Ухвала суду № 35794850, 28.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 р.Справа № 820/7938/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2013р. по справі № 820/7938/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атріум-Буд"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Атріум-Буд» (далі по справі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по справі -відповідач), в якому просило суд:

- скасувати податкове повідомлення - рішення від 17.04.2013 року № 0000172204 та податкове повідомлення-рішення від 17.04.2013 року № 000182204;

- стягнути з державного бюджету України на користь ТОВ «Атріум-Буд» суму сплаченого судового збору.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2013 року зазначений позов задоволено повністю.

Скасовано податкове повідомлення - рішення від 17.04.2013 року №0000172204 та податкове повідомлення-рішення від 17.04.2013 року № 000182204.

Стягнуто з Державного бюджету України через УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова (код 37999628, адреса: 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд.29) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атріум-Буд" (61058, м. Харків, вул. Чичибабіна, б. 1, літера «А-5-7», код ЄДРПОУ 24287905) судові витрати у розмірі 783,00 грн. (сімсот вісімдесят три грн. 00 коп.).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Податкового кодексу України.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Атріум-Буд» зареєстровано в якості юридичної особи 23.09.1997 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 24287905), перебуває на обліку в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова та є платником податку на додану вартість з 06.06.2007 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, довідкою про взяття на облік платника податків, свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Спеціалістами Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області) 03.04.2013 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Атріум-Буд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року, за наслідками якої складений акт від 03.04.2013 року № 1309/2204/24287905.

За наслідками проведення перевірки ТОВ «Атріум-Буд» встановлені порушення п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, ст. 134, п. 135.1 ст. 135, ст. 138, ст. 139, п. 152.1 ст. 152 Податкового кодексу України, що призвело до завищення у періоді з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року: доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у загальній сумі 52 595 грн.; витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у загальній сумі 203 994 грн.; витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 152 714 грн. та, як наслідок, заниження податку на прибуток в розмірі 32 070 грн. та порушення ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення у періоді з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року: податкового зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 10519 грн. у листопаді 2012 року; податкового кредиту з ПДВ у загальній сумі 40 799 грн. у листопаді 2012 року, у тому числі заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у сумі 30 543 грн.

На підставі вищевказаного акту Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби винесене податкове повідомлення-рішення від 17.04.2013 року № 000182204, яким визначена сума грошового зобов'язання за платежем по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 40 087,50 грн., у тому числі за основним платежем - 32070,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 8017,50 грн. та податкове повідомлення-рішення від 17.04.2013 року № 0000172204, яким визначена сума грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 38 178,75 грн., у тому числі за основним платежем - 30543,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7635,75 грн.

Позивач, скориставшись своїм правом на адміністративне оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень, направив скарги до Головного управління Міндоходів у Харківській області та до Міністерства доходів і зборів України, за результатами розгляду яких винесене рішенням Головного управління Міндоходів у Харківській області від 18.06.2013 року № 244/10/20-40-10-04-17, яким скарга ТОВ «Атріум-Буд» залишена без задоволення, податкові повідомлення-рішення - без змін та рішенням про результати розгляду скарги Міністерства доходів і зборів України від 08.08.2013 року № 8511/6/99-99-10-01-15, яким скарга платника податків залишена без задоволення, податкові повідомлення-рішення - без змін.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, що кореспондується також з приписами пп.20.1.3 п.20.1 ст.20 Кодексу.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом (п.п. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Порядок та особливості проведення документальних позапланових перевірок визначено положеннями ст.ст.78, 79 Податкового кодексу України.

Виходячи зі змісту положень ст.79.1 ст.79, 78.4. ст. 78 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення, яке оформлюється наказом, та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється в разі, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки № 1309/2204/24287905 від 03.04.2013 року, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали встановлені в ході перевірки обставини формування позивачем витрат по отриманих будівельних робіт від ТОВ «Тібус» у IV кварталі 2012 року, а також включення до складу податкового кредиту у листопаді 2012 року сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Тібус», які не можуть вважатися підставою для формування податкового кредиту, оскільки на думку податкового органу господарська діяльність ТОВ «Тібус» за період 2012 - 2013 роки має ознаки нереальності здійснення.

Саме ці обставини на думку відповідача призвели до заниження суми податку на прибуток в розмірі 32070 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Тібус», а також до заниження суми податку на додану вартість у розмірі 30543 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Тібус».

Колегія суддів зазначає, що висновок відповідача про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства України ґрунтується головним чином на аналізі характеру господарської діяльності контрагента позивача - ТОВ «Тібус.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Атріум-Буд» та ТОВ «Тібус» були укладені наступні договори:

Договір № 0111-55С від 01.11.2012 року на виконання підрядних робіт, відповідно до умов якого ТОВ «Атріум-Буд» (замовник) доручає, а ТОВ «Тібус» (підрядник) приймає на себе зобов'язання виконати роботи з поточного ремонту музею Чугуєво-Бабчанського лісного коледжу за адресою: Харківська область, Чугуївський район, смт. Кочеток, вул. Чугуївська, 43, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. На виконання умов вищевказаного договору сторонами складений та підписаний акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2012 року, договірна ціна, відомість ресурсів, розрахунки витрат, довідка про вартість виконаних будівельних робіт. Окрім того, ТОВ «Тібус» на адресу ТОВ «Атріум-Буд» виписана податкова накладна від 12.11.2012 року № 32 на загальну суму 61 536,00 грн. у тому числі ПДВ - 10 256,00 грн..

Договір № 0111-209С від 01.11.2012 року на виконання підрядних робіт, відповідно до умов якого ТОВ «Атріум-Буд» (замовник) доручає, а ТОВ «Тібус» (підрядник) приймає на себе зобов'язання виконати роботи з капітального ремонту м'якої крівлі за адресою: смт. М. Данилівка, вул. Юбілейна, 7, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. На виконання умов вищевказаного договору сторонами складений та підписаний акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2012 року, договірна ціна, відомість ресурсів, розрахунки витрат, довідка про вартість виконаних будівельних робіт. Окрім того, ТОВ «Тібус» на адресу ТОВ «Атріум-Буд» виписана податкова накладна від 07.11.2012 року № 20 на загальну суму 62 186,40 грн. у тому числі ПДВ - 10 364,40 грн..

Договір № 0211-308С від 02.11.2012 року на виконання підрядних робіт, відповідно до умов якого ТОВ «Атріум-Буд» (замовник) доручає, а ТОВ «Тібус» (підрядник) приймає на себе зобов'язання виконати роботи з поточного ремонту житлової будівлі за адресою: м. Харків, пр-т Перемоги, 66-В, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. На виконання умов вищевказаного договору сторонами складений та підписаний акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2012 року, договірна ціна, відомість ресурсів, розрахунки витрат, довідка про вартість виконаних будівельних робіт. Окрім того, ТОВ «Тібус» на адресу ТОВ «Атріум-Буд» виписана податкова накладна від 07.11.2012 року № 17 на загальну суму 58 500,00 грн. у тому числі ПДВ - 9 750,00 грн..

Договір № 0211-309С від 02.11.2012 року на виконання підрядних робіт, відповідно до умов якого ТОВ «Атріум-Буд» (замовник) доручає, а ТОВ «Тібус» (підрядник) приймає на себе зобов'язання виконати роботи з поточного ремонту житлової будівлі за адресою: м. Харків, пр-т Перемоги, 78, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. На виконання умов вищевказаного договору сторонами складений та підписаний акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2012 року, договірна ціна, відомість ресурсів, розрахунки витрат, довідка про вартість виконаних будівельних робіт. Окрім того, ТОВ «Тібус» на адресу ТОВ «Атріум-Буд» виписана податкова накладна від 07.11.2012 року № 19 на загальну суму 62 570,40 грн. у тому числі ПДВ - 10 428,40 грн..

Оплата вартості виконаних робіт проводилась в безготівковій формі згідно з платіжними дорученнями.

Вищезазначені договори були укладені ТОВ «Атріум-Буд» з метою виконання зобов'язань за договорами, з Замовниками будівельних робіт, а саме: з Чугуєво-Бабчанським лісним коледжем (договір № 55 від 01.11.2012 року з договірною ціною, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2012 року), з Департаментом житлового господарства (договір № 308 від 02.11.2012 року з договірними ціною, локальним кошторисом, відомостями ресурсів, розрахунками витрат, дефектним актом, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2012 року), з Малоданілівською селищною радою (договір № 209 від 01.11.2012 року з договірною ціною, локальним кошторисом, відомостями ресурсів, розрахунками витрат, дефектним актом, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2012 року).

При цьому колегія суддів зазначає, що при укладанні договорів ТОВ «Атріум-Буд» із Замовниками домовилися щодо права позивача залучати до виконання робіт субпідрядні організації. Крім того в штаті позивача відсутній необхідній технічний персонал на виконання вищезазначених підрядних робіт, що підтверджується штатним розписом на 2012 рік. Різниця між сумами договорів з замовниками позивача та сумами договорів із субпідрядниками є доходом підприємства (різниця складає приблизно 2-2,5 % від суми договору).

Всі результати операцій були включені до бухгалтерського та податкового обліку поточного періоду та відповідно відображені у Податковій Декларації з ПДВ за листопад 2012 року. Загальний дохід за листопад 2012 року склав 778777 грн., витрати склали 739196 грн. Позитивне значення різниці між сумами податкового зобов'язання та кредиту за листопад 2012 року склало 7916 грн.

Вищезазначені суми були віднесені до складу валових доходів та витрат у 4-му кварталі 2012 року та відображені наростаючим підсумком у Декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік. Загальний прибуток від діяльності підприємства за 2012 рік склав 301248 грн.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з акту перевірки позивача від 03.04.2013 року № 1309/2204/24287905 вбачається, що під час проведення перевірки у податкового органу були в наявності всі вищезазначені первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «Тібус», жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірного правочину, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами відповідачем не пред'являлось.

У відповідності до пп. 14.1.34 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з положеннями п. 14.1.27 Податкового кодексу України витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138. витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з приписами пп.138.10.2 (г), пп. 138.10.3 (г) п.138.10, 138 ст.138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються: винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Відповідно до абз.1 п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також відвід того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 Кодексу).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Згідно п.п.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Згідно з п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п. 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Колегія суддів зауважує, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Отже для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, виписані ТОВ «Тібус», в результаті здійснення вказаних вище господарських операцій, відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме податкові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість проданих товарів, ціну продажу.

Разом з тим, наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції не встановлено фактів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаному в акті перевірки контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання. Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Всі первинні документи позивача оформлені належним чином згідно вимог до оформлення первинних документів визначених ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином колегія суддів вважає, що наявність в матеріалах справи документів дає достатні підстави дійти висновку про фактичне виконання умов договорів із контрагентом, крім цього, зі змісту первинних документів в діяльності позивача та його контрагента наявні розумні економічні та організаційно-адміністративні причини для укладання договорів, а також наявні чинники, з якими закон пов'язує можливість формування позивачем податкового кредиту за спірними операціями, зокрема витрати позивача за цими договорами повною мірою пов'язані з його господарською діяльністю.

Тому позивачем було правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаних господарських операціях та правомірно сформовано валові витрати за відповідний податковий період.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування (Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби").

Отже висновки відповідача про можливе порушення податкового законодавства контрагентом позивача - ТОВ «Тібус» колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

У відповідності до рішення Верховного суду України від 31 січня 2011 року по справі №21-42а10, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження його розміру. Платник податку не повинен відповідати за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що посилання відповідача стосовно порушень вказаних в акті перевірки є не обґрунтованими.

Відповідачем не надано належних доказів щодо нікчемності договорів між позивачем та зазначеним в акті перевірки контрагентом, тому і не приймається до уваги.

Таким чином правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того колегія суддів не приймає до уваги твердження відповідача стосовно неможливості здійснення будівельних робіт ТОВ «Тібус». Оскільки матеріали справи містять копію податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2012 року, що був наданий ТОВ «Тібус» на адресу податкового органу та факт прийняття якого підтверджується копією долученої до матеріалів справи квитанції № 2, в якій зазначено, що документ прийнятий на районному рівні. Відповідно до показників вказаного розрахунку вбачається, що у 4 кварталі у ТОВ «Тібус» працювало у штаті 5 осіб.

Зі змісту акту перевірки позивача від 03.04.2013 року № 1309/2204/24287905 вбачається, що фактично єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов до висновків, викладених в акті, є виключно висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Тібус» за листопад 2012 року від 25.02.2013 року № 726/2240/36222404, проте з цього приводу суд зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Також колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься копія постанови Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2013 року по справі № 820/2210/13-а за позовом ТОВ «Тібус» до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС про визнання дій незаконними, якою позов задоволений, в тому числі визнані протиправними дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС з проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Тібус» за період листопад 2012 року та складання акту від 25.02.2013 року № 726/2240/36222404 та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2013 року по справі № 820/2210/13-а, якою вищевказана постанова залишена без змін.

Вказані судові рішення набули законної сили і тому колегія суддів при вирішенні даної справи також бере до уваги правові позиції, що викладені у згаданих судових актах.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість та безпідставність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 17.04.2013 року №0000172204, № 000182204, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2013р. по справі № 820/7938/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Зеленський В.В.Судді(підпис) (підпис) Пянова Я.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В.