Рішення № 35805421, 25.11.2013, Київський районний суд м. Донецька

2/257/2818/13

257/10897/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

м. Донецьк 21.11.2013 року

Київський районний суд м. Донецька у складі

Головуючого судді Л.М. ПАВЛЕНКО

При секретарі А.В.КОНОВАЛЕНКО

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Київського районного суду м. Донецька справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю на домоволодіння АДРЕСА_1, посилаючись на те,що він постійно проживає у АДРЕСА_1 із 2001 року, що підтверджується відповідним актом, утримує будинок у належному стані, сплачує усі належні комунальні платежі.

Відповідно до Договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, із кількістю кімнат від однієї до п'яти, що укладений 19.04.1957 року, належить ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що помер у ІНФОРМАЦІЯ_5р. Житловий будинок було побудовано у 1959 році та введено в експлуатацію відповідним рішенням органу місцевого самоврядування від 12.01.1960 року. Право власності зареєстровано, про що зроблено відповідний запис в реєстровій книзі за № 13979. АДРЕСА_1 на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування, що підтверджується Актом від 28.08.2013р.

На момент смерті ОСОБА_3, у житловому будинку була прописана його донька ОСОБА_4, (До заміжжя ОСОБА_4, у першому шлюбі ОСОБА_4), ІНФОРМАЦІЯ_3 (реєстрація із 23.12.1961 року, підтверджується домовою книгою), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6р., що підтверджується Свідоцтвом про смерть НОМЕР_1, актовий запис 1457 від 04.12.2009р., та також її донька, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, що померла ІНФОРМАЦІЯ_7 року, що підтверджується Свідоцтвом про смерть НОМЕР_2, актовий запис №586 від 22.04.1997 року.

На теперішній час нікого із рідних ОСОБА_3 не залишилось, які б йому були відомі, із моменту смерті ОСОБА_4, а саме із ІНФОРМАЦІЯ_6 року ніхто із рідних свої права не заявляв. Але 2 місяці потому, у червні 2013 року сусідка, ОСОБА_2, відповідач по справі заявила, що вона тривалий час була приятелькою ОСОБА_4, саме вона опікувалась останньою, та за життя ОСОБА_4 обіцяла заповідати будинок саме їй. Але розмовами це не закінчилось. Відповідач із своїми рідними всіляко перешкоджає проживанню позивача у спірному будинку, зламала паркан між огородами та почала користуватись городом, що закріплений за спірним будинком. Між тим, її слова нічим не можуть бути підтверджені. Ніяких документів на спірний житловий будинок відповідачка не має, родинних зв'язків із померлим власником чи його спадкоємцями не підтверджує, наявність заповіту на її користь також не підтверджує. До червня 2013 року ОСОБА_2 (відповідач по справі) жодного разу у будинок не приходила, належні платежі не сплачувала, будинок не утримувала, своїх прав на будинок не заявляла.

У судове засідання представник позивача не з'явився, надав до суду заяву, в якій підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач до суду не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причин неявки не повідомив, тому суд вважає його неявку визнати без поважних причин і справу розглянути у його відсутність. За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів у порядку ст. 224 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку ,що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, із кількістю кімнат від однієї до п'яти, що укладений 19.04.1957 року, належить ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що помер у ІНФОРМАЦІЯ_5 році.

Житловий будинок було побудовано у 1959 році та введено в експлуатацію відповідним рішенням органу місцевого самоврядування від 12.01.1960 року. Право власності зареєстровано, про що зроблено відповідний запис в реєстровій книзі за № 13979.

Будинок АДРЕСА_1 на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування, що підтверджується Актом від 28.08.2013р.

Позивач із 2001 року мешкає у вищезгаданому будинку, хоча й має постійну реєстрацію за другою адресою. У 2001 - 2002 роках винаймав кімнату у житловому будинку на умовах оренди у ОСОБА_4, але із кінця 2002 року, коли остання почала хворіти, став опікуватись нею, купував ліки, піклувався, купував продукти. Фактично почав жити із останньою однією родиною, як племінник із тіткою. На момент смерті ОСОБА_4 займався організацією поховання. Ці факти підтверджуються актом квартальної Київської районної у м. Донецьку ради Корольової О.М.

Тобто, із 2001 року ОСОБА_1 на законних підставах, без перешкод, відкрито та безперервно мешкає у вказаному житловому будинку.

Позивач із 2002 року утримує будинок, сплачує належні комунальні платежі. Факт його постійного проживання із 2001 року по теперішній час підтверджується квитанціями і актом квартальної Київської районної у м. Донецьку ради Корольової О.М.

Як вбачається з витягів з Спадкового реєстру №№ 35752961,35753099 спадкові справи після смерті ОСОБА_5, ОСОБА_4 не відкривались.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основних свобод людини встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецедентної практики Європейського суду з прав людини закріплює засади поваги до права власності та забороняє безпідставне позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених нормами міжнародного права.

Відповідно до ч.ч.І, 4 ст.344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Одночасно, за змістом п.п.1, 8 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України:

- цей Кодекс набирає чинності з 01.01.2004р.;

- правила ст.344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Тобто, правила про набувальну давність можуть поширюватись на випадки, коли володіння майном (в тому числі, нерухомим) почалося за три роки до набрання чинності зазначеним нормативно-правовим актом, відлік строків, про які йдеться в ч.І ст.344 Цивільного кодексу України, зокрема, 10-річного, у такому разі починається з 01.01.2001р.

Таким чином, позов про визнання права власності - це недоговірна вимога про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на

спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов'язаних з позбавленням володіння.

Таким чином суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 набув право приватної власності за набувальною давністю на домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку літ.А-1 загальною площею 47,9 м2,житловою площею 30,6 м2,сараю літ.Б-1 та вбиральні літ.В-1,що розташовані по АДРЕСА_1 на підставі ч.1 ст. 344ЦКУ, так як він з 2001 року до теперішнього часу добросовісно заволодів чужим майном і продовжує відкрито, безпреревно володіє ним протягом більш ніж десяти років.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 370, 1234, 1261 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60,79-81,88 1208-209, 212-215,218, 224-228 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В

Визнати право власності за набувальною давністю на домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку літ.А-1 загальною площею 47,9 м.2, житловою площею 30,6 м2,сараю літ.Б-1 та вбиральні літ.В-1,що розташовані по АДРЕСА_1, за ОСОБА_1.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Л.М. ПАВЛЕНКО