Ухвала суду № 35792986, 19.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/41816/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 лютого 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2011 року

по справі №2а-18426/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-Центр» (надалі - ТОВ «Терра-Центр»)

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва (надалі - ДПІ у Голосіївському районі м.Києва)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У грудні 2010р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Голосіївському районі м.Києва, в якому, з урахуванням доповнень до нього, просив визнати недійсними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.02.2011р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011р., позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у Голосіївському районі м.Києва звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Терра-Центр» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р., за результатами якої складено акт від 26.04.2010р. №420/1-23-60-32798799, в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем:

- п.5.1 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження позивачем податку на прибуток всього на суму 993016,00грн., в т.ч. за ІІ квартал 2008р. 35167,00грн., за ІІІ квартал 2008р. 67797,00грн., за ІV квартал 2008р. 76162,00грн., за І квартал 2009р. 19015,00грн., за ІІ квартал 2009р. 63115,00грн., за ІІ квартал 2009р. 731364,00грн.;

- п.п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість всього на суму 783120,50грн., в т.ч. в травні 2008р. 6408,33грн., в червні 2008р. 16741,65грн., в липні 2008р. 14921,66грн., в серпні 2008р. 17050,84грн., в вересні 2008р. 15635,00грн., в жовтні 2008р. 9423,00грн., в листопаді 2008р. 25358,33грн., в грудні 2008р. 22096,67грн., в січні 2009р. 13901,65грн., в березні 2009р. 5882,5грн., в квітні 2009р. 11914,16грн., в травні 2009р. 14226,14грн., в червні 2009р. 36930,00грн., в липні 2009р. 559251,05грн., в вересні 2009р. 13379,16грн.;

- п.13.2 ст.13 у урахуванням вимог п.16.13 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині встановлення неутримання та несплати позивачем податку з іноземних юридичних осіб всього у сумі 1184390,00грн., у тому числі: за ІІІ квартал 2008р. 102120,00грн., за IV квартал 2008р. 112990,00грн., за І квартал 2009р. 3030498грн., за ІІ квартал 2009р. 623611грн.

На підставі зазначеного акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №№ 0000432306/0 від 11.05.2006р., 0000412202/0 від 11.05.2010р., 0000442306/0 від 11.05.2010р., 0000412202/1 від 21.07.2010р., 0000432306/1 від 22.07.10р., 0000442306/1 від 22.07.2010р., 0000412202/2 від 05.10.10р., 0000432306/2 від 08.10.2010р., 0000442306/2 від 08.10.2010р. № 0000412202/3 від 17.12.2010р.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, виходи в з того, що відповідач при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в порушення вимог ч.1 ст.9 КАС України діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проте, надаючи оцінку обставинам справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанції передчасними, у зв'язку з неповним з'ясуванням усіх обставин справи, з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Аметт» укладено договір від 01.09.2008р. №140, відповідно до умов якого ТОВ «Аметт», зобов'язується поставити позивачу - покупцеві товар (товари для дому в асортименті), на що виписано (оформлено) видаткову накладну №8635 від 30.07.2009р. та податкову накладну №8635 від 30.07.2009р. Перерахування коштів за товар здійснювалось відповідно до платіжних доручень. Обсяг отриманого товару за 3 кв. 2009р. склав 2748938,58грн., які були віднесені до складу валових витрат в декларації з податку на прибуток за 3 кв. 2009р.

Також, між позивачем та ТОВ «Мирканто», ТОВ «Ласторія» укладені договори від 10.03.2009р. №10/03-09 та від 09.06.2008р. №09/06-08 на транспортно-експедиційне обслуговування для організації внутрішніх перевезень вантажів на замовлення замовника. По даним взаємовідносинам встановлено факт неправомірного включення до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 233332,75грн., які в ході перевірки виключені зі складу валових витрат, так як не призначені для використання в господарській діяльності, а саме у зв'язку із придбанням транспортно-експедиційних послуг, які надавались позивачу ТОВ «Мирканто» і ТОВ «Ласторія».

Крім того, між позивачем та фірмою «JYSK A/S» було укладено дистрибютерська угода концесія (франчайзинг) з ексклюзивними правами на основі роялті від 01.11.2005р. про надання за винагороду права на розповсюдження продукції компанії «JYSK A/S» на території України з використанням ст.12 «Роялті» Конвенції між Урядом України та Урядом Королівства Данії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», в редакції на час правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Однак, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього ж Закону обумовлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства до складу валових є документальне підтвердження таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю платника.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів, але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з наступним: або придбанням/виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону дата виникнення права платника податку на податковий кредит - це дата здійснення першої з наступних подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 наведеного вище Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Наведені вище положення Закону України «Про податок на додану вартість» свідчать про те, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє роботи (послуги), на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту.

Крім того, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою їх використання у власній господарській діяльності та підтверджені оформленими належним чином первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

На думку колегії суддів Вищого адміністративного суду України, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість в подальшому визначення податкового кредиту.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту та віднесення витрат підприємством до складу валових податковий орган вказує на те, що спеціаліст сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві майор міліції Бондаренко Я.В., який має кваліфікацію судового експерта з правом проведення почеркознавчої експертизи (свідоцтво №5041 видане ЕКК МВС України 29.05.2001р.) Науково - дослідного експертно - криміналістичного центру провів почеркознавче дослідження наступних документів: договір купівлі-продажу №140 від 01.09.2008р. з ТОВ «Аметт», податкова накладна від 30.07.2009р. №8635, видаткова накладна від 30.07.2009р. №8635. Відповідно до висновків вищезазначеного спеціаліста від 12.04.2010р. №428, від 26.04.2010р. №532 наведених в додатку до першого примірника акту, встановлено, що підписи від імені ОСОБА_3 в представлених на дослідження документах не ОСОБА_3, а іншою особою. ОСОБА_3 відмовився надавати будь-які пояснення щодо діяльності ТОВ «Аметт».

Крім того, судами попередніх інстанції залишено поза увагою клопотання ДПІ у Голосіївському районі м.Києва про витребування документів на підтвердження реальності здійснення господарських операції позивача з його контрагентами (а.с.74-75).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно п.1 ст.9 даного Закону підставою для відображення господарських операцій в бух обліку підприємства є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та відповідають вимогам п.2 ст.9 вказаного вище Закону.

Також під час розгляду справи судами попередніх інстанції не в повній мірі надано правову оцінку висновкам податкового органу щодо порушення позивачем п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме відповідач стверджує, що ТОВ «Терра Центр» не утримало та не сплатило податок з іноземних юридичних осіб у сумі 1184390,00грн. (тобто 10% від виплаченої нерезиденту суми).

Отже, відсутні підстави вважати, що судами з'ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Таким чином, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими у відповідності до ст.159 КАС України, оскільки вони постановлені на підставі неповно з'ясованих обставин у справі.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 лютого 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2011 року - скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов