Постанова № 35792614, 27.11.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №813/6744/13-а

27 листопада 2013 року Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Кузана Р.І.,

з участю секретаря судового засідання Кончук Н.С.,

представників:

позивача Дубаса В.М., Мушак Г.М.,

відповідача Холявки І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ЮПІ» до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство "ЮПІ" (далі - ПП "ЮПІ") звернулось до суду з адміністративним позовом до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівської області (далі - Городоцька ОДПІ), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 12.08.2013 р. № 0000802200 та №0000812200.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність висновків податкового органу щодо заниження ним податку на додану вартість та завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту по податку на додану вартість внаслідок господарських взаємовідносин з контрагентами позивача, а саме: ТзОВ «БК АТР Груп», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд» та про нікчемність та фіктивність проведених між ними господарських операцій. Вказує на те, що такі висновки зроблені відповідачем без об'єктивного аналізу господарських операцій та ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу щодо відсутності фактичної поставки товарів від вказаних контрагентів. Реальність взаємовідносин між позивачем та вказаними контрагентами спростовується належними первинними документами. В основу висновків про допущені позивачем порушення покладено лише твердження про те, що підприємства-контрагенти мають ознаки сумнівності, зокрема такі як відсутність за місцезнаходженням та неможливість проведення з ними зустрічних звірок з метою підтвердження даних податкової звітності. Вважає, що такі висновки відповідача є безпідставними та нічим не підтверджені, не можуть бути покладені в основу порушення позивачем податкового законодавства та нікчемності правочинів. Крім того, податковий орган не вправі самостійно давати висновки про нікчемність правочинів. Позивач вказує, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок у контрагентів позивача не можуть бути належними доказами порушення останнім вимог податкового законодавства, оскільки складені з порушенням вимог щодо проведення таких звірок та оформлення їх результатів.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, з підстав зазначених в позовній заяві. Просять адміністративний позов задовольнити, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Городоцької ОДПІ № від 12.08.2013 р. № 0000802200 та №0000812200.

Відповідач проти позову заперечив, подав письмові заперечення проти адміністративного позову. Зазначив, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість з вартості товарів, отрманих від контрагентів позивача, а саме: ТзОВ «БК АТР Груп», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд», оскільки факт поставки таких товарів саме вказаними контрагентами не доведений, крім того вказані підприємства-контрагенти позивача відсутні за місцезнаходженням на підтвердження чого є відповідні акти перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва., згідно з якими встановлено відсутність юридичних осіб за місцезнаходженням та неможливість самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність через відсутність у них виробничих потужностей та трудових ресурсів.

Тому, на думку податкового органу, спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу правомірно донараховано податкові зобов'язання та застосовані штрафні санкції, а також зменшено суму від'ємного значення по податку на додану вартість.

Представник відповідача в судовому засідання позовні вимоги заперечив в повному обсязі з підстав, зазначених в письмових запереченнях проти адміністративного позову та поданих документах, просив в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

Приватне підприємство "ЮПІ" зареєстроване Городоцькою районною державною адміністрацією Львівської області 03.10.2000р., взяте на податковий облік в органах державної податкової служби 19.10.2000р. та перебуває на обліку в Городоцькій ОДПІ. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, позивач здійснює господарську діяльність, зокрема:

- технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів;

- торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами;

- торгівля іншими автотранспортними засобами;

- роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів:

- неспеціалізована оптова торгівля;

- інші види роздрібної торгівлі поза магазинами.

На підставі направлення на перевірку №24/22-00 від 04 липня 2013 року та наказу №35 від 03 липня 2013 року, виданих Городоцькою ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка приватного підприємства «ЮПІ» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп» за березень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року, з ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд» за жовтень 2011 року, з ТОВ «Гарант-буд-сервіс» за листопад 2011 року.

За наслідками перевірки складено акт від 17.07.2013р. №404/22-00/31099867 "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки приватного підприємства «ЮПІ» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп» за березень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року, з ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд» за жовтень 2011 року, з ТОВ «Гарант-буд-сервіс» за листопад 2011 року».

В результаті перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ ПП «ЮПІ» в результаті чого - за березень 2011р. завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду (ряд. 19 декларації) на суму 14056грн., занижено нараховану суму податку на додану вартість (ряд.25 декларації) в сумі 32205грн. та завищено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.24 декларації) на суму 3463грн. за рахунок взаємовідносин з ТзОВ «БК АТР ГРУП".

-за травень 2011 року завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду (ряд. 19 декларації) на суму 8160грн., за рахунок взаємовідносин з ТзОВ «БК АТР ГРУП".

-за червень 2011 року занижено нараховану суму податку на додану вартість (ряд.25 декларації) в сумі 51697 грн. та завищено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.24 декларації) на суму 23823 грн. за рахунок взаємовідносин з ТзОВ «БК АТР ГРУП".

-за липень 2011 року занижено нараховану суму податку на додану вартість (ряд.25 декларації) в сумі 3769грн. за рахунок взаємовідносин з ТзОВ «БК АТР ГРУП".

-за серпень 2011 року занижено нараховану суму податку на додану вартість (ряд.25 декларації) в сумі 16192 грн. за рахунок взаємовідносин з ТзОВ «БК АТР ГРУП".

-за вересень 2011 року занижено нараховану суму податку на додану вартість (ряд.25 декларації) в сумі 6100 грн. за рахунок взаємовідносин з ТзОВ «БК АТР ГРУП".

-за жовтень 2011 року завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду (ряд. 19 декларації) на суму 8623 грн., та занижено нараховану суму податку на додану вартість (ряд.25 декларації) в сумі 19057 грн. за рахунок взаємовідносин з ТзОВ «Будівельно-торгова компанія „Євробуд".

-за листопад 2011 року завищено відємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду (ряд.19 декларації) на суму 32820 грн. за рахунок взаємовідносин з ТзОВ «Гарант-буд-сервіс».

З цього приводу судом встановлено наступне.

Між ТзОВ «Будівельна компанія АРТ Груп» (Продавець) та ПП «ЮПІ» (Покупець) укладено ряд договорів купівлі-продажу №2402 від 24.02.2011р., №0405 від 04.05.2011р., №010611 від 01.06.2011р., відповідно до умов яких, Продавець зобов'язався продати (передати у власність), а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар, конкретний асортимент, кількість та вартість якого визначалась специфікацією і накладними, які додаються до даного договору.

На підтвердження факту виконання договірних зобов'язань з вказаним контрагентом, позивачем долучено до матеріалів справи наступні первинні документи:

- по договору купівлі-продажу №2402 від 24.02.2011р. - видаткову накладну №1/03-03 від 01.03.2011р., податкову накладну №6 від 01.03.2011р., видаткову накладну №04/03-02 від 04.03.2011р., податкову накладну №32 від 04.03.2011р., платіжні доручення: №212 від 19.04.2011р. на суму 48900, 00 грн., №224 від 19.04.2011р. на суму 28 000, 00 грн., №226 від 28.04.2011р. на суму 40 000, 00 грн., №325 від 01.06.2011р. на суму 32 000, 00 грн., №326 від 01.06.2011р. на суму 33 000, 00 грн., №327 від 01.06.2011р. на суму 34 000, 00 грн., №353 від 15.06.2011р. на суму 27 000, 00 грн., №354 від 15.06.2011р. на суму 28 000, 00 грн., №355 від 15.06.2011р. на суму 27 444, 00 грн.

- по договору купівлі-продажу №0405 від 04.05.2011р. - видаткову накладну №4/05-18 від 04.05.2013р., податкову накладну №486 від 04.05.2013р., платіжні доручення: №356 від 15.06.2011р. на суму 24 000, 00 грн., №357 від 15.06.2011р. на суму 24 960, 00 грн.

- по договору купівлі-продажу №010611 від 01.06.2011р. - видаткову накладну №1/06-38 від 01.06.2011р., податкову накладну №497 від 01.06.2011р., видаткову накладну №3/06-17 від 03.06.2011р., податкову накладну №498 від 03.06.2011р., видаткову накладну №7/06-16 від 07.06.2011р., податкову накладну №499 від 07.06.2011р., платіжні доручення: №519 від 11.08.2011р. на суму 56 000, 00 грн., №520 від 11.08.2011р. на суму 54 000, 00 грн., №540 від 16.08.2011р. на суму 93 000, 00 грн., №568 від 18.08.2011р. на суму 88 000, 00 грн., №599 від 06.09.2011р. на суму 54 000, 00 грн., №600 від 06.09.2011р. на суму 48 000, 00 грн., №608 від 08.09.2011р. на суму 60 120, 00 грн.

Стосовно господарських операцій з ТзОВ «Будівельна компанія «Євробуд» судом встановлено, що 06.10.2011 р. між ТзОВ «Будівельна компанія «Євробуд» (Продавець) та ПП «ЮПІ» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №061011, відповідно до умов якого Продавець зобов'язався продати (передати у власність), а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар, конкретний асортимент, кількість та вартість якого визначалась специфікацією і накладними. Згідно з Специфікацією до зазначеного договору, предметом договору є компресор JUROP PN106M, б/в, редуктор ведучої осі до DAF CF85.430 комплектний відновлений, гідравлічна помпа (від КПШ) комплектна HYVA (Germany), карданний вал до DAF CF85.430 комплектний відновлений.

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТзОВ «Будівельна компанія «Євробуд» позивач представив суду засвідчені копії наступних документів: видаткову накладну №6/10-23 від 06.10.2011р., податкову накладну №175 від 06.10.2011р., видаткову накладну №7/10-17 від 07.10.2011р., податкову накладну №205 від 07.10.2011р., видаткову накладну №7/10-18 від 07.10.2011р., податкову накладну №206 від 07.10.2011р.

В матеріалах справи наявний договір про відступлення права вимоги від 02.12.2011р. укладений між ТзОВ «Будівельна компанія «Євробуд», ТзОВ «БК КИЇВБУДМОНТАЖ» та ПП «ЮПІ». Згідно з даним договором Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги належного Первісному кредиторові, відповідно до договору про поставку товару №601011 від 06.10.2011р., укладеного між Первісним кредитором та ПП «ЮПІ». За цим договором Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника (виконання робіт/надання послуг сплати грошових коштів) на суму у розмірі визначеному договором. Згідно з платіжним дорученням № 918 від 06.12.2011р. позивачем проведено повну оплату за поставлений товар.

Щодо господарських операцій з ТзОВ «ГАРАНТ-БУД-СЕРВІС» позивачем представлено договір купівлі - продажу №0211 від 02.11.2011р., згідно з умовами якого Продавець зобов'язався продати (передати у власність), а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар, конкретний асортимент, кількість та вартість якого визначалась специфікацією і накладними, які додаються до даного договору. Відповідно до специфікації, предметом договору є редуктор ведучої осі до сідельного тягача VOLVO FM12/420, компресор «DRUM» комплектний з приводом від КПШ марки ZF до сідельного тягача DAF. Факт передачі вказаних запасних частин до автомобілів підтверджується видатковою накладною №2/11-15 від 02.11.2011р., податковою накладною №124 від 02.11.2011р., видатковою накладною №3/11-15 від 03.11.2011р., податковою накладною №165 від 03.11.2011р., платіжними дорученнями: №28 від 10.01.2012р. на суму 92 920, 00 грн., №29 від 12.01.2012р. на суму 10 000, 00 грн., №61 від 24.01.2012р. на суму 4000, 00 грн.

Суд зазначає, що первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарської операції з вищезазначеними контрагентами, оформлені належним чином, такі містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій ПП "ЮПІ" і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів. Вказана обставина не спростовується висновками перевірки та не заперечується представником відповідача.

Крім того, судом враховано, що відповідно до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних ПП "ЮПІ", податкові накладні по операціях, оспорюваних Городоцькою ОДПІ, позивачем відображено у податкових деклараціях за періоди, що перевірялися відповідачем. Відповідач не надав доказів щодо не реєстрації цих податкових накладних контрагентами позивача, тому суд приходить до висновку, що податкові накладні зареєстровані належним чином.

Зі змісту акту перевірки слідує, що підприємства-контрагенти позивача відображали операції по поставці товарно-матеріальних цінностей, в тому чсилі позивачу, у складі податкових зобов'язань декларацій по податку на додану вартість.

Таким чином, у позивача була правова підстава для формування податкового кредиту з ПДВ по господарських операціях з ТзОВ «БК АТР Груп», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд».

Для установлення зв'язку між фактом придбання товарів і господарською діяльністю, позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії документів, з яких вбачається, що отримані від ТзОВ «БК АТР Груп», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд» товари позивач використав для виконання робіт по ремонту автомобілів для ТзОВ "Стояричівське автотранспортне підприємство-1" та ПП "Експрес-Проект 7". Вказане підтверджується договорами про виконання робіт, актами приймання-здачі робіт, податковими накладними та актами списання товарно-матеріальних цінностей зі складу.

Таким чином, позивач надав суду належні докази використання придбаного в контрагентів товару у власній господарській діяльності, що додатково підтверджує факт існування такого товару та необхідність його попереднього придбання.

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України (далі Кодексу), суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За положеннями п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1. ст. 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п.201.6 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.7. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно з п. 2 цього ж Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Вирішуючи спір, суд керується принципом законності та виходить з положень Конституції України, відповідно до частини 2 статті 19 якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За положеннями Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відносно вказаних в акті перевірки підприємств-контрагентів позивача, податковий орган зазначає, що ті відсутні за місцезнаходженням. Однак, сама по собі ця обставина не свідчить про неспроможність підприємства займатись підприємницькою діяльністю, крім того жодних належних письмових доказів про це не надано. Таким чином, суд не бере до уваги покликання на відсутність підприємств за місцезнаходженням, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені доказами.

Оцінюючи дані факти, суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам) та поясненням позивача, а також враховує, що про реальність господарських операцій позивача з контрагентами свідчить той факт, що товарно-матеріальні цінності від зазначених контрагентів були реально обліковані підприємством та використані у власній господарській діяльності. Достовірних фактів, які б викликали сумнів в реальності придання таких у суду немає.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на ту обставину, що у контрагентів позивача, а саме: ТзОВ «БК АТР Груп», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд» не було достатньої кількості матеріальних та трудових ресурсів для виконання договорів, що на його думку свідчить про відсутність фактів поставки товарів, оскільки вказані висновки не знайшли свого підтвердження належними і допустимими доказами по справі.

Щодо висновків ДПІ про нікчемність правочинів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентами ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ч. 5 ст. 203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Такий висновок є помилковим. Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ПП «ЮПІ» на укладення договорів без наміру створити наслідки, які ними передбачені. Не надано цих доказів і під час судового розгляду справи. Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо поставки товарів та їх оплати. Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема позивача, на укладення протиправного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Аналогічне тлумачення повноважень органів державної податкової служби наведене в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011р.

Фактично висновки акту перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагентів позивача надавати послуги з причин відсутності за місцезнаходженням. По вказаних контрагентах податковим органом зроблено посилання на акти перевірок ДПІ у Печерському районі м.Києва щодо неможливості проведення зустрічних звірок контрагентів позивача.

Даючи правову оцінку висновкам, які викладені в таких актах, суд враховує, що зустрічні звірки проводяться податковими органами відповідно до п.п.73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації. При цьому, зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження господарських виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Відповідно до п. 1 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. № 1232 зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З аналізу вказаних норм вбачається, що зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Таким чином, за своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом перевірки контролюючого органу та не може містити в собі аналізу господарських операцій платника податків та висновків про нікчемність укладених ним договорів. У зв'язку з цим, обгрунтування податковим органом виявлених порушень з посиланням на висновки таких актів є неправомірним.

Суд враховує, що згідно з п.10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013р. "Про судове рішення в адміністративній справі", в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

З огляду на вище викладене та з врахуванням встановлених обставин справи суд вважає, що викладені в акті перевірки від 17.07.2013р. висновки податкового органу про порушення позивачем норм ПК України є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому адміністративний позов про визнання протиправними та скасування прийнятих на підставі таких висновків податкових повідомлень-рішень є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Судові витрати у розмірі 2294,00 гривень відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути на користь позивача.

Керуючись статтями. 7-14, 69-71, 86, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000802200 від 12.08.2013р., яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 140302,00 грн., в тому числі: за основним платежем в розмірі 129020,00 грн. та штрафними санкціями - 11282,00 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000812200 від 12.08.2013р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 90945,00 грн.

Стягнути з державного бюджету на користь Приватного підприємства «ЮПІ» судовий збір в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 коп.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кузан Р.І.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 04 грудня 2013 року.