Ухвала суду № 35794749, 21.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 р.Справа № 816/5235/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2013р. по справі № 816/5235/13-а

за позовом Приватного підприємства "Ареал"

до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішеннь,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «Ареал» (далі по справі -позивач) звернулося до суду з позовом до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по справі -відповідач), в якому просило суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000842200 від 18.07.2013 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 186356,01 грн. та застосування до позивача штрафної санкції в сумі 93178 грн. (всього 279534,01 грн.) та податкове повідомлення-рішення № 0000862200 від 18.07.2013 р. про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток з приватних підприємств в сумі 229658 грн. та застосування до позивача штрафних санкції в сумі 114829 грн. (всього - 344487 грн.) на загальну суму 624021,01 грн..

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2013 року зазначений позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 18.07.2013 року № 0000862200 та № 0000842200.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Податкового кодексу України.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, приватне підприємство "Ареал" зареєстроване як юридична особа Полтавською районною державною адміністрацією 03.02.2000 року, ідентифікаційний код 30296539, номер запису 1 577 120 0000 003643, а також є платником податку на додану вартість. Відповідно до довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 838877 основними видами діяльності позивача є 10.41 виробництво олії та тваринних жирів; 10.61 виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

В період з 16.05.2013 року по 21.05.2013 року на підставі наказу від 15.05.2013 року № 474 Полтавською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань правомірності декларування податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.04.2012 року по 31.01.2013 року, за результатами якої складено акт від 28.05.2013 року № 726/22/30296539, в якому відображено порушення позивачем, зокрема:

- пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п.137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено валові доходи всього у сумі 1118136 грн,

- п. 138.1, 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено валові витрати чим встановлено завищення валових витрат всього у сумі 1118136,00 грн;

- п. 138.1, 138.2, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, чим завищено податок на прибуток в сумі 195673,79 грн;

- п. 188.1 ст.188, п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, підприємством до податкового кредиту включено суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів, які проведено на підставі безтоварності операцій по ланцюгу постачання товару, чим завищено суму податкового кредиту на загальну суму 186356,01 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Полтавською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області винесено податкові повідомлення-рішення від 18.07.2013 року:

- № 0000842200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 279534,01 грн., в тому числі 186356,01 грн. - за основним платежем, 93178 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями ;

- № 0000862200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 344487 грн., в тому числі 229658 грн. - за основним платежем, 114829 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, що кореспондується також з приписами пп.20.1.3 п.20.1 ст.20 Кодексу.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом (п.п. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Порядок та особливості проведення документальних позапланових перевірок визначено положеннями ст.ст.78, 79 Податкового кодексу України.

Виходячи зі змісту положень ст.79.1 ст.79, 78.4. ст. 78 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення, яке оформлюється наказом, та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється в разі, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки від 28.05.2013 року № 726/22/30296539 позивачем було порушено приписи пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п.137.1 ст. 137 , п. 138.1, 138.2 , 138.8 ст. 138, 139.1.9 п.139.1 ст.139, п. 188.1 ст.188, п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого Приватним підприємством «Ареал» занижено суми ПДВ та податку на прибуток з приватних підприємств, які підлягали сплаті в бюджет в сумі 624021,01 грн.

Колегія суддів зазначає, що висновок відповідача про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства України ґрунтується головним чином на аналізі характеру господарської діяльності контрагентів позивача - ПП "Валга", ТОВ СУРП "Вектор-М", ПП "Зернопром", а саме на висновках: Акту про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Валга" (контрагента Позивача) від 08 квітня 2013 року № 417/22.5-10/30285569, Акту про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Зернопром" (контрагента Позивача) від 10 квітня 2013 року № 434/22.5/32908536, Акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ СУРП "Вектор-М" (контрагента Позивача) від 08 квітня 2013 року № 416/22.5-10/24829234.

В акті перевірки позивача по суті зазначено про неможливість проведення перевірки контрагентів позивача внаслідок ненадання документів та незнаходження ПП "Валга", ТОВ СУРП "Вектор-М", ПП "Зернопром" за юридичною адресою, що фактично не свідчить про нездійснення спірних операцій та про порушення позивачем податкового законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем і ПП "Валга" було укладено договір купівлі-продажу обладнання від 25 квітня 2012 року № 04-12, згідно якого ПП "Валга" (продавець) зобов'язується передати належне йому обладнання у власність ПП "Ареал" (покупця), а покупець зобов'язується прийняти його та сплатити за нього на умовах договору. Найменування: маслопрес ПМ-450 для віджиму масла з масляничних культур (товар). Між позивачем та його контрагентом узгоджено договірну ціну, згідно якої вартість обладнання становить 120000 грн .

На підтвердження реальності господарської операції з придбання у ПП "Валга" вказаного товару за вказаним вище договором позивачем надано до матеріалів справи належним чином завірені копії документів, а саме: рахунок-фактуру, податкову та видаткову накладні, платіжне доручення, акт приймання передачі обладнання, витяг із журналу виданих довіреностей на отримання ТМЦ, картка рахунку 631 за період з 01.04.2012 року по 01.06.2012 року, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за період з 01.04.2012 року по 01.06.2012 року. Доставка обладнання здійснювалася власним транспортом позивача, зокрема транспортним засобом ГАЗ 33021. Відповідно до довідки позивача про наявність основних засобів підприємства, станом на 01.08.2013 року маслопрес ПМ-450 знаходиться на балансі ПП "Ареал".

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП "Ареал" та ТОВ СУРП "Вектор-М" було укладено договір купівлі-продажу від 2 липня 2012 року №020712, згідно якого ТОВ СУРП "Вектор-М" (продавець) зобов'язується передати у власність ПП "Ареал" (покупця), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити зерно сої (товар). Між Позивачем та його контрагентом узгоджено договірну ціну, згідно якої загальна сума договору становить 235010 грн та узгоджено поставити 66,200 тонн сої за ціною 3550 грн за 1 тонну.

Також, між позивачем та ТОВ СУРП "Вектор-М" було укладено договір купівлі-продажу від 20 серпня 2012 року № 020812, згідно якого ТОВ СУРП "Вектор-М" (продавець) зобов'язується передати у власність ПП "Ареал" (покупця), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити зерно сої (товар). Між Позивачем та його контрагентом узгоджено договірну ціну, згідно якої загальна сума договору становить 128650 грн та узгоджено поставити 31 тонну сої за ціною 4150 грн за 1 тонну.

Окрім цього, між позивачем та ТОВ СУРП "Вектор-М" було укладено договір купівлі-продажу від 01 жовтня 2012 року № 011012, згідно якого ТОВ СУРП "Вектор-М" (продавець) зобов'язується передати у власність ПП "Ареал" (покупця), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити зерно сої (товар). Між Позивачем та його контрагентом узгоджено договірну ціну, згідно якої загальна сума договору становить 274500 грн та узгоджено поставити 61 тонну сої за ціною 4500 грн за 1 тонну.

Між позивачем та ТОВ СУРП "Вектор-М" ще було укладено договір купівлі-продажу від 01 листопада 2012 року № 011112, згідно якого ТОВ СУРП "Вектор-М" (продавець) зобов'язується передати у власність ПП "Ареал" (покупця), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити зерно сої (товар). Між Позивачем та його контрагентом узгоджено договірну ціну, згідно якої загальна сума договору становить 240350 грн та узгоджено поставити 55 тонн сої за ціною 4370 грн за 1 тонну.

На підтвердження реальності господарської операції з придбання у ТОВ СУРП "Вектор-М" вказаного товару за вказаним вище договорами позивачем надано до матеріалів справи належним чином завірені копії документів, а саме: рахунки-фактури, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, картки аналізу зерна, протокол випробувань зерна сої, витяг із журналу виданих довіреностей на отримання ТМЦ, картка рахунку 631 за період з 01.07.2012 року по 01.03.2013 року, витягу із книги зважувань вантажів, що ввозяться і вивозяться через автомобільні ваги, відмітки вагової № 1 про зважування зерна при поставці.

Щодо взаємовідносин позивача із контрагентом ПП "Зернопром", колегія суддів зазначає наступне.

Між позивачем та ПП "Зернопром" було укладено договір купівлі-продажу від 21 січня 2013 року № 05/01-П, згідно якого ПП "Зернопром" (продавець) зобов'язується передати у власність ПП "Ареал" (покупця), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити зерно сої (товар). Між Позивачем та його контрагентом узгоджено договірну ціну, згідно якої загальна сума договору становить 119626 грн та узгоджено поставити 27,820 тонн сої за ціною 4300 грн за 1 тонну.

На підтвердження реальності господарської операції з придбання у ПП "Зернопром" вказаного товару за вказаним вище договором позивачем надано до матеріалів справи належним чином завірені копії документів, а саме: рахунки-фактури, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, картки аналізу зерна, протокол випробувань зерна сої, витяг із журналу виданих довіреностей на отримання ТМЦ, картка рахунку 631 за період з 01.01.2013 року по 01.05.2013 року, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за період з 01.01.2013 по 01.05.2013, витягу із книги зважувань вантажів, що ввозяться і вивозяться через автомобільні ваги, відмітки вагової №1 про зважування зерна при поставці.

У відповідності до пп. 14.1.34 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з положеннями п. 14.1.27 Податкового кодексу України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138. витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з приписами пп.138.10.2 (г), пп. 138.10.3 (г) п.138.10, 138 ст.138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються: винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Відповідно до абз.1 п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також відвід того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 Кодексу).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Згідно п.п.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Згідно з п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п. 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Колегія суддів зауважує, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, виписані ТОВ СУРП "Вектор-М", ПП "Зернопром" та ПП "Валга" на користь ПП "Ареал" в результаті здійснення вказаних вище господарських операцій, відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість проданих товарів, ціну продажу.

Доставка товару здійснювалася на склад покупця за адресою с. Степне Полтавського району, який позивач орендує у ДПДГ "Степне" Полтавської державної с/г дослідної станції ім. М.І.Вавилова інституту свинарства і АПВ НААНУ, згідно договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 4 від 20.03.2012 року.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції діяльність по переробці зерна сої на олію соєву та субпродукти здійснюється в приміщеннях, які орендуються ним на підставі вказаного вище договору оренди з допомогою обладнання, яке знаходиться на балансі товариства, згідно довідки про наявність основних засобів підприємства, яке обслуговують працівники товариства, зазначені в Довідці про наявність працівників станом на 01.07.2013 року та наказах по особову складу ПП "Ареал".

Факт оплати товару, придбаного у ТОВ СУРП "Вектор-М", ПП "Зернопром", ПП "Валга" підтверджується банківськими виписками та довідкою ПП "Ареал" від 24.09.2013 року вих. № 39 про здійснення оплати контрагентам за поставлений товар.

Всі первинні документи позивача оформлені належним чином згідно вимог до оформлення первинних документів визначених ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, колегія суддів вважає, що наявність в матеріалах справи документів дають достатні підстави дійти висновку про фактичне виконання умов договорів купівлі-продажу із контрагентами, крім цього, зі змісту первинних документів в діяльності позивача та його контрагентів наявні розумні економічні та організаційно-адміністративні причини для укладання договорів, а також наявні чинники, з якими закон пов'язує можливість формування позивачем податкового кредиту за спірними операціями, зокрема, витрати позивача за цими договорами повною мірою пов'язані з його господарською діяльністю.

Тому ПП "Ареал" було правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаних господарських операціях та правомірно сформовано валові витрати за відповідний податковий період.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування (Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби").

Отже висновки відповідача про можливе порушення податкового законодавства контрагентами позивача - ТОВ СУРП "Вектор-М", ПП "Зернопром", ПП "Валга" колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

У відповідності до рішення Верховного суду України від 31 січня 2011 року по справі №21-42а10, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження його розміру. Платник податку не повинен відповідати за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Колегія суддів зазначає, що Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що посилання відповідача стосовно порушень п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України є не обґрунтованими.

Відповідачем не надано належних доказів щодо нікчемності договорів між позивачем та зазначеним в акті перевірки контрагентами, а тому і не приймається до уваги.

Таким чином правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 18 липня 2013 року № 0000862200, яким визначене податкове зобов`язання з податку на прибуток з приватних підприємств в розмірі 344487 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

З матеріалів акту перевірки позивача вбачається, що відповідач дійшов висновку про отримання позивачем від спірних контрагентів безоплатно товару, вартість якого підлягає включенню до валових доходів ПП "Ареал" згідно пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України.

Однак з матеріалів справи вбачається, що товар був придбаний позивачем в межах господарських відносин з ТОВ СУРП "Вектр-М", ПП "Зернопром", ПП "Валга", що мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача та підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку (які досліджувались вище), що жодним чином не підпадає під визначення безповоротної або поворотної фінансової допомоги.

При цьому копіями платіжних доручень підтверджується факт оплати товарів позивачем, шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки ТОВ СУРП "Вектор-М", ПП "Зернопром", ПП "Валга", договори, на підставі яких поставлялись товари є діючими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що товар був придбаний позивачем відповідно до договорів поставки, виконання яких мало реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку по вказаним контрагентам.

Колегія суддів дійшла висновку, що позивачем було дотримано вимоги чинного законодавства та підтверджено реальність здійснення господарських операцій, що впливають на майновий стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів позивача, оскільки факт отримання позивачем відповідного товару та подальше його використання у своїй господарській діяльності шляхом реалізації своєму контрагенту виготовленої продукції за ціною вищою, ніж було придбано позивачем, підтверджується матеріалами справи.

Таким чином колегія суддів вважає, що висновок відповідача про неправомірне заниження позивачем податку на прибуток в розмірі 229658 грн. є необґрунтованим та безпідставним, тому податкове по повідомлення-рішення від 18 липня 2013 року № 0000862200 підлягає скасуванню.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2013р. по справі № 816/5235/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Зеленський В.В.Судді(підпис) (підпис) Пянова Я.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В.