Рішення № 35807577, 06.12.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

№243/11166/13-ц

№ 2/243/4055/2013

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

06 грудня 2013 року Слов"янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.,

при секретарі - Нікіфоровій В.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Український науково-дослідний інститут металургійного машинобудування «УкрНДІметалургмаш» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Державного підприємства Український науково-дослідний інститут металургійного машинобудування «УкрНДІметалургмаш» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку та стягнення моральної шкоди, обґрунтувавши свої вимоги тим, що вона працювала у відповідача з 01 серпня 1985 року. Впродовж трудових відносин, підприємство заборгувало їй виплату заробітної плати. Рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 26.01.2012 року було стягнуто на її користь суму заборгованості по заробітній платі за період з червня 2010 року по жовтень 2010 року у розмірі 7401,17 грн.

29 червня 2011 року вона була звільненна з підприємства на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України.

Виконавчий лист було направлено до ВДВС Слов'янського МРУЮ, але на теперішній час воно не виконане.

З 06 червня 2012 року вона знов була прийнята на роботу до УкрНДІметалургмаш. 27 серпня 2013 року звільнена на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

За час праці з листопада 2012 року по серпень 2013 року заборгованість за підприємством по заробітній платі складає 13296,19 грн, яку просить стягнути з підприємства.

Загальна заборгованість відповідно Довідки № 53 від 09.10.2013 року складає 20697,36 грн.

Крім того, згідно Довідки №56 від 09.10.2013 року її середньоденна заробітна плата складає 97,08 грн. Оскільки підприємство не здійснило повного розрахунки по заробітній платі в день звільнення, у відповідності до чого просить стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день винесення рішення по справі.

Також, оскільки підприємство належним чином не виконувало трудові обов'язки, щодо оплати праці, зазначені порушення її законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя, моральну шкоду вона оцінює у розмірі 1000,00 грн.

У зв'язку з наведеним, вона вимушена звернутися до суду з позов про стягнення заробітної плати за період з листопада 2012 року по серпень 2013 року у розмірі 13296,19 грн, середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день винесення рішення, а також моральну шкоду у розмірі 1000,00грн.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилася про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, до суду надала заяву про слухання справи без її участі, наполягала на задоволенні позовних вимог, не заперечувала проти винесення заочного рішення(а.с.15).

Представник відповідача - ДП Державного підприємства Український науково-дослідний інститут металургійного машинобудування «УкрНДІметалургмаш», в судове засідання не з'явився, про час, дату і місце судового засідання повідомлявся належним чином, у відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України.(а.с.17,26)

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства Український науково-дослідний інститут металургійного машинобудування «УкрНДІметалургмаш» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку та стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню у звязку з наступним.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 працювала у Державного підприємства Український науково-дослідний інститут металургійного машинобудування «УкрНДІметалургмаш» з 01 серпня 1985 року. Впродовж трудових відносин, підприємство заборгувало їй виплату заробітної плати.

У зв'язку з порушенням трудових прав ОСОБА_1 звернулася до суду. Рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 26 січня 2012 року було стягнуто з Державного підприємства Український науково-дослідний інститут металургійного машинобудування «УкрНДІметалургмаш» на користь ОСОБА_1 суму заборгованості по заробітній платі за період з червня 2010 року по жовтень 2010 року у розмірі 7401,17 грн.(а.с.14)

Виконавчий лист було направлено до ВДВС Слов'янського МРУЮ, але на теперішній час воно не виконане.

29 червня 2011 року ОСОБА_1 була звільнена з Державного підприємства Український науково-дослідний інститут металургійного машинобудування «УкрНДІметалургмаш» на підставі ч.1 ст.36 КЗпП України (а.с.9).

06 червня 2012 року ОСОБА_1 знов була прийнята на роботу до УкрНДІметалургмаш. 27 серпня 2013 року була звільнена на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.(а.с.10)

На день звільнення підприємство заборгувало у виплаті заробітної плати за період з листопада 2012 року по серпень 2013 року, заборгованість за підприємством по заробітній платі складає 13296,19 грн.

Відповідно Довідки № 53 від 09.10.2013 року наданої Державним підприємством Український науково-дослідний інститут металургійного машинобудування «УкрНДІметалургмаш», загальна заборгованість по заробітній платі,з урахуванням присудженої до стягнення за рішенням суду у розмірі 7401,17 грн, складає 20697,36 грн.(а.с.12)

У відповідності до ч.1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, не перевищуючий шістнадцяти календарних днів.

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Згідно вимог ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Отже, вимоги позивачки про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 13296,19грн. підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що до теперішнього часу заборгованість по заробітній платі позивачці не виплачена.

У відповідності до ч.1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці.

Зазначені норми трудового права структурно віднесені до розділу VІІ "Оплата праці" указаного Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

З урахуванням вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивачка просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку з 27 серпня 2013 року по день винесення рішення по справі.

Приписами п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" встановлено, що закінчення строку виплати заробітної плати ( ст. 115 КЗпП) не є початком перебігу зазначеного процесуального строку, якщо не оспорюється право на її одержання; у відповідних випадках ця обставина може бути підставою для вимог про компенсацію втрати частини заробітку у зв'язку із затримкою його виплати. Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Враховуючи ті обставини, що на теперішній час підприємство не здійснило з позивачкою повного розрахунку, то перебіг тримісячного строку звернення до суду не розпочинався.

Також, Рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 надано офіційне тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу.

Конституційний Суд України визначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116,117, 237-1 цього Кодексу слід розуміти так, що звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

У відповідності до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці": "Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення."

Оскільки судом встановлено невиконання відповідачем обов'язку по проведенню розрахунку із звільненим працівником,то таке є підставою для покладення на нього встановленої ст. 117 КЗпП України відповідальності.

Виходячи із засад законодавства, що регулює трудові правовідносини між працівником та роботодавцем, відсутність підстав для її покладення, в т.ч. у визначеному повивачем розмірі такої відповідальності має доводити роботодавець.

Відомості про те, що відповідач заперечував проти проведеного позивачем розрахунку у справі відсутні.

Тому з підприємства на користь позивачки слід стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку - з 27 серпня 2013 року по 06 грудня 2013 року, день винесення рішення по справі.

Середній заробіток розраховується з урахуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року №348).

Згідно Довідки наданої Державного підприємства Український науково-дослідний інститут металургійного машинобудування «УкрНДІметалургмаш» за №56 від 09 жовтня 2013 року середній заробіток позивачки складає 97,08 грн.

Кількість робочих днів складає: у серпні 2013 року -3 робочих дні, у вересня 2013 року-21 робочий день, у жовтня 2013 року -23 робочих дня, у листопаді 2013 року -21 робочих днів. У грудні 2013 року - 4 робочі дні Загальна кількість робочих днів з 27 серпня 2013 року по 06 грудня 2013 року складає 72 робочих днів.

Враховуючи зазначене, розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 27 серпня 2013 року по 06 грудня 2013 року, складає 6989,76 грн (72 х 97,08).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по заробітній платі підлягають задоволенню у розмірі 6989,76 грн.

Також, вимоги позивачки щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 1000,00 грн., підлягають задоволенню враховуючи наступне.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як встановленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків(втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Компенсація завданої шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом визнання факту порушень відповідачем строку розрахунку з позивачем, а має самостійне юридичне значення.

У відповідності до ч.1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Засади та сутність інституту моральної шкоди розкривається в ч. 2 ст. 23 ЦК України, відповідно до якої встановлено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди " зазначено, „ що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до діючого законодавства моральна шкода може полягати, зокрема:... в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків ".

Судом встановлено, що у період трудових відносин були порушені права ОСОБА_1 а саме, право на оплату праці, оскільки заборгованість по заробітній платі відповідачем не виплачена до теперішнього часу.

Так, звільнений працівник, якому з вини підприємства несвоєчасно виплатили належні при звільнені суми, має право вимагати відшкодування завданої при цьому моральної шкоди.

У відповідності до ч.3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У зв'язку з тим, що протиправними діями відповідача - дійсно були порушені трудові права позивачки, що вимагало від ОСОБА_1 додаткових зусиль, у зв'язку з порушенням звичайного укладу її життя, у відповідності до чого сума у розмірі 1000,00 грн. є достатньою та такою, що відповідає характеру та обсягу страждань, їх тривалості та тяжкості вимушених змін у житті позивачки.

Згідно з ч.3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог".

У зв'язку з чим, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,10,11,27,56,59,60,79,84,88,192,209,212-215,218,224-226 ЦПК України, ст.ст. 117, 237-1 КЗпП України, Законом України "Про оплату праці", суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства Український науково-дослідний інститут металургійного машинобудування «УкрНДІметалургмаш» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку та стягнення моральної шкоди - задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства Український науково-дослідний інститут металургійного машинобудування «УкрНДІметалургмаш», що розташований за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Карпинського, 2 «а» на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН НОМЕР_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 13296,19 грн, середній заробіток за весь час затримки з 27 серпня 2013 року по 06 грудня 2013 року у розмірі 6989,76 грн, моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн.

Стягнути з Державного підприємства Український науково-дослідний інститут металургійного машинобудування «УкрНДІметалургмаш», що розташований за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Карпинського, 2 «а» судовий збір (КДД 22030001) у розмірі 229,40 грн. до державного бюджету коштів, отримувач коштів Слов'янське УК/Слов'янськ/ 22030001, код ЄДРПОУ 37803368, банк ГУДКСУ у Донецькій області, код банка МФО 834016, рахунок 31210206700075, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в судову палату по цивільним справам Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення , протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення постановлено і підписано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду Т.А.Хаустова