Постанова № 35792430, 04.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 року Справа № 904/3585/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузьменка М.В.

суддів Васищака І.М.,

Палій В.М.

розглянувши у

відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Нікопрогресбуд"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від

16.10.2013

у справі господарського суду Дніпропетровської області № 904/3585/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопрогресбуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБМ - Буд

Будівельні Технології"

про стягнення 141 345,66грн. за договором оренди будівельної

техніки

за участю представників:

позивача: Долідзе А.О., довіреність №9 від 30.05.2013 р.;

відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікопрогресбуд" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБМ - Буд Будівельні Технології" про стягнення (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) 140 650,00грн. заборгованості за договором оренди будівельної техніки (з екіпажем) №02-05-12 від 03.05.2012, з них: 72450,00грн. - заборгованість з орендної плати за період з 01.12.2012 по 11.01.2013, 68200,00грн. - заборгованість за транспортування крану на майданчик орендодавця (позивача).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2013 у справі № 904/3585/13 (суддя Мельниченко І.Ф.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі, із посиланням на їх обґрунтованість.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.10.2013 (судді Дармін М.О., Березкіна О.В., Подобєд І.М.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2013 змінено, резолютивну частину рішення викладено у наступній редакції: позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 121050,00грн. боргу. В іншій частині позову відмовлено. Постанову мотивовано необґрунтованістю вимог позивача у частині стягнення з відповідача орендної плати за січень 2013 року у сумі 19 600,00грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікопрогресбуд" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою та просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.10.2013, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2013 залишити без змін. Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме, ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що 03.05.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікопрогресбуд" (Орендодавець, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТБМ - Буд Будівельні Технології" (Орендар, відповідач по справі) укладено договір оренди будівельної техніки № 02-05-12, предметом якого є надання орендодавцем за плату у співволодіння та користування орендаря на деякий час крана гусеничного СКГ-63-100 та надання орендодавцем власними силами послуг по управлінню краном та його технічному утриманню (обслуговуванню) і експлуатації (п. 1.1 договору).

На виконання умов вищевказаного договору, орендодавець здав, а орендар прийняв вказаний у п.1.1 договору кран, що підтверджується актом приймання-передачі від 12.06.2012.

У п.5.1 договору сторонами погоджено, що договір вступає в силу з моменту його підписання, укладений на невизначений строк та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до п. 1.2. договору місцем роботи крану є будмайданчик орендаря, розміщений за адресою: м. Кривий Ріг, територія ВАТ "ЮГОК".

В пункті 1.3 договору сторони встановили, що транспортування крану на об'єкт і з об'єкту здійснюється силами і засобами орендодавця за рахунок орендаря.

Передача крана орендарю та його повернення орендодавцеві підтверджується складанням актів приймання-передачі, які підписуються уповноваженими представниками сторін (п. 1.4 договору).

Відповідно до п.3.9. договору вартість транспортування крану в сумі 38200грн. орендар сплачує після розвантаження техніки на будмайданчику орендодавця. Вартість транспортування крану на майданчик орендодавця складає 68200грн. і сплачується орендарем протягом 5 банківських днів з моменту закінчення робіт. Протягом 5 банківських днів з моменту початку виконання робіт технікою орендар здійснює передплату за 22 машинозміни (робочий місяць) із розрахунку 8 машиногодин в 1 машинозміні, згідно з виставленими орендодавцем рахунками. В подальшому орендар сплачує роботу техніки за кожні 22 робочі зміни з урахуванням 8 машиногодин в 1 машинозміні згідно з підписаним журналом обліку робочого часу, уповноваженими особами обох сторін.

Відповідно до п.3.7 договору, вартість оренди техніки визначається актом узгодження ціни (Додаток № 2), який є невід'ємною частиною даного договору.

В акті узгодження ціни сторони визначили, що вартість оренди крану з екіпажем складає 350,00 грн. за 1 машиногодину. Мінімальна вартість однієї машинозміни складає 2800,00грн. з урахуванням ПДВ. Мінімальна вартість оренди за календарний місяць складає 61600,00грн. з урахуванням ПДВ.

Згідно з п.1.5. договору облік робочого часу крану здійснюється в машиногодинах на підставі показань електронного реєстратора робочого часу та фіксується кожен понеділок місяця уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 2.3.2. договору передбачено, що відповідальним за експлуатацію Техніки Орендодавця призначено в особі виконавця робіт Галогре В.Ш., який уповноважений надавати розпорядження машиністу по організації робіт на об'єкті, а також повинен щоденно завіряти своїм підписом и штампом в журналі обліку робочого часу, кількість відпрацьованих машиногодин.

Відповідно до п. 3.2 договору початком оренди вважається дата подачі крана на об'єкт. Строк оренди безперервний за виключенням випадків простою крана з вини орендодавця.

Згідно з п.3.6 договору плата за оренду нараховується при знаходженні крана та машиніста на об'єкті Орендаря. Запланована робоча зміна експлуатації техніки складає 8 машиногодин в 1 робочий день. При роботі техніки понад вказаний час нараховується додаткова орендна плата. Можливе використання техніки протягом робочого дня менше ніж 8 машиногодин, але загальна кількість машиногодин за місяць повинна відповідати наступному розрахунку: 8 машиногодин х 22 робочих дні = 176 машиногодин.

Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що відповідно до змінного рапорту, який підписаний уповноваженими особами позивача та відповідача, краном відпрацьовано 151 година за період роботи з 01.12.12р.-28.12.12р.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо внесення орендної плати за період з 01.12.2012 по 11.01.2013 та зобов'язання щодо оплати за транспортування крана з об'єкту орендаря на об'єкт орендодавця, стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, за своєю правовою природою укладений сторонами правочин є договором оренди.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 статті 759 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.6 ст.283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 ст. 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З урахуванням того, що умовами договору (п. 1.3) сторони передбачили, що транспортування крану на об'єкт і з об'єкту здійснюється силами і засобами орендодавця за рахунок орендаря, а вартість транспортування крану погоджена у п. 3.9 договору, висновок судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 68200,00грн. - заборгованості за транспортування крану на майданчик орендодавця (позивача) є правильним та таким, що узгоджується із умовами укладеного договору.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 72450,00грн. орендної плати за період з 01.12.12р.-28.12.12р., суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконані зобов'язання із внесення орендної плати за співволодіння та користування краном.

У свою чергу, суд апеляційної інстанції підтримав рішення суду першої інстанції у зазначеній частині частково, зазначивши, що мотивованість висновку суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача орендної плати у сумі 52850,00грн. за відпрацьованих краном 151 год. за період з 01.01.2012 по 28.12.2012 підтверджується підписаним сторонами змінним рапортом за період роботи з 01.12.2012 по 28.12.2012.

Щодо задоволеної судом першої інстанції суми орендної плати у розмірі 19 600,00грн. за період з 01.01.2012 по 11.01.2012, то суд апеляційної інстанції у зазначеній частині рішення суду першої інстанції змінив, відмовивши у стягнення з відповідача 19600,00грн. заборгованості. Постанову мотивовано тим, що позивачем не надано належних доказів, які передбачені договором, в підтвердження обліку робочого часу за вказаний період.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає даний висновок таким, що не узгоджується із умовами договору та приписами чинного законодавства, яке регулює орендні правовідносини, з огляду на наступне.

В силу приписів ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Сторонами у договорі та додатку №2 до нього узгоджена як вартість оренди крану з екіпажем, так і мінімальна вартість однієї машинозміни та мінімальна вартість оренди за календарний місяць.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що плата за оренду нараховується при знаходженні крана та машиніста на об'єкті Орендаря.

Відповідно до п. 3.2 договору строк оренди є безперервним.

Суд апеляційної інстанції у постанові зазначив про те, що відрядження машиніста на об'єкт орендаря підтверджено наказом позивача та табелем обліку робочого часу.

З урахуванням того, що умовами договору передбачена мінімальна вартість оренди, яка не залежить від фактичної експлуатації крана у певний період часу, за умови знаходження крана та машиніста на об'єкті орендаря; порядок обліку робочого часу орендованої техніки не впливає на порядок розрахунків між сторонами, якщо розрахунок здійснено, виходячи із мінімальної вартості оренди; позивачем розрахована сума орендної плати за січень 2013 року із розрахунку мінімальної вартості оренди за календарні дні, висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог у зазначеній частині є помилковим та таким, що не узгоджується із умовами договору.

Зазначене призвело до помилкової зміни судом апеляційної інстанції законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 19600,00грн. орендної плати та безпідставної відмови у позові у зазначеній частині позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Водночас, рішення суду першої інстанції зі справи, за відсутності передбачених законом підстав для його зміни або скасування, має бути залишено в силі як таке, що відповідає встановленим фактичним обставинам та прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із п. 11 ч. 1 ст. 111-11 ГПК України у разі скасування чи зміни рішення у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат.

З огляду на те, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопрогресбуд" підлягає задоволенню, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.10.2013 - скасуванню в частині, якою було змінено рішення суду першої інстанції, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2013 - залишенню в силі, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 197,00грн. (стягнутий із позивача на користь відповідача згідно постанови апеляційної інстанції, яка підлягає частковому скасуванню) та судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 860,25грн. (50% ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми 19 600,00грн.) підлягають стягненню із Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБМ - Буд Будівельні Технології" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопрогресбуд".

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається у разі внесення судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як передбачено п. 5.4 Постанови Пленуму №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі з'ясування судом касаційної інстанції під час перегляду судового рішення підстав для повернення сплаченої суми судового збору, питання про це вирішується судом касаційної інстанції у судовому рішенні, прийнятому за результатом такого перегляду.

При зверненні із касаційною скаргою касатором було сплачено 1978,84грн. судового збору, без урахування того, що сума судового збору повинна обчислюватись, виходячи із оспорюваної суми, якою є 19 600,00грн. Відповідно, правильно обрахована сума судового збору складає 860,25грн., а зайво сплачена касатором сума судового збору у розмірі 1118,59грн. підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю "Нікопрогресбуд" з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопрогресбуд" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.10.2013 у справі № 904/3585/13 скасувати в частині, якою змінено рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2013 у справі №904/3585/13 та відмовлено у стягненні 19 600,00грн. орендної плати.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2013 у справі № 904/3585/13 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБМ - Буд Будівельні Технології" (м. Дніпропетровськ, вул. Фурманова, 1, кв. 68, код ЄДРПОУ 35396818) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопрогресбуд" (м. Нікополь, вул. Героїв Чорнобиля, 106, код ЄДРПОУ 34124403) 197,00грн.- судового збору за подання апеляційної скарги, 860,25грн. - судового збору за подання касаційної скарги.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Нікопрогресбуд" (м. Нікополь, вул. Героїв Чорнобиля, 106, код ЄДРПОУ 34124403) з Державного бюджету України 1118,59грн. зайво сплаченої суми судового збору згідно платіжного доручення №599 від 25.10.2013, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи № 904/3585/13.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Палій В.М.