Постанова № 35796202, 26.11.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2013 р. Справа № 914/2725/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

Суддів Скрипчук О.С.

Матущака О.І.

при секретарі Лагутіні В.Б.

розглянув апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» вих. №2716 від 09.10.2013 року (вх. №05-05/2178/13 від 15.10.2013 року)

на рішення Господарського суду Львівської області від 24.09.2013 року

у справі №914/2725/13

за позовом Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод», м. Львів

до Державного закладу «Дорожня поліклініка» ДТГО «Львівська залізниця», м. Львів

про стягнення 11027,54 грн.

Представники сторін:

від позивача: Брич Л.Б., представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: Рудик О.М., представник (довіреність в матеріалах справи).

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.09.2013 року у цій справі (суддя Кидисюк Р.А.) відмовлено в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» (надалі ПрАТ «ЛЛРЗ») до ДЗ «ДП ДТГО «ЛЗ» про стягнення 11027,54 грн. заборгованості за Договором №30-Т-4-ВГЕ-08 від 15.10.2008 року.

Не погоджуючи з рішенням місцевого господарського суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Зокрема, апелянт зазначає, що зміна тарифів на теплову енергію покладається не на підприємство, а на Львівську міську раду, оскільки позивач не наділений повноваженнями корегувати тарифи. Окрім цього, скаржник зазначає, що про зміну тарифів йому стало відомо у 2011 році під час перевірки КРУ у Львівській області. Також апелянт зазначає, що місцевим господарським судом відхилено клопотання про поновлення позовної давності. ПрАТ «ЛЛРЗ» просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що ним оплачено у повному обсязі вартість фактично наданої теплової енергії за встановленими тарифами (цінами). ДЗ «ДП ДТГО «ЛЗ» також зазначає, що спірна заборгованість зумовлена недбалими діями скаржника. Окрім цього, відповідач вказує, що позивачем не заявлялось ні письмових, ні усних клопотань про поновлення позовної давності, оскільки скаржник вважав, що позовна заява подана в межах позовної давності. ДЗ «ДП ДТГО «ЛЗ» просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши фактичні обставини у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому, апеляційний суд встановив наступні обставини та керувався такими мотивами.

15 жовтня 2008 року між ДЗ «ДП ДТГО «ЛЗ» (Споживач) та ВАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» (нове найменування ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод») (Постачальник) укладено Договір №30-Т-4-ВГЕ-08 (Договір), відповідно до п.1 якого Постачальник бере на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується отримувати та оплачувати за одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.

За умовами п.2.1 Договору теплова енергія постачається Споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до даного договору у вигляді гарячої води для опалення - в період опалювального сезону.

Згідно п.6.1 Договору (з урахуванням Додаткової угоди від 15.10.2008 року до Договору) розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 02.09.2008 року №930 «Про затвердження тарифів на теплову енергію для опалення та гарячого водопостачання, враховуючи економічно обгрунтовані витрати на їх виробництво, транспортування та постачання». Вартість теплової енергії з 03.09.2008 року, визначається по тарифу: на теплову енергію для опалення та на інші потреби - 248,63 грн./Гкал, плата за одиницю фактично спожитої теплової енергії та 1,603 грн./кв.м., плата за приєднане теплове навантаження за 1 кв.м. опалюваної площі в місяць, впродовж року; на гаряче водопостачання - 23,56 грн./куб.м.; на підігрів води - 363,2 грн./Гкал.

На підставі аудиторського звіту за результатами державного фінансового аудиту діяльності Відкритого акціонерного товариства «Локомотиворемонтний завод» за 2008-2009 року та 9-ть місяців 2010 року Контрольно-ревізійного управління у Львівській області від 28.01.2011 року №05-01-21/1 позивачем пред'явлено відповідачу до сплати два рахунки фактури: від 28.01.2011 року №53 на суму 9715,90 грн. та від 28.01.2011 року №57 на суму 433,63 грн.

Відповідно до ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Аналогічні за змістом положення містить ст.714 ЦК України.

Згідно з ч.6 ст.275 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до пп.2 п.«а» ч.1 ст.28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній за період заявленої заборгованості) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Положеннями ч.6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно сплачувати теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Положеннями ч.3 ст.20 Закону України «Про теплопостачання» (в редакції за період заявленої заборгованості) визначено, що тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ч.3 ст.24, ч.2, ст.25 «Про теплопостачання», основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані: забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів; здійснювати перерахунок за спожиту теплову енергію із споживачами з урахуванням авансового платежу та показань приладів комерційного обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду.

Пунктами 2 та 5 частини 1 статті 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах: нормативного регулювання надання житлово-комунальних послуг споживачам за цінами/тарифами, затвердженими в установленому законом порядку та відкритості, доступності та прозорості структури цін/тарифів для споживачів та суспільства.

Відтак, враховуючи, що встановлення тарифів на теплопостачання відносилось до компетенції Львівської міської ради, енергопостачальні організації зобов'язані застосовувати такі тарифи у розрахунках зі споживачами, у відповідача виникло зобов'язання щодо оплати боргу, 3% річних та інфляційних витрат.

Однак, колегія суддів зазначає, що згідно наявної в матеріалах справи заяви відповідача про застосування позовної давності (зареєстрована в місцевому господарському суді 11.09.2013 року) ДЗ «ДП ДТГО «ЛЗ» просило відмовити у задоволенні позову, застосувавши позовну давність до спірних правовідносин.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Положеннями ч.3, ч.4 ст.267 ЦК України унормовано, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що нові тарифи встановлює орган місцевого самоврядування, вони не є предметом узгодження між теплопостачальною організацією та споживачем, нарахування з застосуванням нових тарифів проводиться з дати встановлення, зазначеної в відповідному рішенні про встановлення тарифу.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо спливу позовної давності, про застосування якої відповідачем подано заяву, та відмову в позові з цієї підстави.

Твердження апелянта про заявлення ним клопотання про поновлення позовної давності не знайшли свого підтвердження матеріалами справи: у господарській справі відсутнє письмове клопотання про поновлення позовної давності; в протоколі судового засідання, який містить відомості про усні заяви та клопотання сторін (ст.81-1 ГПК України) також відсутні відомості про заявлення такого клопотання (про поновлення позовної давності) в усній формі.

Відповідно до наведеного суд апеляційної інстанції зробив висновок, що рішення місцевого господарського суду від 24.09.2013 року у цій справі є законним та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Також суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст.ст.49, 105 ГПК України, зробив висновок про те, що витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 24.09.2013 року у справі №914/2725/13 без змін.

2. Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на Приватне акціонерне товариство «Львівський локомотиворемонтний завод».

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-І ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.12.2013 року

Головуючий суддя Дубник О.П.

Судді Скрипчук О.С.

Матущак О.І.