Рішення № 35806998, 03.12.2013, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/5154/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Міросєді А. І.,

при секретарі Ульянцевій С.А.,

з участю:

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_2 «про стягнення заборгованості», -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_4 акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору № DNH4KS99690026 від 06.03.2006 року ОСОБА_2 06.03.2006 року отримав кредит у розмірі 3801,59 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним і банком договір. У порушення умов договору відповідач зобовязання за вказаним договором належним чином не виконав. У звязку з зазначеними порушеннями виконання зобовязань за кредитним договором відповідач станом на 05.07.2013 року має заборгованість у розмірі 24077,50 грн., яка складається з наступного: 2496,25 грн. - заборгованість за кредитом; 8634,44 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 11324,07 пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, а також штрафи відповідно до п.5.1 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 1122,74 грн. штраф (процентна складова). Просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 24077,50 грн. за кредитним договором № DNH4KS99690026 від 06.03.2006 року та понесені ним судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та надала Умови надання споживчого кредиту фізичним особам, які діяли в момент надання відповідачу ОСОБА_2 кредиту. Також надала письмові пояснення щодо позову, з яких вбачається, що 28.09.2010 року в рахунок погашення заборгованості за кредитом з карти боржника було списано 8.10 грн., що передбачено п. 3.2.5 Умов, і даний факт свідчить про переривання перебігу позовної давності.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 у судовому засіданні проти позову заперечували, вважаючи, що позивачем пропущений строк позовної давності і відповідач ОСОБА_2 свідомо не вчиняв будь-яких дій щодо погашення кредиту, які б свідчили про переривання строку позовної давності. Він не знав про будь-яке списання коштів з його рахунків для погашення заборгованості за кредитом і свідомо не уповноважував на це позивача. Просили застосувати позовну давність і відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши надані докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства, що відповідає положенням ст. 628 ЦК України.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У судовому засіданні встановлено, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 06.03.2006 року був укладений договір № DNH4KS99690026, згідно якого ОСОБА_2 06.03.2006 року отримав кредит у розмірі 3801,59 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення кредиту по 07.09.2009 року. Договір складається із заяви позичальника та Умов надання кредиту фізичним особам (а.с. 5, 61-62).

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статями 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобовязання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав, станом на 05.07.2013 року має заборгованість у розмірі 24077,50 грн., яка складається з наступного: 2496,25 грн. - заборгованість за кредитом; 8634,44 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 11324,07 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, а також штрафи відповідно до п.5.1 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 1122,74 грн. штраф (процентна складова), що підтверджується розрахунком позивача, який перевірений судом та визнаний правильним (а.с. 3-4).

Статтею 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір між сторонами укладений строком до 07.09.2009 року, то станом на 11.07.2013 року - день звернення до суду із позовною заявою, трирічний строк позовної давності за кредитним договором сплив.

Відповідно до п.31 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2013 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» враховуючи положення п.7 ч.13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У звязку з цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові в даному випадку.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплинула і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення п.7 ч.13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

З розрахунку заборгованості за договором та виписки щодо руху коштів на рахунку ОСОБА_2 вбачається, що останнє списання коштів для погашення кредиту мало місце 30.09.2009 року, тобто позивачу було відомо про порушення його права ще з вересня 2009 року.

Суд вважає, що списання з рахунку відповідача ОСОБА_2 позивачем 28.09.2010 року суми 8,10 грн. для погашення заборгованості за кредитним договором не може вважатися фактом переривання перебігу строку позовної давності, оскільки зі змісту ч.1 ст. 264 ЦК України вбачається, що саме відповідачем має бути вчинено дію, яка б свідчила про визнання нею свого боргу або іншого обовязку. При цьому, як вбачається з виписки щодо руху коштів на рахунку ОСОБА_2, останнє списання коштів на погашення заборгованості за кредитним договором мало місце 30.09.2009 року у сумі 310,46 грн. і позивачем не надано доказів того, що сума 8,10 грн., яку було списано лише 28.09.2010 року (майже через рік після останнього списання коштів) для погашення заборгованості, була внесена на рахунок відповідачем в межах строку позовної давності (а.с. 63-71).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню у звязку зі спливом позовної давності.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_2 «про стягнення заборгованості» відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 03 грудня 2013 року. Повний текст рішення виготовлений 06 грудня 2013 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя