Постанова № 35796619, 02.12.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2013 р.Справа № 916/876/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів С.В. Таран, В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання - В.С. Молодові,

за участю представників сторін:

від прокуратури: М.Г. Чалий,

від позивачів: Ю.І. Добров,

від відповідача: не з'явився,

від третіх осіб: А.Б. Чорноморченко,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "ІМЕНІ ЧАПАЄВА" і Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області від 30.07.2013р.

у справі № 916/876/13

за позовом Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі:

1)Міністерства оборони України;

2)Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району

до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіса";

2)Публічного акціонерного товариства "ІМЕНІ ЧАПАЄВА";

3)Фермерського господарства "Таврія-К";

4)Фермерського господарства "Колос-2006";

5)Товариства з обмеженою відповідальністю "Мазур-ЮГ";

6)Відкритого акціонерного товариства ім.Калініна;

7)Приватного підприємства "Фетіца";

8)Приватного підприємства "Роман"

про визнання недійсним розпорядження,

встановив:

Білгород-Дністровський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району звернувся з позовом та уточненням до нього до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіса", Відкритого акціонерного товариства "Імені Чапаєва", Фермерського господарства "Таврія-К", Фермерського господарства "Колос -2006", Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Мазур-ЮГ", Відкритого акціонерного товариство ім. Калініна, Приватного підприємства "Фетіца", Приватного підприємства "Роман" про визнання недійсним розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №398/А-2007 від 28.12.2007р. "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення ТОВ "Тіса", ВАТ "ім.Чапаєва", ФГ "Таврія-К", ФГ "Колос-2006", ТОВ "Мазур-ЮГ", ВАТ "Калініна", ПП "Фетіца", ПП "Роман" земельних ділянок на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради".

В обґрунтування позову прокурор зазначив про те, що земельні ділянки, надані в оренду вищевказаним підприємствам, є землями оборони (частиною колишнього загальновійськового полігону загальною площею 23 253,17га, що використовувався військовою частиною А-1366), у зв'язку з чим Тарутинська райдержадміністрація, приймаючи оскаржуване розпорядження, діяла з перевищенням наданих їй повноважень, що полягає у незаконному розпорядженні земельними ділянками, наданими свого часу для потреб оборони, що, в свою чергу, призвело до порушення права власності держави та права користування Міністерства оборони України на вказану земельну ділянку.

Рішенням господарського суду Одеської області від 30.07.2013р. позов задоволено з огляду на відсутність у відповідача повноважень щодо розпорядження спірними земельними ділянками.

Не погодившись з рішенням суду, ПАТ "ІМЕНІ ЧАПАЄВА" і Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області звернулися із апеляційними скаргами, в яких просили рішення скасувати, в позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ПАТ "ІМЕНІ ЧАПАЄВА" зазначило про те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні його клопотань про залишення даного позову без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з наявністю справи №5017/3699/2012, предметом розгляду якої є скасування розпорядження Тарутинської райдержадміністрації №398/А-2007 від 28.12.2007р., та про призначення судової земельно-технічної експертизи. Також скаржник зазначив про відсутність у справі належних і допустимих доказів права постійного користування позивачами земельною ділянкою колишнього полігону.

В своїй апеляційній скарзі Тарутинська райдержадміністрація послалась на те, що: позивачі не були і не є законними користувачами земельної ділянки колишнього полігону, а Тарутинською райдержадміністрацією в межах наданих їй повноважень надано дозвіл на відведення земельних ділянок на умовах оренди третім особам у справі. Крім того, судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання райдержадміністрації про витребування у позивачів додаткових доказів по справі, ненадання яких могло бути підставою для залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

У доповненнях до апеляційної скарги (від 11.09.2013р. №2127/13) Тарутинська райдержадміністрація зазначила, що постанова Вищого господарського суду України від 28.05.2013р. по справі №5017/3726/2012 є справою між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, у зв'язку з чим позов у даній справі слід залишити без розгляду згідно із пунктом 2 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України. Також, матеріалами справи не підтверджено, що саме Білгород-Дністровська КЕЧ є належним користувачем спірних земельних ділянок, оскільки позивачами не надано жодного документу щодо надання земельних ділянок Міністерству оборони та Білгород-Дністровській КЕЧ, матеріалів щодо відведення земельних ділянок в натурі (на місцевості), встановлення меж цих земельних ділянок.

ФГ "Колос-2006" у заяві від 09.09.2013р. за вх.№2126/13/Д1 зазначило, що апеляційні скарги підтримує у повному обсязі, а також просило розглядати апеляційні скарги за відсутності представника ФГ "Колос-2006".

У відзиві на апеляційну скаргу Тарутинської райдержадміністрації (вх.№2127/13/Д4 від 18.09.2013р.) Міністерство оборони України та Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району просили рішення суду залишити без змін як законне і обґрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на її безпідставність.

Скаржник - Тарутинська районна державна адміністрація та інші треті особи про дату, час і місце розгляду апеляційних скарг повідомлені належним чином, проте не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Заслухавши представників ПАТ "ІМЕНІ ЧАПАЄВА", прокуратури та позивачів, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Постановою №2002/063 Ради народних комісарів УРСР від 18.12.1945р. "Об отводе 20000 гектаров земли на территории Бородинского, Тарутинского и Саратского районов Измаильской области для организации окружного артполигона ОДВО" постановлено відвести на території Бородинського, Тарутинського та Саратського районів Ізмаїльської області під окружний артилерійський полігон Одеського військового округу 20000 га землі в межах згідно схеми, що додається. При цьому, Ізмаїльський облвиконком було зобов'язано після затвердження Радою народних комісарів СРСР відводу під артполігон 20000 га землі, встановити межі земельної ділянки, що відводиться в натурі (т.1 а.с.13).

12.02.1946р. Ізмаїльським обласним виконавчим комітетом та Бюро обкому КП(б)У прийнято постанову №53/9-ОП "О порядке передачи в натуре земель Одесскому Военному Округу для учебного артилерийского лагеря под полигон, согласно постановлению СНК УССР от 18.ХІІ.1945 года за №2002/063" затверджено перелік організаційних заходів, необхідних для здійснення в натурі передачі земель Одеському військовому округу та переселення в зв'язку з цим селянських господарств (т.1 а.с.14 - 15).

Рішенням звуженого засідання Ізмаїльського обласного виконавчого комітету №7 від 10.06.1946р. "Об утверждении акта областной комиссии по передаче земель под артилерийский полигон Одесскому Военному Округу" затверджено акт обласної комісії від 10.06.1946р. про передачу земельної ділянки площею 23600га під учбовий артилерійський полігон Одеського військового округу (т.1 а.с. 16, 17). До акту було надано схему фактичного відводу земель під артполігон та акти районних комісій встановлення меж в натурі.

05.05.2005р. Тарутинською районною державною адміністрацією відповідно до статті 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статей 17, 141, 149, пунктів 3, 5, 12 розділу Х Земельного кодексу України, згідно з директивою Міністерства оборони України №115/1/01 від 29.01.2004р. та Наказом командувача військами Південного оперативного командування №67 від 16.02.2004р. "Про розформування військової частини А-1366" прийнято розпорядження №101/А-2005 "Про вилучення із користування військової частини А-1366 земельної ділянки загальновійськового полігону на території Веселодолинської сільської ради", яким, з урахуванням пункту 1 розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №368/А-2005 від 14.12.2005р. "Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями", припинено право користування земельною ділянкою площею 23 253,17га, наданої в користування військовій частині А-1366 для організації загальновійськового полігону і розташованої на території Веселодолинської сільської ради, а також переведено вказану земельну ділянку в землі запасу Веселодолинської сільської ради (т.2 а.с.92).

Вказане розпорядження було предметом судового розгляду у адміністративній справі №2-а-3436/08/1570, за результатами розгляду якої постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012р., яка набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано вищенаведене розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №101/А-2005 від 05.05.2005р. "Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону" та пункт 1 розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №368/А-2005 від 14.12.2005р. "Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями" (т.1 а.с.20-23).

Приймаючи судове рішення у даній справі, апеляційний адміністративний суд виходив з того, що оскільки чинне на той час законодавство (Земельний кодекс УРСР 1992 року) не визначало момент, з якого особа набувала прав землекористування, право постійного землекористування у Одеського військового округу виникло згідно з постановою Ради народних комісарів УРСР від 1945р. та на підставі рішення Ізмаїльського облвиконкому від 1946р., про які зазначалося вище по тексту даної постанови. Прийнятими у подальшому Земельними кодексами (1970 року, 1990 року) було встановлено, що право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельних ділянок на місцевості та видачі державного акту, що посвічує відповідне право. Але, з урахуванням принципу дії законів у часі, вказані нормативно-правові акти поширювали свою дію на відносини, що виникли після набрання ними чинності. Як Земельний кодекс УРСР 1970р., так і Земельний кодекс України 1990р. серед підстав припинення прав користування земельними ділянками не передбачали не оформлення або не переоформлення раніше наданих прав. Поряд з цим апеляційний адміністративний суд послався на рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005(справа про постійне користування земельними ділянками), в якому зазначено, що юридичні особи з підстави непереоформлення права постійного землекористування на право власності або право користування землею не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою.

У зв'язку із викладеним та на підставі статті 116 Конституції України, статей 13, 77, 84 Земельного кодексу України, статей 3, 14 Закону України "Про Збройні Сили України", статті 1 Закону України "Про використання земель оборони", статей 3, 4, 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", пункту 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого указом Президента України від 06.04.2011р. №406/2011, пункту 44 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Зборойних Сил України та основних правил користування наданими землями і Керівництва з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затверджених наказом Міністра оборони України №483 від 22.12.1997р., апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про те, що, незважаючи на відсутність державного акту, право постійного користування вищезазначеними землями залишається за Міністерством оборони України, а тому вони відносяться до земель оборони, належать державі на праві власності та за відповідними військовими формуваннями закріплені на праві постійного користування. Тому виключно Кабінет Міністрів України має право припиняти право користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони. Одночасно суд зазначив, що всупереч частини 5 статті 116, статті 149 Земельного кодексу України рішення про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки уповноваженим органом не приймалося, а згода Міністром оборони України на її вилучення не надавалася.

В силу вимог частини четвертої статті 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

За змістом і направленістю положень вищевказаної статті рішення суду з адміністративної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, - з тих же підстав, що й рішення суду з цивільної справи. Відсутність безпосередньої вказівки з цього приводу в зазначеній статті Господарського процесуального кодексу України зумовлена виключно тією обставиною, що її формулювання належить до того періоду часу, коли адміністративного судочинства як такого ще не існувало (пункт 38 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009р. №01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України").

Отже, встановлений Одеським апеляційним адміністративним судом у постанові від 14.06.2012р. по справі №2-а-3436/08/1570 факт належності спірної земельної ділянки до земель оборони має преюдиціальне значення і є обов'язковим для господарського суду при вирішенні даної справи по суті.

Разом з тим, розпорядженням Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №398/А-2007 від 28.12.2007р. "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення ТОВ "Тіса", ВАТ "ім.Чапаєва", ФГ "Таврія-К", ФГ "Колос-2006", ТОВ "Мазур-ЮГ", ВАТ "Калініна", ПП "Фетіца", ПП "Роман" земельних ділянок на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради" затверджено подані ТОВ "Тіса", ВАТ "ім.Чапаєва", ФГ "Таврія-К", ФГ "Колос-2006", ТОВ "Мазур-ЮГ", ВАТ "Калініна", ПП "Фетіца", ПП "Роман" проекти землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок із земель запасу Веселодолинської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Також передано ТОВ "Тіса" земельну ділянку площею 750га ріллі в довгострокову оренду строком на 49 років; ВАТ "ім.Чапаєва" земельну ділянку площею 1800 га ріллі в довгострокову оренду строком на 5 років; ФГ "Таврія-К" земельну ділянку площею 450 га ріллі в довгострокову оренду строком на 49 років; ФГ "Колос-2006" земельну ділянку площею 300га ріллі в довгострокову оренду строком на 49 років; ТОВ "Мазур-ЮГ" земельну ділянку площею 100га ріллі в довгострокову оренду строком на 49 років; ВАТ "Калініна" земельну ділянку площею 885 га ріллі в довгострокову оренду строком на 30 років; ПП "Фетіца" земельну ділянку площею 223 га ріллі в довгострокову оренду строком на 25 років; ПП "Роман" земельну ділянку площею 350 га ріллі в довгострокову оренду строком на 49 років. Одночасно зобов'язано керівників ТОВ "Тіса", ВАТ "ім.Чапаєва", ФГ "Таврія-К", ФГ "Колос-2006", ТОВ "Мазур-ЮГ", ВАТ "Калініна", ПП "Фетіца", ПП "Роман" укласти договори оренди землі з районною державною адміністрацією (т.1 а.с.32).

Згідно із статтею 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування (частина 2 статті 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України").

Відповідно до статті 3 Закону України "Про Збройні Сили України", Положення про Міністерство оборони України, затвердженого указом Президента України від 06.04.2011р. №406/2011, Міністерство оборони України, зокрема, надає згоду або відмовляє в наданні згоди на відчуження майнових об'єктів, що відносяться до основних фондів підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Міноборони України, а також на передачу в заставу цілісних майнових комплексів підприємств, будівель та споруд, що належать до сфери управління Міноборони України, його структурних підрозділів; здійснює у межах повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Міноборони України; здійснює в установленому порядку відчуження військового майна, передачу його до сфери управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам та організаціям, які провадять діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та в комунальну власність, готує пропозиції щодо зміни цільового призначення земельних ділянок Збройних Сил.

Статтею 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" передбачено, що військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 4 вищенаведеного Закону військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України. Так, згідно індивідуальної картки №95 обліку земельної ділянки на обліку Білгород-Дністровської КЕЧ району (яка відповідно до Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок ) для потреб Збройних Сил України та основних правил користування наданими земельними ділянками і Керівництва з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затверджених наказом Міністра оборони України №483 від 22.12.1997р., є повноважним органом державної влади з обліку земель оборони), за Міністерством оборони України рахується земельна ділянка площею 24229,5га військового містечка №11, розташована за адресою: Одеська область, Тарутинський район, с.Надеждівка (т.1 а.с.27-28).

За приписами статті 77 Земельного кодексу України, яка кореспондується із статтею 1 Закону України "Про використання земель оборони", землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно законодавства України.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.

Пунктом "б" частини 3 статті 84 Земельного кодексу України визначено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі оборони, крім земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

Відповідно до абзацу третього частини 5 статті 20 Земельного кодексу України земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

Статтею 326 Цивільного кодексу України передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Частина 5 статті 116 Конституції України наділяє Кабінет Міністрів України повноваженням здійснювати управління державної власності відповідно до закону. Відповідно до статті 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України право володіння, користування та розпорядження своїм майном належить власнику цього майна. Статтею 319 Цивільного кодексу України визначено, що лише власник має право вчиняти стосовно свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, а статтею 321 цього Кодексу передбачено принцип непорушності права власності.

Отже, землі оборони знаходяться в управлінні та користуванні Міністерства оборони, тоді як власником цих земель є держава в особі Кабінету Міністрів України, який ними розпоряджається.

Таким чином, апеляційна інстанція погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що Тарутинська райдержадміністрація, приймаючи оскаржуване розпорядження, перевищила свої повноваження щодо володіння, користування і розпорядження земельними ділянками із земель Тарутинського артполігону.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

В роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 26.10.2000р. №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів " (з подальшими змінами) зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку із прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

З огляду на вищевикладене, судом першої інстанції правомірно задоволено позов про визнання недійсним розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №398/А-2007 від 28.12.2007р. "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення ТОВ "Тіса", ВАТ "ім.Чапаєва", ФГ "Таврія-К", ФГ "Колос-2006", ТОВ "Мазур-ЮГ", ВАТ "Калініна", ПП "Фетіца", ПП "Роман" земельних ділянок на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради" з посиланням на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 р. у справі №2-а-3436/08/570.

Водночас апеляційна інстанція зазначає, що незважаючи на відсутність у позивачів державного акту про право постійного користування спірною земельною ділянкою, який посвідчує наявність відповідного права, але не породжує, змінює або припиняє певні права та обов'язки, право постійного користування, набуте на підставі постанови Ради народних комісарів УРСР від 1945 року та рішення Ізмаїльського облвиконкому від 1946 року, залишається за Міністерством оборони України, а тому ці землі відносяться до земель оборони, є державною власністю та за відповідними військовими формуваннями закріплені на праві постійного користування. Поряд з цим, розформування військової частини А 1366 (правонаступником якої є військова частина А 0242), проведеного згідно з директивою Міністерства оборони України №115/1/01 від 29.01.2004р., наказом командувача військами Південного оперативного командування №67 від 16.02.2004р., наказом командира військової частини А 1366 №15 від 20.02.2004р. (т.1 а.с. 70-73), не тягне автоматичного припинення права землекористування Міністерства оборони України спірною земельною ділянкою.

Доводи апеляційних скарг спростовуються вищенаведеним.

Стосовно тверджень скаржників про залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України з посиланням на наявність в провадженні господарського суду Одеської області справ між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, судова колегія зазначає, що на даний час господарським судом Одеської області не розглядаються справи між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, оскільки, як вбачається із наявних в матеріалах справи уточнень до позовних заяв по справах №5017/3700/2012, №5017/3704/2012, №5017/3705/2012, №5017/3702/2012, №5017/3699/2012, №5017/3706/2012, №5017/3701/2012, №5017/2889/2012, №5017/3699/2012 та постанови Вищого господарського суду України від 28.05.2013р. по справі №5017/3726/2012, предметом розгляду цих справ є визнання недійсними договорів оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку.

Також місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи щодо фактичної площі земельної ділянки, яка перебувала у користуванні позивачів, та встановлення фактичних меж земельної ділянки позивачів, з огляду на його безпідставність.

У задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із ненаданням суду правовстановлюючих документів на земельну ділянку, судом першої інстанції також було правомірно відмовлено, оскільки відповідно до вимог зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали , необхідні для вирішення спору, тоді як зазначені документи судом витребувані не були.

З урахуванням викладеного та

керуючись ст.ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу

України, суд -

постановив:

Рішення господарського суду Одеської області від 30.07.2013р. у справі №916/876/13 залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови підписано 05.12.2013р.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран

Суддя В.Б. Туренко