Постанова № 35805571, 28.11.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2013 року 2а-1971/11/1070

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Маслакова І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної інспекції України з контролю за цінами до Державного підприємства «Дослідне господарство «Шевченківське» Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук» про стягнення економічних санкцій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Державна інспекція з контролю за цінами в Київській області (далі-позивач, інспекція) з позовом до Державного підприємства «Дослідне господарство «Шевченківське» Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук» (далі-відповідач, підприємство) про примусове стягнення економічних санкцій - необґрунтовано одержаної виручки та штрафу у розмірі 668414,37 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підприємством порушено вимоги розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 21.04.2008 №653 «Про заходи з регулювання цін на продовольчому ринку Київської області», в результат чого відповідачем за період з 30.07.2010 по 24.12.2010 отримано необґрунтованої виручки на суму 222804,79 грн. За результатами перевірки 22.03.2011 інспекцією прийнято рішення №59 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін на загальну суму 668414,37 грн. Оскільки штрафні (фінансові) санкції відповідачем не сплачено, позивач звернувся до суду для їх стягнення.

У порядку процесуального правонаступництва судом здійснено заміну первинного позивача на Державну інспекцію України з контролю за цінами (далі-позивач, інспекція). Представник позивача 27.11.2013 подав до суду письмове клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не прибув і 28.11.2013 надав до суду заяву, в якій просив закрити провадження у справі. В обґрунтування заяви відповідач зазначив, що станом на день судового розгляду справи Державну інспекцію з контролю за цінами в Київській області як юридичну особу припинено шляхом ліквідації, а її правонаступники відсутні. Крім того, зазначив, що ця справа не підсудна адміністративному суду, оскільки відповідно до Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами примусове стягнення економічних санкцій орган державного контролю здійснює шляхом подання позову до місцевого господарського суду. Вважає, що позивач при поданні первинного позову порушив предметну підсудність справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Державне підприємство «Дослідне господарство «Шевченківське» Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук» є юридичною особою.

16 березня 2011 року працівниками Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області проведено планову перевірку відповідача щодо додержання порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів за період з 01.05.2008 по 31.01.2011, за результатами якої складено Акт №101. Згідно з висновками акту перевірки за період з 12.11.2008 по 24.12.2010 при застосуванні оптово-відпускних цін на цукор підприємством не було задекларовано нові ціни, які збільшилися протягом місяця більше ніж на 1%. Після зростання оптово-відпускної ціни на цукор більше ніж на 1%, а саме від 3,3% до 194,3% ДП ДГ «Шевченківське» не задекларовано нові ціни, чим порушено вимоги п.2 розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 21.04.2008 №653 «Про заходи з регулювання цін на продовольчому ринку Київської області» (зареєстрованому в Київському обласному управлінні юстиції 25 квітня 2008 року), прийнятого у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 №1222 «Про затвердження порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари». В результаті цього за період з 12.11.2008 по 24.12.2010 відповідачем необґрунтовано отримано виручку в розмірі 366916,55 грн, що тягне за собою накладення економічних санкцій. Цукор, зазначений у розрахунку необґрунтовано отриманої виручки, реалізовано та оплачено покупцями у повному обсязі.

На підставі Акту перевірки винесено рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 22.03.2011 за №59, в якому визначено економічні санкції в розмірі 668474,37 грн, з них необґрунтовано одержана сума виручки – 222804,79 грн та штраф - 445609,58 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, при визначенні розміру санкцій позивач керувався приписами ст.250 ГК України, згідно з якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення. Тому при прийнятті рішення про застосування цих санкцій позивач врахував лише необґрунтовано одержану суму виручки, отриману в період з 30.07.2010 по 24.12.2010, розмір якої складає 222804 грн 79 коп.

Станом на день судового розгляду спору заборгованість в сумі 668414,37 грн відповідачем добровільно не сплачено.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 4 Закону України від 03.12.1990 № 507-XII “Про ціни і ціноутворення”, який був чинним на час застосування санкцій та звернення позивача до суду, передбачено, що Кабінет Міністрів України визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи, які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Відповідно до п.2 розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 21.04.2008 №653 «Про заходи з регулювання цін на продовольчому ринку Київської області» запровадити регулювання оптово-відпускних цін на борошно пшеничне вищого, першого і другого сорту, борошно житнє обдирне, крупи гречані, яловичину, свинину, м'ясо птиці, ковбасні вироби варені, молоко, коров'яче питне (пастеризоване, фасоване у плівку), сир, сметану, масло вершкове, яйця курячі, цукор, олію соняшникову шляхом декларування їх зміни відповідно до Порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 № 1222.

Визначення механізму декларування зміни оптово-відпускних цін на борошно пшеничне вищого, першого і другого сорту, борошно житнє обдирне, яловичину, свинину, м'ясо птиці, ковбасні вироби варені, молоко, сир, сметану, масло вершкове, яйця курячі, цукор, олію соняшникову (далі - продовольчі товари), передбачене пунктом 12 додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. № 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" регулюється постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2007 №1222 «Про затвердження порядку декларування змін оптово-відпускних цін на продовольчі товари».

Пунктом 2 цього Порядку визначено, що декларуванню підлягають зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари, зазначені у пункті 1 цього Порядку, у разі, коли такі ціни збільшуються протягом місяця на 1 відсоток.

Згідно зі статтею 14 Закону України від 03.12.1990 №507-XII “Про ціни і ціноутворення” вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем отримано необґрунтовану виручку. Позивачем винесено рішення про застосування стосовно відповідача економічних санкцій в сумі 668414,37 грн. Відповідачем рішення про застосування економічних санкцій добровільно не виконано, на день розгляду справи заборгованість у повному обсязі не погашено.

Суд бере до уваги, що заперечення відповідача проти позову стосуються визначення підсудності справи та повноважень позивача, а не факту наявності та розміру заборгованості зі сплати санкцій, правильності їх визначення.

У зв’язку з цим щодо порушення позивачем предметної підсудності справи суд зазначає наступне.

Згідно з п.3.6 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами дійсно передбачено, що у разі невиконання рішення орган державного контролю за цінами подає позов до місцевого господарського суду про примусове стягнення суми економічних санкцій, а подання позовної заяви здійснюється відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, суд зазначає, що цю Інструкцію затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 3 грудня 2001 р. №298/519, а зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 р. за №1047/6238. При цьому суд бере до уваги, що ця Інструкція не є нормативно-правовим актом, який визначає предметну підсудність справ, а прийнято її було ще до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, який затверджено Законом України №2747-IV від 6 липня 2005 року.

Згідно зі статтею 14 Закону України від 03.12.1990 №507-XII “Про ціни і ціноутворення” суми несплачених санкцій списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду. Ні цим Законом в цілому, ні вказаною нормою цього Закону також не визначалося, до підсудності якого саме суду відноситься розгляд справи з таким предметом спору.

Суд бере до уваги, що саме Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.3 ст.6 та п.5 ч.2 ст.17 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України. Саме такі повноваження надано позивачу статтею 14 Закону України від 03.12.1990 № 507-XII “Про ціни і ціноутворення”.

Судом встановлено, що спір виник у відносинах між суб’єктом владних повноважень (публічним органом) та юридичною особою при здійсненні цим публічним органом владних управлінських функцій, тобто діяльності суб’єкта владних повноважень з виконання покладених на нього Конституцією чи законами України завдань, відтак він стосується публічно-правових відносин, оскільки позивачем при здійсненні державного контролю за цінами застосовано до порушника адміністративно-господарські санкції та подано позов до суду про їх примусове стягнення.

Отже, цей спір є публічно-правовим, тому справа підсудна адміністративному суду, а клопотання відповідача про закриття провадження у справі з вищенаведених підстав є необґрунтованим і судом відхилено.

Щодо твердження відповідача про відсутність правонаступника Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області, що утворює підстави для закриття провадження у цій адміністративній справі, то суд зазначає наступне.

Законодавство про ціни і ціноутворення ґрунтується на Конституції України та складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Податкового кодексу України, законів України "Про ціни і ціноутворення", "Про природні монополії", "Про захист економічної конкуренції" та інших нормативно-правових актів.P>

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2011 №346 «Про ліквідацію урядових органів» та наказу Міністерства економіки України від 08.06.2011 №484 «Деякі питання ліквідації Державної інспекції з контролю за цінами та її територіальних органів» Державна інспекції з контролю за цінами та її територіальні органи припинені шляхом ліквідації.

Відповідно до статті 7 Закону України від 21.06.2012 № 5007-VI "Про ціни і ціноутворення" реалізація державної цінової політики, проведення економічного аналізу рівня та динаміки цін, розроблення та внесення пропозицій щодо формування та реалізації державної цінової політики здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну цінову політику, який виконує контрольно-наглядові функції за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін (пункт 1 частини першої статті 17 Закону); проводить у суб'єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки достовірності зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; приймає рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; звертається до суду з позовами про стягнення до бюджету коштів у разі прийняття рішення про порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін (пункти 1, 6, 8 частини першої статті 18 Закону).

В силу Указів Президента України від 19.01.2012 № 19/2012 "Про Державну інспекцію України з контролю за цінами", від 30.03.2012 № 236/2012 "Питання реалізації державної політики з контролю за цінами", від 17.04.2013 № 220/2013 «Про внесення змін до Положення про Державну інспекцію України з контролю за цінами» таким центральним органом виконавчої влади є Державна інспекція України з контролю за цінами.

Положення про Державну інспекцію України з контролю за цінами, затверджене Указом Президента України від 30.03.2012 № 236/2012, є підзаконним актом, який у пункті 4 визначає компетенцію Держцінінспекції України, у тому числі й зобов’язує цей орган виконавчої влади здійснювати інші повноваження, визначені законами України та покладені на нього Президентом України (пункт 15 Положення). Відповідно до цих Указів утворена Інспекція виконує ті ж функції, які раніше покладалися на органи ліквідованої Державної інспекції з контролю за цінами, а також має повноваження приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та право звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету коштів у разі прийняття відповідного рішення.

Таким чином, положення статей 7, 17, 18 Закону України від 21.06.2012 № 5007-VI "Про ціни і ціноутворення" та Указів Президента України від 19.01.2012 № 19/2012 "Про Державну інспекцію України з контролю за цінами", від 30.03.2012 № 236/2012 "Питання реалізації державної політики з контролю за цінами", від 17.04.2013 № 220/2013 «Про внесення змін до Положення про Державну інспекцію України з контролю за цінами» у їх сукупності чітко визначають компетенцію Державної інспекції України з контролю за цінами, у тому числі й з питань виконання контрольно-наглядових функцій за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, прийняття рішень про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; звернення до суду з позовами про стягнення до бюджету коштів у разі прийняття рішення про порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

У зв’язку з цим суд зазначає, що згідно з Конституцією України державна влада в Україні поширюється на всю територію держави, функціонує безперервно і здійснюється через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб, які діють у межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу принципу безперервності державної влади з ліквідацією одних органів державної влади, звільненням з посад певних посадових осіб владна компетенція не зникає, а переходить до інших державних органів чи посадових осіб. При цьому, правонаступництво як інститут цивільного права, який регулює питання переходу цивільних прав та обов’язків від однієї особи до іншої, до публічно-правових відносин, пов’язаних із ліквідацією чи реорганізацією державних органів, не застосовується.

З урахуванням наведеного суд вважає, що з часу початку роботи новоутвореної Інспекції саме вона є державним органом, який має повноваження приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та право звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету коштів у разі прийняття відповідного рішення, у зв’язку з чим судом застосовано адміністративно-процесуальне правонаступництво позивача. Відтак, клопотання відповідача про закриття провадження у справі з вищенаведених підстав є необґрунтованим і судом відхилено.

Дослідивши наявні у справі докази з урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що суму економічних санкцій визначено правомірно, а винесене щодо відповідача рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін в установленому законом порядку не скасовано, отже економічні санкції підлягають стягненню з відповідача.

З огляду на викладене суд вважає вимоги інспекції правомірними і обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Шевченківське» Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук» (09832, Київська область, Тетіївський район, с. Денихівка, ідентифікаційний код 00497696) до Державного бюджету України необґрунтовану одержану суму виручки та штраф в загальному розмірі 668414 (шістсот шістдесят вісім тисяч чотириста чотирнадцять) грн 37 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 28 листопада 2013 р.