Рішення № 35804058, 02.12.2013, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/1075/13-ц

Провадження № 2/216/741/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2013 року

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Мясоєдової О.М.,

при секретарі - Кулагіної І.Д.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідачів - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про припинення права власності на частку в загальному майні та визнання права власності на ? частину у спільній сумісній власності, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, свій позов в зміненій та доповненій редакції, обґрунтовуючи тим, що йому та його сестрі - ОСОБА_5 на підставі рішення Центрально-Міського райсуду м. Кривого Рогу від 14.12.2007 року належить в спільній частковій власності квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (надалі Квартира). Вартість спірної квартири складає 147 571 грн. Його сестра, відповідачка по справі, 01.03.2013 року подарила свою частку у спільній частковій власності своєму сину - ОСОБА_6

Згідно із ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» всі витрати по утриманню житла здійснюються за рахунок коштів їх власників.

Відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати належне йому майно. До 01.09.2012 року позивач повністю сплачував комунальні послуги за квартиру. В період з 2009 року по 2010 року самостійно зробив косметичний ремонт усієї Квартири: змінив унітаз та раковину у ванній кімнаті, а в 2012 році змінив труби каналізації та гарячої води. В зазначених вище заходах Відповідачі участі не приймали.

Окрім цього, Відповідачка не сплачує комунальні платежі, у Квартирі не мешкає та не потребує в її використанні.

Відповідачка мешкає зі своїм чоловіком, у її сина є свій будинок, а його діти: донька та син, потребують житла, у зв'язку з чим не можуть наладити своє особисте життя.

Відповідачка проти того, щоб продати спільне майно та поділити порівну гроші. Відповідачка здає в оренду Квартиру без його згоди, отримує гроші, крім цього орендатори ще сплачують комунальні платежі. Він неодноразово пропонував їй надати ? частину вартості Квартири, нащо постійно отримував відмову.

Відповідно до ч.2 ст.365 ЦК України він згоден попередньо до моменту ухвалення рішення суду внести вартість частини квартири Відповідачки на депозитний рахунок суду у сумі 73 078 гривень 50 копійок. Тому згідно викладеного, просить суд ухвалити рішення, яким: визнати за ним право власності на ? частину Квартири, яка належить ОСОБА_6 та стягнути з нього на користь відповідача -ОСОБА_6 ? частину вартості Квартири 73785 гривень 50 копійок.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 позов підтримали в повному обсязі.

Представник відповідачів ОСОБА_3 проти позову заперечував, та вказав суду, що відповідно до ч.1 ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Із змісту зазначеної норми впливає, що таке рішення може бути прийнято судом за наявності усіх чотирьох умов одночасно. Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав застосовувати до спірних відносин норму ст.365 ЦК України.

Як вбачається з наявного договору дарування та витягу з Реєстру, розмір їх з позивачем часток в спільному майні однаковий - кожному належить половина. За наявності паритету в розмірі часток в спільному майні розмір частки відповідача не може бути незначним, тобто відповідати першій умові припинення права особи на частку в спільному майні.

Факт неможливості поділити нерухоме майно в натурі також не підтверджений належними доказами: відсутній експертний висновок щодо можливості або неможливості реального виділу часток у спільному майні.

Не доведеним також залишається факт неможливості спільного володіння та користування майном. Так, співвласником Квартири відповідач став три місяці тому. Після оформлення документів в березні 2013 року відповідач вселився у Квартиру разом зі своєю родиною (дружиною та сином), зайнявши одну з кімнат. Інша кімната залишається вільною, і ОСОБА_1 вправі та має можливість її зайняти і використовувати на свій розсуд.

З моменту набуття відповідачем права власності на ? частку Квартири до теперішнього часу, від позивача не надходило ніяких пропозицій, щодо порядку користування нерухомим майном. За таких обставин неможливо зробити висновок про неможливість спільного володіння та користування Квартирою.

Позивач в спірній квартирі не проживає, він має у власності інше житло - квартиру АДРЕСА_2, яку він приватизував разом із дружиною та дітьми, на підставі Розпорядження № Ц-86 Органу приватизації Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради від 28.01.2000 року.

В разі припинення відповідача ОСОБА_6 права власності на ? частку в Квартирі, будуть істотно порушені його інтереси так і членів його сім'ї. Зокрема, у відповідача з дружиною не має іншого благоустроєного житла. Крім того, в них є неповнолітня дитина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з ними і потребує належних побутових умов для нормального розвитку, навчання та виховання. При цьому члени сім'ї позивача, як і сам позивач, мають благоустроєне житло, і серед них відсутні неповнолітні особи.

В прохальній частині позивач просить визнати за ним право власності на ? частку квартири, яка належить відповідачу ОСОБА_6, але при цьому нічого не зазначає з приводу юридичної долі права останнього в спільному майні. За таких невизначених умов суд не може задовольнити позов. Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 є недоведеними, необґрунтованими, а для задоволення позову відсутні достатні правові підстави.

Суд вислухавши сторони, свідків, дослідивши письмові докази, вважає, що в позові необхідно відмовити.

Судом встановлено, що на підставі рішення Центрально-Міського райсуду м. Кривого Рогу від 14.12.2007 року ? частка Квартири належить позивачеві, а друга ? частка Квартири - його сестрі, відповідачці по справі, на праві спільної часткової приватної власності. Згідно договору дарування частки квартири від 1.03.2013 року, посвідченого державним нотаріусом 2-гої криворізької державної нотаріальної контори Тімошиною О.В., та зареєстрованого в реєстрі за № 2-398, відповідачка ОСОБА_5 свою належну їй ? частку Квартири подарувала своєму синові ОСОБА_6, який зі своєю сім'єю став проживати, зайнявши одну з кімнат. Інша кімната залишається за ОСОБА_1, яка закрита позивачем.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 пояснили суду, що позивач в Квартирі не проживає на протязі тривалого часу, а саме, як отримав квартиру на пос. Карачуни. Після смерті батька, десь з 2006 року позивач навідувався до Квартири інколи, але в ній не проживав. Крім того, позивач, заперечував та не надавав можливості своїй сестрі приходити та проживати в Квартирі. На теперішній час в Квартирі проживає син відповідачки - ОСОБА_6 з дружиною та сином.

Свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що вона з чоловіком та сином проживають в однієї із кімнат Квартири. Друга кімната в Квартирі, яка належить позивачеві закрита ним на ключ. Вони не перешкоджають позивачеві жити в його кімнаті. Але, оскільки, позивач на протязі тривалого часу не сплачував комунальні послуги за Квартиру то на теперішній час вони вирішують питання про поділ особистого рахунку.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Спірна Квартира є спільною частковою власністю, розмір часток сторін в спільному майні однаковий - кожному належить половина.

Факт неможливості поділити Квартиру в натурі не підтверджений належними доказами: відсутній експертний висновок щодо можливості або неможливості реального виділу часток у натурі у спільному майні. В спірній Квартирі з березня 2013 року, в одній із кімнат проживає відповідач з родиною, інша кімната залишається за ОСОБА_1, який вправі та має можливість її використовувати на свій розсуд.

Порядок користування Квартирою сторонами не визначався. Співвласник, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності, зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів, обов'язковий платежів.

Частиною 1 статті 60 ЦПК передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як було з'ясовано в судовому засіданні, позивачем не доведено, що він має право вимагати від іншого співвласника, який володіє та користується спільним майном про припинення права власності на частку в загальному спільному майні. За таких обставин, у задоволенні позову має бути відмовлено.

Керуючись ст.ст. 321, 365 ЦК України, ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про припинення права власності на частку в загальному майні та визнання права власності на ? частину у спільній сумісній власності -- відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами які не були присутні в залі судового засідання в той же строк з дня отримання ними копії рішення.

Суддя О.М. Мясоєдова