Ухвала суду № 35792899, 29.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/63615/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

при секретарі судового засідання Мартиненко І.В.,

за участю представника позивача Вєдєрнікової О.С., представники відповідача в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.07.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2011 у справі № 2а-3860/11/1270

за позовом Приватного акціонерного товариства "Сєверодонецьке об'єднання Азот"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство в судовому порядку оскаржило податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 № 0000178022, яким позивачу державним податковим органом зменшено бюджетне відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 106 891 890,00 грн.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу.

У касаційній скарзі Державна податкова інспекція, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи касаційні вимоги, податковий орган послався на те, що бюджетне відшкодування можливо лише у разі фактичної надмірної сплати податку до бюджету. При цьому вказує на ті ж підстави, що і у акті перевірки, на підставі якого було ухвалено оскаржуване податкове повідомлення - рішення, а також на те, що судами взагалі не перевірено реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем було сформовано від'ємне значення, сплачена сума якого була заявлена до бюджетного відшкодування.

У поданих запереченнях на скаргу позивач, повністю підтримавши судові рішення першої та апеляційної інстанцій, просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення, вислухавши представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що 18.03.2011 начальником Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, з посиланням на ст. 20, пп. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, було прийнято наказ № 115 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства", на підставі якого було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок у банку за квітень - листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення, що декларувалось у період з березня 2010 року по листопад 2010 року.

За наслідками вказаної перевірки складено акт від 21.03.2011 № 196/08-5/33270581, за висновками якого в порушення пп. 7.7.2, пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність з 01.01.2011) задекларована позивачем сума, заявлена до бюджетного відшкодування, завищена на 106 891 890,00 грн. Такий висновок податкового органу мотивовано заниженими позивачем показниками податкових зобов'язань з ПДВ за березень - листопад 2010 року на загальну суму 128 958 567,00 грн. у зв'язку ненаданням за наслідками здійснених експортних операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою, до органів державної податкової служби оригіналів п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) вантажної митної декларації (далі - ВМД), та завищенням суми податкового кредиту у розмірі 2 457 201,05 грн. через декларування позивачем у вересні - листопаді 2010 року податкового кредиту, який не відповідає даним електродних реєстрів отриманих податкових накладних, наданих до органів державної податкової служби. Крім того, у акті відповідач посилається на лист податкової міліції від 18.03.2011, згідно якого контрагенти ТОВ "ХімАгроЮг", ТОВ "Торговий Дім "Агрінол" та ТОВ "Сервісно-збутова компанія "Вантажні вагони", за наслідками фінансово - господарських операцій з якими позивачем було сформовано податковий кредит, мають ознаки "транзитності" внаслідок відсутності матеріально - технічних та трудових ресурсів для здійснення відповідної господарської діяльності,

На підставі вказаного акту та згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, пп. 78.1.8, пп. 78.1.12 п. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України ухвалено оспорюване податкове - повідомлення рішення.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій правомірно виходили з того, що посилання відповідача на відсутність оригіналів п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) ВМД є безпідставними, оскільки позивачем фактично було подано до органу державної податкової служби підтверджуючи документи щодо здійсненних експортних операцій.

Так, відповідно до пп. 6.2.1 п. 6. Закону № 168/97-ВР податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно положення пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Положеннями пп. 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 цього Закону передбачено, що у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з пп. 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. Разом з тим, у разі наявності експортних операцій у складі декларації з ПДВ повинні подаватися оригінали п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) ВМД, оскільки згідно з пп. 7.3.8 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР попередня (авансова) оплата вартості товарів (супутніх послуг), які експортуються, не змінює значення податкових зобов'язань такого експортера, то відповідно податкові зобов'язання за операціями з експорту виникають при фактичному вивезенні товарів за межі митної території України, підтвердженому відбитком печатки митної служби на ВМД, а при експорті робіт, послуг - актом виконаних робіт, підписаним замовником і виконавцем. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації. Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю.

Судами встановлено, що згідно з вимогами чинного законодавства за результатами фінансово - господарських операцій, які підлягали оподаткуванню за нульовою ставкою, Товариство подало до органу державної податкової служби податкову звітність за встановленою формою. Відповідно до податкових декларацій з ПДВ у Товариства виникло перевищення податкового кредиту над сумами податкових зобов'язань. Позивачем у підтвердження права на застосування нульової ставки також надано оригінали п'ятого основного аркуша ВМД із вчиненим митним органом написом про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, що з урахуванням вимог пунктів 6, 10 Порядку підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України, затвердженого спільним наказом Державної митної служби України та Державної податкової адміністрації України від 21.03.2002 № 163/121, є належним доказом факту експорту товару та підставою для отримання експортного відшкодування. Факт надання до державного податкового органу оригіналів п'ятого основного аркуша ВМД підтверджується підписами посадових осіб податкового органу на реєстрах ВМД та штампом на податкових деклараціях про їх отримання, копії яких містяться у матеріалах справи, а також рядом податкових перевірок, висновки яких викладені у довідках про результати камеральних перевірок щодо достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2010 року, за квітень 2010 року, за травень 2010 року, за червень 2010 року, за липень 2010 року, за серпень 2010 року, за вересень 2010 року, та акті позапланової виїзної перевірки з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника податку у банку за жовтень - листопад 2010 року, де предметом дослідження були підтверджуючи документи (ВМД) щодо встановлення факту здійснення експортних операцій у певному звітному періоді для підтвердження достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування за березень 2010 року, за квітень 2010 року, за травень 2010 року, за червень 2010 року, за липень 2010 року, за серпень 2010 року, за вересень 2010 року, за жовтень - листопад 2010 року.

Крім того, згідно наданих пояснень представника відповідача в суді першої інстанції, перевірку позивача було здійснено на підставі наявних документів, які були передані з ДПІ, де раніше був зареєстрований позивач та куди звітував, до СДПІ не у повному обсязі, та без урахування висновків ДПІ, зроблених за наслідками ряду попередніх перевірок.

Отже, виходячи із вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, доводи державної податкової служби, що свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права позивача обчислювати податок за нульовою ставкою щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України, є безпідставними.

Правильним є і висновок попередніх інстанцій про відсутність підстав для висновку державного податкового органу про завищення позивачем суми податкового кредиту на 2 457 201,00 грн.

Так, судами встановлено, що право позивача на бюджетне відшкодування ПДВ за вересень - листопад 2010 року виникло внаслідок фінансово - господарських операцій з купівлі товарів та послуг у контрагентів ТОВ "ХімАгроЮг", ТОВ "Торговий Дім "Агрінол" та ТОВ "Сервісно-збутова компанія "Вантажні вагони" на підставі договорів, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами (податкові накладні, реєстри податкових накладних, платіжні документи), реальність яких підтверджена товарно - транспортними накладними та актами здачі - приймання виконаних робіт, копії яких містять у матеріалах справи.

Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків щодо встановлених обставин у справі не спростовують.

Також, суд касаційної інстанції вважає за потрібне зазначити, що наявність або відсутність матеріально - технічної бази у контрагентів позивача не є передумовою для визначення господарської компетенції господарюючого суб'єкта, а з аналізу пп. 7.7.1 та пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР вбачається, що вказаний Закон не обмежує можливості врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум ПДВ, сплачених у складі ціни придбаних товарів та послуг. Також Законом не передбачено можливості зменшення суми бюджетного відшкодування вразі несплати сум ПДВ до бюджету контрагентами платника податку, який має право на бюджетне відшкодування.

Крім того, відповідно до пп. 75.1.2 п. 75 ст. 75 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Згідно із пп. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, як органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається органом державної податкової служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

В даному випадку наказ на проведення перевірки міг мати місце лише тоді, коли б його було прийнято органом державної податкової служби вищого рівня, в даному випадку - Державною податковою адміністрацією. Повноважень та підстав для призначення документальної виїзної позапланової перевірки Товариства в порядку пп. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську не мала.

Таким чином ухвалені по справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають, як такі, що винесено за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.07.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2011 у справі № 2а-3860/11/1270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко