Постанова № 35801490, 02.12.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2013 року Справа № 904/5076/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М. - доповідача

суддів: Павловського П.П., Кузнецова В.О.,

при секретарі судового засідання: Однорог О.В.,

представники сторін:

від позивача: Єрмолов Є.М., представник, довіреність №114 від 14.02.12;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №766 від 29.07.13;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2013р. у справі №904/5076/13

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м.Дніпропетровськ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м.Дніпропетровськ

про стягнення 53 380,32 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2013р. у справі №904/5076/13 (головуючий суддя Коваленко О.О.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" 41 886,87 грн. кредитної заборгованості, 7 400,02 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 2 194,01 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 1 899,42 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом та 1 720,50 грн. судового збору.

Прийняте рішення суд першої інстанції мотивував відсутністю в матеріалах справи доказів належного виконання відповідачем умов кредитного договору.

Не погодившись з зазначеним вище рішенням, ФОП ОСОБА_3 (відповідач) звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати, як неправомірне, та за результатами апеляційного перегляду прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Зокрема, в обґрунтування викладених в апеляційній скарзі заперечень апелянт наполягає на тому, що жодних угод або договорів про надання кредитних коштів з позивачем не укладав, що, на його думку, підтверджено відсутністю в матеріалах справи доказів видачі йому позивачем спірних кредитних коштів. З огляду на зазначене вище, скаржник вважає безпідставним нарахування відповідних відсотків, пені та комісій за неналежне виконання ним неіснуючого правочину.

В свою чергу, у відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «КБ «Приватбанк» викладені в останній заперечення повністю відхиляє, вважає оскаржуване рішення правомірним, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачає.

Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Отже, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, а також, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на викладене нижче.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 08.03.2011р. між позивачем та відповідачем було підписано заяву про відкриття поточного рахунку і відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), тарифів Банку та відповідач і позивач уклали Договір банківського обслуговування №б/н від 18.03.2011року (далі - Договір), шляхом реєстрації в мережі Інтернет у системі клієнт-банк, що розміщені на сайті www.privatbank.ua, що підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів наданих позивачем додатково на вимоги суду в судове засідання в обґрунтування позовних вимог.

Відповідно до даного договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_1, в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг". Виконуючи умови договору банківського обслуговування позивач відповідно до банківської виписки надав відповідачеві кредитний ліміт у сумі 43 500,00 грн., який відповідач отримав без жодних зауважень і відповідно до п.3.18.4 умов вищеназваного договору зобов'язався погасити кредит протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91 дня після закінчення періоду-кредит вважається порушеним, що підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів наданих позивачем додатково на вимоги суду в судове засідання в обґрунтування своїх позовних вимог та по суті спору не оспорюється відповідачем.

Отже, позивач свої зобов'язання за договором №б/н від 18.03.2011р. належним чином виконав, кредитний ліміт в сумі 43 500,00 грн. відповідачеві надав, що підтверджено наданими позивачем в якості доказів банківськими виписками.

В той же час, відповідач у встановлений п.3.18.4 вищезгаданого договору строк отриманий кредит не погасив, у зв'язку з чим позивач звернувся до останнього з претензією від 27.12.2012р. за вих.№10302DNDZSОН1 про сплату заборгованості на загальну суму 51 535,44 грн. у добровільному порядку.

Проте, дана претензія була залишена відповідачем без відповіді та без задоволення, що стало приводом для звернення позивача до суду за захистом порушеного права шляхом стягнення з відповідача на користь банку існуючої станом на 15.01.2013р. кредитної заборгованості в сумі 53 380,32 грн., з яких 41 886,87 грн. - заборгованість із простроченого кредиту станом на 26.09.2012р.; 7 400,02 грн. - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом за період з 26.09.2012р. по 15.01.2013р.; 2 194,01 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором за період з 26.09.2012р. по 15.01.2013р. та 1 899,42 грн. - заборгованість зі сплати комісії за користування кредитом за період з 03.09.2012р. по 15.01.2013р.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Пунктом 3.18.1.6. "Умов та правил надання банківських послуг" зазначено, що ліміт може бути змінений позивачем в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами позивача. Підписавши Угоду, відповідач висловив свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться позивачем в односторонньому порядку шляхом повідомлення відповідача на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку позивача і відповідача-2 (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Відповідно до п.3.18.6.1. "Умов та правил надання банківських послуг", обслуговування кредитного Ліміту на поточному рахунку відповідача здійснюється з моменту подачі відповідачем позивачу заяви на приєднання до "Умов та Правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання відповідачем розрахункових документів на використання коштів в рамках кредитної Ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами.

Згідно приписів ст. 193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України, дія яких поширюється на спірні взаємовідносини, зобов'язання мають виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та закону.

Отже, дослідивши матеріали справи, оригінали наданих позивачем на вимогу суду документів, проаналізувавши правові норми, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факт основної кредитної заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 41 886,87 грн. станом на 26.09.2012р. є доведеним належними доказами у справі, а отже вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Окрім того, враховуючи викладені вище обставини справи, на думку апеляційної інстанції, керуючись п.п.3.18.4.1, 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, 3.18.4.1.3, 3.18.5.1 договору банківського обслуговування №б/н від 18.03.2011р., місцевий господарський суд цілком правомірно визнав обґрунтованим також стягнення з відповідача на користь банку (позивач) 7 400,02 грн. відсотків за користування кредитом за період з 26.09.2012р. по 15.01.2013р., 2 194,01 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором за період з 26.09.2012р. по 15.01.2013р. та 1 899,42 грн. заборгованості зі сплати комісії за користування кредитом за період з 03.09.2012р. по 15.01.2013р.

В той же час, викладені в апеляційній скарзі заперечення на спростування обґрунтованості позовних вимог в ході апеляційного провадження свого підтвердження не знайшли, належними доказами доведені не були.

Зокрема, з приводу заперечень відповідачем факту укладення між ним та банком кредитного договору та, як наслідок, безпідставності нарахування йому санкцій за неналежне виконання неіснуючого правочину, колегія суддів зауважує наступне:

Листом Міністерства фінансів України від 09.12.2003р. №31-04200-30-5/7021 затверджено схему відображення кредиту "овердрафт", а саме: кредитове сальдо поточного рахунку, що утворюється за позикою "овердрафт" відбивається на підставі виписки банку за кредитом рахунку 31 "Рахунки в банках" і відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 2 "Баланс" - у статті "Короткострокові кредити банків" розділу IV пасиву Балансу (форма № 1) і відповідно до п. 2.2 постанови правління НБУ від 27.12.2007 N 481 "Банк відображає в бухгалтерському обліку суму наданих кредитів овердрафт за дебетом рахунків клієнтів (юридичних та фізичних осіб), у результаті чого виникає дебетовий залишок на цих рахунках".

В свою чергу, листом від 06.09.2011р. за №11-219/3984-10558 Національний Банк України роз'яснив, що чинним законодавством України не передбачено обов'язок клієнта банку при укладанні ним кредитного договору окремо укладати договір про відкриття поточного рахунку.

Отже, як вбачається з матеріалів даної справи, відповідно до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі-Умови), тарифів Банку, між позивачем та відповідачем був укладений Договір банківського обслуговування №б/н від 18.03.2011р. (далі - Договір) шляхом реєстрації в мережі Інтернет у системі клієнт-банк, що розміщена на сайті www.privatbank.ua. Як наслідок, укладання договору, доказами надання позивачем відповідачеві кредитних коштів та їх несвоєчасне повернення є залучені до матеріалів справи банківські виписки.

Слід зауважити при цьому, що наведене вище узгоджується з усталеною судовою практикою, зокрема, викладеною в постанові Донецького апеляційного господарського суду від 09.04.2013 р. у справі №5009/4803/12.

Зокрема, в мотивувальній частині вищезгаданої постанови судова колегія зазначає, що за своєю правовою природою Договір банківського обслуговування в частині встановлення та обслуговування кредитного ліміту є кредитним договором, згідно з яким, за приписами ст.1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст.1049 Цивільного кодексу України).

За умовами ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, з огляду на викладене вище, враховуючи те, що докази належного виконання відповідачем зобов'язань за договором банківського обслуговування №б/н від 18.03.2011р. щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати передбачених даним договором обов'язкових платежів за користування ними (як-то, відсотків, комісій тощо) в матеріалах справи відсутні, висновок господарського суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог колегія суддів вважає правомірним.

Натомість, доводи апеляційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються, як безпідставні та спростовані наявними у справі доказами, у зв'язку з чим передбачених ст.104 ГПК України підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

Враховуючи відмову в задоволенні апеляційної скарги, витрати на апеляційне оскарження покладаються на ФОП ОСОБА_3, згідно вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2013р. у справі №904/5076/13 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у двадцятиденний строк.

Повний текст постанови підписаний 06.12.2013р.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя П.П. Павловський

Суддя В.О. Кузнецов