Ухвала суду № 35793869, 26.11.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 827/1300/13-а

26.11.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Мунтян О.І.

секретар судового засідання Миронова Є.А.

за участю сторін:

представник позивача- Публічного акціонерного товариства "Цар хліб"- Станіславська Павліна Михайлівна, довіреність № 16 від 12.11.13,

представник відповідача- Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби- Летюча Діана Геннадіївна, довіреність № 221/9/10-039 від 15.07.13,

розглянувши матеріали справи № 827/1300/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Водяхін С.А. ) від 31.07.13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Цар хліб" (вул. Токарева, 2 В,м.Севастополь,99003)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби (вул. Кулакова 37,м.Севастополь,99011)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 31.07.13 у справі № 827/1300/13-а адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Цар хліб" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 04 січня 2013 року № 000003/0222 у частині донарахування Публічному акціонерному товариству «Цар Хліб» грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 999 грн. 47 коп. та застосування штрафних санкцій у розмірі 375 грн. 89 коп., визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 04 січня 2013 року № 000004/0222 про донарахування Публічному акціонерному товариству «Цар Хліб» грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 7 788 грн. 00 коп. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1 563 грн. 50 коп., у решті позову відмовлено, стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Цар Хліб» судові витрати в сумі 158 (сто п'ятдесят вісім) грн. 71 коп.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 31.07.13, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, представник відповідача на задоволенні апеляційної скарги та скасуванні постанови суду першої інстанції наполягав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 04.01.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 000003/0222 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 6 519 грн. 75 коп., у тому числі за основним платежем - 5 515 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 004 грн. 75 коп., та № 000004/0222 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 9 351 грн. 25 коп., у тому числі за основним платежем - 7 788 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 563 грн. 50 коп. (з урахуванням результатів адміністративного оскарження).

Підставою прийняття спірного повідомлення-рішення став акт від 21.12.2012 № 151/22-2/32496670/10 документальної позапланової невиїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «Цар Хліб» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операції з Приватним підприємством «Кримторг» та Колективним підприємством «Альянс» за період діяльності з 01 січня 2009 року по 31 березня 2012 років.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: п. 1.31 статті 1, пункту 3.1 статті 3, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що 30 листопада 2009 ПАТ «Цар Хліб» укладено з ВАТ «Енергетична компанія «Севастопольенерго» договір № 25009-1696 про реалізацію технічних умов та отримано технічні умови від 30 листопада 2009 року № 1696/08 приєднання до електричних мереж електроустановок об'єкта.

15 квітня 2010 року ПАТ «Цар Хліб» укладено з ВАТ «Крименерго» договір про приєднання до електричних мереж та отримано технічні умови № 117 на об'єкт в м. Євпаторії по пр. Перемоги.

15 червня 2010 року ПАТ «Цар Хліб» укладено з ВАТ «Крименерго» договір про приєднання до електричних мереж та отримано технічні умови від 15 червеня 2010 року № 241 на об'єкт в м. Євпаторії по вул. Некрасова, біля дому 92.

Також між позивачем та КП «Альянс» існували господарські відносини, а саме: 06 липня 2010 року було укладено договір підряду № 918 та договір підряду № 919, за умовами яких КП «Альянс» на замовлення ПАТ «Цар Хліб» забезпечує у відповідності з умовами договорів організацію робіт з устрою енерговведення на торговельних точках позивача: м. Євпаторія вул. Некрасова, 92 та пр. Перемоги, 30. Строк виконання робіт 20 днів з моменту отримання оплати. Договірна ціна є твердою та складає 7 159,78 грн. за договором № 918, у тому числі ПДВ - 1 193,30 грн., та 7 933,38 грн. за договором № 919, у тому числі ПДВ - 1 322,23 грн., відповідно. Оплата здійснюється в повному обсязі в строк не пізніше 20 днів з моменту підписання договору. Прийом-передача робіт здійснюється шляхом підписання акту прийомки виконаних підрядних робіт.

На підтвердження виконання зазначених договорів між КП «Альянс» та ПАТ «Цар Хліб» складено акти прийомки-передачі виконаних робіт від 30 липня 2010 року та 20 жовтня 2010 року на загальну суму 33 093,16 грн. Також до матеріалів справи залучено довідки про виконання технічних умов № 117 та № 241, згідно з якими на об'єктах в м. Євпаторії по пр. Перемоги, 30 та вул. Некрасова, 92 технічні умови ПАТ «Цар Хліб» виконані, роботи виконувались КП «Альянс»; схеми підключення до електромереж на зазначених об'єктах, паспорта на встановлені лічильники, а також акти розмежування балансової належності та відповідальності за експлуатацію обладнання, електромережі між РЕС та споживачем.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з підпунктами 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2. статті 7 цього Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, обов'язкові реквізити якої визначені у підпункті 7.2.1.пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно зі статтею 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлює, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті (собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати складаються з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг); інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу (інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат) крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «г» підпункту 138.8.5 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Згідно з підпунктами 138.4, 138.5 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Пунктом 140.2 статті 140 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації. Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами: у звітному періоді (періодах), в якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання судом правочину недійсним; у звітному періоді, в якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили - у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.

Відповідно до підпункту 139.1.1 та підпункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України не відносяться до складу витрат - витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пункти 152.1, 152.3 статті 152 Податкового кодексу України визначають, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

Доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення згідно з правилами, встановленими цим розділом, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено цим розділом.

Згідно з підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування з податку на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду: у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

За змістом наведених норм законодавства наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, які мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Судом першої інстанції безперечно встановлено наявність податкових накладних, на підставі яких позивачем сформовано спірний податковий кредит, а саме: від 29 липня 2010 року № 2475 на суму 7 933,33 грн., у тому числі ПДВ - 1 322,23 грн., від 29 липня 2010 року № 2474 на суму 7 159,78 грн., у тому числі ПДВ - 1 193,30 грн., від 22 вересня 2010 року № 3467 на суму 9000,00 грн., у тому числі ПДВ 7500,00 грн., від 29 жовтня 2010 року № 4037 на суму 9000,00 грн., у тому числі ПДВ - 1500,00 грн.

Щодо вироку Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10 квітня 2013 року у справі № 123/3318/13-к відносно ОСОБА_4, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 22.03.2013 року між старшим прокурором відділу Генеральної прокуратури України Карпалюк Р.М. та підозрюваною ОСОБА_4 колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції про те, що даним вироком суду не встановлено обставин щодо фіктивності (нереальності) правочинів між ПАТ «Цар Хліб» та ПП «Кримторг», та КП «Альянс» та фактичного непостачання ПП «Кримторг» на адресу ПАТ «Цар Хліб» товарів або не виконання КП «Альянс» для ПАТ «Цар Хліб» підрядних робіт, а тому даний вирок не є обов'язковим для суду у даних спірних правовідносинах в силу частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо нікчемності угод між позивачем та контрагентами через наступне.

Несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Пленуму Верховного суду України, викладеними у постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Оскільки відповідачем не наведено жодного доводу та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що податкове повідомлення-рішення № 000004/0222 про донарахування податку на прибуток у загальному розмірі 9 351,50 грн. та податкове повідомлення-рішення № 000003/0222 у частині донарахування податку на додану вартість у розмірі 3 375,36 грн. правомірно скасовано судом першої інстанції.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 31.07.13 у справі № 827/1300/13-а залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 31.07.13 у справі № 827/1300/13-а залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 02 грудня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко