Ухвала суду № 35792975, 19.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/10877/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Суми

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року

по справі №2а-1870/349/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лорант» (надалі - ТОВ «Лорант»)

до Державної податкової інспекції в м.Суми (надалі - ДПІ в м.Суми)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У січні 2011р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ в м.Суми про визнаня протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Суми №0005831503/0/56751 від 27.07.2010р., №0005831503/1/56751 від 30.09.2010р., №0005831503/2/56751 від 26.10.2010р., №0005831503/3/56751 від 06.01.2011р., №0008661503/0/79431 від 15.10.2010р., №0008661503/1/79431 від 16.11.2010р., №0008661503/2/79431 від 31.12.2010р.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 08.04.2011р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2011р., позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ в м.Суми звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, ДПІ в м.Суми проведено документальні невиїзні перевірки ТОВ «Лорант» з питань дотримання вимог податкового законодавства за квітень та травень 2010р., за результатами яких складено акти №5518/15-319/36333654 від 15.07.2010р. №8206/15-319/36333654 від 08.10.10р., в яких, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем вимоги п.п.7.2.3, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі зазначених актів та за результатами адміністративного оскарження відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0005831503/3/56751 від 06.01.2011р. та №0008661503/2/79431 від 31.12.2010р., згідно яких позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів, але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з наступним: або придбанням/виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону дата виникнення права платника податку на податковий кредит - це дата здійснення першої з наступних подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 наведеного вище Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Наведені вище положення Закону України «Про податок на додану вартість» свідчать про те, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє роботи (послуги), на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту.

Крім того, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою їх використання у власній господарській діяльності та підтверджені оформленими належним чином первинними бухгалтерськими документами.

Як встановлено судами попередніх інстанції, на кожну поставку товарів платником податку, який поставляв товари ТОВ «Лорант», видавались податкові накладні, які знаходяться в матеріалах справи та повністю відповідають п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підтвердження реальності укладеної угоди позивачем надано договір поставники нафтопродуктів, додаткові угоди, специфікації до договору поставки, листи ТОВ «Вест-Траст» на адресу ТОВ «Лорант» та ВАТ «Дніпронафтопродукг», видаткові накладні, банківські виписки, товаро - транспортні накладні.

В обґрунтування прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень податковий орган в актах перевірки вказує на те, що в ході перевірки крім податкових декларацій використані комп'ютерні автоматизовані інформаційні бази даних, а саме: АРМ «РПП», АРМ «Бест Звіт», комп'ютерна правова система «Ліга-Закон», інформація комп'ютерної автоматизованої бази «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Разом з тим, судами обґрунтовано зазначено, що відповідачем не було встановлено, а позивачем не було допущено арифметичних або методологічних помилок у поданих податкових деклараціях за квітень, травень 2010р.

При цьому податковим органом на підставі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів без дослідження первинних бухгалтерських документів зроблено висновок про завищення позивачем від'ємного значення.

Враховуючи наведені положення законодавства та вірно встановлені обставини справи, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що позивач та ТОВ «Вест-Тоаст», укладаючи договір ставили за мету здійснення господарської діяльності та відповідно отримання доходу від неї.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Суми - залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов