Рішення № 35798098, 26.11.2013, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22ц\791\3653\ 2013р. Головуючий в суді 1 інстанції: Постол В.С.

Категорія: 51 -52 Доповідач: Чиркова К.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року листопада місяця 26 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Чиркової К.Г.

Суддів: Пузанової Л.В.

Ігнатенко П.Я.

при секретарі: Бараш Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою комунального підприємства «Генічеське виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства» на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 07 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до комунального підприємства «Генічеське виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства» про визнання формулювання причин звільнення незаконним, зміну формулювання причин звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства «Генічеське виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства» про визнання формулювання причин звільнення незаконним, зміну формулювання причин звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що перебував у трудових відносинах з відповідачем із 08.01.2013 року по 31.05.2013 року, працював на посаді сторожа в цеху «Водопровід».

Наказом за №100 від 29.05.2013 року звільнений з роботи з 31.05.2013 року на підставі п. 4 ст.40 КЗпП України за прогули без поважних причин.

Вважає звільнення незаконним, оскільки наказом за № 69 від 03.04.2013 року його на період з 05.04.2013 року по 03.05.2013 року переведено сторожем на ГНС, після 03.05.2013 року від неодноразово звертався до майстра з вимогою надати йому роботу, однак останній посилався на відсутність такої та усно пропонував надавати допомогу оператору в період з 07.05.2013 про 12.05.2013 року, що ним було зроблено. Деякий час він знаходився на підприємстві та зважаючи, що роботи не було йшов додому.

Оскільки відповідач не створив належних умов для роботи та зважаючи на наявність наказу про зміни в організації виробництва і праці, з яким був ознайомлений, просив суд змінити формулювання причин звільнення за прогули на підставі п.4 ст.40 КЗпП України на звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників.

Враховуючи, що після звільнення йому не були виплачені належні при звільненні суми просив суд зобов'язати відповідача виплатити їх, вихідну допомогу при звільненні та відшкодувати завдану незаконним звільненням моральну шкоду, яку оцінює в 5000 грн. і пов'язує з моральними стражданнями, які зазнав через несправедливість звільнення, що призвело до погіршення стану здоров'я та необхідності в отриманні медичної допомоги.

Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 07.10.2013 року позов задоволено частково.

Визнано формулювання причин звільнення ОСОБА_3, зазначене в трудовій книжці за №34 від 31.05.2013 року за п. 4 ст.40КЗпП України за прогули без поважних причин незаконним.

Визнано ОСОБА_3 звільненим з 01.06.2013року за п.1ст.40КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників.

Зобов'язано комунальне підприємство «Генічеське виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства» нарахувати та виплатити ОСОБА_3 заробітну плату за травень 2013 року та 01.06.2013 року згідно штатного розпису.

Стягнуто з комунального підприємства «Генічеське виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства» на користь ОСОБА_3 вихідну допомогу в сумі 1423,06 грн. та моральну шкоду в розмірі 2500 грн., а всього стягнуто 3923,06 грн.

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

В решті частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі комунальне підприємство «Генічеське виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства» просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному об'ємі, зазначаючи, що висновки суду в спірних правовідносинах не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального права. Зокрема, суд не прийняв до уваги надані відповідачем докази на підтвердження доводів щодо законності звільнення позивача за прогули, а також того, що на день звільнення позивача йому виплачені всі належні на час звільнення суми. Окрім того, висновок суду щодо спричинення позивачу моральної шкоди ґрунтується на припущеннях.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 її доводів не визнав, рішення суду просить залишити без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції керувався тим, що процедура звільнення ОСОБА_3 за п.4 ст.40 КЗпП України не відповідає вимогам встановленим трудовим законодавством.

Такий висновок суду є правильним.

Відповідно до вимог ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним органи повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати степінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за якими вчинено проступок і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Судом першої інстанції встановлено, що 08.01.2013 року позивача прийнято на посаду сторожа в цех «Водоканал» комунального підприємства «Генічеське виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства».

У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (переходом на автоматизовану систему охорони території) наказом №63 по комунальному підприємству від 29.03.2012 року скорочено штат працівників з 01.06.2013 року, згідно до додатку №1 (три посади сторожа, у тому числі посада ОСОБА_3) (а.с. 34).

Наказом № 69 від 03.04.2013 року ОСОБА_3 переведено сторожем ГНС на період планової відпустки машиніста з 03.04.2013 року по 03.05.2013 року включно (а.с. 10).

27.05.2013 року наказом №97 ОСОБА_3 звільнено з роботи з 01.06.2013 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників (а.с. 5).

Наказом за №99 від 29.05.2013 року ОСОБА_3 оголошено догану за відсутність на роботі з 11.05.2013 року по 29.05.2013 року (а.с. 33).

Наказом від 30.05.2013 року за №100 позивача звільнено з роботи з 31.05.2013 року на підставі п.4 ст.40КЗпП України за прогули без поважних причин (а.с. 4).

Враховуючи, що за обставинами справи встановленими судом відносно ОСОБА_3 за теж саме порушення трудової дисципліни, двічі застосовано дисциплінарне стягнення, догана наказом №99 від 29.05.2013 року, звільнення наказом №100 від 30.05.2013 року та без повного і об'єктивного з'ясування на час звільнення обставин, що давали роботодавцю законі підстави для звільнення працівника за п. 4 ст.40 КЗпП України, а відповідач заперечуючи проти позову не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що дисциплінарні стягнення застосовані за різні порушення трудової дисципліни, колегія суддів погоджується із висновком суду про наявність правових підстав для зміни формулювання причин звільнення, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що звільнення позивача за п.4 ст.40 КЗпП України проведено без додержання норм законодавства про працю та враховуючи наказ комунального підприємства за № 97 від 27.05.2013 року про звільнення позивача з 01.06.2013 року за п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників, правильно у відповідності до положень ч.3 ст.235 КЗпП України змінив формулювання причин звільнення та обґрунтовано стягнув передбачену ст. 44 КЗпП України вихідну допомогу при звільненні.

Разом із тим, суд першої інстанції правильно встановивши, що позивачу при звільненні виплачені не всі належні суми, в порушення вимог закону зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити заробітну плату за травень 2013 року та 01.06.2013 року, а не визначив конкретну суму, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Згідно довідки комунального підприємства «Генічеське виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства» середньоденна заробітна плата позивача становить 48,65 грн., за 15 робочих днів травня та 01.06.2013 року до сплати належить 778,40 грн.( 16 * 48,65 = 778,40грн.)

За таких обставин, колегія судді вважає, що рішення суду в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_3 заробітну плату за травень 2013 року та 01.06.2013 року згідно штатного розпису підлягає скасуванню з ухваленням нового про стягнення з комунального підприємства «Генічеське виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства» на користь позивача грошової суми 778,40 грн., яка визначена без вирахування передбачених законом обов'язкових податків та платежів.

Задовольняючи частково позов про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про те, що звільненням без законних підстав, позивачу спричинено моральну шкоду, яка виразилася у втраті нормальних життєвих зв'язків, що негативно відобразилося на його психологічному стані та потребувало медичного втручання для відновлення здоров'я (а.с.11-12).

Визначена судом в рахунок відшкодування моральної шкоди сума, відповідає фактичним обставинам справи і принципу розумності, достатності та справедливості.

Висновки суду відповідають обставинам справи, в межах наданих сторонами доказів та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Доводи апелянта щодо неправильної оцінки судом зібраних у справі доказів та невідповідність покладених в основу рішення висновків суду фактичним обставинам справи, позбавленні правового обґрунтування і не були підтверджені при розгляді справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що звільнення позивача відповідає вимогами закону, оскільки частиною 3 ст.10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З урахуванням вимог КЗпП України у справах, в яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю, а належних доказів на підтвердження щоденного невиходу працівника на роботу в спірний період без поважних причин не надано до суду першої інстанції, не зазначені вони і в доводах апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що в решті частині рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з урахуванням предмету спора та доводів апеляційної скарги не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу комунального підприємства «Генічеське виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства» відхилити.

Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 07 жовтня 2013 року в частині зобов'язання комунального підприємства «Генічеське виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства» нарахувати та виплатити ОСОБА_3 заробітну плату за травень 2013 року та 01.06.2013 року згідно штатного розпису скасувати і ухвалити нове рішення.

Стягнути з комунального підприємства «Генічеське виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства» на користь ОСОБА_3 778,40 грн. при виплаті, яких утримати передбачені законодавством платежі.

В решті це ж рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: