Постанова № 35794157, 20.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20 листопада 2013 року 15 год. 48 хв. № 826/15476/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Чупринко Н.І., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними скасування рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України) у судовому засіданні 20 листопада 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 30 вересня 2013 року надійшов позов казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" (також далі - позивач) до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (також далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 21 серпня 2013 року № 36626552201.

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що податкові повідомлення-рішення, складені на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки такі висновки не відповідають фактичним обставинам.

Ухвалою суду від 02 жовтня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

До суду 24 жовтня 2013 року через канцелярію від законного представника позивача надійшла письмова заява про уточнення позовних вимог, яка по суті є заявою про їх збільшення, оскільки у ній міститься прохання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 21 серпня 2013 року № 36426552201 та № 36526552201 (також далі - оскаржувані рішення). Вказану заяву судом, відповідно до ч. 1 ст. 137 КАС України, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю.

Представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 04 листопада 2013 року. Пояснив, що оскаржувані рішення є правомірними та не підлягають скасуванню, оскільки складені відповідачем у зв'язку з виявленням під час перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 17 червня по 30 липня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 06 серпня 2013 року складено акт № 187/26-55-22-01/14307357 про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період із 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року (також далі - акт перевірки), згідно з висновками якого, позивачем, зокрема:

- занижено податок на додану вартість (також далі - ПДВ) у загальному розмірі 217502,00 грн., у тому числі за: липень 2010 року - 3390,00 грн.; серпень 2010 року - 11505,00 грн.; вересень 2010 року - 11123,00 грн.; жовтень 2010 року - 10730,00 грн.; березень 2011 року - 98026,00 грн.; квітень 2011 року - 20916,00 грн.; червень 2011 року - 53329,00 грн.; липень 2011 року - 8483,00 грн., чим порушено підпункт 7.2.6 п. 7.2, підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (також далі - Закон), п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (також далі - ПК України);

- завищено суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів у загальному розмірі 282710,00 грн., у тому числі за: січень 2011 року - 103219,00 грн.; травень 2012 року - 179491,00 грн.

На підставі акту перевірки, 21 серпня 2013 року відповідачем складено оскаржувані рішення: № 36426552201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 217502,00 грн. за основним платежем та у розмірі 13430,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 36526552201, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого на розрахунковий рахунок платника) з ПДВ у розмірі 282710,00 грн. та нараховано йому штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 89747,00 грн.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.

Так, відповідно до підпункту 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 77.1, 77.2 ст. 77 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що висновки відповідача про заниження позивачем ПДВ та завищення суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів, ґрунтується на виявленому під час перевірки позивача факті нездійснення позивачем та його контрагентами реальних господарських операцій, направлених на настання результатів (економічних наслідків) від легальної фінансово-господарської діяльності.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини із товариством з обмеженою відповідальністю "Планета-Ресурс", товариством з обмеженою відповідальністю "Угра", товариством з обмеженою відповідальністю "Головпостачінвест", товариством з обмеженою відповідальністю "Аврора РК", приватним підприємством "Укрпромснаб-1", товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровська інвестиційна група", товариством з обмеженою відповідальністю "Мспостач", товариством з обмеженою відповідальністю "Технічна компанія "Глобал Технік" (також далі - скорочені назви організаційно-правових форм) та ОСОБА_1 (також далі - ОСОБА_1.).

При цьому, як пояснив у ході судового розгляду справи представник відповідача, первинних документів, які б підтвердили реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також містили інформацію про розрахунки за поставлений товар, його отримання, транспортування та завантаження, позивачем до перевірки не надано.

Слід зазначити, що документів, які б свідчили про фактичне здійснення позивачем господарських операцій, які стали підставою для формування податкового обліку у перевіряємому періоді, представниками позивача також не надано під час судового розгляду справи, а наявні у матеріалах справи документи фінансово-господарської діяльності позивача викликають у суду сумнів щодо достовірності та добросовісності їх складання.

До того ж, надані представниками позивача документи не є належними та допустимими доказами реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Планета-Ресурс", ТОВ "Угра", ТОВ "Головпостачінвест", ТОВ "Аврора РК", ПП "Укрпромснаб-1", ТОВ "Дніпровська інвестиційна група", ТОВ "Мспостач", ТОВ "Технічна компанія "Глобал Технік", ОСОБА_1

Зокрема, представниками позивача не надано суду банківських виписок з рахунку (рахунків) позивача, які б підтвердили рух коштів, їх зарахування та списання, а також товарно-транспортних накладних, які, згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, призначеним для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Враховуючи викладені обставини, які, за переконанням суду, свідчать про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Планета-Ресурс", ТОВ "Угра", ТОВ "Головпостачінвест", ТОВ "Аврора РК", ПП "Укрпромснаб-1", ТОВ "Дніпровська інвестиційна група", ТОВ "Мспостач", ТОВ "Технічна компанія "Глобал Технік", ОСОБА_1, а також зважаючи, що у ході перевірок вказаних суб'єктів господарювання виявлено факт відсутності у них адміністративних ресурсів, економічно необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності, суд прийшов до висновку про безпідставне заниження позивачем ПДВ та завищення суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, за відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг), а також доказів того, що такі товари (роботи, послуги) призначені для використання у господарській діяльності платника податків відповідні суми не можуть включатися до складу витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналогічна позиція міститься в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 08 вересня 2009 року у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

У постанові Верховного Суду України від 01 вересня 2009 року № 21-1258во09 зазначено, що необхідно приймати до уваги факт наявності фінансово-господарських зв'язків з підприємствами, діяльність яких має ознаки "фіктивності".

Таким чином, проаналізувавши викладені положення та обставини, враховуючи факт не надання представниками позивача суду доказів, які б підтвердили реальність здійснення господарських операцій між позивачем і його контрагентами, хоча про необхідність

надання таких доказів (або зазначення причин неможливості надання з метою сприяння у їх витребуванні) судом наголошувалось у кожному судовому засіданні, суд прийшов до висновку про правомірність складання відповідачем оскаржуваних рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал".

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 25 листопада 2013 року