Ухвала суду № 35795777, 26.11.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/6780/13-а

26.11.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кукти М.В.,

суддів Кучерука О.В. ,

Єланської О.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 07.08.13 у справі № 801/6780/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим (вул. Дм. Ульянова, 10,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95013)

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

01.07.2013 фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим про визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим від 20.06.2013 за № 123, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 4156,54 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.08.2013 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим (95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Дм. Ул`янова, 10, ЄДРПОУ 22300458) № 123 від 20.06.2013.

Стягнуто з Держаного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1) 114,70 грн. (сто чотирнадцять гривень сімдесят копійок) - судового збору.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.08.2013 та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 26.11.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зареєстрована 02.10.2000 Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим як юридична особа, про що свідчить копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, серія ААБ № 445194 (а.с. 9).

Позивач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК.

Управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК 26.03.2013 проведена непланова перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

За результатами перевірки Управлінням Пенсійного фонду України в в Центральному районі м. Сімферополя АРК складений акт № 27-Ф від 26.03.2013 (а.с. 35-43).

У ході перевірки були виявлені порушення: пп.8.3 п.8 Порядку № 7-6, а саме у Звіті за 2008 рік надані недостовірні відомості по періоду трудових відносин: ОСОБА_5 за звітом 02.02.208-30.12.2008, фактично 04.02.2008-13.10.2008 (трудової договір від 04.02.2008 розирваний 13.10.2008), ОСОБА_6: за звітом 02.06.2008 - 14.10.2008, фактично з 02.06.2008 - 31.12.2008 (трудової договір від 02.06.2008 дійсний до даного часу). Встановлено, що платником у порушення п.п.8.3 п.8, п.п.9.2 п.9 Порядку 7-6, також п.1.2 Розділу І, п.2.20 Розділу II, п.3.5 Розділу III Порядку №26-1 та п.І.І.Розділу І, п.2.4 Розділу II, п.4.9 Розділу IV Порядку №22-2, а саме: підприємством допущені помилки у ІНН та ПІБ по 2-м застрахованим особам. Помилково надані відомості на ОСОБА_7 замість ОСОБА_6

Також у ході перевірки встановлено, що платником в порушення п.п.8.3 п.8 Порядку №7- 6 у систему персоніфікованого обліку за 2008 рік не надані відомості про заробітну плату по ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (звільнені 31.01.2008 на підставі заяв від 16.01.2008 р.) та надані недостовірні відомості по ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Таким чином виявлені наступні порушення: помилки у ПІП по 1-ї застрахованої особі за 2004-2007 помилки у ІНН та ПІП по 1 -ї застрахованої особі за 2009-2012 недостовірність відомостей, наданих у систему персоніфікованого обліку по 2-м застрахованим особам за 2008 рік не надані відомості в систему персоніфікованого обліку по 2-м застрахованим особам за 2008 рік.

На підставі п.5 ч.9 ст.106 Закону №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за надання недостовірних відомостей в систему персоніфікованого обліку за 2008- 2009 та січень-грудень 2010 року до позивача застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 4156,54 грн. за рішенням № 123 від 20.06.2013, яке отримане відповідачем 20.06.2013 (а.с. 6).

Розглянувши справу в порядку ст. 195, п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, від 9 вересня 2010 року N 2508-VI, далі - Закон № 1058) виключно цим Законом визначався порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками.

Пунктом 5 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 (в редакції, від 9 вересня 2010 року N 2508-VI) було передбачено, що за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч.1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як встановлено Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Колегія суддів зазначає, що спірним рішенням № 123 від 20.06.2013 про застосування фінансових санкцій за ненадання, несвоєчасне надання, надання не за встановленою формою або надання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності органам Пенсійного фонду України на суму 4156,54 грн., були прийняті в той час, коли норми п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 втратив чинність у зв'язку із набранням законної сили Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464. Рішення відповідача не містять посилання на будь-які інші норми права.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Отже, з 01.01.2011 втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з п. 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Органи Пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01.01.2011. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Таким чином, органи Пенсійного фонду з 01.01.2011 не вправі за порушення, вчинені до 01.01.2011, нараховувати штрафи та пені, визначені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.2011 суперечить статті 58 Конституції України, не зважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Виходячи з вищевикладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що застосування відповідачем при прийняті спірного рішення № 123 від 20.06.2013 норм ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 після 01.01.2011 суперечить засадам верховенства права, що передбачає, в першу чергу, суворе дотримання суб'єктами владних повноважень вимог чинного законодавства під час виконання останніми владних управлінських функцій при реалізації публічно-правового інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а згідно ст.86 цього Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.08.13 у справі № 801/6780/13-а - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.08.13 у справі № 801/6780/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.В. Кукта

Судді підпис О.В.Кучерук

підпис О.Е.Єланська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.В. Кукта