Вирок № 35802121, 05.12.2013, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/26775/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.12.2013 Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючої судді Царевич О.І.

при секретарі Сторожук Є.Ю.

з участю прокурора Коцюбко І.В.,

захисників: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

обвинувачених: ОСОБА_3, ОСОБА_4

потерпілого: ОСОБА_5

законного представника потерпілого: ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з повною загальною, середньою освітою, студента КНЕУ третього курсу денної форми навчання, факультету економіки, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1, раніше не судимого,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6 уродженця Дніпропетровської області м. Жовті води, українця, громадянина України, освіта середня, студента КНЕУ третього курсу денної форми навчання, факультету економіки, неодруженого, та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, ІПН НОМЕР_2, раніше не судимого, кожного

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України,

встановив:

Обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4, за попередньою змовою між собою 24.09.2013, приблизно о 15-00 хв., знаходячись біля під'їзду №1 будинку АДРЕСА_4 з метою відкритого викрадення чужого майна та діючи з корисливих мотивів підійшли до потерпілого ОСОБА_7 під приводом потреби дізнатися адресу, на що останній відповів їм і направився до вказаного під'їзду. Після цього, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний намір, ОСОБА_3 пішов за потерпілим до під'їзду та підбіг зі спини до останнього, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, умисно наніс декілька ударів кулаками по голові та різним частинам тіла ОСОБА_7, після чого ОСОБА_4 також підбіг до них та наніс декілька ударів кулаками по голові та різним частинам тіла ОСОБА_7, від чого останній впав на підлогу. Після цього подолавши волю потерпілого до опору, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відкрито викрали особисте майно ОСОБА_7, а саме: чоловічу шкіряну сумку вартістю 1500 грн., в якій знаходились зошити та книжки, які не становлять матеріальної цінності. Разом з цим обвинувачені не мали можливості розпорядитися викраденим майном, оскільки ОСОБА_3 був затриманий мешканцями будинку АДРЕСА_4, а ОСОБА_4 з місця злочину втік. Таким чином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили всі дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від їх волі.

Потерпілий, внаслідок неправомірних дій обвинувачених отримав тілесні ушкодження, які відносться до легких за критерієм рохладу здоров'я.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненому злочині визнав повністю та показав, що 24.09.2013, приблизно о 14 -00 год. він зустрівся із своїм товаришем ОСОБА_4. Вони пішли гуляти по Печерському району м. Києва, де помітили потерпілого, у якого при собі була сумка, яку він ніс в руках. В цей час вони вирішили викрасти сумку у ОСОБА_7, вважаючи, що в сумці знаходяться цінні речі. Про викрадення сумки у ОСОБА_7 вони домовились спільно, хоча така ідея була саме його (ОСОБА_3), він запропонував це зробити ОСОБА_4, на що той погодився.

Реалізуючи свій план, вони вдвох пішли за ОСОБА_7, слідкуючи за ним, щоб можна було вибрати зручне місце для його пограбування. Як тільки ОСОБА_7 почав заходити у під'їзд будинку АДРЕСА_4, вони підійшли до нього та ОСОБА_4 запитав його про якусь адресу, для того щоб відволікти від себе увагу та збити з пантелику потерпілого. ОСОБА_7 показав рукою шлях руху до будинку, про який ОСОБА_4 його запитав, та зайшов у під'їзд даного будинку. Коли ОСОБА_7 зайшов у під'їзд та знаходився на першому поверсі, він підбіг ззаду до нього та вдарив його кулаком, внаслідок чого ОСОБА_7 впав на підлогу. В цей час до них підбіг ОСОБА_4 Коли ОСОБА_7 лежав на землі,він та ОСОБА_4 били його кулаками у різні ділянки тіла, щоб він випустив із рук свою сумку. ОСОБА_4 почав тягнути сумку з рук ОСОБА_7, але ОСОБА_7 її не відпускав. Так як вони не могли забрати сумку у ОСОБА_7, він (ОСОБА_3) дістав з кишені своєї куртки ліхтарик чорного кольору, який постійно носив при собі. Ліхтариком декілька разів вдарив ОСОБА_7, але той сумку міцно тримав, здійснював опір і не випустив її з рук. Із-за шуму від бійки із квартири на першому поверсі вийшла жінка, а потім з іншої квартири вийшли ще декілька чоловіків. Жінка підбігла до них та почала захищати ОСОБА_7 Чоловіки, які вийшли із іншої квартири, підбігли до них та затримали його. А ОСОБА_4, у свою чергу, встиг вихопити зникнути з місця події.

У вчиненому щиро кається, повністю розуміє негативні наслідки своїх дій.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненому злочині визнав повністю та показав, що 24 вересня 2013 року, приблизно о 14:00 годині, він зустрівся біля станції метро «Дружби Народів» із своїм другом ОСОБА_3 та вони разом вирішили піти погуляти. Під час прогулянки вони помітили молодого чоловіка - потерпілого ОСОБА_7, якого ОСОБА_3 запропонував пограбувати, на що він погодився. Для реалізації їх задуму, вони з ОСОБА_3 пішли за ОСОБА_7, слідкуючи за ним, з метою подальшого пограбування Під час слідкування, вони з ОСОБА_3 домовились про те, що вчинять пограбування в той час, коли ОСОБА_7 буде перебуватиме у під'їзді будинку. Приблизно о 14:50 годині, коли ОСОБА_7 почав заходити у під'їзд будинку АДРЕСА_4, вони підійшли до нього та він запитав у нього якусь адресу. Зробив він це, щоб вони разом з ОСОБА_3 мали можливість відволікти від себе увагу, а також роздивитись, які речі були при собі у потерпілого.. ОСОБА_7 у відповідь показав їм рукою шлях руху до будинку, про який вони запитали, та зайшов у під'їзд даного будинку. В цей час ОСОБА_3 підбіг ззаду до ОСОБА_7 та вдарив його кулаком, внаслідок чого ОСОБА_7 впав на підлогу. Відразу за ОСОБА_3 до ОСОБА_7 підбіг і він. Коли ОСОБА_7 лежав на землі, він та ОСОБА_3 били його кулаками у різні ділянки тіла, щоб він випустив із своїх рук сумку коричневого кольору. Він (ОСОБА_4.) почав тягнути сумку з рук ОСОБА_7, але той її не відпускав. Під час боротьби ОСОБА_3 дістав з кишені своєї куртки ліхтарик чорного кольору, який він постійно носив при собі. Ліхтариком ОСОБА_3 декілька разів вдарив ОСОБА_7, але він сумку так і не відпустив. В цей час ліхтарик засвітився. ОСОБА_7 почав кричати у під'їзді. Із-за цього із квартири на першому поверсі спочатку вийшла жінка, а потім з іншої квартири вийшли ще декілька чоловіків. Жінка підбігла до них та почала захищати ОСОБА_7 Чоловіки, які вийшли із іншої квартири, підбігли до них та затримали ОСОБА_3 Він, у свою чергу, побіг з місця події. Увечері цього ж дня, до нього приїхали працівники міліції, з якими він прослідував до райвідділу міліції. У вчиненому щиро кається, просить не застосовувати до нього суворе покарання.

Потерпілий ОСОБА_7, допитаний в судовому засіданні в присутності свого законного представника, показав, що 24.09.2013 в дворі будинку, де він мешкає, до нього підійшли обвинувачені та один з них запитав його про якусь адресу, на що він їм відповів, показавши напрям, куди їм потрібно іти. Після цього, він зайшов до свого під'їзду, а обвинувачені зайшли за ним та один з них почав його наносити йому удари, потім до нього приєднався інший обвинувачений та теж почав наносити йому удари в різні ділянки тіла, при цьому намагаючись вирвати з його рук його сумку. Від завданих ударів він почав кричати та на його крик вийшли сусіди, які і захистили його і затримали одного з обвинувачених.

За згодою осіб, які беруть участь у справі в судовому засіданні ухвалою головуючого вирішено питання про недоцільність дослідження доказів щодо фактичних обставин справи - обставин викрадення чужого майна, оскільки фактичні обставини ніким не оспорюються та відсутні сумніви стосовно добровільності та істинності позиції обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження.

Оцінюючи докази зібрані в судовому засіданні, суд находить винність обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину повністю доведеною.

Умисні дії ОСОБА_4, які виразились у закінченому замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж) вчиненому за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого ), суд кваліфікує за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 186 КК України.

Умисні дії ОСОБА_3, які виразились у закінченому замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж) вчиненому за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_4, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого ), суд кваліфікує за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 186 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченим суд, у відповідності до положень ст. ст. 65-67, 68 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця, дані, які характеризують особи обвинувачених, спосіб вчинення злочину, ставлення обвинувачених до вчиненого, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вчинили тяжкий злочин (ст. 12 КК України).

В якості ознак, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4, суд враховує, що він на обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває, є студентом ВНЗ, за місцем навчання та проживання характеризується виключно позитивно, потребує лікування, раніше до кримінальної відповідальності не притягався.

Обставинами, що пом'якшують покарання, суд відповідно до ст. 65 КК України визнає повне визнання вини та щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання винного згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи викладені дані про особу винного, усі обставини справи, обставини, що пом'якшують покарання, позицію потерпілого та його законного представника, які не наполягають на суворому покаранні, суд вважає за можливе, призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання відповідно до вимог ст.ст. 50, 65, 68 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з метою перевиховання та виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів та вважає необхідним обрання йому міри покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції ч.2 ст. 186 КК України та зі звільненням від відбуття покарання з іспитовим строком згідно положень ст. 75 КК України та виконанням покладених на нього обов'язків відповідно до ст. 76 КК України.

В якості ознак, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3, суд враховує, що він на обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває, є студентом ВНЗ, за місцем навчання та проживання характеризується виключно позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягався.

Обставинами, що пом'якшують покарання, суд відповідно до ст. 65 КК України визнає повне визнання вини та щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання винного згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи викладені дані про особу винного, усі обставини справи, обставини, що пом'якшують покарання, позицію потерпілого та його законного представника, які не наполягають на суворому покаранні, суд вважає за можливе, призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання відповідно до вимог ст.ст. 50, 65, 68 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з метою перевиховання та виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів та вважає необхідним обрання йому міри покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції ч.2 ст. 186 КК України та зі звільненням від відбуття покарання з іспитовим строком згідно положень ст. 75 КК України та виконанням покладених на нього обов'язків відповідно до ст. 76 КК України.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Питання речових доказів вирішується в порядку ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати за залучення експерта під час досудового розслідування у справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання - 4 (чотири) роки позбавлення волі.

Згідно зі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Запобіжний захід, застосований відносно ОСОБА_4 - заставу до набрання вироком законної сили - залишити без зміни.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання - 4 (чотири) роки позбавлення волі.

Згідно зі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Запобіжний захід, застосований відносно ОСОБА_3 - заставу до набрання вироком законної сили - залишити без зміни.

Цивільний позов у справі не заявлений.

Процесуальні витрати у справі - відсутні.

Речові докази: чоловіча сумка, добровільно надана гр.. ОСОБА_5 та передана на відповідальне зберігання ОСОБА_5 - повернути ОСОБА_5 як законному володільцю.

Документи, долучені до матеріалів судового провадження - залишити при матеріалах судового провадження.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, у разі не подачі на нього апеляції.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку видається учасникам кримінального провадження відразу після його проголошення.

Суддя: