Постанова № 35795684, 05.11.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2013 рокум. Ужгород№ 807/3382/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,

з участю секретаря судового засідання - Гринюка І.В.,

з участю сторін та осіб, які беруть участь у справі:

представника позивача - Васильчука А.Ю.,

представника відповідача - Попельського С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Дочірнього підприємства «Закарпаттявторкольормет» до Державної податкової інспекції у місті Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИТИ:

Відповідно до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 05 листопада 2013 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 08 листопада 2013 року.

Дочірнє підприємство «Закарпаттявторкольормет» (далі - позивач, ДП «Закарпаттявторкольормет») звернулося у Закарпатський окружний адміністративний суд з позовною заявою до Державної податкової інспекції у місті Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - відповідач), якою просить:

1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000622341 від 26.04.2013 року;

2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000633500 від 26.04.2013 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з мотивів наведених у позовній заяві та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позову з мотивів наведених у письмових запереченнях. Вважає вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступного висновку.

Судом встановлено, що в період з 10 грудня 2012 року по 16 квітня 2013 року (з урахуванням перенесення термінів проведення перевірки) відповідачем проведено планову виїзну перевірку ДП «Закарпаттявторкольормет» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт від 16.04.2013 року № 1192/22-0/25434320 (а.с.15-79).

Висновками акта перевірки було встановлено порушення ДП «Закарпаттявторкольормет», зокрема:

1) п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.1 п.138.2, 138.10 ст.138, п.7 підр.4 розділу ХХ «Прикінцевих положень» Податкового кодексу України, ст.1, ст.2 та ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом міністерства фінансів України № 88, п.2.6 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства промислової політики України від 23.10.2007 року № 127/595, в результаті чого знижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 293 369,00 грн., у т.ч. по податкових періодах:

- 1 квартал 2010 року - 51 507,00 грн.;

- 2 квартал 2010 року - 45 519,00 грн.;

- 3 квартал 2010 року - 77 133,00 грн.;

- 4 квартал 2010 року - 82 622,00 грн.;

- 1 квартал 2011 року - 25 552,00 грн.;

- 3 квартал 2011 року - 9 902,00 грн.;

- 2 квартал 2012 року - 1 134,00 грн.

2) пп.7.4.1, п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.189.1 ст.189, п.198.1, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.199.2 п.199.4 ст.199 Податкового кодексу України, ст.1, ст.2 та ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом міністерства фінансів України № 88, п.2.6 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства промислової політики України від 23.10.2007 року № 127/595, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього не суму 186 518,00 грн., у т.ч.:

- січень 2010 року - 10 414,00 грн.;

- лютий 2010 року - 8 670,00 грн.;

- березень 2010 року - 20 641,00 грн.;

- травень 2010 року - 16 737,00 грн.;

- червень 2010 року - 13 881,00 грн.;

- липень 2010 року - 14 719,00 грн.;

- серпень 2010 року - 15 704,00 грн.;

- вересень 2010 року - 15 325,00 грн.;

- жовтень 2010 року - 19 057,00 грн.;

- листопад 2010 року - 16 058,00 грн.;

- грудень 2010 року - 17 118,00 грн.;

- січень 2011 року - 651,00 грн.;

- лютий 2011 року - 741,00 грн.;

- березень 2011 року - 6 476,00 грн.;

- квітень 2011 року - « - 3653 грн.» (завищення);

- червень 2011 року - 1 588,00 грн.;

- серпень 2011 року - 393,00 грн.;

- грудень 2011 року - 1 416,00 грн.;

- січень 2012 року - 918,00 грн.;

- лютий 2012 року - 7 271,00 грн.;

- березень 2012 року - 1 120,00 грн.;

- червень 2012 року - 1 273,00 грн.;

Судом встановлено, що 26 квітня 2013 року відповідачем на підставі акту перевірки від 16.04.2013 року за № 1192/22-0/25434320 прийнято, податкові повідомлення-рішення за № 0000633500 на суму податку на прибуток в розмірі 357 848,75 грн. (у т.ч. штрафна санкція - 64 479,75 грн.) та № 0000622341 на суму податку на додану вартість в розмірі 207 845,75 грн. (у т.ч. штрафна санкція - 40 411,75 грн.) (а.с.80,81).

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Головного управління Міністерства доходів у Закарпатській області.

За результатами розгляду скарги Головним управлінням Міністерства доходів і зборів у Закарпатській області прийнято рішення за № 177/10/10-244 від 11.07.2013 року про:

- збільшення визначеного податковим повідомлення-рішення за № 0000633500 від 26.04.2013 року суми податку на прибуток підприємства на 125,00 грн. та суми штрафних санкцій - на 31.25 грн.;

- часткове скасування податкового повідомлення-рішення від 26.04.2013 року за № 0000622341 в частині 20 641,00 грн. податку на додану вартість та 5 153,25 грн. штрафних санкцій;

- залишення без задоволення скарги ДП «Закарпаттявторкольормет» від 13.05.2013 року № 113 на податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ужгороді від 26.04.2013 року № 0000633500, від 26.04.2013 року № 0000622341 (в частині 146 793,00 грн. податку на додану вартість та 35 248,50 грн. штрафних санкцій) (а.с.92-102).

Рішенням за № 9278/6/99-99-10-01-15 від 19.08.2013 року Міністерство доходів і фінансів України залишило без змін податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ужгороді від 26.04.2013 року № 0000622341 та № 0000633500 з урахуванням рішення прийнятого за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення (а.с.84-91).

Судом встановлено, що в п.п.3.1.2 п.3.1 та п.п.3.2.2 п.3.2 акту перевірки від 16.04.2013 року № 1192/22-0/25434320 відповідач робить висновки про завищення ДП «Закарпаттявторкольормет» валових витрат та податкового кредиту підприємства на суму придбаного у ТОВ «ВП «Вторзаготметал»» та ТОВ «Металонг-Інвест» брухту та відходів чорних металів, загальна вартість яких склала 1 009 946,89 грн., у т.ч. ПДВ 168 324,48 грн.

Дані висновки відповідач обґрунтовує посилаючись на систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України, за даними якої ТОВ «Металонг-Інвест» та ТОВ «ВП «Вторзаготметал»» операції з постачання товарів (робіт, послуг) в податковій звітності не декларують.

ТОВ «Металонг-Інвест» останню звітність з податку на прибуток подано лише за 1 квартал 2010 року, а по ТОВ «ВП «Вторзаготметал» наводиться інформація про стан подання податкової звітності з ПДВ за травень 2010 року (подано з нульовими показниками) та червень 2010 року (не визначено як податкову звітність), при тому, що в зазначених періодах ДП «Закарпаттявторкольормет» жодних господарських операцій з ТОВ «ВП «Вторзаготметал»» з придбання товарно-матеріальних цінностей не мало.

Недекларування або несвоєчасне декларування контрагентами своїх податкових зобов'язань не може бути покладено у вигляді відповідальності на позивача, оскільки останній не наділений законодавством правом на контролювання показників податкової звітності іншого платника податків, не вправі вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо стану їх «податкових взаємовідносин» з бюджетом, подання декларацій, повноти сплати податків за окремою операцією придбання або продажу товарів, і тим більше, на відміну від податкового органу , не уповноважений зобов'язувати інших платників податків усувати встановлені порушення.

Враховуючи вищенаведене та на підставі ст.61 Конституції України, у разі невиконання контрагентами платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки, тобто відповідальність, мають наставати лише для них, оскільки юридична відповідальність згідно основного закону держави має індивідуальний характер.

З урахуванням даного принципу зазначені обставини не є підставою для позбавлення позивача права на валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній не мав господарських відносин з ТОВ «Металонг-Інвест» та ТОВ «ВП «Вторзаготметал»» в частині ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх постачальників та складання і подання за них податкової звітності, а мав інші господарські взаємостосунки, що підтверджуються відповідними первинними документами.

У даному випадку суд приходить висновку, що є відсутнім причинно-наслідковий зв'язок між діями, наслідками та виною.

Судом встановлено, що в акті перевірки від 16.04.2013 року за № 1192/22-0/25434320 відповідач посилаючись на відомості системи авторизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової служби України, наводить інформацію щодо податкового стану ТОВ «Металонг-Інвест» (ліквідовано) та ТОВ «ВП «Вторзаготметал»» (до ЄДР внесено запис про відсутність підприємства за місцезнаходження).

У відповідності до вимог чинного податкового законодавства України, зокрема: Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» не ставлять в залежність формування валових витрат та податкового кредиту підприємства від наявності чи відсутності його постачальників за юридичною адресою та їх податкового обліку (стану) в органах Державної податкової служби України.

Судом встановлено, що в акті перевірки відсутня інформація щодо періоду, з якого ТОВ «ВП «Вторзаготметал»» неможливо встановити за місцем реєстрації, але на момент здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «ВП «Вторзаготметал»» та ТОВ «Металонг-Інвест», останні перебували на податковому обліку в органах Державної податкової служби та знаходилися за своєю юридичною адресою, при цьому за фактом поставки товару від них отримано відповідні первинні документи, справжність підписів та печаток в яких не заперечується перевіряючими особами: видаткові накладні, закупівельні акти, банківські виписки та податкові накладні.

Щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних та даних в актах приймання-передачі брухту чорних металів виду доставки із зазначенням номера вагона, контейнера, автотранспорту, серії, дати та номера товарно-транспортної накладної судом встановлено наступне.

В період з 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2012 року позивач у межах здійснення своєї фінансово-господарської діяльності не придбав у ТОВ «ВП «Вторзаготметал»» та ТОВ «Металонг-Інвест» послуг з транспортування вантажу. Взаємовідносини позивача із зазначеними контрагентами визначені договорами від 11.01.2010 року за № 11/01-10 та від 01.05.2010 року за № 01/05-10, згідно яких ТОВ «ВП «Вторзаготметал»» та ТОВ «Металонг-Інвест», як продавці зобов'язуються передати у власність товар, а позивач - ДП «Закарпаттявторкольормет», як покупець зобов'язується своєчасно прийняти та оплатити товар, тобто брухт та відходи чорних металів. За умовами укладених договорів поставка металобрухту здійснюється автотранспортом, замовлення якого і усі необхідні переговори та дії покладалися на продавця.

Отже, позивач ні в яких договірних стосунках з перевізником товару не перебував, не ніс жодних витрат в частині доставки товару. Виходячи з наведено, оскільки відсутні відносини між ДП «Закарпаттявторкольормет» та перевізниками при виконанні договорів, укладених з ТОВ «ВП «Вторзаготметал»» та ТОВ «Металонг-Інвест», не несло витрат з доставки товару, як наслідок у позивача відсутні товарно-транспортні накладні на придбання брухту чорних металів.

Згідно вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії повинні мати та пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Тобто документи на вантаж, у тому числі і товарно-транспортні накладні мають бути в наявності у перевізника для можливості пред'явлення їх уповноваженим особам, які здійснюють контроль на автомобільному транспорті (ліцензійні умови) та в сфері безпеки дорожнього руху. Отже, дана стаття регламентує дії перевізника товару, а не покупця.

Правила перевезеня вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, на які посилається відповідач, видані на виконання Програми заходів із забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадань та безпеки пасажирів на транспорті, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 05.01.1995 року № 7. Сама програма розроблена у відповідності до Державної програми боротьби із злочинністю, затвердженої Постановою Верховної Ради України від 25.06.1993 року та на виконання рішення Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю від 18.02.1994 року № 12. Тобто самі правила стосуються виключно порядку здійснення перевезень та не мають відношення до бухгалтерського та податкового обліку підприємств та не встановлюють правила ведення зазначених видів обліку.

Відсутність товарно-транспортної накладної ще не свідчить про відсутність господарської операції між позивачем та контрагентами, якщо такі операції підтверджені іншими первинними документами. Зокрема, факт передачі товару від контрагентів позивачу та набуття позивачем на цей товар права власності за даними укладених договорів підтверджується закупівельними актами, що були надані відповідачу під час перевірки у повному обсязі.

Фактичне здійснення господарської операції має перевірятися на підставі аналізу фізичної та технічної можливості здійснення платником податків операцій з урахуванням часу та обсязі господарських операцій, наявності відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, необхідних для ведення відповідного виду господарської діяльності, встановлення зв'язку між фактом придбання товару та господарською діяльністю підприємства, наявності ділової мети в діях платника податку тощо.

Позивач дотримується вимог, які пред'являються до виду діяльності «обробка металевих відходів та брухту», про що свідчить наявність насамперед відповідних ліцензій: в перевіряю чому періоді підприємство мало ліцензії серії АВ № 548780 від 12.07.2007 року та серії АВ № 548744 від 12.07.2007 року на заготівлю, переробку металобрухту чорних металів та заготівлю, переробку металобрухту кольорових металів.

Судом встановлено, що з метою забезпечення ліцензійних умов провадження господарської діяльності із заготівлі, переробки металобрухту кольорових і чорних металів позивачем укладено із Західно-Українським АТ «Вторкольормет», ТОВ «Фонд досліджень та розвитку» договори оренди адміністративного та виробничого корпусів, виробничої площадки, брухтопереробного, вантажопідйомного обладнання та іншого майна. На балансі підприємства окрім того, на права власності обліковуються та використовуються в господарській діяльності вагове обладнання, вимірювальні засоби, що забезпечують проведення радіаційного контролю, та інші спеціалізовані машини та обладнання, транспортні засоби тощо.

Отже, суд приходить висновку, що позивач має достатні виробничі потужності, необхідні для здійснення відповідних технологічних процесів під час заготівлі та переробки металобрухту.

Відповідно у трудових відносинах з підприємством перебуває достатня кількість висококваліфікованих фахівців, необхідних для забезпечення такого виду діяльності, зокрема середньооблікова кількість працюючих у 2010 року на даному підприємстві складала 20 чоловік.

Враховуючи вищенаведене, позивач мав достатньо трудових ресурсів та виробничих потужностей для можливості придбання підприємством значних обсягів металобрухту від постачальників, у тому числі й від ТОВ «ВП «Вторзаготметал»» та ТОВ «Металонг-Інвест».

Ділова мета в діях позивача - придбання у ТОВ «ВП «Вторзаготметал»» та ТОВ «Металонг-Інвест» брухту та відходів чорних металів, які підприємство у подальшому реалізувало на адресу своїх покупців, таких наприклад, як ТОВ «Трансмет», ТОВ «Українська торгівельна компанія», ТОВ фірма «Карпати ЛТД» та інших, отримуючи від зазначених операцій значний дохід, що перевищує витрати підприємства у зв'язку з його придбанням.

Судом встановлено, що фактично брухт, що придбався у різних постачальників накопичувався на спеціалізованому майданчику підприємства, розташованому за адресою: Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Лавріщева, буд. 54, для подальшого формування єдиних партій вантажу, який надалі завантажувався у вагони та транспортувався залізницею до покупців.

Вищезазначені операції підтверджуються: а) витратними накладними, за якими відбувається перехід власності на товар; б) банківськими виписками, що свідчать про оплату поставленого товару; в) залізничними квитанціями, виданими підрозділами укрзалізниці, якими здійснювалася доставка товару; г) податковими накладними, виписаними позивачем за фактом поставки товару; д) іншими первинними документами, необхідність яких визначена Законом України «Про металобрухт» (акт приймання-передачі товару, акт походження металів чорних вторинних - ДСТУ 4121-2002, посвідчення на відповідність вимог пожежної, взривної, екологічної та радіаційної безпеки).

Таким чином суд приходить висновку, що на підприємстві мало місце фактичне здійснення господарських операцій з ТОВ «ВП «Вторзаготметал»» та ТОВ «Металонг-Інвест», що спричинило реальні зміни майнового стану ДП «Закарпаттявторкольормет». Фактично позивач придбав брухт чорних металів з метою перепродажу третім особам та дані дії не суперечать умовам договорів та вимогам чинного законодавства України.

Враховуючи викладене, суд приходить до наступного: висновки інспекторів базуються не на нормах чинного законодавства України, а на суб'єктивних припущеннях перевіряючими, якими під час перевірки не надано фактичних доказів, пов'язаних з прямими порушеннями норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» (чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Судом встановлено, що господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «ВП «Вторзаготметал»» і ТОВ «Металонг-Інвест» є такими, які спрямовані на настання реальних наслідків, а первинні документи, отриманні за фактом здійснення із зазначеними контрагентами господарських операцій - відповідають сутності щодо змісту здійснених операцій, тому є підставою для відображення в регістрах бухгалтерського та податкового обліку підприємства.

Актом перевірки визначено факт завищення позивачем валових витрат підприємства в сумі 260 332,00 грн., які понесені ДП «Закарпаттявторкольормет» за фактом придбання у ПП ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_4 металоконструкцій та батарей чавунних.

Судом встановлено, що у період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року позивач у межах здійснення своєї фінансово-господарської діяльності не придбав у ПП ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_4 брухту та відходів чорних металів. Відповідно до первинних документів, що підтверджують здійснення господарських операцій, а саме: за даними отриманих від ПП ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_4 накладних позивач придбав у зазначених приватних підприємців металоконструкції б/в та батареї чавунні б/в, інших документів, які б свідчили, що реалізовані ПП ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_4 вироби є металобрухтом підприємство не отримувало.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про металобрухт», металобрухт - це непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їх сплавів. Судом встановлено, що підприємство не отримувало від ПП ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_4 актів списання або інших документів, що містять рішення цих власників металоконструкцій б/в та батарей чавунних б/в про визнання їх такими, що втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу чи мають непоправний брак. Отже, придбані у ПП ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_4 вироби не набували для останніх статусу металобрухту.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України «Про металобрухт» ліцензуванню не підлягає діяльність фізичних осіб - суб'єктів господарювання і юридичних осіб, пов'язана із збиранням та реалізацією промислового брухту чорних та кольорових металів, який утворився в результаті їх діяльності.

Отже, ПП ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_4 по відношенню до позивача не здійснювали діяльності, пов'язаної із заготівлею та переробкою брухту чорних металів, внаслідок чого не мали необхідності отримувати відповідну ліцензію.

Рішенням посадових осіб підприємства придбаний товар був визначений, як металобрухт та в подальшому був реалізований ВАТ «Славутський РМЗ». В акті перевірки міститься інформація щодо наявності на підприємстві актів про переведення придбаних ТМЦ в брухт та відходи чорних металів.

В акті перевірки посадові особи податкового органу відмічають, що накладні, отримані від ПП ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_4 не містять відомостей щодо ідентифікації особи постачальника, а саме: інші реквізити, крім прізвища та ініціалів приватного підприємця, що унеможливлює встановлення постачальника.

Судом встановлено, що в отриманих накладних від ПП ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_4 міститься назва документа, дата його складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, а також власний підпис ПП ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_4, що дає можливість ідентифікувати осіб, що брали участь в здійсненні господарської операції.

Враховуючи вищенаведене, висновки відповідача про завищення позивачем валових витрат в сумі 260 332,00 грн., які понесені позивачем за фактом здійснення господарської операції з ПП ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_4, є безпідставними та такими, що суперечать вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Судом встановлено, що в п.п.3.1.2 п.3.1. та п.п.3.2.2 п.3.2 акту перевірки відповідач робить висновки про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту підприємства на суму придбаних у ТОВ «Ельгуна Стілл» послуг з організації перевезень вантажів, загальна вартість яких склала 33 451,20 грн.(в т.ч. ПДВ - 5 575,20 грн.).

Дані висновки відповідача посилаються на відсутність товарно-транспортних накладних та недостатність інформації щодо змісту господарської операції за наданими до перевірки актами виконаних робіт, що не дає можливості перевіряючим особам встановити зв'язок зазначених витрат з господарською діяльністю підприємства.

На підставі договору за № 02/11 від 25.02.2011 року, укладеним між позивачем та ТОВ «Ельгуна Стілл», останній був зобов'язаний надати послуги з організації перевезень вантажів, які полягають у наступному: а) визначення типів та кількості автомобілів, необхідних для здійснення перевезень вантажів в залежності від обсягу та характеру перевезень, забезпечення подання транспортного засобу за всіма пунктами завантаження; б) подання на завантаження справного транспортного засобу, придатного для перевезення відповідного виду вантажу; в) організація доставки вантажу Замовника в пункт призначення та видача його уповноваженій на отримання вантажу особі (вантажоодержувачу); г) прийняття на себе відповідальності за збереження на шляху вантажів, що перевозяться автомобільним транспортом; д) за згодою із Замовником здійснення завантаження вантажу в транспортний засіб.

За фактом виконання послуг, передбачених вищезазначеним договором ТОВ «Ельгуна Стілл» надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Судом встановлено, що вищезазначені документи оформленні з дотриманням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, а саме: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) містять наступні обов'язкові реквізити: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом також встановлено, що факт здійснення господарської операції підтверджується не тільки договірною документацією та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), але й банківськими виписками та податковими накладними, наданими під час перевірки відповідачу у повному обсязі.

Усі зазначені документи на підприємстві є носієм інформації щодо кожного факту здійснення господарської операції, які відбулися у березня 2011 року, у т.ч. по взаємовідносинах з ТОВ «Ельгуна Стілл».

Відсутність товарно-транспортних накладних не свідчить про безумовну відсутність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ельгуна Стілл», якщо такі операції підтверджуються іншими первинними документами.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що правочини вчинені між позивачем та ТОВ «Ельгуна Стілл» є такими, що здійснені без мети реальних наслідків.

Такі висновки відповідач робить посилаючись виключно на дані акту від 14.03.2012 року за № 4/22-5/34902709 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ельгуна Стілл» з питань взаємовідносин з платниками податків за березень 2011 року та квітень 2011 року».

Судом встановлено, що позивач не є структурним підрозділом ТОВ «Ельгуна Стілл», а є самостійною юридичною особою, яка має окремий баланс, поточні рахунки в банківських установах, печатку зі своїм найменуванням та реквізитами. Отже, в разі наявності будь-яких порушень порядку здійснення господарської діяльності ТОВ «Ельгуна Стілл», вони не можуть впливати на результати діяльності позивача та не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки відповідно до вимог ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Зі змісту акту перевірки встановлено, що ТОВ «Ельгуна Стілл» мало господарські взаємовідносини з постачальником ТОВ «Майстерня заходів», який відсутній за податковою адресою, та постачальниками ТОВ «Актив Медія», ТОВ «Сакбі», ТОВ «Агенство Незалежної експертизи «М.Т.К.»», підписи в податковій звітності яких є підробленими та виконані іншими особами. Відносно службових осіб ПАТ КБ «Інтербанк» за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах 03 лютого 2012 року прокуратурою м. Київ порушено кримінальну справі за № 50-6270.

Судом також встановлено, що позивач взаємовідносин з ТОВ «Майстерня заходів», ТОВ «Актив Медія», ТОВ «Сакбі», ТОВ «Агенство Незалежної експертизи «М.Т.К.»» та ПАТ КБ «Інтербанк» не мав, договори не укладав, розрахунки не проводив, а отже не може нести відповідальності за незаконні дії інших осіб.

На підставі ст.ст. 203, 234, 228 Цивільного кодексу України правочини можуть визнаватися недійсними лише у судовому порядку.

У відповідності до ст.20 Податкового кодексу України органам Державної податкової служби не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними або нікчемними чи фіктивними.

У відповідності до вимог ч.2 ст.1 Цивільного кодексу України до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закріплений конституційно принцип законності також міститься і в п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, згідно з яким посадові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

У відповідності до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні діяння, яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже факт існування кримінальної справи не є доказом наявності вини та умислу у фізичних осіб, котрі діяли від імені підприємства, оскільки таким може бути лише вирок суду , постановлений у кримінальний справі щодо скоєного злочину.

Враховуючи вищенаведене висновки відповідача щодо завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту підприємства на суму придбаних у ТОВ «Ельгуна Стілл» послуг є безпідставним.

Судом встановлено, що в акті перевірки відповідач визначає факт завищення позивачем податкового кредиту в сумі 8 556,00 грн. за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року за рахунок неправильного визначення підприємством коефіцієнта розподілу сум ПДВ у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), які брали участь у оподаткованих та звільнених від оподаткування операцій:

за січень 2011 року - 1279,00 грн.;

за лютий 2011 року - 1456,00 грн.;

за березень 2011 року - 3925,00 грн.;

за квітень 2011 року - 501,00 грн.;

за травень 2011 року - 234,00 грн.;

за червень 2011 року - 1809,00 грн.;

за липень 2011 року - 776,00 грн.;

за серпень 2011 року - 469,00 грн.;

за вересень 2011 року - 407,00 грн.;

за жовтень 2011 року - 382,00 грн.;

за листопад 2011 року - 320,0 грн.;

за грудень 2011 року - 268,00 грн.

Стосовно даного порушення відповідач стверджує, що при обчисленні коефіцієнта розподілу позивач не мав право враховувати в обсяг оподаткованих операцій умовний продаж товару в сумі 26 974,02 грн. згідно видаткової накладної № 4 від 31.01.2011 року, оформленої підприємством у зв'язку з відвантаженням чорного брухту в сумі 26 974,02 грн., який підприємство придбало у 2010 року з ПДВ і рахувався у залишку на 01.01.2011 року по рах.201.

У відповідності до вимог п.199.2 ст.199 Податкового кодексу України, частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина, застосовується протягом поточного календарного року.

Відповідно до п.199.3 ст.199 Податкового кодексу України, платники податку, у яких протягом попереднього календарного року були відсутні неоподатковані операції, а такі неоподатковані операції почали здійснюватися у звітному періоді, а також новостворені платники податку проводять у поточному календарному році розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях на підставі розрахунку, визначеного за фактичними даними обсягів з постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій першого звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі операції.

Розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях подається до контролюючого органу одночасно з податковою декларацією звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі оподатковувані та неоподатковувані операції.

Враховуючи вищенаведене, для визначення коефіцієнта розподілу сум ПДВ у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), які брали участь у оподаткованих та звільнених від оподаткування операціях, платник податків має підрахувати обсяг з постачання оподаткованих операцій, обсяг з постачання звільнених операцій та сукупний обсяг постачання.

У відповідності до п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України постачання товарів - це будь яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарі за рішенням суду.

Постачанням товарів також вважаються: а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу; б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства; в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов'язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню); г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність д) ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника; е) передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

Отже, умовний продаж товару в сумі 26 974,02 грн. здійснений позивачем у зв'язку з продажем чорного брухту в сумі 26 974,02 грн. без врахування ПДВ, придбаного підприємством у 2010 року з ПДВ, є постачанням товарів, що оподатковуються за ставкою 20 %.

Враховуючи вищенаведене, позивач правомірно при обчисленні коефіцієнта розподілу нарахував в обсяг оподаткованих операцій умовний продаж товару в сумі 26 974,02 грн.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Частиною 1 ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що позовні вимоги дочірнього підприємства «Закарпаттявторкольормет» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.11, 17, 94, 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства «Закарпаттявторкольормет» до Державної податкової інспекції у місті Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби форми «Р» від 26.04.2013 року за № 0000633500.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби форми «Р» від 26.04.2013 року за № 0000622341.

Стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства «Закарпаттявторкольормет» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 (нуль) копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Д.В. Іванчулинець