Постанова № 35794071, 18.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18 листопада 2013 року 14 год. 14 хв. № 826/13965/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Чупринко Н.І., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Центр трансферу технологій "Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій відповідача та нечинними і скасування його рішень.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України) у судовому засіданні 18 листопада 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 02 вересня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Центр трансферу технологій "Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона" (також далі - позивач) до державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у місті Києві (також далі - відповідач) про визнання нечинними та скасування акту відповідача від 25 січня 2013 року № 41/1/22-20/34569860 та податкових повідомлень-рішень відповідача від 11 лютого 2013 року № 0001392220, № 0001402220 (також далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржувані рішення підлягають скасуванню, оскільки складені відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача та містяться в акті перевірки, які не відповідають фактичним обставинам.

Ухвалою суду від 18 вересня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

До суду 18 жовтня 2013 року через канцелярію представником позивача подано письмові уточнення позовних вимог, а саме про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення податкової перевірки та скасування висновків акту перевірки, а також визнання нечинними та скасування оскаржуваних рішень. Вказані уточнення судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Крім того, 11 листопада 2013 року до суду через канцелярію представником позивача подано письмову заяву про зміну позовних вимог, а саме про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення податкової перевірки та скасування висновків акту перевірки, а також визнання нечинними та скасування оскаржуваних рішень, а 18 листопада 2013 року - письмові пояснення представника позивача щодо подачі заяви про зміну позовних вимог. Вказані заяву та пояснення судом, згідно з ч. 1 ст. 137 КАС України, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

У ході судового розгляду справи представник позивача позов, з урахуванням поданих заяви та пояснень, підтримала та просила задовольнити його повністю.

Представники відповідача не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 04 жовтня 2013 року. Пояснили, що позов не підлягає задоволенню, оскільки у діях та рішеннях відповідача відсутні ознаки протиправності.

Відповідно до ст. 55 КАС України, судом допущено заміну відповідача його процесуальним правонаступником - державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (також далі - відповідач).

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 16 по 22 січня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 25 січня 2013 року складено акт № 41/1/22-20/34569860 про результати документальної невиїзної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Буд-Перспектива" (також далі - ТОВ "Буд-Перспектива") та товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Групп Союз" (також далі - ТОВ "Інтер Групп Союз") за період із 01 червня по 31 серпня 2011 року (також далі - акт перевірки), згідно з висновками якого, позивачем завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІІ квартал 2011 року у розмірі 2600000,00 грн., чим порушено підпункт 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (також далі - ПК України), а також завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за серпень 2011 року у розмірі 520000,00 грн., чим порушено п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, підпункт "а" п. 198.1, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України.

На підставі акту перевірки, 11 лютого 2013 року відповідачем складено оскаржувані рішення: № 0001392220, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість (також далі - ПДВ) у розмірі 520000,00 грн.; № 0001402220, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 2600000,00 грн.

За результатами розгляду заперечень та скарг в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки та оскаржувані рішення залишені без змін.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для визнання протиправними дій відповідача та нечинними і скасування його рішень, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.

Так, відповідно до підпункту 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, підпункту 78.1.4 п. 78.1, п. 78.4 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Під час розгляду справи судом з'ясовано, що перевірку проведено на підставі наказу від 02 січня 2013 року № 1 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" та за наявності повідомлення від 10 січня 2013 року № 2/10/22-20-03, копії яких направлено позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення до початку проведення перевірки.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновок відповідача про завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду ґрунтується на виявленому у ході перевірки факті нездійснення позивачем та його контрагентами - ТОВ "Буд-Перспектива", ТОВ "Інтер Групп Союз" реальних господарських операцій, направлених на отримання результатів (економічних наслідків) від легальної фінансово-господарської діяльності.

Згідно з інформацією, яка міститься в актах перевірок ТОВ "Буд-Перспектива" та ТОВ "Інтер Групп Союз", вказані товариства мають ознаки "фіктивності".

Зокрема, як зазначено в акті від 24 листопада 2011 року № 2438/2304/37269936 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "Інтер Групп Союз" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період із 22 листопада 2010 року по 31 жовтня 2011 року, перевірку проведено з метою запобігання неправомірному формуванню податкових зобов'язань та податкового кредиту вказаним товариством, яке має ознаки "фіктивності" та використовується реально існуючими суб'єктами господарювання (вигодонабувачами) для мінімізації їх податкових зобов'язань.

У ході перевірки ТОВ "Інтер Групп Союз" виявлено, що засновник вказаного товариства не має відношення до здійснення фінансово-господарської діяльності, будь-яких дій, направлених на реєстрацію ТОВ "Інтер Групп Союз", не вчиняв, документів фінансової та податкової звітності не підписував, угод із суб'єктами господарювання не укладав.

Відповідно до інформації, яка міститься в акті від 07 лютого 2012 року № 53/23-3/30640305 про результати документальної невиїзної перевірки суб'єкта господарювання - ТОВ "Буд-Перспектива" щодо підтвердження показників, задекларованих у деклараціях з ПДВ за лютий, червень, серпень та вересень 2011 року, у вказаного товариства відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, а саме відсутні основні фонди,

технічний персонал, виробничі активи та складські приміщення.

Під час перевірки ТОВ "Буд-Перспектива" не підтверджено наявність поставок товарів (робіт, послуг) покупцям, вказане товариство провадить діяльність, направлену на здійснення операцій, пов'язаних із наданням податкової вигоди третім особам.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії постанови від 05 червня 2013 року про призначення позапланової перевірки, у ході досудового слідства у кримінальній справі № 13-9256 виявлено, що засновник та директор ТОВ "Буд-Перспектива" не має відношення до фінансово-господарської діяльності вказаного товариства, документів фінансової та податкової звітності ТОВ "Буд-Перспектива" не підписував, угод із суб'єктами господарювання не укладав.

Згідно зі ст. 55-1 Господарського кодексу України, ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

У постанові Верховного Суду України від 01 вересня 2009 року у справі № 21-1258во09 зазначено, що необхідно приймати до уваги факт наявності фінансово-господарських зв'язків з підприємствами, діяльність яких має ознаки "фіктивності".

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 08 вересня 2009 року у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

Враховуючи викладені положення та обставини, які, за переконанням суду, підтверджують відсутність фактичного здійснення господарських операцій за участю позивача та ТОВ "Буд-Перспектива", ТОВ "Інтер Групп Союз", а також зважаючи, що представниками позивача не надано суду будь-яких доказів, які б свідчили про наявність та реальність таких операцій, суд прийшов до висновку про безпідставне завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.

Зокрема, як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, за відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг), а також доказів того, що такі товари (роботи, послуги) призначені для використання у господарській діяльності платника податків відповідні суми не можуть включатися до складу витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, з викладених положень вбачається, що будь-які документи мають силу первинних документів тільки за умови фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналогічна позиція міститься в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11.

Таким чином, проаналізувавши викладені положення та обставини, враховуючи факт не надання представниками позивача суду доказів, які б підтвердили реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Буд-Перспектива", ТОВ "Інтер Групп Союз", хоча про необхідність надання таких доказів (або зазначення причин неможливості надання з метою сприяння у їх витребуванні) судом наголошувалось у кожному судовому засіданні, суд прийшов до висновку про правомірність складання відповідачем оскаржуваних рішень.

Стосовно вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення податкової перевірки та скасування висновків акту перевірки суд зазначає наступне.

Згідно з п.п. 86.1, 86.4 ст. 86 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його законним представникам або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені п. 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені п. 86.8 цієї статті.

Зокрема, згідно з п. 86.7 ст. 86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному ст. 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року у справі № К/9991/36349/11 зазначено, що акт перевірки та внесення до нього даних є лише засобом документування дій контролюючого органу.

З викладених положень вбачається, що акт перевірки є службовим документом, у якому зафіксовано відповідні порушення податкового законодавства та який жодним чином не може порушувати прав та інтересів позивача. Крім того, як зазначено у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2012 року у справі № 2а-8072/11/2670, вчинені податковим органом дії щодо складання акту документальної невиїзної перевірки не породжують для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки.

У постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року у справі № 21-237а13 зазначено, що дії, пов'язані з включенням до акту висновків, є обов'язковими, тоді як самі висновки такими не є.

Висновки, викладені в акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Акт є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, а також документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Правова позиція про те, що акт є доказом, також міститься у постанові Вищого адміністративного суду України від 13 червня 2013 року у справі № К/800/15324/13.

Таким чином, склавши за результатами перевірки позивача акт перевірки та зазначивши у ньому висновки, зроблені у ході перевірки, відповідач, за переконанням суду, діяв згідно з податковим законодавством та жодним чином не порушив права та законні інтереси позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Центр трансферу технологій "Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій відповідача та нечинними і скасування його рішень є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Центр трансферу технологій "Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона".

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 25 листопада 2013 року