Ухвала суду № 35792924, 19.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/47437/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2012 року

по справі №2а-158/12/2170

за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Херсонобенерго» (надалі - ПАТ «Енергопостачальна компанія «Херсонобенерго»)

до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС)

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У січні 2012р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000182301 від 10.01.2012р.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 21.02.2012р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2012р., позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань взаємовідносин із постачальником ТОВ «Грін-Арго», за результатами якої складено акт від 22.12.2011р. №4466/23-5/05396638, в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.198.1, 198.2 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на відповідну суму за січень-травень, липень 2011р.; ч.1 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" при придбанні товарів у ТОВ «Грін-Агро».

На підставі зазначеного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000182301 від 10.01.2012р., згідно яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст. 198 цього Кодексу встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Наведені вище положення ПК України свідчать про те, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє роботи (послуги), на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту.

Крім того, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою їх використання у власній господарській діяльності та підтверджені оформленими належним чином первинними бухгалтерськими документами.

Як зазначено судами попередніх інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно статуту ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" зареєстрованого виконавчим комітетом Херсонської міської ради від 09.06.2008р. №14991050027001052, товариство створене з метою здійснення підприємницької діяльності для одержання прибутку в інтересах акціонерів товариства, задоволення економічних інтересів і соціальних потреб працівників. Пунктом 2.2 статуту передбачено, що предметом діяльності товариства поряд з постачанням електричної енергії за регульованим тарифом, передачею електроенергії, є зовнішньоекономічна діяльність, яка включає експорт і імпорт товарів відповідно до чинного законодавства України та інші види господарської діяльності.

ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" у 2011р. поряд з основною діяльністю здійснювало господарську діяльність по придбанню товарів сільськогосподарського виробництва для подальшої реалізації на експорт на підставі договорів, укладених на Українській універсальній біржі згідно біржових контрактів.

При цьому судами вірно встановлено, що факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним договором поставки підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів: договорами оренди складських приміщень, актами прийому-передачі, податковими накладними, видатковими накладними, платіжними документами, екологічними деклараціями, сертифікатами якості, фітосанітарними сертифікатами.

Крім того, згідно довідок ДПІ у Суворовському районі м.Одеси №107/23-2 від 21.06.2011р., №108/23-2 від 21.06.2011р. "Про результати зустрічної звірки ТОВ "Грін-Агро" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" за період з 01.02.2011р. по 31.03.2011р." документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ "Грін-Агро" з ПАТ "ЕК "Херсонобленерго", їх вид, обсяг, якість та розрахунки. Звіркою ТОВ «Грін-Агро» встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин та розрахунків із ПАТ "ЕК "Херсонобленерго".

Відповідно до договорів комісії, видаткових накладних, актів прийому-передачі товару на комісію, доручень, залізничних накладних, звітів комісіонера, позивач згідно зовнішньоекономічних контрактів здійснив реалізацію придбаної сільськогосподарської продукції на експорт з України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції про фактичне виконання укладеного між позивачем та його контрагентом договору, що свідчить про настання реальних правових наслідків.

Щодо посилань податкового органу в акті перевірки на порушення позивачем ч.1 ст.203 ЦК України, що зумовило його нікчемність, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Податковим органом не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Отже, вказані в акті перевірки висновки про нікчемність укладених позивачем правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними, оскільки вони не підтверджені належними доказами, носять характер припущення і є суб'єктивною думкою відповідача.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов