Постанова № 35795292, 25.11.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/6849/13-а

25.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кобаля М.І.,

суддів Воробйової С.О. ,

Курапової З.І.

секретар судового засідання Чумаченко Н.Г.

за участю сторін:

представник позивача, Джанкойського міжрайонного прокурора АР Крим- Степаненко Тетяна Олексіївна, посвідчення № 005771 від 25.09.2012,

позивач, - ОСОБА_2 - паспорт НОМЕР_1, виданий Джанкойським МРВ ГУМВС України в Криму від 03.02.2004 року,

представник відповідача, Джанкойського міськрайонного центру зайнятості- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину

неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Джанкойського міськрайонного центру зайнятості на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л. ) від 18.07.13 у справі № 801/6849/13-а

за позовом Джанкойського міжрайонного прокурору АР Крим (вул. Калініна, 17, Джанкой, Автономна Республіка Крим,96100)

в інтересах особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Джанкойського міськрайонного центру зайнятості (вул. Леніна, 8/1,Джанкой,Автономна Республіка Крим,96100)

про визнання неправомірними дій, скасування наказу та спонукання до виконання

певних дій

ВСТАНОВИВ:

Джанкойський міжрайонний прокурор АР Крим звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом в інтересах особи ОСОБА_2 до Джанкойського міськрайонного центру зайнятості, в якому просив визнати дії Джанкойського міськрайонного центру зайнятості щодо ухвалення наказу № НТ 130219 від 19.02.2013 про припинення виплати допомоги по безробіттю, зняття з обліку безробітних ОСОБА_2 - неправомірними; скасувати наказ № НТ 130219 від 19.02.2013 про припинення виплати допомоги по безробіттю, зняття з обліку безробітної ОСОБА_2; зобов'язати Джанкойський міськрайонний центр зайнятості поновити ОСОБА_2 на обліку безробітних з 23.01.2013 та поновити виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_2 з 23.01.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.07.2013 позовні вимоги Джанкойського міжрайонного прокурора АР Крим в інтересах особи ОСОБА_2 до Джанкойського міськрайонного центру зайнятості про визнання неправомірними дій, скасування наказу та спонукання до виконання певних дій, - задоволені частково.

Скасовано наказ Джанкойського міськрайонного центру зайнятості № НТ 130219 від 19.02.2013 про припинення виплати допомоги по безробіттю, зняття з обліку безробітної ОСОБА_2.

Зобов'язано Джанкойський міськрайонний центр зайнятості поновити ОСОБА_2 на обліку безробітних з 23.01.2013 та поновити виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_2 з 23.01.2013.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, відповідач, посилаючись, зокрема, на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.07.2013 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

На думку апелянта, рішення суду першої інстанції є незаконним та підлягає скасуванню з одночасним ухваленням нового рішення, через неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції вважає встановленими та невідповідність висновків суду про порушення центром зайнятості як суб'єктом владних повноважень таких принципів адміністративної процедури як обґрунтованість рішення та принцип пропорційності.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, правову позицію, висловлену учасниками судового процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегією суддів встановлено наступне.

ОСОБА_2 була зареєстрована в Джанкойському міськрайонному центрі зайнятості 03.09.2012. Виплату допомоги по безробіттю призначено з 10.09.2012 року по 04.09.2013 року та скорочено на підставі пп.1 п.5 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» у зв'язку з звільненням з останнього місця роботи за власним бажанням (ст.38 КЗпП України) без поважних причин. Виплату допомоги по безробіттю розпочато з 09.12.2012.

10.12.2012 року ОСОБА_2 було призначено чергове відвідування центру зайнятості 08.01.2013 року 14.00 год. На призначений час позивач не з'явилася до центру зайнятості, у зв'язку з чим 09.01.2013 року було прийняте рішення про скорочення ОСОБА_2 виплати допомоги по безробіттю строком на 15 календарних днів на підставі пп.5 п.5 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 08.01.2013 року по 22.01.2013 року за недотримання рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню.

19.02.2013 Джанкойським міськрайоним центром зайнятості прийнятий наказ № НТ 130219, відповідно до якого було припинено реєстрацію ОСОБА_2 як безробітної з 23.01.2013 року на підставі п.7 ч.1 ст.45 Закону України «Про зайнятість населення» за невідвідування центру зайнятості протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про відвідування (тобто с 10.12.2012р. - останньої дати фактичного відвідування -ОСОБА_2 центру зайнятості).

Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що наказ, який є предметом оскарження, прийнятий з порушенням основних принципів адміністративної процедури, без врахування всіх фактичних обставин, а тому позовні вимоги в частині скасування спірного наказу підлягають задоволенню.

Перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції та вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду - скасувати, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Враховуючи те, що апелянтом не заявлялася вимога щодо апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення в частині відмови в задоволенні позову, колегія суддів вважає за необхідним розглядати дану справу в межах поданої апеляційної скарги.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначає Закон України «Про зайнятість населення».

Відповідно до п.2 ч. 2 ст.44 Закону України «Про зайнятість населення» зареєстровані безробітні зобов'язані відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів.

Підстави для припинення реєстрації безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, закріплені ст.45 Закону України «Про зайнятість населення».

Зокрема, в силу п.7 ч. 1 ст.45 вказаного Закону невідвідування без поважних причин територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування (наявність поважних причин підтверджується відповідними документами).

З матеріалів справи вбачається, що 25.01.2013 року на підставі отриманої інформації про тимчасову непрацездатність ОСОБА_2 за період з 09.01.2013 р. по 23.01.2013 р., Джанкойським центром зайнятості до Джанкойської ЦРЛ було направлено запит від 29.01.2013 р. № 01- 07/131.

Згідно відповіді Джанкойської центральної районної лікарні за вих. № 349/01-11 от 08.02.2013 у медичній документації за січень 2013 року не зафіксовано звернення ОСОБА_2 за медичною допомогою.

Згідно до п. 2.18 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України 13.11.2001р. № 455 у разі тимчасової непрацездатності громадян, які шукають роботу, і безробітних видається довідка довільної форми, засвідчена підписом завідувача відділення та печаткою лікувально-профілактичного закладу.

Отже, ця довідка повинна підтверджувати поважну причину невідвідування центру зайнятості за період, який включає день невідвідування до закінчення періоду хвороби.

В силу положень п.14 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення облік громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007р. № 219 (чинного на момент виникнення спірних відносин) , громадяни, які з поважної причини, підтвердженої відповідним документом, не змогли своєчасно звернутися до центру зайнятості у період пошуку роботи у строк, установлений для відвідування, зокрема для надання статусу безробітного, повинні звернутися до центру зайнятості у день, що настає після видужання чи закінчення дії обставин, зумовлених іншою поважною причиною. Цього самого дня громадянинові надається на підставі його заяви статус безробітного.

Поважними причинами, що підтверджені відповідними документами, є хвороба громадянина, смерть членів його сім'ї та родичів, догляд за хворою дитиною віком до 14 років.

У разі коли такий день є святковим, вихідним або неробочим, громадянин повинен звернутися до центру зайнятості у найближчий робочий день. При цьому статус безробітного громадянинові надається згідно з його заявою з дня, що настає після видужання чи закінчення дії обставин, зумовлених іншою поважною причиною.

Відповідно до частини першої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Ураховуючи вказані положення правових норм адміністративного судочинства стосовно принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі та належності доказів, колегія суддів звертає увагу на необґрунтованість висновку суду першої інстанції стосовно поважності невідвідування безробітним центру зайнятості у призначений для відвідування час, адже інформація зафіксована в відповіді Джанкойської центральної районної лікарні (№ 536/01-12 от 05.03.2013), згідно якої ОСОБА_2 знаходилася на диспансерному обліку лікаря гінеколога з серпня 2012 року, а також на записи в амбулаторній картці про звернення ОСОБА_2 в жіночу консультацію 23.08.2012, 27.08.2012, 14.09.2012, 12.11.2012, 26.12.2012 достовірно не доводила факту об'єктивної неможливості відвідування позивачем центру зайнятості 08.01.2013 та з 24.01.2013.

Крім того, проходження позивачем стаціонарного лікування з 14.09.2012 по 19.09.2012 в гінекологічному відділені (картка стаціонарного хворого №153); з 09.01.2013 по 23.01.2013 в гінекологічному відділенні (картка стаціонарного хворого №315), в хірургічному відділенні з 23.02.2013 по 25.02.2013 (картка стаціонарного хворого №2047) підтверджує факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні у період з 09.01.2013 по 23.01.2013 та у період з 22.02.2013 по 25.02.2013, однак не свідчать про наявність обставин непереборної сили, що унеможливлювали б відвідування позивачем центру зайнятості у призначений для відвідування час, адже такі обставини мають бути пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не залежать від волевиявлення особи, підтверджені належними доказами, проте будь - яких доказів звернення позивача до центру зайнятості 08.01.2013 або вже після її видужання, тобто з 24.01.2013 по 19.02.2013, матеріали справи не містять.

Отже, у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 так і не відвідала центр зайнятості за період часу з 24.01.2013 по 19.02.2013, а тому наказом № НТ 130219 від 19.02.2013 було припинено її реєстрацію як безробітної з 23.01.2013 за невідвідування центру зайнятості протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про відвідування (тобто с 10.12.2012р. - останньої дати фактичного відвідування ОСОБА_2 центру зайнятості), про що 20.02.2013 центр зайнятості сповістив ОСОБА_2 (Реєстрацію припинено з 23.01.2013 - на 31 робочий день), що повністю узгоджується з вимогами п.7 ч.1 ст.45 Закону України «Про зайнятість населення».

Судова колегія не приймає в якості належних доказів пояснення свідків, які були допитані в суді першої інстанції, стосовно того, що позивачка знаходилась у важкому стані, а тому не могла особисто з'явитися в центр зайнятості, з огляду на наступне.

Як пояснила сама позивачка у судовому засіданні, після виписки її з лікарні вона заходилася вдома, однак швидку медичну допомогу не викликала, а лікар, який її навідував, будь-яких довідок про неможливість відвідування установ та закладів не надавав.

Отже, на думку колегії суддів, позивачка не змогла підтвердити неможливість відвідування нею центру зайнятості за період з 24.01.2013 по 19.02.2013 з огляду на відсутність відповідних документів, як того вимагає п.14 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення облік громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007р. № 219.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення» у разі припинення реєстрації відповідно до пунктів 4 - 9 частини першої цієї статті безробітний має право на наступну реєстрацію у територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, не раніше ніж через 90 календарних днів з дня зняття з обліку.

Також, згідно п.39, п.40 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, від 20.03.2013р. № 198 особа має право перереєструватися у територіальному органі як безробітна у разі, коли після припинення реєстрації залишилася безробітною та належить до категорії осіб, які зазначені у частині першій статті 43 Закону України "Про зайнятість населення".

Перереєстрація безробітного здійснюється з дня подання відповідної заяви або не раніше ніж через 90 календарних днів з дня припинення попередньої реєстрації відповідно до абзаців дев'ятнадцятого - двадцять другого підпункту 1 за умови повернення коштів, отриманих за період попередньої реєстрації, та абзацу другого підпункту 2 пункту 37 цього Порядку.

Виходячи з вищевикладеного, поновлення на обліку можливе при особистому зверненні безробітного, тому, оскільки минуло 90 календарних днів з дня припинення реєстрації, ОСОБА_2 було направлено лист-запрошення вих. № ДЦ-01-2270/0/6-13 від 19.04.2013 про відвідування центру зайнятості для поновлення на обліку, в якому позивачу також було роз'яснено, що при наявності документів, що підтверджують поважну причину невідвідування нею центру зайнятості, Джанкойський міськрайоний центр зайнятості має право відмінити попередньо прийняті рішення про скорочення допомоги по безробіттю та зняття з обліку (а.с.74-75).

Отже, наведені обставини підтверджують готовність Джанкойського міськрайонного центру зайнятості поновити на обліку ОСОБА_2 при її особистому зверненні.

Проте, фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач не відвідала центр зайнятості у призначену для відвідування дату, тобто 08.01.2013, а також не з'явилась до центру зайнятості після її видужання, а саме 24.01.2013, при цьому підтверджуючих документів щодо поважної причини невідвідування центру зайнятості 08.01.2013 та з 24.01.2013 до центру зайнятості не надала. Отже, доказів її звернення протягом тривалого періоду часу та по цей час до центру зайнятості матеріали справи не містять, позивачем не надано, а судом не добуто.

Таким чином, на думку колегії суддів, аналіз наведених норм та обставин дає підстави вважати, що у справі, яка розглядається, позивачем документально не підтверджено поважність причин, з яких вона не змогла своєчасно звернутися до центру зайнятості, або звернутися у день, що настав після її видужання чи закінчення дії обставин, зумовлених іншими поважними причинами.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для поновлення ОСОБА_2 на обліку безробітних з 23.01.2013 є помилковим, оскільки суперечить діючому законодавству.

На думку колегії суддів відповідач, як суб'єкт владних повноважень аргументовано, посилаючись на докази, довів суду правомірність свого рішення, та спростовував твердження позивача про порушення його права, свобод чи інтересів, мотивація та докази, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, дають апеляційній інстанції підстави для постановлення висновків, які спростовують правову позицію суду першої інстанції, у зв'язку з чим, судова колегія дійшла до висновку про наявність усіх законних підстав для задоволення вимог апеляційної скарги Джанкойського міськрайонного центру зайнятості.

Статтями 159, 163 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні; в мотивувальній частині зазначаються встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Все вище перелічене є підставою для скасування постанови суду першої інстанції в порядку пункту 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

На підставі викладеного, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 4 частини першої статті 202, статтею 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Джанкойського міськрайонного центру зайнятості на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л. ) від 18.07.13 у справі № 801/6849/13-а задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л. ) від 18.07.13 у справі № 801/6849/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 02 грудня 2013 р.

Головуючий суддя підпис М.І. Кобаль

Судді підпис С.О. Воробйова

підпис З.І.Курапова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.І. Кобаль