Рішення № 35806945, 05.12.2013, Микитівський районний суд м. Горлівки

Справа № 252/9633/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2013 року Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: Головуючого судді Каліуш О.В., при секретарі Орловій Н.О., за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахта «Комсомолець», третя особа ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

19 липня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (а.с.1-2, 23), в якому просить поновити його на роботі в якості старшого механіка з підйомів, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 липня 2013 року по день винесення рішення, стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн., посилаючись на те, що він перебував у трудових відносинах з ДП «Шахта «Комсомолець» з 22 листопада 2010 року, де працював старшим механіком з підйомів. Наказом № 124 к від 01 липня 2013 року був звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Вважає своє звільнення незаконним, тому що після закінчення строку попередження трудовий договір не було розірвано, він продовжив роботу на підприємстві та не наполягав на звільненні.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених в позовній заяві, пояснивши, що 13 травня 2013 року звернувся до директора «Шахти Комсомолець» із заявою про надання щорічної відпустки по 26 червня 2013 року та із заявою про звільнення за власним бажанням з 30 червня 2013 року. По закінченню щорічної відпустки він вийшов на роботу та відпрацював 27,28,30 червня 2013 року. 01 липня 2013 року, прийшовши на роботу та фактично приступивши до своїх трудових обовязків, о 10 годині був повідомлений про звільнення. Оскільки він по виходу із щорічної відпустки не наполягав на звільненні та відпрацював 30 червня 2013 року, вважає, що був звільнений незаконно. Також неправомірними діями відповідача щодо нього, йому була спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у звязку з порушенням його трудових прав, та розмір якої він оцінює у 5000,00 грн.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав у повному обсязі, пояснивши, що питання про розірвання трудового договору було ініційоване позивачем. Так, 13 травня 2013 року позивач звернувся до керівництва шахта із заявою про звільнення за власним бажанням з 30 червня 2013 року, на що директором йому було запропоновано піти у відпустку та подумати щодо звільнення. Вийшовши з чергової відпустки та відпрацювавши 4 дня, позивач не повідомляв про відкликання заяви про звільнення та свої наміри працювати на підприємстві, тому наказом від 01 липня 2013 року був звільнений за власним бажанням. Заява позивача щодо відкликання заяви про звільнення від 01 липня 2013 року була ним надіслана на підприємство вже після прийняття наказу про звільнення. Крім того, на посаду ОСОБА_1 був запрошений за переведенням з електровідділу шахти ОСОБА_4 Тому вважає, що звільнення ОСОБА_1 проведено у рамках діючого законодавства.

Залучений до участі в розгляді справи в якості третьої особи директор ДП «Шахта Комсомолець» ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав повністю за тих же підстав.

Суд, заслухавши пояснення та доводи сторін, повно, всебічно та обєктивно зясувавши обставини справи та перевіривши їх дослідженими доказами, встановив наступне.

Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Пленум ВСУ п. 12 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року (зі змінами та доповненнями) розяснив, що працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться, якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації ( ч.4 ст. 24 КЗпП). Якщо після закінчення строку попередження трудовий договір не був розірваний і працівник не наполягає на звільненні, дія трудового договору вважається продовженою.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах з ДП «Шахта Комсомолець» з 22 листопада 2010 року, де працював старшим механіком з підйомів (наказ № 277 к від 22 листопада 2010 року а.с.4). Наказом № 124 к від 01 липня 2013 року ОСОБА_1 звільнений 30 червня 2013 року за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

13 червня 2013 року ОСОБА_1 подав заяви щодо надання йому щорічної відпустки по 26 червня 2013 року та про звільнення за власним бажанням з 30 червня 2013 року (а.с.16).

Згідно табелю обліку робочого часу за червень 2013 року (а.с.50-51), ОСОБА_1 відпрацював 5 годин 3 зміни 30 червня 2013 року ( а саме з 20-00 години 30 червня 2013 року по 01-00 годину 01 липня 2013 року), що свідчить про не залишення ним роботи та є фактичним відзивом заяви про звільнення.

Вказане свідчить про те, що, ОСОБА_1, який попередив роботодавця про розірвання трудового договору на його вимогу, укладеного на невизначений строк, скористався своїм правом та до закінчення узгодженого сторонами строку попередження, відкликав свою заяву.

Стаття 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення, тобто звільнення, яке відбулося не на підставі закону.

Згідно до ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Встановивши у судовому засіданні, що звільнення ОСОБА_1 з роботи було проведено з порушенням вимог ст. 38 КЗпП України, суд дістає висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення його на роботі в якості старшого механіку з підйомів ДП «Шахта Комсомолець» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи сторони відповідача щодо запрошення на посаду позивача іншої особи в порядку переведення, оскільки, як вбачається з копії наказу від 01 липня 2013 року № 127к (а.с.45) ОСОБА_4. підземний електрослюсар 5р ділянки ЕМС (електровідділ) ДП «Шахта Комсомолец» був переведений на посаду старшого механіка з підйомів ділянки ЕМС, тобто він не запрошувався в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації, а отже не є особою, з якою відповідач зобовязаний укладати трудовий договір.

Згідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Нарахування виплат за вимушений прогул суд провадить шляхом множення середньоденного заробітку, який згідно довідки відповідача (а.с.28) дорівнює 238,14 грн. на число робочих днів (за винятком вихідних та святкових днів) за період вимушеного прогулу (з 01.07.2013 року по 05.12.2013 року 113 робочих днів). Таким чином, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 складе: 238,14 грн. х 113 робочих днів = 26909,82 грн.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 26909,82 грн.

Також суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення на підставі ст. 237-1 КЗпП України моральної шкоди за мотивів доведеності факту спричинення такої шкоди. Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, суд враховує характер та ступінь душевних страждань ОСОБА_1, яких останній зазнав у звязку із незаконним звільненням та виходячи з засад розумності та справедливості, суд вважає, що моральна шкода, завдана позивачу, підлягає відшкодуванню відповідачем у розмірі 300,00 грн.

Тож позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

Згідно до п.4 ч.1 ст. 367 ЦПК України необхідно допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України суд присуджує з відповідача судовий збір на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України у розмірі 269,10 грн.

Керуючись ст.ст. 209, 214-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахта «Комсомолець», третя особа ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди задовольнити.

Поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на роботі на посаді старшого механіка з підйомів на Державному підприємстві «Шахта «Комсомолець», код ЄДРПОУ 35626746.

Стягнути з Державного підприємства «Шахта «Комсомолець», код ЄДРПОУ 35626746, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 26909 (двадцять шість тисяч девятсот девять) грн. 82 копійки.

Стягнути з Державного підприємства «Шахта «Комсомолець», код ЄДРПОУ 35626746, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в рахунок відшкодування моральної шкоди 300 (триста) грн.00 копійок.

Рішення про поновлення на роботі ОСОБА_1 підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Державного підприємства «Шахта «Комсомолець», код ЄДРПОУ 35626746, судовий збір на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України у розмірі 269 (двісті шістдесят девять) грн. 10 копійок.

Встановити строк для ознайомлення сторін з повним рішенням 10 грудня 2013 року, відклавши до цього строку складання повного рішення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Микитівський районний суд м. Горлівки шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: О.В. Каліуш