Рішення № 35804458, 05.12.2013, Богодухівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Будьоннівський районний суд м. Донецька)

Справа № 0504/4452/2012

Провадження № 2/254/88/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2013 року м. Донецьк

Будьоннівський районний суд міста Донецька у складі:

головуючого судді Заборського В.О.,

при секретарі Подгородецькій В.А.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який під час розгляду справи було збільшено, до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період часу з 2001 року по грудень 2011 року, та стягнення грошових коштів у розмірі ? частини - 126 350,00 грн., витрачених для покращення житлових умов на ремонт і будівництво будинку. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 14 травня 1990 року вона розірвала шлюб з ОСОБА_6 і з 2001 року по грудень 2011 року проживала однією сім'єю із ОСОБА_5. З 2001 року вони спільно і постійно проживали разом за адресою: АДРЕСА_3, а з 2007 року по грудень 2011 року проживали з ним спільно за адресою: АДРЕСА_2. В даний період вони вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом, мали один перед одним права та обов'язки, утримували та підтримували один одного, разом відзначали свята, ходили в гості до родичів та друзів, всі оточуючи сприймали їх як чоловіка та жінку. В кінці грудня 2011 року, після сварки, ОСОБА_5 вигнав її з будинку АДРЕСА_2 і повернув речі. Під час спільного проживання вони збирались оформити свої відносини, однак не змогли цього зробити з різних підстав. Встановлення факту проживання однією сім'єю має для позивачки юридичне значення, оскільки під час спільного проживання ними витрачались кошти на будівництво і капітальний ремонт будинку АДРЕСА_2, в якому вони проживали і який належить ОСОБА_5 на підставі договору міни від 27 лютого 2004 року. Станом на 2003 - 2004 роки будинок був загальною площею 54,9 кв.м і житловою 37,5 кв.м та складався з веранди, прихожої, комори, кухні, трьох житлових кімнат, сараїв: літ.: Б,В,Г і огорожі. Під час спільного проживання, з 2004 року по 2011 рік ними за рахунок спільних коштів проведена реконструкція будинку, зведена велика жила прибудова літ. А'-1 площею 99,0 кв.м, гараж літ. Е площею 57,4 кв.м, внаслідок чого збільшились загальна площа будинку до 119,3 кв.м, житлова до 56,00 кв.м, що собою потягло і збільшення вартості будинку. У позивачки збереглись чеки на придбання будівельних матеріалів на суму 36 550,00 грн., а згідно її обліку витрати на ремонт склали біля 100 000,00 грн., і у зв'язку з тим, що під час спільного життя було витрачено грошові кошти для покращення житлових умов, вартість будинку збільшилась у своїй вартості, то позивачка вважає, що має право на відшкодування ? частини грошових коштів, витрачених на ремонт і будівництво будинку АДРЕСА_2.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, додатково зазначила, що із ОСОБА_5 її у 1999 році познайомила його сестра, вони почали з ним зустрічатись, а з січня 2001 року він переїхав жити до неї за адресою: АДРЕСА_3, де проживали разом у її батьками до 27 листопада 2007 року, а потім переїхали за адресою: АДРЕСА_2, де проживали разом до грудня 2011 року. ОСОБА_5 свій шлюб розірвав у 1999 році, але копію рішення суду їздив забирати у Кіровський суд в 2002 році. Коли ОСОБА_5 купував будинок по АДРЕСА_4, то він частину грошей брав у неї, але оформив будинок на своє ім'я. В лютому 2004 року, на підставі договору міни, ОСОБА_5 обміняв будинок по АДРЕСА_4 на будинок АДРЕСА_2. Домовившись з колишніми власниками, вони ще з осені 2003 року почали розчищати подвір'я в будинку АДРЕСА_2, а в квітні 2004 року розпочали будівельні роботи, для виконання яких запрошували 5 або 6 людей. На будівництво і ремонт будинку йшли майже всі її гроші. Разом вони зробили капітальний ремонт будинку та звели прибудову, також в серпні 2004 року збудували гараж. У травні 2010 році в будинку обвалився дах, на відновлення якого вони витратили 75 000,00 грн., які займали у знайомих. Навіть після розірвання їх стосунків у грудні 2011 року, саме на ній залишився борг у розмірі 20 000,00 грн., який брався на ремонт криши. Під час спільного проживання, починаючи з 2003 року, ОСОБА_5 обіцяв одружитись на ній, однак постійно знаходив підставу, щоб це відкласти. Перед розірванням їхніх відносин, до ОСОБА_5 приїжджали його діти і пропонували продати будинок та переїхати до них у м. Київ. Проживаючи однією сім'єю вони вели спільне господарство, разом купували речі, продукти, харчувались, сплачували комунальні послуги. В будинок разом купили речі, які й досі в ньому знаходяться. Також в цей період вони разом їздили відпочивати: у 2007 році в селище Щурово, в червні 2010 року у м. Бердянськ. В своєму господарстві держали курей, обробляли город. Будинок був оформлений на ОСОБА_5, але він завжди казав, що половина будинку належить їй. У вечорі 31 грудня 2011 року ОСОБА_5 нічого не пояснюючи вигнав її з будинку і з того часу вони проживають окремо.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_5, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився.

Представники відповідача ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснили, що відповідач дійсно проживав разом з позивачкою однією сім'єю з 2001 року, але у зв'язку з виниклими суперечками між ними, в лютому 2004 року ОСОБА_5 переїхав жити до будинку АДРЕСА_2, після чого сімейних стосунків в них не було, а були тільки дружні відносини. Позивачка просила ОСОБА_5 не викривати друзям розірвання стосунків між ними, оскільки в неї сильний психологічний комплекс з приводу відсутності сімейних відносин, думка інших людей щодо цього для неї дуже велика, і ОСОБА_5, поважаючи останню, виконував її прохання, і будучі на спільних святах, або в присутності спільних знайомих поводився начебто між ними продовжують існувати сімейні відносини. Позивач почала користуватись ситуацією, в яку вона втягла ОСОБА_5, стала наполягати на поновлені їхніх стосунків, що стало нав'язливою ідеєю, оскільки можливе дізнання правди спільними знайомими викликало у неї почуття страху та сорому. Виходячи з цього, відповідач припинив взагалі будь-які стосунки з позивачкою. Представники вважають, що наданий позивачкою Акт не є належним доказом сімейних відносин між сторонами, оскільки представники комітету не приходили до ОСОБА_5, а свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_9, які підписали даний Акт, помилялись щодо характеру відносин сторін. Надані позивачкою фотографії також не дають підстав для висновку щодо проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_5 однією сім'єю, оскільки надані фотографії фіксують лише знаходження осіб на певних святах разом та їх спілкування. На сьогоднішній день власником будинку АДРЕСА_2 є ОСОБА_5 на підставі договору міни, ніяких прав на цю нерухомість позивач не має, і всі претензії позивачки є безпідставними. З 2004 року в будинку проводились ремонтно-будівельні роботи, однак позивачкою не надано доказів того, що позивачка дійсно витрачала будь-які свої кошти на будівництво, а в документах які є в матеріалах справи скрізь стоїть прізвище ОСОБА_5. Також для придбання будівельних матеріалів та оплати робіт з ремонту власного будинку ОСОБА_5 у 2010 році позичив у ОСОБА_10 грошову суму у розмірі 80 000,00 грн., що підтверджується договором позики. По господарству відповідач справлявся сам. Дійсно декілька разів відповідач просив ОСОБА_1 розрахуватись з будівельниками, але гроші були його. Речей позивачки в будинку АДРЕСА_2 не було.

Суд вислухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених позовних вимог, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, ОСОБА_5 на підставі Договору міни житла від 27 лютого 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_11 за реєстровим № 878, передав 63/100 частини житлового будинку АДРЕСА_4 та отримав у власність житловий будинок АДРЕСА_2, який розташований на земельній ділянці площею 1677 кв.м, на якій знаходяться: А-1 житловий будинок з шлакоблоку, житловою площею 37,5 кв.м, загальною площею 54,9 кв.м; Б, В, Г - сараї; Ф - фундамент; № 1,2 - паркани, брама. Право власності на даний будинок зареєстровано за ОСОБА_5 в КП «БТІ м. Донецька» 26.11.2004 року.

Згідно рішення Виконавчого комітету Будьоннівської районної у м. Донецьку ради № 21/5 від 17.01.2011 року погоджено прийняття в експлуатацію реконструйованого житлового будинку А-1 з житловою прибудовою А'-1 житловою площею 56,0 кв.м, загальною площею 119,3 кв.м та зведеної господарської будівлі: гаражу Е по АДРЕСА_2 та рекомендовано ОСОБА_5 звернутись до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області для одержання сертифіката відповідності.

З копії паспорта заявниці ОСОБА_1 вбачається, що вона з 17 серпня 1988 року зареєстрована у АДРЕСА_1, а згідно копії домової книги ОСОБА_5 зареєстрований з 22 грудня 2004 року за адресою: АДРЕСА_2

З копій абонементів на підписку газет та журналів наданих суду вбачається, що ОСОБА_1 здійснювала підписку періодичних видань на 2011 і 2012 роки на адресу: АДРЕСА_2

Із запису в наданій суду копії ощадної книжки ОСОБА_1 вбачається, що нею видана довіреність на ОСОБА_5 до 28 березня 2013 року.

Згідно Акту обстеження житлово-побутових і матеріальних умов від 05 березня 2012 року, складеного членами комітету «Енергетик-центр» ОСОБА_1 і ОСОБА_5 з 2007 року по грудень 2011 року проживали разом за адресою: м. Донецьк, АДРЕСА_2 2001 року по 2007 рік проживали за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується сусідами ОСОБА_8 та ОСОБА_9.

Як встановлено в судовому засіданні, і не оспорювалось та не спростовано сторонами, позивач ОСОБА_1 розірвала шлюб із колишнім чоловіком 14 травня 1990 року, а відповідач ОСОБА_5 розірвав шлюб із колишньою дружиною у 1999 році, з чого можна зробити висновок, що в офіційно зареєстрованому шлюбі ОСОБА_1 і ОСОБА_5 в період з 2001 року по грудень 2011 року не перебували.

На наданих суду позивачкою ОСОБА_1 фотографіях, які досліджені в судовому засіданні, зображені ОСОБА_1 і ОСОБА_5 де вони разом святкують в компанії друзів та родичів свята, дні народження, знаходяться на відпочинку у період 2000 - 2010 роки.

Суду надано як з боку позивача так і з боку відповідача велику кількість накладних та чеків від різних продавців за період з 2004 року по 2001 рік на придбання будівельних матеріалів, в частині яких отримувачем матеріалів зазначений ОСОБА_5.

З наданої суду копії Договору грошового займу від 10 жовтня 2010 року укладеного в простій письмовій формі вбачається, що ОСОБА_10 надав ОСОБА_5 гроші в сумі 80 000,00 грн. до 16 квітня 2012 року, в визначеною ціллю - для придбання будівельних матеріалів і оплати робіт по ремонту його дому, розташованого за адресою: АДРЕСА_2

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 в судовому засіданні показали, що ОСОБА_1 і ОСОБА_5 проживали разом однією сім'єю, як чоловік та жінка з 2001 року по грудень 2011 року, в цей час вони вели спільне господарство, харчувались разом, купували разом продукти і речі, разом їздили відпочивати на море, в ліс. Представлялись вони всім як чоловік та жінка і жили як чоловік та жінка. Спочатку ОСОБА_1 із ОСОБА_5 жили у будинку батьків ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_3, а з осені 2007 року в будинку АДРЕСА_2. Будинок по АДРЕСА_2 був придбаний у занедбаному стані, в ньому неможливо було жити, тому позивачка з відповідачем спочатку за допомогою друзів розчистили будинок та подвір'я, і з 2004 року почали його відбудовувати. Великих грошей в них не було, тому коли будувались позичали гроші. Багато зробили своїми руками. ОСОБА_5 вигнав ОСОБА_1 з будинку 31 грудня 2011 року саме перед Новим роком.

Свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 суду стверджували, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 були дружні стосунки, вона приходила до нього тільки в гості. Будинок по АДРЕСА_2, відповідач відбудував за свої гроші, вони йому допомагали у придбанні будівельних матеріалів та будівництві.

Відповідно до ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до частини 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 і відповідач ОСОБА_5 познайомилися в 1999 році, і з 2001 року почали проживати разом, в будинку батьків ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_3, вели спільне господарство. Після придбання будинку АДРЕСА_2 разом його відбудували і з 2007 року там продовжували проживали спільно однією сім'єю як чоловік та жінка, вели спільне господарство. Ці обставини у судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 які вказали: коли сторони почали проживати разом, вести спільне господарство та спільний бюджет, піклуватися друг про друга, в чому саме це проявлялося, як вони ставилися друг до друга, як і де проводили вільний час, коли припинилися стосунки сторін, суд вважає що їх пояснення є конкретними, послідовними, достовірними, достатніми, вони узгоджуються та взаємно пов'язані з іншими доказами по справі. Вони дали пояснення про факти, які бачили безпосередньо особисто, тому пояснення даних свідків судом приймаються до уваги. На підтвердження факту спільного проживання із ОСОБА_5 до суду ОСОБА_1 надані фотографії, та представниками ОСОБА_5 не доведено суду, що на цих фотографіях позивач і відповідач зображені як друзі, а не сім'я. До показань свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17 і ОСОБА_18, що ОСОБА_1 і ОСОБА_5 не проживали однією сім'єю суд ставиться критично, оскільки вони не навели жодних беззаперечних фактів, що між позивачкою і відповідачем дружні відносини, а не чоловіка та жінки.

Аналізуючи досліджені у судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт постійного проживання однією сім'єю позивачки ОСОБА_1 і ОСОБА_5 з 2001 року по 31 грудня 2011 року, коли вони спільно проживали, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, піклувалися друг про друга, мали взаємні права та обов'язки.

Оскільки іншим способом встановити факт проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу неможливо, встановлення даного факту позивачці необхідно для стягнення грошових коштів, які були нею витрачені при будівництві і капітальному ремонті будинку, в якому вони проживали і який належить ОСОБА_5, то суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в даній частині і встановити факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 і ОСОБА_5 у період з 2001 року по грудень 2011 року.

Відповідно до ст. 74 Сімейного Кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу «Право спільної сумісної власності подружжя».

Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута під час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч. 1 ст. 62 Сімейного кодексу України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, набуття майна як під час шлюбу, так і під час проживання жінки та чоловіка однією сім'єю, і які не перебувають у шлюбі між собою, створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 роз'яснено, що під час застосування ст.. 74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі й між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_5, на час придбання АДРЕСА_2 та його відбудуванні не перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, проживали однією сім'єю, та не перебували у будь-якому іншому шлюбі. Між ними на той час склались усталені відносини, вони проживали однією сім'єю та провели реконструкцію будинку АДРЕСА_2 та звели прибудову та гараж за спільні кошти. Письмовий договір щодо витрат на ремонт даного будинку між сторонами не укладався.

Згідно висновку будівельно-технічної експертизи № 1334/24 від 25 липня 2013 року вартість будівельних і ремонтно-будівельних робіт будинку АДРЕСА_2 за період з 2003 року по час проведення експертизи складає 252 700,00 грн..

Відповідачем та його представниками суду не доведено, що в будинку в якому спільно проживали позивачка та відповідач і який на праві власності належить відповідачу ОСОБА_5, були проведені будь-які ремонтні роботи після розірвання їх відносин у грудні 2011 року, тому суд приймає до уваги суму визначену експертом та визначає, що за період з квітня 2004 року, з часу коли розпочались будівельні роботи по грудень 2011 року, коли було розірвано стосунки між сторонами, вартість спірного будинку збільшилась на 252 700,00 грн.,

Відповідно до ст. 69 Сімейного Кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Статтею 70 Сімейного Кодексу України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Тому суд вважає, що вимоги позивачки щодо стягнення з відповідача ОСОБА_5 на її користь грошових коштів у розмірі ? частини витрачених на ремонт та будівництво будинку АДРЕСА_2 у розмірі 126 350,00 грн. (252700,00 грн. / 2) - підлягають задоволенню.

З відповідача ОСОБА_5 на користь позивачки ОСОБА_1 слід стягнути 922,15 грн. судового збору, та на користь держави судовий збір у розмірі 341,35 грн. на підставі ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. 3 Сімейного кодексу України, ст.ст. 3, 10, 11, 15, 60, 79, 81, 209, 212, 214, 215, 223, 256, 259 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, стягнення грошових коштів - задовольнити в повному обсязі.

Встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 і ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, як чоловіка та жінки без шлюбу з 2001 року по грудень 2011 року.

Стягнути з ОСОБА_5 (інн НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 126 350 (сто двадцять шість тисяч триста п'ятдесят) грн. 00 коп..

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: