Рішення № 35794601, 05.12.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.12.2013 Справа № 920/1881/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «РОМА, ЛТД», м.Запоріжжя

до відповідача : Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе», м. Суми

про стягнення: 460 097,26 грн.

СУДДЯ Моїсеєнко В.М.

За участю представників сторін:

від позивача Кузнецова А.С.

від відповідача Моргун Я.А.

За участю секретаря судового засідання Сорока Л.М.

В судовому засіданні 21.11.2013р. оголошувалася перерва до 12 год.00 хв.05.12.2013р.

Суть спору: позивач, згідно вимог позовної заяви № 1655 від 24.10.2013р., просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу в розмірі 450 000,00 грн. відповідно до договору № 113/2013, укладеного між сторонами даного спору 07.06.2013р., а також стягнути 10097,26 грн. пені та судові витрати пов'язані з розглядом справи.

Відповідач подав відзив на позов № б/н від 20.11.2013р., в якому подав докази часткової сплати боргу на суму 30432,00 грн., зазначив , що не погоджується з розміром розрахованих позивачем штрафних санкцій, вважає , що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.

05.12.2013р. позивач подав пояснення від 04.12.2013р. № 1996 стосовно заперечень відповідача проти позову. З позицією відповідача не погоджується , зазначає, що крім рахунку № 1006,3 від 10.06.2013р. , вказаного в позовній заяві, позивачем ще були поставлені відповідачу товари та виставлені рахунки , а саме : № 1806.86 від 18.06.2013р. на суму 17520,00 грн., № 0507.53 від 05.07.2013р. на суму 3504,00 грн., № 2307.3 від 23.07.2013р. на суму 9408,00 грн. , всього на суму 30 432,00 грн. Саме ці рахунки були оплачені відповідачем у вересні 2013р., отже сума боргу в розмірі 450 000 грн. відповідачем не сплачена.

Крім того, позивач подав заяву від 04.12.2013р. № 1997 про збільшення розміру позовних вимог, в якій не змінюючи розмір основного боргу , збільшує розмір пені та просить суд стягнути з відповідача 16828,77 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та , застосувавши ст. 625 ЦК України, просить стягнути з відповідача 3883,56 грн. 3% річних.

Зазначена заява подана з дотриманням вимог ст.22 ГПК України, прийнята судом до розгляду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача , дослідивши наявні докази, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

07.06.2013р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 113/2013р. За умовами даного договору позивач зобов'язувався поставити та передати у власність відповідача товар ( комп'ютерну техніку). Зазначений в специфікаціях до договору, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити даний товар.

Відповідно до п.3.2 договору розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах викладених в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до умов специфікації № 1 оплата здійснюється в такому порядку:

передоплата 30% вартості товару; остаточний розрахунок за поставлений товар протягом 30-ти днів з дати поставки товару, яка вказана у видатковій накладний ( п.2.4 договору).

Як свідчать матеріали справи , а саме підписана сторонами та скріплена печатками накладна № 2307.2 від 23.07.2013р. та довіреність № 31806 від 17.07.2013р. ( а.с. 10-11), позивачем на адресу позивача було поставлено товарів на загальну суму 857 305,20 грн. .

Пунктом 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару , розрахунки провів частково в розмірі 407 305,20 грн., решта боргу в сумі 450 000,00 грн. залишилася несплаченою.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-якій час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тому, оскільки відповідач розрахунки з позивачем не провів, позивач був вимушений звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості в розмірі 450 000,00 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов'язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов'язання.

Отже відповідач доказів сплати заборгованості в розмірі 450 000,00 грн. не подав, проте подав заперечення, які суд вважає необґрунтованими, такими , що спростовуються поданими позивачем , доказами, а саме : рахунками № 1806.86 від 18.06.2013р. , № 0507.53 від 05.07.2013р., № 2307.3 від 23.07.2013р., які були виставлені позивачем відповідачу та відповідними накладними №№ 2307.6 від 23.07.2013р., № 1411.7 ,№ 1411.8 від 14.11.2013р. та довіреностями. Тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу в розмірі 450 000,00 грн. за отриманий товар суд вважає правомірними, обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявою від 04.12.2013р. № 1997 збільшує заявлені вимоги по стягненню пені та просить суд стягнути з відповідачу пеню в розмірі 16828,77 грн., а також 3% річних в сумі 38883,56 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та за затримку в проведенні розрахунків.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Позивач подав розрахунок по сплаті пені за період з 23.08.2013р. по 05.12.2013р.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 16828,77 грн., передбачені умовами п.7.3 договору № 113/2013 від 07.06.2013р., пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", тому вимоги позивача в зазначеній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення , а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже вимоги позивача про стягнення 3883,56 грн. - 3% річних підлягають задоволенню.

Згідно Закону України «Про судовий збір», ст. 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 9414,25 грн. - витрат по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити .

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе» ( 40004, м. Суми, вул.Горького,58, код 05747991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «РОМА, ЛТД» ( 69037, м. Запоріжжя, вул. 40 Років Радянської України,39, код 23855495) 450 000,00 грн. боргу, 16 828,77 грн. пені, 3883,56 грн. 3% річних, 9414,25 грн. витрат по сплаті судового збору.

3.Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

Повне рішення складено 05.12.2013р.

Суддя В.М. Моїсеєнко