстром № 3552. Відповідно до п. 3 договору іпотеки, іпотекодавець заявляла, що малолітні та неповнолітні особи, не мають прав користування та будь-яких інших прав на предмет іпотеки, в тому числі прав та вимог, що підлягають державній реєстрації (а.с. 97-101 т. 1).

Таким чином, суд приходить до висновку, що неповнолітні діти ОСОБА_1 права користування та права власності на квартиру, що є предметом іпотеки, на момент укладення договору іпотеки та кредитного договору не мали, а тому згода органу опіки і піклування як на передачу цієї квартири в іпотеку, так і на укладення кредитного договору була не потрібна.

Суд зазначає, що дії ОСОБА_1, вчинені нею без згоди іпотекодержателя після укладення кредитного договору та договору іпотеки щодо реєстрації її неповнолітніх дітей у квартирі, що є предметом іпотеки, не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

ОСОБА_1 та її представником не надано до суду жодного доказу в обгрунтування її вимог про визнання недійсним кредитного договору. Заперечення ОСОБА_1, викладені в письмових поясненнях і запереченнях та пояснення представника ОСОБА_1 не заслуговують на увагу, оскільки не містять інформації щодо предмета доказування, а тому відхиляються судом.

Отже, суд приходить до висновку, що на час укладення спірного кредитного договору та договору іпотеки права ОСОБА_1 або її неповнолітніх дітей порушені не були, а тому відсутні підстави для визнання договору іпотеки недійним, через те вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору є необґрунтованими, тому не підлягають задоволенню судом.

Щодо позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд приходить до наступного.

Відповідно до п.п. 10.3, 12 договору іпотеки від 22.10.2007 року іпотекодержатель має право обирати за власним вибором порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, в т.ч. й за рішенням суду. Згідно п. 11 договору іпотеки, іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем основного зобов'язання повністю або частково, у т.ч. якщо іпотекодавець не поверне іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та/або випливають з основного зобов'язання, а також в інших випадках, передбачених основним зобов'язанням та цим договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобов'язання (як основного боргу так і процентів). При настанні зазначених у першому абзаці цього пункту договору випадків іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушень основного зобов'язання та зобов'язань, передбачених цим договором, у строк що не перевищує тридцяти календарних днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом тридцятиденного строку з дати отримання листа, вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору (а.с. 97-101 т. 1).

Відповідно до договору факторингу № 15 від 28.11.2012 року ПАТ «Сведбанк» - правонаступник ВАТ «Сведбанк», АКБ «ТАС-Комерцбанк» відступило право вимоги за кредитними договорами, укладеними банком та позичальниками, ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс». В свою чергу 28.11.2012 року ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» відступило свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах зазначених у Реєстрі заборгованості боржників та у Переліку кредитних договорів та договорів забезпечення Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», про що було укладено договір факторингу (а.с. 68-79, 169-195 т. 1).

28.11.2012 року між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір про передачу прав за іпотечним договором. Посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 28.11.2012 року за реєстром № 2189. Відповідно до п. 1 цього договору сторони домовилися, що разом з відступленням права вимоги заборгованостей по кредитних договорах, що здійснюється на підставі договору факторингу від 28.11.2012 року, одночасно передаються права вимоги за іпотечними договорами, перелік яких наведено у додатку № 1 до цього договору (а.с. 80-81 т.1).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вимогою про усунення порушень від 25.04.2013 року ТОВ «Кредитні ініціативи» повідомило ОСОБА_1 про заміну кредитора у зобов'язанні та надано вимогу про дострокове повернення кредиту, а також виселення, процентів за його користування та нараховану неустойку у загальному розмірі 157510,14 гривень, протягом 30 днів з дати отримання цієї вимоги, зазначену вимогу ОСОБА_1 отримала 03.05.2013 року, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с. 104, 105, 152, 153 т. 1).

ОСОБА_1 не виконала вимогу нового кредитора ТОВ «Кредитні ініціативи» протягом 30 календарних днів з моменту її отримання, тобто до 02.06.2013 року, заборгованість за кредитним договором не сплатила. Суд відхиляє пояснення представника ОСОБА_1 стосовно того, що вона не отримувала ніякої вимоги та отримала тільки пустий конверт, оскільки ці пояснення представника спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі. Визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передавання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

У відповідності до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться, і одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Під виконанням зобов'язання розуміються вчинення кредитором і боржником дій зі здійснення прав та виконання обов'язків, що випливають із зобов'язання. Належне виконання зобов'язання передбачає виконання зобов'язання в належний строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не виконала зобов'язання за кредитним договором по своєчасному та повному поверненню кредиту та процентів за користування ним, що підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 та її представником не надано суду доказів, які спростовують наявність заборгованості ОСОБА_1 по кредитному договору.

В зв'язку з невиконанням умов кредитного договору ОСОБА_1, виникла заборгованість відповідно до позовної заяви ТОВ «Кредитні ініціативи» в загальній сумі 157510,14 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 83926,50 гривень, заборгованості по відсоткам в сумі 38615,06 гривень, пені в сумі 34968,58 гривень.

Разом з тим, представником ОСОБА_1 надано копію квитанції № к19/7/343 від 07.06.2013 року про сплату 100,00 гривень за кредитним договором № 1203/1007/88-912 від 22.10.2007 року (а.с. 130 т. 1). Зазначена оплата не врахована ТОВ «Кредитні ініціативи» при розрахунку позовних вимог, який доданий до позовної заяви (а.с. 102, 103 т. 1).

Відповідно до ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Таким чином, враховуючи проведення ОСОБА_1 часткової оплати у розмірі 100,00 гривень, суд приходить до висновку про погашення вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» ОСОБА_1 в частині процентів за користування кредитом, тому загальний розмір заборгованості становить 157410,14 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 83926,50 гривень, заборгованості по відсоткам в сумі 38515,06 гривень (38615,06 грн. - 100,00 грн. = 38515,06 грн.), пені в сумі 34968,58 гривень.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати достроково виконання основного зобов'язання, а вразі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

За таких обставин, з врахуванням встановлення порушення ОСОБА_1 умов кредитного договору щодо своєчасного і повного погашення заборгованості за кредитним договором, що призвело до виникнення заборгованості у загальному розмірі 157410,14 гривень, суд вважає позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення зазначеної заборгованості обґрунтованими та доведеними. При цьому суд враховує, що сума заборгованості 157410,14 гривень є співмірною до вартості предмету іпотеки, оскільки відповідно до п. 4 договору іпотеки, предмет іпотеки за згодою сторін було оцінено у 87500,00 гривень.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою ч. 1 ст. 38 цього Закону, яка передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

Відповідно до позовної заяви, ТОВ «Кредитні ініціативи» просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, що належить відповідачу, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1203/1007/88-012 від 22.10.2007 року у розмірі 157510,14 гривень шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмета іпотеки на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій.

При ухваленні рішення судом враховані роз'яснення, викладені у п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5 при визначені конкретного способу заявлених вимог кредитора.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» в частині звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають частковому задоволенню та суд звертає стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, що належить відповідачу, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1203/1007/88-012 від 22.10.2007 року у розмірі 157410,14 гривень шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмета іпотеки на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій.

Щодо позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» про виселення ОСОБА_1 без надання іншого житла зі зняттям з реєстраційного обліку з квартири, суд приходить до наступного.

Відповідно до довідки КП «Жилсервіс» від 19.01.2013 року, в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 та її неповнолітні діти ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 213 т. 1).

Як вже було встановлено судом, ТОВ «Кредитні ініціативи» надіслало ОСОБА_1 25.04.2013 року вимогу про повернення кредиту та про добровільне звільнення предмета іпотеки протягом 30 днів з дні отримання вимоги, яка була отримана ОСОБА_1 03.05.2013 року, втім остання вимогу кредитора не виконала (а.с. 104, 105, 152, 153 т. 1).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

У пункті 43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5 роз'яснено, що при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.

Згідно з ч. 4 ст. ст. 9, ст. 109 ЖК України, статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 отримала вимогу ТОВ «Кредитні ініціативи» про добровільне звільнення квартири 03.05.2013 року та у тридцятиденний строк до 02.06.2013 року добровільно не звільнила квартиру, що є предметом іпотеки, суд приходить до висновку про необхідність виселення відповідача зі спірної квартири та задоволення позову ТОВ «Кредитні ініціативи» в цій частині.

Разом з тим, вимоги в частині зняття ОСОБА_1 з реєстраційного обліку з жилого приміщення не підлягають задоволенню судом виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється протягом семи днів на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про виселення.

Таким чином, на підставі рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відповідний відділ реєстрації в межах своєї компетенції зобов'язаний зняти ОСОБА_1 з реєстрації відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України», тому в цій частині позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» не підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, документально підтверджені судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 114,70 гривень та 1574,10 гривень (114,70 + 1574,10 = 1688,80 гривень) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог покладаються на відповідача, 1,00 гривня покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212-215, 224-225 ЦПК України, суд -

вирішив :

В задоволені позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання кредитного договору № 1203/1007/88-012 від 22.10.2007 року недійсним відмовити повністю.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, третя особа Служба у справах дітей Рубіжанської міської ради Луганської області про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення зі зняттям з реєстраційного обліку - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1203/1007/88-012 від 22.10.2007 року, яка станом на 01.03.2013 року становить 157410,14 гривні (сто п'ятдесят сім тисяч чотириста десять гривень 14 коп.), яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 83926,50 гривні, заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 38515,06 гривень, пені у сумі 34968,58 гривень, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (місцезнаходження: 07400, Київська область, місто Бровари, бульвар Незалежності, будинок 14, ідентифікаційний код юридичної особи 35326253) шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Виселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, з квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (місцезнаходження: 07400, Київська область, місто Бровари, бульвар Незалежності, будинок 14, ідентифікаційний код юридичної особи 35326253) судовий збір у сумі 1688,80 гривень (одна тисяча шістсот вісімдесят вісім гривень 80 коп.).

В іншій частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.Ш. Мирошникова