Рішення № 35792427, 26.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16407/13 26.11.13За позовом Публічного акціонерного товариства "Азот"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпайпенерго"

про стягнення 188 202,06 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Сидорова О. С. (дов. Вих. № 12-08/98 від 29.12.2012)

Від відповідача Не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 26.11.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Азот" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпайпенерго" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 188 202, 06 грн. неустойки за договором № 1183-430 від 23.11.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/16407/13, розгляд справи призначено на 01.10.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 15.10.2013 року, в зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання.

Розпорядженням В. о. Голови Господарського суду міста Києва від 15.10.2013 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відряджені, справу № 910/16407/13 передано для розгляду судді Балацу С. В. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2013 року суддею Балацом С.В. прийнято справу № 910/16407/13 до свого провадження. Розгляд справи призначено на 26.11.2013 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 21.10.2013 року, у зв'язку з виходом судді Бондаренко Г.П. з відрядження, справу № 910/16407/13 передано для розгляду судді Бондаренко Г.П. та прийнято до її провадження.

Представником позивача надано усні пояснення по суті позовних вимог, в яких просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

26.11.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 26.11.2013 року представник відповідача не з'явився, про свою відсутність суд повідомив, подавши клопотання про відкладення розгляду справи, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином відповідно поштовому повідомленню № 09754604.

Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи, суд прийшов до висновку, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У пункті 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року N 18 зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Суд звертає увагу на те, що відповідач як юридична особа не був позбавлений права та можливості на направлення іншого представника в судове засідання. Крім того, відповідача було завчасно повідомлено про розгляд справи, що свідчить про достатність часу для підготовки відповідачем відзиву щодо заявлених вимог та можливість відрядити уповноважену довіреністю особу до Господарського суду міста Києва для участі в судовому засіданні.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення поважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

23 листопада 2011 року між позивачем (за договором - покупець) та відповідачем (за договором - продавець) було укладено договір № 1183-430 (далі за текстом - договір), відповідно до п.1 якого відповідач зобов'язується виготовити та передати у власність та на умовах СРТ - Черкаси (Інкотермс 2000), а позивач зобов'язується прийти та оплатити 5-ти колінчатий вал рами «В» для компресора КМ5+КМ5 у кількості 1 штуку згідно креслення № СО-21089 (далі за текстом - товар)

Відповідно п. 2.2. загальна сума договору - 2100000, 00 грн., крім НДС - 420000, 00 грн. Всього: 2520000, 00 грн.

Згідно п. 3.1. договору, поставка товару здійснюється відповідачем протягом 300 календарних днів з дати попередньої оплати відповідно пунктам 4.1.1. договору, при цьому виготовлення поковки на вал виконується відповідачем протягом 150 календарних днів з дати отримання попередньої оплати згідно п. 4.1.1. договору.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що прийом товару виконується на території позивача. Товар вважається поставленим позивачу: по кількості - згідно накладної, по якості - згідно креслень на поковку та вал.

Згідно п. 4.1. договору, встановлено, що попередня оплата за товар виконується позивачем на розрахунковий рахунок відповідача, вказаний у ст. 11 договору, поетапно: перший платіж - позивач виконує попередню оплату у сумі 1260000, 00 грн. з урахуванням НДС 20% - 210000, 00 грн., що складає 50 % загальної вартості договору протягом 10 банківських днів після підписання договору; другий платіж - позивач виконує після позитивних випробувань поковки, зафіксованих у акті о передачі поковки для виготовлення валу протягом 15 банківських днів вад дати підписання такого акут, в сумі 1260000, 00 грн. урахуванням НДС 20% - 210000, 00 грн., що складає 50 % загальної вартості договору.

Пунктом 4.2. договору, визначено, що умовою для оплати є розрахунковий рахунок відповідача. Платіж вважається виконаним при підтвердженні банком відповідача про зарахування відповідної суми на рахунок позивача.

Відповідно п. 7.1. договору, у випадку порушення, встановленого п. 3.1. договору, строку поставки товару відповідач сплачує неустойку у розмірі 0,1 % вартості товару, але не вище подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період, яким обчислюється неустойка за кожний день прострочення поставки товару.

Як на те посилається позивач у позовній заяві, на виконання умов договору, відповідно платіжного доручення № 7850 (№27642007) від 19.07.2012 року, позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 1260000, 00 грн., як перший платіж на виготовлення та поставку товару відповідно п.4.1.1. договору.

Відповідачем було отримано та зараховано на свій розрахунковий рахунок грошові кошти, що підтверджує платіжне доручення № 4493 від 28.11.2011 року. У зв'язку з чим перед відповідачем у позивача виникло зобов'язання, щодо виготовлення та поставки товару протягом 300 календарних днів.

Відповідачем було порушено строки виготовлення та поставки товару, та виконано свої зобов'язання лише 23.07.2013 року, відповідно акту прийому-передачі вала рами «В» компресора КМ5+КМ5, відповідно договору № 1183-430 від 23.11.2011 року.

У зв'язку з порушенням строку виготовлення та поставки товару позивачу, у відповідача виникло зобов'язання сплатити неустойку за договором у розмірі 188202, 06 грн. відповідно п. 7.1. договору.

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію-вимогу на суму 188202, 06 грн. вих.. № 501-07/360-2501 в якій вимагав терміново перерахувати неустойку за порушення строків поставки товару в сумі 188202, 06 грн. на розрахунковий рахунок позивача. Проте на дану претензію-вимоги позивачем не було отримано відповідь від відповідача, грошові кошти на розрахунковий рахунок позивача відповідачем перераховані не були.

Отже, станом на момент подання позову до суду (21.08.2013 року) та на момент розгляду справи судом (26.11.2013 року) заборгованість у вигляді неустойки за порушення строків виготовлення та поставки товару за договором № 1183-430 від 23.11.2011 року у відповідача перед позивачем складає 188202, 06 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «АЗОТ» підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір № 1183-430 від 23.11.2011 року є договором підряду з елементами поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 та 61 ЦК України.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 ЦК України), при цьому сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначення умов договору (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як встановлено ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору № 1183-430 від 23.11.2011 року, відповідно платіжного доручення № 7850 (№27642007) від 19.07.2012 року, перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 1260000, 00 грн. як часткова попередня оплата за виготовлення та поставку товару відповідно п. 4.1.1. договору. Відповідно платіжного доручення № 4493 від 28.11.2011 року, відповідачем було отримано вищевказані грошові кошти, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникло зобов'язання за договором у термін 300 календарних днів виготовити та поставити товар у строк до 23.09.2012 року.

Позивачем умови договору № 1183-430 від 23.11.2011 року виконані в повному обсязі. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо не оплати грошових коштів від позивача суду не надано.

Відповідачем було порушено строки виготовлення та поставки товарів встановлені п.3 договору № 1183-430 від 23.11.2011 року. Відповідно акту прийому-передачі вала рами «В» компресора КМ5+КМ5 від 23.07.2013 року, відповідно договору № 1183-430 від 23.11.2011 року позивач отримав товар, що підтверджують підписи та печатки сторін на вищезазначеному акті прийому-передачі, а також надана копія прибуткового ордеру № 746 від 23.07.2013 року, який свідчить про прибуття товару позивачеві.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем було виконано свої зобов'язання з порушенням строків, вказаних у договорі, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем відповідно п. 7.1. договору виникло зобов'язання сплати неустойки за прострочення виконання свої зобов'язань.

Судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача неустойки у розмірі 0,1 % вартості товару, але не вище подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період, яким обчислюється неустойка за кожний день прострочення поставки товару за період з 24 вересня 2012 року по 24 березня 2013 року в розмірі 188202, 06 грн. підлягають повному задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно п. 7.1. договору, у випадку порушення, встановленого п. 3.1. договору, строку поставки товару відповідач сплачує неустойку у розмірі 0,1 % вартості товару, але не вище подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період, яким обчислюється неустойка за кожний день прострочення поставки товару.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума неустойки у розмірі 0,1 % вартості товару за кожен день прострочення в розмірі 188202, 06 грн. у відповідності до п. 7.2. Договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання зобов'язань по поставці товару. Позовна заява містить розрахунок суми неустойки згідно п. 7.2. Договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт наявності заборгованості за порушення строків виготовлення та поставки товару у вигляді неустойки у відповідача перед позивачем за договором № 1183-430 від 23.11.2011 року в сумі 188202, 06 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований. Враховуючи, що відповідно до п. 3 договору, відповідачем порушено строк поставки виготовленого товару позивачу позовні вимоги в частині стягнення неустойки у розмірі 188202, 06 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «АЗОТ» підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати позивача в сумі 3764, 04 грн. судового збору відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпайпенерго» (02160, м. Київ, проспект Возз'єднання, 19, оф. 300, код ЄДРПОУ - 35207616; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Публічного акціонерного товариства «АЗОТ» (18014, м. Черкаси, вул.. Першотравнева, 72, код ЄДРПОУ - 00203826) 188202 (тринадцять тисяч шістсот сорок одна) грн. 06 коп. неустойки та 3764 (три тисячі сімсот шістдесят чотири) грн. 04 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.12.2013 р.

Суддя Г.П. Бондаренко