Ухвала суду № 35793181, 25.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" листопада 2013 р. м. Київ К/800/13235/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Фоміні А.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Гумінського М.В., Кришти В.В.

відповідача - Вицке О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби

на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013

та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10.12.2012

у справі № 0670/6517/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Титан»

до Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Титан» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби від 24.07.2012 № 0000322301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 199 635 грн. основного платежу, № 0000332301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 53 115 грн., в тому числі: 35 410 грн. основного платежу та 17 705 грн. фінансових санкцій.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.12.2012, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013, позов задоволено; визнано нечинними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення в оскаржуваних частинах.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Крім того, представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про реорганізацію відповідача з Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби на правонаступника - Володарсько-Волинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «Титан» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.03.2012, складено акт № 19/5/23-07/30597957 від 16.07.2012, в якому зафіксовані порушення: п. п. 5.1, 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. п. 138.2, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 203 050 грн.; пп. пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 56 890 грн.; ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні товарів від постачальника ТОВ «ЛЕК ОІЛ».

На підставі результатів вказаної перевірки, 24.07.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000322301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 203 351 грн., в т.ч.: 203 050 грн. основного платежу та 301 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000332301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 75 587 грн., в т.ч.: 56 890 грн. основного платежу та 18 697 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач оскаржив до суду податкове повідомлення-рішення від 24.07.2012 № 0000322301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 199 635 грн. основного платежу, податкове повідомлення-рішення № 0000332301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 53 115 грн., в т.ч.: 35 410 грн. основного платежу та 17 705 грн. фінансових санкцій.

Також судами обох інстанцій встановлено, що між ТОВ «Титан» та ТОВ «ЛЕК ОІЛ» укладено договір поставки нафтопродуктів № МО27 від 23.06.2011 та додаткову угоду до договору № МО27 від 23.06.2011.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили зі встановленого факту виконання укладеного договору, з підтвердженням відповідними первинними документами та факту транспортування нафтопродуктів від ТОВ «ЛЕК ОІЛ» на основі товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів.

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (поставки товарів), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту позивача, податковий орган вказував, що операції між позивачем та вищезазначеним контрагентом були нікчемними.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції між позивачем та ТОВ «ЛЕК ОІЛ», а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладеного з позивачем договору, з урахуванням додаткової угоди до нього, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманого товару, не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням.

Також судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання щодо правомірності формування валових витрат позивача в спірному періоді в розрізі із понесеними витратами на виконання господарських операцій із вищевказаним контрагентом та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Однак, встановлення даних обставин має важливе значення для правильного вирішення даної справи.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби її правонаступником - Володарсько-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

Касаційну скаргу Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області задовольнити частково.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10.12.2012 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний