Ухвала суду № 35794799, 21.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 р.Справа № 816/648/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.10.2013р. по справі № 816/648/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування" (далі по справі -позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по справі -відповідач), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 вересня 2012 року №0000391507.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.10.2013 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.10.2013р. по справі №816/648/13-а скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що позивач здійснює діяльність з пошуку, розвідки корисних копалин на Покровській площі на підставі спеціального дозволу на користування надрами № 1727 від 10.08.2011 року. З урахуванням наявної стадії геологічного вивчення Покровської площі позивачем була проведена початкова геолого-економічна оцінка, яка полягає в обґрунтуванні доцільності інвестування пошуково-розвідувальних робіт на ділянках, перспективних щодо відкриття родовищ корисних копалин. За результатами оцінки було складено звіт про науково-дослідну роботу «Геолого-еклномічна оцінка можливого промислового значення Покровської площі». За висновками даного звіту термін окупності капіталовкладень, розрахований на основі накопиченого потоку готівки становить 13,8 років, аналіз показників розробки Покровської площі дає підстави зробити висновок про економічну доцільність впровадження проекту. Отже пошук корисних копалин на Покровській площі є довготривалим проектом, який не передбачає миттєвої економічної віддачі та спланований з метою отримання прибутку, що не виключає наявність комерційних ризиків.

Враховуючи викладене, наполягає на безпідставності висновків акту перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування" та протиправності прийнятих на їх підставі податкових повідомлень-рішень.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 31 серпня 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування" код ЄДРПОУ 31354329 бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань за червень 2012 року.

За результатами перевірки складено Акт від 31 серпня 2012 року №2611/15-3/31354329, у якому відображено порушення вимог підпункту 4.1.5 пункту 4.1 статті 4, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2012 року у сумі 2219476,00 грн.

За висновками перевірки порушення податкового законодавства ТОВ "ПК "Газвидобування" виникло у зв'язку з тим, що за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства встановлено, що ТОВ ПК "Газвидобування" здійснювалось укладання договорів на придбання товарів, робіт та послуг, які не використовувались у діяльності підприємства з метою отримання прибутків, а для ведення завідомо збиткової діяльності, що порушує суспільний порядок та не породжує ніяких зобов'язань державного бюджету в плані бюджетного відшкодування ПДВ.

Перевіркою встановлено, що ТОВ "ПК "Газвидобування" сплачено до державного бюджету податків та зборів станом на 01 серпня 2012 року 22956,35 грн., в той час як заявлено до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість станом на 01 серпня 2012 року 16214765,00 грн..

Оскільки сума заявленого бюджетного відшкодування за І півріччя 2012 року перевищує суму надходжень податків до державного бюджету в 706,3 разів, підприємство не дотримується один із принципів, на яких ґрунтується податкове законодавство України, а саме фіскальна достатність, визначена у підпункту 4.1.5 статті 4 Податкового Кодексу України.

Тому на думку податкового органу у позивача відсутні підстави для отримання бюджетного відшкодування у сумі 2219476,00 грн.

На підставі вищезазначеного Акту перевірки Державною податковою інспекцією м. Полтави Полтавської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення від 14 вересня 2012 року №0000391507, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 12219476,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 1109738,00 грн..

За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 14 вересня 2012 року №0000391507 залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості, а також з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень повністю доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову та скасування оскаржуваних рішень відсутні.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, що кореспондується також з приписами пп.20.1.3 п.20.1 ст.20 Кодексу.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом (п.п. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Порядок та особливості проведення документальних позапланових перевірок визначено положеннями ст.ст.78, 79 Податкового кодексу України.

Виходячи зі змісту положень ст.79.1 ст.79, 78.4. ст. 78 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення, яке оформлюється наказом, та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється в разі, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи, у декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року позивач зарахував суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, з господарських операцій, пов'язаних з пошуком та розвідкою корисних копалин під час будівництва свердловини 2а Покровської площі.

Між позивачем та ТОВ "Ем-Ай-СВАКО Україна", ТОВ "Шлюмберже Сервісез України", ТОВ " Гео Уелл Сервісез України" було укладено договори, предметами яких були поставка хімічних реактивів для приготування бурових розчинів, виконання геофізичних робіт з похило-спрямованого буріння та цементування свердловин №1,2а. виконання геофізичних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення пошукова свердловина №2а Покровської площі є недобудованою та з 09.02.2012 року поглиблення цієї свердловини призупинене, даний факт також встановлено у суді першої інстанції.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення податковий орган виходив з того, що позивачем укладалися договори на придбання товарів, робіт, послуг, які не використовувалися у господарській діяльності підприємства з метою отримання прибутків, а для ведення завідомо збиткової діяльності.

Як вбачається з акту перевірки причиною виникнення від'ємного значення та відповідно бюджетного відшкодування по податку на додану вартість є укладання ТОВ "ПК "Газвидобування" договорів на придбання товарів, робіт та послуг, які не використовувались в діяльності підприємства з метою отримання прибутків, а для ведення завідомо збиткової діяльності, що порушує суспільний порядок та не породжує ніяких зобов'язань державного бюджету в плані бюджетного відшкодування ПДВ.

В ході перевірки, що ТОВ "ПК "Газвидобування" сплачено до державного бюджету податків та зборів станом на 01 серпня 2012 року 22956,35 грн., в той час як заявлено до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість станом на 01 серпня 2012 року 16214765,00 грн..

При цьому колегія суддів не погоджується з доводами позивача, що чинним законодавством не визначено обов'язку платника податку здійснювати лише прибуткову господарську діяльність, оскільки, характерною ознакою господарської діяльності є її здійснення на власний ризик суб'єкта господарювання, що передбачає неоднозначність наслідків такої діяльності і не виключає її збитковості, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Господарська операція, направлена на отримання доходу, дійсно не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності.

Однак збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської, лише у разі коли платник доведе, що він мав на меті отримання прибутку і здійснював свою діяльність у відповідності з визначеними цілями та його діяльність не дала очікуваного результату з незалежних від нього причин.

При цьому в суді першої інстанції встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи документами, що за період 2006-2012 року господарська діяльність позивача носить збитковий характер.

Відповідно до пп. 4.1.5 ст. 4 Податкового Кодексу України проголошено принцип фіскальної достатності, що полягає у дотриманні балансу між сплатою господарюючим суб'єктом податків та зборів до публічних фондів держави та правом такої особи на отримання відшкодування (податкової пільги), у випадках передбачених законодавством.

Пунктом 198.3. ст.198 Податкового Кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 200.1. статті 200 Податкового Кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності до п. 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового).

Відповідно до пункту 200.4. Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З наведених законодавчих положень випливає, що підставою для формування податкового кредиту по ПДВ та зменшення податкових зобов'язань є сукупність таких обставин, як придбання товарі (робіт, послуг) для використання в господарській діяльності, відображення їх в обліку покупця та наявність належним чином оформлених податкових накладних, первинних документів.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов'язує право платника на податкову вигоду.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема у випадках, якщо для цілей оподатковування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами ( цілями ділового характеру). Крім того, податковий кредит складається не з будь-яких сум нарахованого податку, а лише з тих, які в подальшому використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Господарська діяльність за своєю природою та в розумінні закону завжди направлена на отримання доходу, навіть за умови комерційного ризику, що є нормальним при здійсненні підприємницької діяльності.

Збиткова діяльність особи є господарською у разі коли платник доведе, що він мав на меті отримання прибутку і здійснював свою діяльність у відповідності з визначеними цілями, проте така діяльність не дала очікуваного результату з незалежних від такої особи причин.

Господарська діяльність може включати окремі збиткові операції, однак втрачає економічний зміст та ділову мету за умови, що збитковий характер такої діяльності носить сталий характер.

Формальне дотримання платником вимог законодавства не є підставою для визнання податкової вигоди обґрунтованою. Подання необхідних документі не тягне автоматичного виникнення права на формування податкового кредиту та бюджетне відшкодування, а є лише умовою для під твердження факту реальності господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що використання від'ємного значення по податку на додану вартість можливо лише в періодах, в яких фінансова - господарська діяльність підприємств направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, а тому податкове повідомлення рішення про зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2219476,00 грн. є вірними.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Посилання апелянта на наявність звіту про науково-дослідну роботу „Геолого-економічної оцінки можливого промислового значення (ГЕО-3) Покровської площі" колегія суддів відхиляє, тому як вказаний звіт не свідчить про використання придбаних послуг в господарський діяльності позивача. Доказів, які зміни відбулися в фінансовому та майновому стані підприємства в зв'язку з отриманням цих послуг матеріали справи не містять.

Одержання доходу за рахунок формування валових витрат та податкового кредиту (в тому числі сум бюджетного відшкодування) без здійснення реальної господарської діяльності, що у наступному становить об'єкт оподаткування відповідним податком не є підставою для отримання такого відшкодування. Економічна вигода, як ознака господарської діяльності з метою оподаткування, не полягає в отриманні податкової пільги.

Відповідно до ст.ст. 198, 200 Податкового кодексу України податковий кредит складається з сум нарахованого податку, що в подальшому використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відсутності доказів у позивача щодо використання товарів/послуг для потреб власної господарської діяльності - отримання доходу та доказів використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності (направленої на отримання доходу) витрати, здійснені на отримання таких послуг, не враховуються при визначенні різниці між податкового кредиту, податкового зобов'язання з ПДВ, суми від'ємного значення, що підлягає включенню до декларацій по наступних податкових періодах.

Висновок суду першої інстанції щодо підтвердження позиції відповідача з приводу відсутності у позивача підстави для отримання бюджетного відшкодування у сумі 2219476,00 грн. є вірним.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги позивача щодо висновків суду першої інстанції про правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій, виходячи з такого.

Відповідно до ст.ст. 206, 207 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування відбувається шляхом:

- зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів шляхом подання декларації;

- повернення суми бюджетного відшкодування, шляхом подання декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З податкової звітності позивача вбачається, що сплачено до державного бюджету податків та зборів станом на 01 серпня 2012 року 22956,35 грн., в той час як заявлено до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість станом на 01 серпня 2012 року 16214765,00 грн.

Доводи апелянта про неврахування судом першої інстанції того, що позивачем не подавалася заява про повернення підприємству бюджетного відшкодування з ПДВ до уваги колегією суддів не приймається.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №816/644/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 вересня 2012 року №0000381507, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 13702342,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 3425585,50 грн. (25% від основної суми).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2013 року, у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Таким чином, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 вересня 2012 року №0000381507 є судове рішення, яке набрало законної сили.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлені ці обставини.

Оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено обставини та надано правову оцінку правомірності застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 25% від основної суми, то такі обставини у даному випадку доказуванню не підлягають.

Отже колегія суддів зазначає, що оскільки податковим органом правомірно зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, суд приходить до висновку, що штрафні санкції у розмірі 1109738,00 грн. (50%) застосовані до позивача правомірно.

Допущення арифметичних помилок під час розгляду справи в суді по визначенні суми збільшення грошового зобов'язання та зменшення бюджетного відшкодування судом не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.10.2013р. по справі № 816/648/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Зеленський В.В.Судді(підпис) (підпис) Пянова Я.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В.