Рішення № 35796009, 03.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18821/13 03.12.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія"

до Міністерства оборони України

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна казначейська служба України

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Ільєнко О.О.

У засіданні брали участь:

від позивача: Антоненко В.О. (представник за довіреністю);

від відповідача: Кривошея Д.А. (представник за довіреністю);

від третіх осіб: не з'явились.

В судовому засіданні 03 грудня 2013 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

27 вересня 2013 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 226 від 20.09.2013 р. в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Міністерства оборони України (відповідач) заборгованості за договором про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) (в тому числі для миротворчих підрозділів Збройних Сил України) № 286/3/10/46 від 22.12.2010 року в сумі 446 136,66 грн. з них основного боргу - 430 633,84 грн. (чотириста тридцять тисяч шістсот тридцять три гривні 84 копійки) та індексу інфляції - 15 502,82 грн. (п'ятнадцять тисяч п'ятсот дві гривні 82 копійки).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Замовник, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) (в тому числі для миротворчих підрозділів Збройних Сил України) № 286/3/10/46 від 22.12.2010 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив в повному оплату поставленого йому позивачем, як Постачальником, товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач надав до суду відзив на позову заяву в якому, за викладених в позові підстав, проти позову заперечує та просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 12.11.2013 року, судом, у відповідності до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України та Державну казначейську службу України.

11 листопада 2013 року через канцелярію суду від позивача надійшли для залучення до матеріалів справи додаткові документи, оформлені супровідним листом № 296 від 07.11.2013р., довідка на підтвердження несплати суми боргу № 298 від 07.11.2013р., підтвердження відсутності аналогічного судового спору № 297 від 07.11.2013р. та пояснення щодо можливості укладення мирової угоди № 299 від 07.11.2013р., які долучено судом до матеріалів справи № 910/18821/13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2013 року розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників третіх осіб відкладено до 03.12.2013 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

22 грудня 2010 року між позивачем (надалі - Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту - Покупець або Отримувач) (разом - сторони) було укладено договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) (в тому числі для миротворчих підрозділів Збройних Сил України) № 286/3/10/46 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується у 2010 році поставити Міністерству оборони України товар, вироби панчішно-шкарпеткові трикотажні машинного чи ручного в'язання, а Замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни) і виключно за цінами згідно положень Договору.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму - 430 633,84 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець за товар не розрахувався, а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором в розмірі 430 633,84 грн.

Окрім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за невиконання умов Договору щодо оплати товару.

З викладеними позивачем в позовній заяві твердженнями відповідач не погоджується та у своєму відзиві вказав, що Міністерством оборони України вжито всіх вичерпних заходів для належного виконання зобов'язань за Договором.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 22 грудня 2010 року між сторонами укладено договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) (в тому числі для миротворчих підрозділів Збройних Сил України) № 286/3/10/46 згідно п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується у 2010 році поставити Міністерству оборони України товар, вироби панчішно-шкарпеткові трикотажні машинного чи ручного в'язання, а Замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни) і виключно за цінами згідно положень Договору.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору в грудні 2010 року позивач передав товар на загальну суму 430 633,84 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000047 від 24.12.2010р. (копія накладної в справі), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом та відбитком печатки Отримувача на відповідній видатковій накладній. Зі змісту вказаної накладної випливає, що підставою для оплати товару є рахунок-фактури № СФ-0000120 від 24.12.2010р., що свідчить про обставини обізнаності Покупця про визначення підстави для здійснення оплати товару та, відповідно, про його виставлення (рахунку) Продавцем (копія рахунку міститься в справі).

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом установлено, що позивач, внаслідок неоплати Покупцем вартості отриманого по видатковій накладній № РН-0000047 від 24.12.2010р. товару, 29.07.2013р. звернувся до відповідача з претензією щодо сплати боргу (копія вимоги в справі). Позивач стверджує, а відповідачем не спростовано, що Покупець не здійснив оплату вартості отриманого по видатковій накладній № РН-0000047 від 24.12.2010р. товару.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення, а також те, що доказів оплати товару по Договору, станом на грудень 2013 року, до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги Продавця про стягнення з Покупця заборгованості за Договором поставки в розмірі 430 633,84 грн. (вартість поставленого та неоплаченого товару).

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та Договором.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по Договору щодо оплати товару, в межах заявленого періоду нарахування стягненню з Покупця на користь Продавця підлягає 15 502,82 грн. втрат від інфляції.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 8 922,73 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Міністерства оборони України (ідентифікаційний код 00034022, адреса: 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6, р/р 35226225003192 в ОПЕРУ ДКУ м. Києва, МФО 820172, КПКВ 2101020/3), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія" (ідентифікаційний код 22524560, адреса: 38600, Полтавська обл., смт. Котельва, вул. Жовтнева, буд. 210 А, р/р 26006171012001 в Полтавському ГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» м. Полтава, МФО 331401, ІПН 225245616150), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 430 633,84 грн. (чотириста тридцять тисяч шістсот тридцять три гривні 84 копійки), втрат від інфляції - 15 502,82 грн. (п'ятнадцять тисяч п'ятсот дві гривні 82 копійки) та судові витрати - 8 922,73 грн. (вісім тисяч дев'ятсот двадцять дві гривні 73 копійки). Видати наказ.

Копію даного рішення направити третім особам у справі № 910/18821/13.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 05.12.2013р.

Суддя О.В. Котков