Ухвала суду № 35793219, 06.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" листопада 2013 р. м. Київ К-40647/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у письмовому провадженні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Південьзахідшляхбуд» на постанову Вінницького окружного адміністративного суд від 02.08.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010 по справі №2-а-2301/10/0270 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Південьзахідшляхбуд» до Державної податкової інспекції у місті Вінниці, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: Вінницької міської ради та Стадницької сільської ради Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Відкритого акціонерного товариства «Південьзахідшляхбуд» (далі-ВАТ «Південьзахідшляхбуд», позивач) до Державної податкової інспекції у місті Вінниці (далі-ДПІ у м.Вінниці, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.05.2008 №10000782310/0 про визначення податкового зобов'язання зі сплати земельного податку в сумі 244328,00грн. у тому числі 162885,00грн. основного платежу та 81443,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суд від 02.08.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 10.12.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 15.02.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суд від 02.08.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010, прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, положень ст. ст.1, 13 Закону України «Про плату за землю», п.1 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 №15, ст. ст. 20, 46 Закону України «Про землеустрій», ст. ст. 184, 195 Земельного кодексу України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту №1078/23-114/03449841 від 23.05.2008, складеного за результатом планової виїзної документальної перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ВАТ «Південьзахідшляхбуд» вимог податкового, валютного та іншого законодавства у період з 01.01.2007 по 31.12.2007, податковим органом винесено податкове повідомлення рішення від 30.05.2008 №10000782310/0 про визначення податкового зобов'язання зі сплати земельного податку в сумі 244328,00грн. у тому числі 162885,00грн. основного платежу та 81443,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог ст. 14 Закону України «Про плату за землю», внаслідок заниження суми податкового зобов'язання зі сплати земельного податку за 2007 рік на суму 162885,00грн. При цьому, податковий орган виходив з того, що належна позивачу земельна ділянка загальною площею 7,2329 га, яка розташована по вул. Промисловій в с. Стадниця, Вінницького району, постановою Верховної Ради України від 19.06.2003 «Про зміну меж м. Вінниці Вінницької області», включена до меж міста Вінниці і, відповідно до акту прийомки - передачі земель з Вінницького району до м. Вінниці, передана до земель м. Вінниці, що не враховано ВАТ «Південьзахідшляхбуд», яке в січні 2008 року подало до ДШ у м. Вінниці уточнюючий розрахунок земельного податку за 2007 рік, в якому зменшило раніше нараховану суму податку за землю в с. Стадниця на 108963,00грн., визначивши суму своїх податкових зобов'язань виходячи з розміру земельного податку встановленого для земельних ділянок, розташованих у межах Вінницького району.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про плату за землю», використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про плату за землю», об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до ч.1 ст. 37 Земельного кодексу України, платежі за землю надходять до бюджетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, на території яких знаходяться земельні ділянки.

Судом встановлено, що 19.12.2003 між Вінницькою районною державною адміністрацією та ВАТ «Південьзахідшляхбуд» укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 7,2326 га, що розташована за адресою: вул. Промислова №5, №7а, №9, №11, с. Стадниця, Вінницький район, Вінницька область. Земельна ділянка на момент її придбання була розташована на землях Стадницької сільської ради за межами населеного пункту.

На підставі вказаного договору 29.12.2003 ВАТ «Південьзахідшляхбуд» видано державний акт на право власності на придбану земельну ділянку за цільовим призначенням земельної ділянки - «для автомобільного транспорту», відомості про що 29.12.2003 внесено до бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 0520687303:07:001:0041.

Позивачем, як власником земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 7,2326 га, що розташована за адресою: вул. Промислова №5, №7а, №9, №11, с. Стадниця, Вінницький район, Вінницька область (кадастровий номер 0520687303:07:001:0041), 26.01.2007 подано податковий розрахунок земельного податку від 23.01.2007, відповідно до якого задекларовано до сплати всього: 127844,00грн. земельного податку, в тому числі 108963,33грн. за спірну земельну ділянку, 18881,61грн. за земельну ділянку по вул. Складській у м. Вінниці.

22.01.2008 ВАТ «Південьзахідшляхбуд» подано уточнений розрахунок земельного податку, відповідно до якого зменшено податкові зобов'язання платника на суму 108963,33грн. - в частині податкових зобов'язань зі сплати земельного податку за земельну ділянку в с. Стадниця розрахувавши сума земельного податку виходячи із ставки земельного податку, визначеного для земельних ділянок Вінницького району.

Судом також встановлено, що на виконання постанови Верховної ради України від 19.06.2003 «Про зміну меж м. Вінниці Вінницької області» 08.01.2004 комісією, відповідно до акту прийомки-передачі земель з Вінницького району до м. Вінниця, проведено передачу земельно - облікових та інших документів статистичної звітності, які обліковувались в сільських (селищних) радах Вінницького району та передано до м. Вінниці територію загальною площею 774 га, в тому числі землі Стадницької сільської ради, та розташовану на них земельну ділянку ВАТ «Південьзахідшляхбуд».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що розмір земельного податку має визначатися платником з урахуванням, у тому числі, правового режиму земель в контексті зонування територій населених пунктів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Проте, суд касаційної інстанції з таким висновком не погоджується та вважає його передчасним з огляду на наступне.

Згідно ст. 13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 193 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Основним завданням ведення державного земельного кадастру є забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки;застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок; запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності (ст.195 Земельного кодексу України).

За змістом п. п. 1, 2 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 №15 (далі - Положення №15), державний земельний кадастр призначений, зокрема, для обґрунтування розмірів плати за землю та включає дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування грунтів, зонування територій населених пунктів, економічної та грошової оцінки земель.

Відповідно до п. 8 Положення №15 облік кількості земель ведеться по власниках землі і землекористувачах, у тому числі орендарях. При обліку кількості земель виділяються: землі в межах населених пунктів; землі за межами населених пунктів; землі за категоріями; землі за формами власності; зрошувані і осушені землі; землі, що надані в тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди; землі, що оподатковуються, та землі, що не оподатковуються.

З аналізу викладених норм вбачається, що до Державного земельного кадастру вноситься інформація про права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, а також інформація щодо правового режиму земель в контексті зонування територій населених пунктів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Отже, для правильного вирішення справи щодо визначення розміру земельного податку необхідно перевірити відповідність бази оподаткування даним державного земельного кадастру в тому числі щодо правового режиму земель, що судами зроблено не було.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судом попередніх інстанцій норм процесуального права в частині не встановлення фактичних обставин справи не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Вінницького окружного адміністративного суд від 02.08.2010 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010 підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Південьзахідшляхбуд» задовольнити частково.

Скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суд від 02.08.2010 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

____ А.М. Лосєв