Постанова № 35796691, 03.12.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2013 р. Справа № 5021/2545/2011

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Тихий П.В.

при секретарі - Шевцов Є.О.

за участю представників сторін:

прокурор: Кондратюк Н.А., посвідчення №009093 від 12.10.2012 р.

представник позивача: Антонюк В.М. з довіреністю №26 від 01.11.2012 р.

представник 1-ї, 2-ї та 3-ї 3-ї особи на стороні позивача: Шелухін О.В. та Єщенко В.А., які діють за довіреністю б/н від 14.01.2013 року.

представник 1-го відповідача: Дмитренко В.В. за довіреністю №б/н від 01.03.2013 року.

представник 1-ї 3-ї особи на стороні відповідача: Ємельяненко С.В. з довіреністю №1617 від 24.07.2012 року.

представник 2-ї 3-ї особи на стороні відповідача: Ємельяненко С.В. з довіреністю №1295 від 19.06.2012 року.

представник 3-ї 3-ї особи на стороні відповідача: Ємельяненко С.В. з довіреністю №1615 від 24.07.2012 року.

представник 5-ї 3-ї особи на стороні відповідача: Бочек Ю.Л. з довіреністю №1257/13 від 22.07.2013 року.

представник 11-ї 3-ї особи на стороні відповідача: Ємельяненко С.В. з довіреністю №2012 від 04.10.2013 року.

інші представники сторін - не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Сумської обласної дирекції, м. Суми (вх. №2952С/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 12 червня 2013 року у справі № 5021/2545/2011

за позовом Фонду державного майна України, м. Київ

до 1. Публічного акціонерного товариства "Сумбуд", м. Суми

2. Виконавчого комітету Сумської міської ради, м. Суми

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1.Сумське міське громадське об'єднання "Курський-143", м. Суми

2.Сумське міське громадське об'єднання "Харківське-22", м. Суми

3.Сумське міське громадське об'єднання "Римського Корсакова-10", м. Суми

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1.Фізична особа-підприємець Холін Андрій Миколайович, м. Суми

2.Фізична особа-підприємець Захлевська Ірина Миколаївна, м. Суми

3.Фізична особа-підприємець Захлевський Віктор Валерійович, м. Суми

4.Приватне підприємство "Істар", м. Суми

5.Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Сумської обласної дирекції, м. Суми

6.Товариство з обмеженою відповідальнстю "Фундамент-Інвестбуд", м. Суми

7.Чередник Валентина Федорівна, м. Суми

8.Веселовська Ольга Єфремівна, м. Суми

9.Лисенко Валерій Олександрович, м. Суми

10.Товариство з обмеженою відповідальністю "Севаш", м. Суми

11.Панаріна Світлана Михайлівна, м. Суми

12.Алексанян Гайк Вазгенович, м. Суми

13.Челядіна Надія Вереміївна, м. Суми

14.Алексанян Станіслав Вазгенович, м. Суми

15.Товариство з обмеженою відповідальністю "Гюйс", м. Суми

16.Дубовик Микола Миколайович, м. Суми

17.Алексанян Фелікс Едуардович, м. Суми

18.Алексанян Сусанна Едуардівна, м. Суми

19.Алексанян Марія Феліксівна, м. Суми

20.Алексанян Едуард Феліксович, м. Суми

21.Литюга Юлія Вікторівна, м. Суми

22.Алексенко Віталій Васильович, м. Суми

23.Нагорний Сергій Анатолійович, м. Суми

24.Алексанян Григорій Едуардович, м. Суми

25.Алексанян Лусіне Григорівна, м. Суми

26.Алексанян Арміне Григорівна, м. Суми

27.Алексанян Лена Борисівна, м. Суми

28.Остапенко Тамара Андріївна, м. Суми

29.Сухоносова Ольга Миколаївна, м. Суми

30.Черненко Микола Григорович, м. Суми

31.Ховзун Сергій Володимирович, м. Суми

32.Державне акціонерне товариство "Будівельна компанія "Укрбуд", м. Суми

За участю прокуратури Сумської області

про визнання недійсним рішення, визнання права власності та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2011 року Фонд державного майна України звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Сумбуд" та виконавчого комітету Сумської міської ради про визнання недійсними п.п. 1.6, 1.7 Рішення виконавчого комітету Сумської міської ради "Про оформлення права власності юридичних та фізичних осіб на житлові і нежитлові приміщення і будівлі" від 20.11.2001 р. № 635, визнання недійсним рішення виконавчого комітету Сумської міської ради "Про оформлення права власності юридичних та фізичних осіб на житлові і нежитлові приміщення і будівлі" від 21.08.2001 р. № 467, визнання права власності за державою в особі Фонду державного майна України на гуртожитки, розташовані по проспекту Курський, 143, вул. Харківська, 22 , вул. Римського-Корсакова, 10 в місті Суми та зобов'язання ПАТ Сумбуд" повернути вищевказані об'єкти нерухомого майна державі в особі Фонду державного майна.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Сумської області від 26.12.2011 р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.03.2012 р. позовні вимоги задоволені частково: визнано недійсним пункт 1.5 Рішення № 467 від 21.08.2011 р.; визнано право власності на гуртожитки, розташовані по проспекту Курський, 143, вул. Харківській, 22 та вул. Римського-Корсакова, 10 в місті Суми за державою в особі Фонду державного майна України; зобов'язано ПАТ "Сумбуд" повернути вищевказані гуртожитки державі в особі Фонду державного майна України; в частині позовних вимог про визнання недійсними п. п. 1.6, 1.7 Рішення № 635 від 20.11.2001 р. провадження у справі припинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України; в частині позовних вимог щодо визнання недійсним Рішення № 467 від 21.08.2011 р. в цілому (крім п. 1.5) - відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.07.2012 р. рішення господарського суду Сумської області від 26.12.2011 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.03.2012 р. у справі № 5021/2545/2011 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

17.04.2013 р. позивачем уточнено позовні вимоги, згідно яких він просив визнати недійсним п. 1.5. рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради 21.08.2001 р. № 467 "Про оформлення права власності юридичних та фізичних осіб на житлові і нежитлові приміщення і будівлі" та визнати право власності на гуртожитки, розташовані по проспекту Курський, 143, вулиці Харківська, 22 та вулиці Римського Корсакова, 10 в м. Суми за державою в особі Фонду державного майна України, а також зобов'язати ПАТ "Сумбуд" повернути гуртожитки, розташовані по проспекту Курський, 143, вулиці Харківська, 22 та вулиці Римського Корсакова, 10 в м. Суми державі в особі Фонду державного майна України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12 червня 2013 року по справі № 5021/2545/2011 (колегія суддів у складі: Головуючий суддя Джепа Ю.А., суддя Котельницька В.Л., суддя Миропольський С.О.) позов задоволено. Визнано недійсним пункт 1.5 рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 21.08.2011 р. № 467 "Про оформлення права власності юридичних та фізичних осіб на житлові і нежитлові приміщення і будівлі". Визнано право власності на гуртожитки, розташовані по проспекту Курський, 143, вулиці Харківській, 22 та вулиці Римського - Корсакова, 10 в місті Суми за Державою в особі Фонду державного майна України. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Сумбуд" повернути гуртожитки, розташовані по проспекту Курський, 143, вулиці Харківській, 22 та вулиці Римського - Корсакова, 10 в місті Суми Державі в особі Фонду державного майна України. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Сумбуд" до державного бюджету України судовий збір у сумі 1147 грн. 00 коп. Стягнуто з Виконавчого комітету Сумської міської ради до Державного бюджету України судовий збір у сумі 1147 грн. 00 коп.

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Сумської обласної дирекції, м. Суми з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Сумської області від 12 червня 2013 року по справі № 5021/2545/2011, в задоволенні позову Фонду державного майна України відмовити.

В обґрунтування викладених вимог заявник апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. При цьому зазначає, що на момент проведення приватизації підприємства гуртожитки не відносилися до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність відповідних рад, і могли бути включені до вартості майна підприємств, які підлягали приватизації, оскільки законодавчої заборони не існувало. Заявник вказує на те, що згідно акту приймання-передачі № 63 від 03.10.1995 гуртожитки як об'єкти соціально-побутового призначення передавалися безоплатно у власність, в зв'язку з чим вважає, що ПАТ «Сумибуд» в процесі приватизації отримало спірні об'єкти безоплатно у власність. Також, скаржник зазначає, що гуртожитки були передані ПАТ «Сумибуд» відповідно до Плану приватизації, затвердженого наказом Фонду дер державного майна України № 43 від 02.02.1994 р., яким не передбачено повернення ПАТ «Сумбуд» до Фонду державного майна України гуртожитків. Крім того, заявник апеляційної скарги посилається на те, що судом проігноровано той факт, що у спірних приміщеннях гуртожитків є окремо виділені приміщення, які на праві власності належать іншим фізичним та юридичним особам, в зв'язку з чим вважає, що місцевим господарським судом прийняте рішення, яким власники приміщень у гуртожитках позбавлені своєї власності.

Публічне акціонерне товариство "Сумбуд" надало відзив на апеляційну скаргу в якому просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 26.12.2011 року по справі № 5021/2545/2011 про визнання права власності та витребування майна, в задоволенні позовних вимог відмовити. Відповідач посилається на те, що судом першої інстанції невірно застосовані положення Закону України «Про приватизацію державного майна» (у редакції на момент приватизації державного підприємства).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 розгляд апеляційної скарги відкладено на 14.11.2013.

Представник Фонду державного майна України надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення господарського суду Сумської області від 12.06.2013 року по справі № 5021/2545/2011 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Публічне акціонерне товариство "Сумбуд" надало додаткові пояснення по справі разом з документальним обґрунтуванням на підтвердження того, що замовником будівництва спірних об'єктів був комбінат «Сумпромстрой» (в подальшому ППСО «Сумбуд), яке було приватизовано і створено ВАТ "Сумбуд", в зв'язку з чим вважає правомірним застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 24 Закону Верховної Ради України № 2163-ХІІ від 04.03.1992 «Про приватизацію державного майна» в редакції чинній на момент виникнення правовідносин.

Представника третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, надали відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаються на те, що ПАТ «Сумбуд» не є законним власником гуртожитків, вважають, що виконавчий комітет Сумської міської ради безпідставно прийняв рішення про реєстрацію права власності з видачею відповідного свідоцтва на спірні гуртожитки ВАТ «Сумбуд». Просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення представників сторін та учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 21.08.2001 р. Виконавчим комітетом Сумської міської ради пунктом 1.5 рішення № 467 "Про оформлення права власності юридичних та фізичних осіб на житлові та нежитлові приміщення і будівлі", вирішено оформити право власності на гуртожиток по вулиці Харківській, 22, загальною площею 7477,7 кв.м. , житловою площею 3050,4 кв.м. за ВАТ "Сумбуд".

На підставі вказаного рішення Державним комунальним підприємством "Сумське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" 03.12.2001 р. здійснено реєстрацію права власності на гуртожиток по вул. Харківській, 22 в м. Суми за ВАТ "Сумбуд".

Звертаючись до господарського суду, позивач в обґрунтування своїх вимог посилався на те, Відкрите акціонерне товариство "Сумбуд" створено шляхом приватизації Виробничого проектно-будівельного підприємства "Сумбуд" на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області від 27.10.1993 р. № 222, наказом якого від 02.04.1994 р. № 43 затверджено план приватизації цілісного майнового комплексу Виробничого проектно-будівельного підприємства "Сумбуд". 03.10.1995 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Сумській області та ВАТ «Сумбуд» підписали акт прийому-передачі об'єктів соціально-побутового призначення № 63, відповідно до якого на підставі ст. 24 Закону України "Про приватизацію державного майна" було безоплатно передано майно соціально-побутового призначення, в тому числі і спірні гуртожитки. Разом з цим, як вказує позивач, згідно Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу ВПБП "Сумбуд" вартість гуртожитків до статутного фонду (статутного капіталу) ВАТ "Сумбуд" не увійшла, гуртожитки не були приватизовані і не стали власністю ВАТ " Сумбуд".

Позивач зазначає, що безоплатна передача, яка визначена статтею 24 Закону України "Про приватизацію державного майна", не є відчуженням зазначеного майна, а є підставою для передачі об'єктів соціально-побутового призначення в безоплатне користування.

Таким чином, позивач стверджує, що відчуження ПАТ «Сумбуд» частини спірних приміщень без згоди Фонду було здійснено незаконно, в порушення положень ст. 24 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст. ст. 317, 319, 321, 326, 388, 391, 392, 658 ЦК України.

З урахуванням викладеного, позивач вважає зазначені дії другого відповідача щодо прийняття прийняті рішення від 20.11.2001р. № 635 та рішення № 467 від 21.08.2001 року, згідно яких оформлено право власності на спірні гуртожитки в м. Суми за першим відповідачем, не відповідають вимогам чинного законодавства, порушують права та інтереси держави.

Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів, що спірні гуртожитки були збудовані за рахунок фондів визначених ст. 24 Закону України "Про приватизацію державного майна", а також гуртожитки не було включено до статутного капіталу першого відповідача, а відтак вони залишилися у державній власності.

Застосувавши положення ст. ст. 3, 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 4 Закону України «Про оренду майна державних підприємств та організацій» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), господарський суд також виходив з того, що гуртожитки не входять до складу цілісних майнових комплексів, а входять до складу житлового фонду, а тому відносини щодо їх використання регулюються нормами ЖК УРСР та інших актів житлового законодавства.

З урахуванням викладеного, а також посилаючись на положення Житлового кодексу УРСР, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні гуртожитки передано підприємству в процесі приватизації як майно соціально-побутового призначення безоплатно у користування, оскільки до статутного фонду товариства вони не увійшли, обставин створення спірних об'єктів за рахунок першого відповідача не встановлено, тому спірні гуртожитки були і залишаються державною власністю, а правові підстави вважати, що це майно є власністю ПАТ "Сумбуд" відсутні.

На підставі викладеного, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновками місцевого господарського суду.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Згідно до п.4 Пленуму, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у

рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

В даному випадку судом першої інстанції не надано належної правової оцінки спірним правовідносинам в контексті Закону України «Про оренду майна державних підприємств та організацій» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), невірно застосовано норми вказаного закону, а також проігноровано Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1995 року N 891 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), яким встановлено, що передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду, крім гуртожитків, а також той факт, що на момент проведення приватизації ПАТ «Сумбуд» гуртожитки не відносилися до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі в комунальну власність відповідних рад, і могли бути включені до вартості майна підприємств, які підлягали приватизації, оскільки законодавчої заборони не існувало. Також, судом проігноровано позицію ПАТ «Сумбуд», а також не надано належної оцінки наявним у справі доказам, у тому числі акту приймання-передачі об'єктів соціально-побутового призначення № 63, відповідно до якого майно соціально-побутового призначення, у тому числі спірні гуртожитки, було передано першому відповідачу безоплатно у власність.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що Відкрите акціонерне товариство «Сумбуд» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сумбуд») було створено шляхом приватизації Виробничого проектно-будівельного підприємства "Сумбуд" на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області від 27.10.1993 р. № 222.

Наказом Регіонального відділення № 43 від 02.04.1994 р. затверджено план приватизації цілісного майнового комплексу Виробничого проектно-будівельного підприємства "Сумбуд".

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів констатує, що відповідно до розділу VІ Плану приватизації створюваному акціонерному підприємству передається безкоштовно об'єкти соціального призначення на умовах, у тому числі 4 гуртожитка для проживання одиноких на 790 місць та 9 гуртожитків малосімейного типу на 984 квартири. В цих гуртожитках проживають як працівники підприємства, так і управління механізації будівництва та підприємства «Сумбуд» (а.с. 29, т. 1).

03.10.1995 р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Сумській області та Відкрите акціонерне підприємство "Сумбуд" склали акт прийому-передачі об'єктів соціально-побутового призначення № 63, відповідно до якого на підставі ст. 24 Закону України "Про приватизацію державного майна" було безоплатно передано у власність майно соціально-побутового призначення, в тому числі і гуртожитки в місті Суми по вулицях Харківській, 22, Курській, 143 та Римського-Корсакова, 10 (а.с. 39-43, т. 1).

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами.

Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" дія цього Закону не поширюється, зокрема, на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також, об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

Пунктом 42 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України N 717 від 8 вересня 1993 року (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується, зокрема на вартість майна державного житлового фонду, який приватизується відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", а також; на вартість об'єктів, що не підлягають приватизації.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 1, ч. 2 ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до державного житлового фонду, який підлягав приватизації на користь громадян України, відносився житловий фонд місцевих рад та житловий фонд, який знаходився у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, крім кімнат в гуртожитках.

В разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебував державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків) підлягав передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів, (ч. 2 п. 9 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду").

Отже, на момент проведення приватизації підприємства гуртожитки не відносилися до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи піддягав передачі у комунальну власність відповідних рад, і могли бути включені до вартості майна підприємств, які підлягали приватизації, оскільки законодавчої заборони не існувало.

Вказане відповідає правовій позиції викладеній в постанові Вищого господарського суду України від 27 квітня 2011 року у справі N 10-11/148-09-441.

Частиною 2 ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що товариству покупців, створеному працівниками підприємства згідно з статтею 8 цього Закону, яке стало власником свого підприємства в результаті викупу підприємства, купівлі його на аукціоні, за конкурсом, придбання 51 і більше відсотків акцій, за його згодою відповідний державний орган приватизації безоплатно передає об'єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна.

Ці пільги поширюються на викуп державного майна підприємствами. Застосування такої пільги у даному випадку підтверджено актом оцінки вартості майна підприємства.

Також, ПАТ «Сумбуд» надано до матеріалів справи проектну документацію, в якій зазначено, що замовником будівництва є комбінат «Сумпромстрой». Зазначена організація була перетворена на підставі Постанови ради міністрів УРСР № 147 від 28.05.1989 в ТСО «Сумбуд».

При цьому, колегія суддів також враховує, що та ПАТ «Сумбуд» щодо питання будівництва спірних гуртожитків за рахунок власних коштів було надано до суду копії документів (133-139, т. 2), з яких вбачається, що право вдласності на спірні гуртожитки було зареєстровано за підприємством ще в 1986 році, правонаступником якого під час приватизації і стало ПАТ «Сумбуд». Вказане також свідчить про той факт, що вартість гуртожитків була включена до вартості майна приватизованого підприємства і увійшла до статутного фонду. Однак, оскільки діючими нормами закону на час проведення приватизації було передбачено безоплатну передачу то вони і були передані безоплатно у власність першому відповідачу.

Таким чином, колегія суддів зазначає про наявність підстав для застосування в даному випадку ч. 2 ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Слід зазначити, що зміни до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", відповідно до яких господарському товариству об'єкти приватизації передавалися безоплатно без права продажу, тобто безоплатна передача законодавцем визначалась вже як передача в користування без зміни форми власності, були внесені Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", введеного в дію Постановою Верховної Ради України N 90/97-ВР від 19 лютого 1997 року.

Отже, при приватизації державного майна підприємства новому власнику за Планом приватизації були передані об'єкти соціально-побутового призначення, а саме спірні гуртожитки, із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни гуртожитків.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд невірно застосував ч. 2 ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" і дійшов помилкового висновку про наявність законодавчої заборони на безоплатну передачу у власність підприємству спірних гуртожитків.

До того ж, в акті № 63 від 03.10.1995 р. приймання передачі об'єктів соціально-побутового призначення чітко зазначено, що продавець передає безоплатно, а покупець приймає у колективну власність майно соціально-побутового призначення.

Щодо посилання позивача на термін передачі майна на 2 роки, колегія суддів звертає увагу, що п. З розділу 4 Плану приватизації зазначено, що соціальна сфера використовується за призначення протягом 2 років, по закінченню даного терміну доцільність використовування визначається АТ. Інших термінів, щодо використання, або повернення майна Планом приватизації не передбачено.

На підставі вище викладеного, колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджено та ПАТ «Сумбуд» належними доказами доведено факт отримання в процесі приватизації безоплатно у власність об'єктів соціально-побутового призначення - спірних гуртожитків.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, що викладена у справі N 3-102гс11, а саме: при викупі орендованого майна гуртожитки як об'єкти соціально-побутового призначення передавалися безоплатно у власність орендованих підприємств, оскільки законодавчої заборони не існувало до внесення змін до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" в лютому 1997 року.

До того ж, слід зазначити, що вказані гуртожитки були передані ПАТ «Сумбуд» відповідно до Плану приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 43 від 02.02.1994 р. Планом приватизації передбачена саме передача гуртожитків від Фонду державного майна України до АТ «Сумбуд», в той же час повернення ПАТ «Сумбуд» до Фонду державного майна України гуртожитків планом приватизації не визначено.

Приймаючи до уваги викладене, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог Фонду державного майна в частині повернення гуртожитків, в зв'язку з чим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та визнання права власності на спірні об'єкти за позивачем не відповідає обставинам справи та суперечить нормам чинного законодавства.

Оскільки спірні гуртожитки було набуто акціонерним товариством у власність в процесі приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна", тобто на законних підставах, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання недійсним п. 1.5. рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради 21.08.2001 р. № 467 "Про оформлення права власності юридичних та фізичних осіб на житлові і нежитлові приміщення і будівлі".

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що факти, які встановлені під час розгляду справи № 16/87-10 не впливають на юридичну оцінку доказів та обставин справи, яку надано судом апеляційної інстанції під час вирішення даного господарського спору. Так, в постанові Вищого господарського суду від 12 квітня 2011 року по вказаній справі зазначено, що один із спірних гуртожитків передавався першому відповідачеві безоплатно в користування та не був включений до переліку об'єктів, що підлягали приватизації. Натомість в матеріалах справи №5021/2545/2011, яка щойно розглядається, наявні докази передачі гуртожитків першому відповідачеві саме у власність (акт прийому-передачі №63 від 03.10.1995 р., т.1, а.с. 3) та на виконання плану приватизації (т. 1, а.с.18) розробленому та затвердженому позивачем. Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. В даному випадку, суд апеляційної інстанції виходив з оцінки наданих сторонами доказів, які містяться в матеріалах справи та були надані додатково, та які свідчать про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

До того ж, викладені в постанові висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, що відображена в рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 11116 ГПК України за 2010 -2011 рр. (постанова Верховного Суду України від 8 листопада 2010 р. у справі N 3-бгсІО; постанова Верховного Суду України від 28 лютого 2011 р. у справі N 3-15гс11; постанова Верховного Суду України від 16 травня 2011 р. у справі N 3-35гс11; постанова Верховного Суду України від 16 травня 2011 р. у справі N 3-40гс11; постанова Верховного Суду України від 20 червня 2011 р. у справі N 3-39гс11; постанова Верховного Суду України від 3 жовтня 2011 р. у справі N 3-96гс11; постанова Верховного Суду України від 10 жовтня 2011 р. у справі N 3-90гс11; постанова Верховного Суду України від 10 жовтня 2011 р. у справі N 3-101гсИ).

При розгляді даної справи колегія суддів встановлено, що в процесі розпорядженням майном за час дії скасованого рішення № 467 від 21.08.2001 р. Виконавчого комітету Сумської міської ради ПАТ «Сумбуд» було відчужено частину приміщень. На цей час за адресою м. Суми, вул. Харківська, 22 окрім ПАТ «Сумбуд» є й інші власники.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.07.2012 р. справу повернуто на новий розгляд до Господарського суду Сумської області. Даною постановою Вищий господарський суд України зазначив, що порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення суду, якщо господарський суд прийняв рішення, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до справи.

Проте, а ні в мотивувальній, а ні в описовій частині рішення від 12.06.2013 року господарським судом Сумської області не зазначається, що у спірних приміщеннях гуртожитків є окремо виділені приміщення, які на праві власності належать іншім фізичним та юридичним особам. Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. У той же час оскаржуваним рішенням власники приміщень у гуртожитках позбавлені своєї власності і жодного обґрунтування цій обставині судом не надано.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та наявністю фактів для скасування рішення господарського суду Сумської області від 12.06.2013 у справі № 5021/2545/2011 з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.1,4 ч.1 ст. 104 ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Сумської обласної дирекції, м. Суми задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 12 червня 2013 року у справі № 5021/2545/2011 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові до Публічного акціонерного товариства "Сумбуд", м. Суми та Виконавчого комітету Сумської міської ради, м. Суми відмовити.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 02 грудня 2013 року

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Тихий П.В.